Рішення

від 21.01.2020 по справі 918/938/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2020 р. м. Рівне Справа № 918/938/19

Господарський суд Рівненської області у складі судді Качура А.М.,

розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "БОНУС ТРАНС"

до відповідача: Іноземного підприємства "ТОМАШГОРОДСЬКИЙ КАМЕНЕДРОБИЛЬНИЙ ЗАВОД"

про стягнення в сумі 300 273,00 грн.

секретар судового засідання: Коваль С.М.;

Представники:

Від позивача: Губанов С.В.;

Від відповідача: не з`явився;

СУТЬ СПОРУ

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бонус Транс" звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовом до Іноземного підприємства "Томашгородський каменедробильний завод" про стягнення в сумі 300 273,00 грн., з яких: 252 284,00 грн. основна заборгованість, 22 850,00 грн. пені, 21 357,00 грн. 30% річних, 3 782,00 грн. інфляційні втрати.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Позовні вимоги аргументовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору про організацію перевезення вантажів від 05 серпня 2019 року №DI 05/08/2019, а саме позивач зазначає, що на виконання укладеного між сторонами правочину надав відповідачу послуги з організації перевезення вантажів, проте в супереч умов договору, відповідач не провів повну оплату наданих послуг, станом на час звернення з позовом до суду заборгованість відповідача становить 252 284,00 грн.

У зв`язку з простроченням оплати наданих послуг позивач керуючись умовами договору та положеннями чинного законодавства нарахував відповідачу 22 850,00 грн. пені, 3 782,00 грн. інфляційних втрат та 21 357,00 грн. 30 відсотків річних.

Відповідач відзиву на позов з відображенням своєї правової позиції суду не надав.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов.

В судове засідання представник відповідача не з`явився, про місце дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням.

Інші процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 28 грудня 2019 року відкрито провадження у справі №918/938/19, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, справу призначено до слухання на 21 січня 2020 року.

МОТИВИ СУДУ ПРИ ПРИЙНЯТТІ РІШЕННЯ

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

05 серпня 2019 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Бонус Транс" (експедитор, позивач) та Іноземним підприємством "Томашгородський каменедробильний завод" (клієнт, відповідач) укладено договір про організацію перевезень вантажів №DI 05/08/2019 (надалі договір), відповідно до предмету якого експедитор згідно даного договору, що є дорученням клієнта, на підставі заявок клієнта за його рахунок та за винагороду (плату) організує перевезення вантажів в залізничному рухомому складі й пов`язані з цим послуги шляхом укладання правочинів з підприємствами, вповноваженими здійснювати перевезення або організацію перевезень вантажів, підприємствами - власниками (орендарями, балансоутримувачами) залізничного рухомого складу, іншими юридичними особами, а клієнт сплачує й приймає надані експедитором послуги на умовах даного договору.

Згідно з умовами пункту 1.4. договору, особливості організації перевезень вантажів у рухомому складі ПАТ "Укрзалізниця", у рухомому складі власності, оренди, операторського управління експедитора або інших юридичних осіб, або у рухомому складі інших держав, експедирування залізницями інших держав регулюються в заявках, додатках та додаткових угодах до даного договору, що є його складовими та невід`ємними частинами.

Пунктом 3.1. договору сторони узгодили, що клієнт здійснює оплату за користування власним (орендованим) рухомим складом експедитора або інших юридичних осіб, організацію перевезень вантажів і пов`язаних з цим послуг, відшкодування витрат експедитора на поточний рахунок експедитора, або поточний рахунок, вказаний у рахунку, не пізніше 3 банківських днів від дати рахунку в гривні, або на умовах заявки (додатків, додаткових угод) до даного договору. Остаточний розрахунок за надані послуги проводиться клієнтом згідно акту наданих послуг (виконаних робіт), протягом 3 днів з моменту його отримання.

Пунктом 3.2. договору встановлено, що винагорода (плата) експедитору встановлюється в розмірі, вказаному у заявці (додатках, додаткових угодах) до даного договору та сплачується клієнтом, впродовж 3-х робочих днів після надання послуг, на підставі рахунків експедитора або утримується експедитором самостійно з авансових платежів клієнта.

Як слідує з матеріалів справи, сторонами було узгоджено дві заявки на організацію перевезення вантажів за період часу з 07 серпня 2019 року по 10 серпня 2019 року (а.с. 38) та з 15 серпня 2019 року по 18 серпня 2019 року (а.с. 26).

Як встановлено з наданих позивачем копій залізничних накладних (а.с. 47-73), відповідачу були надані послуги з організації перевезень вантажів.

Позивач зазначає, що для проведення оплати за узгодженими термінами направив засобами електронного зв`язку попередні рахунки №310 від 08 серпня 2019 року та №314 від 14 серпня 2019 року на загальну суму 1 704 604,00 грн.

Також позивач зазначає, що електронною поштою відповідачу була направлена претензія від 27 вересня 2019 року на вказану суму, але ні відповідь, ні оплата за нею не надійшла.

Як видно з матеріалів справи 26 листопада 2019 року позивач направив відповідачу поштою додатково рахунки та акти наданих послуг.

Зокрема в матеріалах справи наявний акт №325 від 15 серпня 2019 року на суму 600 000,00 грн. та акт №337 від 31 серпня 2019 року на суму 1 104 604,00 грн., які не підписані відповідачем.

Умовами договору (пункт 2.2.2.) сторони погодили, що у терміни, встановлені договором (додатками до нього), клієнт (відповідач) зобов`язаний підписувати акти наданих послуг, акти звірки рахунків, інші документи, які потребудть підпису клієнта. У випадку заперечень збоку клієнта стосовно будь-яких наданих експедитором документів, які потребують підписання або узгодження їх клієнтом, клієнт впродовж 3-х робочих днів має повідомити експедитора про свої мотивовані заперечення в письмовій формі. Якщо впродовж даного терміну не поступить письмових заперечень клієнта, документи будуть вважатись прийнятими сторонами.

Крім того, як встановлено пунктом 8.10 договору, копії цього договору, а також інших документів, пов`язаних із його виконанням (заявки, акти, рахунки, товарно-транспортні накладні (ТТН, CMR, залізничні, листи тощо), передані сторонами одна одній засобами факсимільного зв`язку та/або електронною поштою (е-maіl), які містять підписи та відбитки печаток сторін, мають юридичну силу до моменту заміни їх оригіналами документів та можуть бути використані сторонами як доказ у судовій інстанції. Всі документи (листи, повідомлення, інша кореспонденція та ін.), що будуть відправлені експедитором адресу клієнта, вказану у договорі, вважаються такими, що були відправлені належним чином належному отримувачу до тих пір, поки клієнт письмово не повідомить експедитора про зміну свого місцезнаходження (із доказами про отримання експедитором такого повідомлення). Вся кореспонденція, що направляється експедитором, вважається отриманою клієнтом не пізніше 14 днів з моменту її відправки експедитором на адресу клієнта, зазначену в договорі.

Позивач зазначає, що відповідачем частково оплачено його послуги, та станом на час розгляду спору заборгованість складає 252 284,00грн.

Згідно з умовами пункту 4.5. договору, у випадку прострочення строків оплати, передбачених даним договором (додатками до нього), клієнт сплачує експедитору неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості простроченого платежу за кожен день прострочення та 30% річних на заборгованість.

Керуючись положеннями пункту 4.5. договору, позивач за період з 01 вересня 2019 року по 12 грудня 2019 рок нарахував відповідачу 22 850,00 грн. пені.

Як початок прострочення оплати позивач послався на умови заявок, в яких зазначено, що відповідач гарантував оплату за отримані послуги у період до 1 доби з моменту завантаження вагонів, відповідно після спливу строку оплати за датою завантаження останнього вагону позивачем нараховано пеню, інфляційні та річні.

Зокрема, позивач зазначив, що відповідно до норм статті 625 ЦК України нарахував відповідачу за період з 01 вересня 2019 року по 31 жовтня 2019 року 3782,00 грн. інфляційних втрат та за період з 01 вересня 2019 року по 12 грудня 2019 року 21 357,00 грн. 30% річних.

При цьому, як на підставу розміру річних позивач послався на положення пункту 4.5. договору.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін.

З наведених обставин видно, що спірні правовідносини є за своїм змістом майновими, договірними та стосуються надання послуг з організації перевезення вантажів. Спірний характер правовідносин базується на тому, що позивач вважає свої права порушеними через невиконання відповідачем зобов`язання щодо оплати вартості наданих послуг.

Щодо позовних вимог в частини стягнення основної заборгованості судом враховано законодавство, що встановлює та регулює договірні зобов`язання, зокрема які виникають на підставі договору перевезення та транспортного експедирування.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За правилами частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з положеннями статті 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі. Клієнт повинен видати експедиторові довіреність, якщо вона є необхідною для виконання його обов`язків (ст. 930 ЦК України).

Розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату (ст. 931 ЦК України).

Судом встановлено, що позивач виконав договірні зобов`язання забезпечивши своєчасну доставку вантажу у визначений пункт розвантаження. А тому суд погоджується з аргументами позивача стосовно належного виконання ним договірних зобов`язань.

В матеріалах справи відсутні докази заперечень відповідача стосовно будь-яких наданих експедитором документів, в тому числі щодо направлених позивачем рахунків та актів наданих послуг. З огляду на положення пунтку 2.2.2. договору суд вважає направлені позивачем акти наданих послуг прийнятими відповідачем.

Водночас твердження позивача щодо невиконання відповідачем зобов`язання з оплати вартості перевезення вантажу відповідачем не спростовані. В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження оплати послуг з організації перевезення в заявленій позивачем сумі.

Як унормовано положеннями частини 2 статті 193 ГК України, порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (така ж позиція викладена у статті 611 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Як передбачено пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до частин 1, 2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Судом взято до уваги, що згідно частини 2 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За змістом статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд здійснив перевірку правильності розрахунку позивача щодо нарахованої пені, 30% річних та інфляційних втрат та приходить до висновку, що розрахунок здійснено відповідно до положень умов договору та норм чинного законодавства, є законним та обґрунтованим, відповідачем не спростованим, а відтак вимоги про стягнення 22 850,00 грн. пені, 21 357,00 грн. 30% річних, 3 782,00 грн. інфляційні втрат підлягають до задоволення.

Відповідно до приписів частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до положень статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Також, згідно з нормами статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Правилами статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідач не спростував надані позивачем аргументи.

Висновки суду

На думку суду, встановлені обставини щодо невиконання відповідачем умов договору в частині оплати отриманих послуг свідчать про порушення відповідачем прав позивача.

Позивач належним чином виконав договірні зобов`язання, відтак враховуючи наявні в матеріалах справи докази, суд робить висновок, що позивач виконав умови договору.

Суд погоджується з аргументами позивача стосовно наявної заборгованості відповідача перед позивачем, а також щодо обґрунтованості вимог про стягнення пені, втрат від інфляції та відсотків річних.

Розподіл судових витрат

Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

У зв`язку з задоволенням позовних вимог, судові витрати в сумі 4 504,10 грн. судового збору підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача.

При цьому встановлено, що звертаючись з позовом д осуду позивачем сплачено 4 505,00 грн. судового збору.

Згідно з нормами статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином переплачена сума судового збору що становить 0,90 грн. може бути повернута позивачу після подання відповідного клопотання.

Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Іноземного підприємства "ТОМАШГОРОДСЬКИЙ КАМЕНЕДРОБИЛЬНИЙ ЗАВОД" (34240, Рівненська область, Рокитнівський район, смт. Томашгород, вул. Заводська 3, код ЄДРПОУ 04990904) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БОНУС ТРАНС" (03142, м. Київ, вул. Академіка Кримського 4-А, код ЄДРПОУ 38619773) 252 284 (двісті п`ятдесят дві тисячі двісті вісімдесят чотири) грн. 00 коп. основної заборгованості, 22 850 (двадцять дві тисячі вісімсот п`ятдесят) грн. 00 коп. пені, 21 357 (двадцять одна тисяча триста п`ятдесят сім) грн. 00 коп. 30 відсотків річних, 3 782 (три тисячі сімсот вісімдесят два) грн. 00 коп. інфляційних втрат та 4 504 (чотири тисячі п`ятсот чотири) грн. 10 коп. судового збору.

Позивач (Стягувач): Товариство з обмеженою відповідальністю "БОНУС ТРАНС" (03142, м. Київ, вул. Академіка Кримського 4-А, код ЄДРПОУ 38619773).

Відповідач (Боржник): Іноземне підприємство "ТОМАШГОРОДСЬКИЙ КАМЕНЕДРОБИЛЬНИЙ ЗАВОД" (34240, Рівненська область, Рокитнівський район, смт. Томашгород, вул. Заводська 3, код ЄДРПОУ 04990904).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повне рішення складено 24 січня 2020 року.

Суддя Качур А.М.