Рішення

від 16.01.2020 по справі 926/2215/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Чернівці

16 січня 2020 року Справа № 926/2215/19

Господарський суд Чернівецької області у складі головуючого судді Марущака І.В., за участю секретаря судового засідання Терещенко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні загального позовного провадження справу

за позовом першого заступника керівника Сторожинецької місцевої прокуратури в інтересах держави

в особі Тереблечанської сільської ради, с. Тереблече Глибоцького району

до Порубнянського сільського споживчого товариства, с. Тереблече Глибоцького району

про стягнення безпідставно збережених коштів з орендної плати за землю у сумі 55755,86 грн.

представники:

від позивача - Батяло О.Д., довіреність № 156 від 19.12.2019;

від відповідача - адвокат Малишева І.В., довіреність № 38 від 30.12.2019;

за участю прокурора - Балук О.М.

І. Стислий виклад позицій прокурора та сторін.

Перший заступник керівника Сторожинецької місцевої прокуратури (далі - прокурор), діючи в інтересах держави в особі Тереблечанської сільської ради (далі - сільська рада, позивач), звернувся до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Порубнянського сільського споживчого товариства (далі - Порубнянське ССТ, відповідач), в якому (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог ) просить стягнути з відповідача на користь позивача безпідставно збережені кошти з орендної плати за землю у розмірі 55755,86 грн.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що Порубнянське ССТ з 07.12.2003 є власником магазину, що розташований на земельній ділянці комунальної власності площею 0,0489 га кадастровий номер 7321085400:01:003:0697. У 2013 році сільська рада прийняла рішення про надання відповідачу в оренду вказаної земельної ділянки, проте останній до моменту подачі цього позову не вчинив дій щодо укладення відповідного договору оренди землі, не сплачував оренду плату за користування нею, внаслідок чого за період з жовтня 2016 року по жовтень 2019 року сільська рада недоотримала дохід від орендної плати в сумі позову. При цьому, враховуючи бездіяльність позивача, прокурор на підставі вимог статті 23 Закону України Про Прокуратуру звернувся до суду з позовом в інтересах держави.

Тереблечанська сільська рада поданий прокурором позов підтримує в повному обсязі та повідомляє суд, що дійсно знала про використання відповідачем земельної ділянки без правовстановлюючих документів та мала достатньо часу для вжиття відповідних заходів, однак через неуважність і відсутність відповідних спеціалістів та завантаженістю в роботі такі заходи нею вжиті не були.

Порубнянське ССТ (відповідач) позов не визнає та просить відмовити у його задоволенні з огляду на те, що прокурор не надав доказів обґрунтованості розрахунку стягуваної суми, а саме витягів з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель за відповідні періоди. Також відповідач вважає, що прокурор безпідставно використав для проведення розрахунку суми заборгованості 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Крім цього, Порубнянське ССТ звернулось до суду із заявою про застосування строку позовної давності.

У зв`язку із запереченнями відповідача проти позову прокурор уточнив період нарахування безпідставно збережених коштів з орендної плати за землю та пояснив, що застосування відсоткової ставки розміру річної суми орендної плати здійснювалось ним на підставі рішення сільської ради про надання земельної ділянки в оренду. Також прокурор надав суду відповідні витяги з нормативної грошової оцінки землі та рішення сільської ради про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель с. Тереблече Глибоцького району Чернівецької області.

Втім відповідач зауважує, що рішення сільської ради про надання йому в оренду земельної ділянки не є підставою для нарахування орендної плати та не доводилось до відома відповідача в установленому законом порядку. Також Порубнянське ССТ зазначає, що в подальшому сільська рада змінювала ставки орендної плати за землю до 3% за земельні ділянки з однаковим цільовим призначенням. До того ж, для розрахунку суми позову має застосовуватись нормативна грошова оцінка землі, яка діяла на моменту прийняття рішення про надання земельної ділянки в оренду, а не та, яка діє на момент звернення з позовом.

ІІ. Процесуальні дії у справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.09.2019 вказану позовну заяву передано до провадження судді Марущака І.В.

Ухвалою суду від 27.09.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 22.10.2019 та установлено відповідачу строк для подання відзиву на позов.

Надалі ухвалою суду від 22.10.2019 відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 20.11.2019 та запропоновано позивачу і прокурору подати відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 20.11.2019 прийнято до розгляду заяву прокурора про уточнення позовних вимог, продовжено строк підготовчого провадження та відкладено розгляд справи на 05.12.2019.

За наслідками підготовчого засідання 05.12.2019 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив її до розгляду по суті на 17.12.2019.

Разом з тим, за клопотанням прокурора, суд ухвалою від 17.12.2019 відклав розгляд справи по суті на 13 січня 2020 року.

10 січня 2020 року прокурор звернувся до суду із клопотанням про приєднання доказів до матеріалів справи, а саме: витягів про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки за 2016-2018 роки, акту її обстеження, копії лист сільської ради, копій рішень сільської ради про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки та листа Відділу в Глибоцькому районі ГУ Держгеокадастру у Чернівецькій області. До клопотання до додано докази надіслання його копії та доданих до нього документів сторонам листом з описом вкладення.

У судовому засіданні 13.01.2020 представник позивача та прокурор позовні вимоги підтримали, натомість представник відповідача проти позову заперечив.

При цьому, прокурор підтримав подане ним клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи. У якості поважності причин неподання зазначених документів під час підготовчого провадження прокурор послався на те, що вони не могли бути подані раніше, оскільки отримані прокуратурою вже після закриття підготовчого провадження у даній справі.

Представник позивача клопотання прокурора підтримав, а представник відповідача проти його задоволення не заперечував.

За таких обставин, ураховуючи думку представників сторін та з огляду на те, що подані прокурором документи складені вже після закриття підготовчого провадження та мають значення для всебічного і повного розгляду справи, суд вирішив долучити їх до матеріалів справи.

Водночас представник відповідача просив суд оголосити перерву для ознайомлення із поданими прокурором документами і формування своєї правової позиції. У зв`язку з цим суд оголосив перерву в судовому засіданні до 16.01.2020.

У судовому засіданні 16.01.2020 представник позивача та прокурор позовні вимоги підтримали, просили суд позов задовольнити, натомість представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов.

ІІІ. Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, з`ясувавши обставини, на які учасники судового процесу посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд установив наступне.

Як слідує із свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 02.07.2004 серії САА №797183, Порубнянському ССТ на праві колективної власності належить магазин, що розташований у с. Тереблече Глибоцькому району Чернівецької області по вул. Головній (Центральній), 50, підстава виникнення права власності - рішення виконавчого комітету Тереблечанської сільської ради від 07.12.2003 № 93-9/2003.

Відомості про право власності на вказану будівлю внесені до Реєстру прав власності на нерухоме майно 25.08.2005, що підтверджується інформаційною довідкою від 19.08.2019 №178003731.

Рішенням XIV сесії Тереблечанської сільської ради VI скликання від 05 квітня 2012 року № 246-14/2012 відповідачу надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо надання земельної ділянки в довгострокове користування на умовах оренди строком на 49 років площею 0,0489 га із земель запасу сільської ради для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (магазинів), в межах населеного пункту с. Тереблече по вул. Головній, 50.

25 жовтня 2012 року Мале приватне підприємство Геосвіт , на замовлення відповідача, виготовило проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0489 га, кадастровий номер 7321085400:01:003:0697, яка надається в оренду для будівництва та обслуговування будівель торгів (магазину) по вул. Головній, 50 в с. Тереблече Глибоцького району Чернівецької області Порубнянському ССТ.

На підставі заяви голови правління Порубнянського ССТ та поданого проекту землеустрою XVІІІ сесія Тереблечанської сільської ради VI скликання прийняла рішення від 09.01.2013 № 412-18/2013, яким вирішила:

1) затвердити відповідачу проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в користування на умовах довгострокової оренди терміном на 49 років, в межах населеного пункту с. Тереблече по вул. Головній, 50, загальною площею 0,0489 га, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (ПСК №31,33);

2) надати відповідачу в оренду строком на 49 років в межах населеного пункту с. Тереблече по вул. Головній, 50, загальною площею 0,0489 га, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (ПСК №31,33);

3) встановити орендну плату за користування земельною ділянкою площею 0,0489 га за адресою: с. Тереблече, вул. Головна, 50 в сумі 12% нормативної грошової оцінки;

4) оренду плату вносити щомісячно за земельну ділянку площею 0,0489 га;

5) орендарю протягом місяця укласти із сільською радою договір оренди земельної ділянки, який підлягає негайній державній реєстрації та потім протягом 5 робочих днів передати копію договору до районної податкової адміністрації.

Сторони не надали, а у матеріалах справи відсутні докази скасування (визнання недійсним/незаконним) або внесення змін до зазначеного рішення органу місцевого самоврядування, отже воно є чинним та обов`язковим до виконання для осіб, яких воно стосується.

Разом з тим, відповідач не надав доказів укладення з позивачем відповідного договору оренди земельної ділянки площею 0,0489 га кадастровий номер 7321085400:01:003:0697, докази протилежного у матеріалах справи відсутні та такі обставини учасниками судового процесу не заперечуються.

Також у матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем орендної плати за вказану земельну ділянку за період з 09.01.2013 по день ухвалення цього рішення, що не оспорюється відповідачем.

Рішенням ХХ сесії Тереблечанської сільської ради VI скликання від 22 травня 2013 року №435-20/2013 затверджено, зокрема, технічну документацію по нормативній грошовій оцінці земель в межах населеного пункту с. Тереблече, якою передбачено, що базова вартість 1 кв. м земель в с. Тереблече складає 39,92 грн; вартість 1 кв. м. земель в с. Тереблече економіко-планувальної зони І становить 46,71 грн/м. кв, зони ІІ - 42,71 грн/м. кв, зони ІІІ - 39,92 грн/м. кв. і зони IV - 31,14 грн/м. кв.

06 червня 2014 року ХХІХ сесія Тереблечанської сільської ради VI скликання прийняла рішення №614-29/2014, яким, у тому числі, затвердила технічну документацію по нормативній грошовій оцінці земель в межах населеного пункту с. Тереблече, а саме базову вартість 1 кв. м земель в с. Тереблече в сумі 39,92 грн та вартість 1 кв. м. земель в с. Тереблече економіко-планувальної зони І у сумі 46,71 грн/м. кв, зони ІІ - 42,71 грн/м. кв, зони ІІІ - 39,92 грн/м. кв. і зони IV - 31,14 грн/м. кв.

Доказів оскарження чи скасування зазначених рішень сільської ради про затвердження нормативної грошової оцінки земель с. Тереблече сторонами не подано, докази протилежного у матеріалах справи відсутні.

Як убачається з листа сільської ради від 08.01.2020 № 13, сесія Тереблечанської сільської ради 06.06.2014 помилково повторно затвердила технічну документацію по нормативній грошовій оцінці земель с. Тереблече. Вказана нормативна грошова оцінка є ідентичною нормативно-грошовій оцінці земель, яка затверджена раніше, а саме 22.05.2013 рішенням № 435-20/2013, яке було опубліковано на офіційному сайті сільської ради.

У судовому засіданні 16.01.2020 суд перевірив твердження сільської ради та установив, що на веб-сайті http://gromady.cv.ua дійсно опубліковані рішення від 22.05.2013 № 435-20/2013 та від 06.06.2014 № 614-29/2014.

22 липня 2019 року прокурор звернувся до голів об`єднаних територіальних громад і сільських голів Глибоцького району із листом № 98/4110вих.19, в якому просив надати інформацію з приводу наявності фактів використання земель без правовстановлюючих документів під викупленими приміщеннями, які раніше належали сільськогосподарським підприємствам або сільським споживчим товариствам.

Листом від 01.08.2019 № 339 Тереблечанська сільська рада повідомила прокурора, що земельна ділянка площею 0,0489 га кадастровий номер 7321085400:01:003:0697 у с. Тереблече знаходиться у користуванні без наявності правовстановлюючих документів, на ній розташований магазин, що належить Порубнянському ССТ.

Після цього прокурор звернувся до позивача із листом від 07.08.2019 № 98/4392вих19, в якому просив надати інформацію щодо (1) закріплення земельних ділянок за адресами приміщень, що належать відповідачу; (2) звернення Порубнянського ССТ до сільської ради для оформлення правовстановлюючих документів; (3) наявність оформлених орендних відносин та (4) сплати орендної плати.

У відповідь сільська рада листом від 13.08.2019 № 349 повідомила прокурора, що за адресою вул. Головна, 50 у с. Тереблече Глибоцького району закріплена земельна ділянка площею 0,0489 га кадастровий номер 7321085400:01:003:0697, цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі. Порубнянське ССТ зверталось до позивача та отримало дозвіл на розробку відповідного проекту землеустрою та його затвердження, втім орендна плата від відповідача на рахунок сільської ради не надходить.

Також 07 серпня 2019 прокурор звернувся з листом № 98-4394вих.19 до Сторожинецького управління ГУ ДФС у Чернівецькій області із проханням надати інформацію щодо сплати відповідачем плати за користування земельними ділянками, які знаходяться у с. Тереблече Глибоцького району (в тому числі по вул. Головній, 50).

Відповідно до листа Сторожинецького управління ГУ ДФС у Чернівецькій області від 16.08.2019 № 7875/9/24-13-55-05, за 2017-2019 роки податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) Порубнянським ССТ за орендовані земельні ділянки не подавалися та сплата оренди земельного податку за цей період не проводилась.

Листами від 20.08.2019 № 98-4657вих19 та від 29.08.2019 № 98/4833вих19 прокурор повідомив сільську раду, що відповідач використовує земельні ділянки на території Тереблечанської сільської ради без правовстановлюючих документів та без сплати відповідних коштів до бюджету. Відтак прокурор пропонував сільській раді вжити заходів до усунення зазначених порушень, а саме оформлення правовстановлюючих документів та стягнення відповідних коштів до бюджету. Також прокурор повідомив позивача, що у разі невжиття або неналежного вжиття передбачених законодавством заходів щодо захисту інтересів держави, органи прокуратури вправі звернутися за захистом цих інтересів до суду.

Натомість у листах від 28.09.2019 № 373 та від 03.09.2019 № 376 сільська рада повідомила прокурора, що нею не вживались заходи щодо стягнення з Порубнянського ССТ коштів за використання земельних ділянок, примушування їх в судовому порядку до сплати відповідних коштів. На даний час позивач не буде звертатись до суду в зв`язку із відсутністю відповідних спеціалістів.

Листом від 11.09.2019 № 98/5079вих19 прокурор відповідно до ч.4 ст.23 Закону України Про прокуратуру повідомив позивача про подання цього позову в інтересах держави через бездіяльність сільської ради.

У листі від 04.11.2019 № 541 сільська рада повідомила, що у неї відсутнє положення про встановлення ставок орендної плати за земельні ділянки. Розмір орендної плати встановлюється індивідуально у зв`язку із укладенням конкретних договорів оренди земельних ділянок з орендарями.

Згідно із наявними у матеріалах справи витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 0,0489 га кадастровий номер 7321085400:01:003:0697, що знаходиться за адресою: Чернівецька обл., Глибоцький район, с. Тереблече, вул. Головна, 50 складала станом на 2016 рік - 134905,32 грн (витяг від 21.12.2019 № 1797/0/193-19), та у 2017-2019 роках збільшилась до 142999,64 грн (витяги від 21.12.2019 №№ 1809/0/193-19, 1804/0/193-19 та від 04.11.2019 №1635/0/193-19).

Аналогічна інформація про нормативну грошову оцінку земельної ділянки площею 0,0489 га кадастровий номер 7321085400:01:003:0697 вказана у листі Відділу у Глибоцькому районі ГУ Держгеокадастру у Чернівецькій області від 26.12.2019 № 0.24-0.190-269/103-19.

27 грудня 2019 року комісія в складі землевпорядника та двох депутатів Тереблечанської сільської ради провела обстеження земельної ділянки площею 0,0489 га кадастровий номер 7321085400:01:003:0697 та установила, що вона розташована по вул. Головній, 50 у с. Тереблече Глибоцького району. На вказаній земельній ділянці знаходиться об`єкт нерухомості - будівля магазину площею 220,80 кв. м., яка використовується та належить Порубнянському ССТ на підставі свідоцтва про право власності від 02.07.2004.

ІV. Позиція суду по суті позовних вимог.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єкту нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщений.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 Земельного кодексу України).

За змістом глави 15 Земельного кодексу України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.

Відповідно до статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

За змістом статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).

Отже, за змістом указаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини другої статті 120 Земельного кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

Судом встановлено, що відповідач є власником нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці комунальної власності, на підставі рішення виконавчого комітету Тереблечанської сільської ради від 07.12.2003 № 93-9/2003.

При цьому, матеріали справи не містять доказів належного оформлення права користування земельною ділянкою площею 0,0489 га кадастровий номер 7321085400:01:003:0697 Порубнянським ССТ, зокрема укладення відповідного договору оренди з Тереблечанською сільською радою та державної реєстрації такого права. Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач користується цією земельною ділянкою без достатньої правової підстави.

З огляду на викладене відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Аналогічну правову позицію наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно із статтею 21 Закону України Про оренду землі орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

У свою чергу п.14.1.147 ст.14 Податкового кодексу України (у редакції чинній, на момент виникнення спірних відносин) визначено, що плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

При цьому, у відповідності до п.14.1.136 ст. 14 ПК України, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Пунктами 1-4 статті 288 ПК України встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки (пункт 5 статті 288 ПК України).

При цьому, згідно з абзацом 3 частини першої статті 13 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, комунальної власності. Крім того, згідно з абзацом 1 пункту 289.1 Податкового кодексу України для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (частина друга статті 20 Закону України "Про оцінку земель").

Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 ПК України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 по справі №920/739/17).

Згідно з частинами 1-4 статті 79 1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

У матеріалах справи наявні витяги про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки за 2016-2019 роки. Так, при визначенні конкретного розміру оцінки землі орган Держгеокадастру керувався відомостями про її площу (0,0489 га або 489 м. кв.), середньою базовою вартістю земель населеного пункту (39,92 грн), коефіцієнтом І економіко-планувальної зони (Км2 1,17 - додаток № 1 до рішень про затвердження нормативної грошової оцінки земель), сукупним локальним коефіцієнтом (Км3 1,32) та коефіцієнтом Кф (2,5).

Відтак, провівши відповідні розрахунки, суд установив, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 0,0489 га кадастровий номер 7321085400:01:003:0697 станом на день прийняття рішення про її передачу в оренду відповідачу складає 75374,46 грн та здійснена на основі відомостей про базову вартість 1 кв. м. та коефіцієнтів, що вказані у рішеннях від 22.05.2013 № 435-20/2013 та від 06.06.2014 № 614-29/2014. Дана нормативна грошова оцінка протягом спірного періоду не змінювалась.

Разом з тим, обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції (стаття 21 Закону України Про оренду землі ).

Згідно із статтею 289 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кi = І:100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

Із сайту Центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (Держгеокадастру) суду відомо, що ним встановлено наступні коефіцієнти індексації даної категорії земель: за 2013 рік - 1,0; 2014 рік - 1,249; 2015 рік - 1,433; 2016 рік - 1,06; 2017рік - 1,0; 2018 рік - 1,0.

Таким чином, нормативна грошова оцінка нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 0,0489 га кадастровий номер 7321085400:01:003:0697 у 2016 році становила 134905,32 грн, а у 2017-2019 роках - 142999,64 грн.

Отже, надані прокурором витяги про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки комунальної власності відповідають рішенням про затвердження нормативної грошової оцінки земель с. Тереблече від 22.05.2013 № 435-20/2013 та від 06.06.2014 № 614-29/2014.

Водночас Порубнянське ССТ не надало свого контррозрахунку нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, не заперечувало проти застосування відповідних коефіцієнтів чи базової вартості оцінки земель с. Тереблече. При цьому, відповідач не врахував, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки здійснюється з урахуванням її індексації, а тому безпідставно вважає, що при розрахунку суми позову прокурором застосовано нормативну грошову оцінку земельної ділянки, яка є відмінною від тієї, що затверджена рішенням сільської ради від 22.05.2013 № 435-20/2013 та від 06.06.2014 № 614-29/2014.

У той же час суд при даному предметі позову не може надавати оцінку чинності рішень органу місцевого самоврядування про затвердження нормативної грошової оцінки земель села, оскільки це виходить за межі предметної юрисдикції господарського суду, а відповідач має можливість оскаржити їх законність в установленому законом порядку.

Принагідно суд також роз`яснює відповідачу його право на оскарження дій Відділу у Глибоцьому районі ГУ Держгеокадастру у Чернівецькій області щодо застосування при розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки відповідних відомостей (коефіцієнтів, базової вартості землі тощо), з якими він не погоджується.

Що ж до розміру відсоткової ставки орендної плати, суд зазначає, що відповідач самостійно звертався до органу місцевого самоврядування із заявою про затвердження проекту землеустрою та надання земельної ділянки в оренду. При цьому, відповідач не надав доказів того, що він клопотав перед органом місцевого самоврядування про встановлення іншої відсоткової ставки орендної плати.

У свою чергу позивач наділений дискреційними повноваженнями щодо встановлення розміру нормативної грошової оцінки в діапазоні від 3% до 12%, а тому, приймаючи відповідне рішення, був вправі розраховувати на отримання орендної плати в розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що не є порушенням положень податкового законодавства.

Тим паче, рішення Тереблечанської сільської ради від 09.01.2013 № 412-18/2013 є чинним та до нього не вносилось жодних змін, що не спростовано відповідачем.

Також, надаючи оцінку доводам про неотримання відповідачем рішення від 09.01.2013 № 412-18/2013, суд зауважує, що Порубнянське ССТ, як заявник та ймовірний орендар, мало проявити розумну обачність та бути зацікавленим у результаті розгляду поданої ним заяви, а також в належному (законному) оформленні орендних відносин, оскільки із матеріалів слідує, що з часу набуття права власності на будівлю магазину (07.02.2004) жодних правових відносин оренди між сільською радою та Порубнянським ССТ не існувало та на цей час не існує.

Однак відповідач, починаючи з 2004 року, дій щодо належного оформлення орендних відносин земельної ділянки площею 0,0489 га кадастровий номер 7321085400:01:003:0697 не вчинив, коштів з орендної плати позивачу за період з 2013 року по день ухвалення цього рішення не сплатив.

У свою чергу суд роз`яснює відповідачу, що він не позбавлений права оскаржити рішення Тереблечанської сільської ради від 09.01.2013 № 412-18/2013 в установленому законом порядку.

З огляду на викладені обставини суд визнав правомірним застосування прокурором при розрахунку суми несплаченої відповідачем орендної плати ставки у розмірі 12% від нормативної грошової оцінки землі.

Відтак за період з жовтня по грудень 2016 року відповідачу належало сплатити позивачу 4047,16 грн орендної плати (134905,32 грн * 12% / 12 місяців * 3 місяці), за 2017 та 2018 роки по 17159,96 грн (142999,64 * 12%) та за січень-жовтень 2019 року 11439,94 грн (142999,64 * 12% / 12 місяців * 10 місяців).

Проте у розрахунку за 2016 рік прокурором помилково взято для підрахунку інший розмір нормативної грошової оцінки землі, внаслідок чого неправильно розраховано суму орендної плати. Натомість у розрахунку за 2019 рік прокурор допустив арифметичну помилку, внаслідок чого надмірно нарахував відповідачу суму орендної плати за 12, а не 10 місяців.

Таким чином, за спірний період (з жовтня 2016 року по жовтень 2019 року) відповідач мав сплатити позивачу 52667,04 грн орендної плати за земельну ділянку площею 0,0489 га кадастровий номер 7321085400:01:003:0697, тому вимоги прокурора в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Поряд з цим, у решті позову (3088,82 грн) належить відмовити за необґрунтованістю.

Водночас відповідач в ході підготовчого засідання подав суду письмову заяву про застосування строку позовної давності.

Статтею 256 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

З цього приводу суд зазначає, що в уточнених позовних вимогах, які прийняті судом до розгляду, прокурор просить стягнути з відповідача суму недотриманої орендної плати у межах трирічного строку з моменту звернення з цим позовом до суду.

Отже, строк позовної давності щодо вимог про стягнення з відповідача суми недоотриманої орендної плати за період з жовтня 2016 року по жовтень 2019 року не сплив, відтак суд відхиляє заяву відповідача про застосування строку позовної давності.

З приводу наявності підстав для представництва інтересів держави прокурором.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про прокуратуру прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

У випадках, визначених Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді (пункт 2 частини першої статті 2 Закону).

З урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

Положення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

Відповідно до частини третьої статті 23 цього Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Аналіз частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. При цьому, випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи № 806/1000/17).

Тобто наявність підстав для звернення прокурора з позовом повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом з врахуванням зазначених прокурором обставин та поданих доказів.

У світлі викладеного суд зазначає, що у позовній заяві прокурор обґрунтував необхідність подання позову у даній справі порушенням інтересів держави тим, що несплата коштів за використання земельної ділянки перешкоджає належним чином та у повному обсязі фінансувати першочергові потреби територіальної громади с. Тереблече, підриває економічні основи місцевого самоврядування, внаслідок чого сільська рада не здатна належним чином забезпечити соціально-економічні права жителів с. Тереблече.

Також прокурор, на виконання вимог ч.4 ст. 23 ЗУ Про прокуратуру , попередньо повідомив позивача про здійснення представництва інтересів держави шляхом звернення до суду з цим позовом.

Враховуючи викладені вище обставини в сукупності, суд вважає, що прокурором обґрунтовано наявність підстав, передбачених статтею 23 Закону України Про прокуратуру , для звернення до суду з позовом у даній справі, що полягають у неналежному здійсненні уповноваженим органом - Тереблечанської сільської ради захисту інтересів держави.

При цьому, суд враховує позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №903/129/18, що незалежно від того, чи відповідають дійсності доводи про неможливість самостійно звернутись до суду з позовом через відсутність коштів для сплати судового збору, сам факт незвернення до суду належного суб`єкта владних повноважень з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси, свідчить про те, що цей орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для звернення до суду з відповідним позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

V. Розподіл судових витрат.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати слід покласти на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 73, 74, 86, 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Порубнянського сільського споживчого товариства (60435, Чернівецька обл., Глибоцький район, с. Тереблече, вул. Головна, 48а, код 21412528) на користь Тереблечанської сільської ради (60435, Чернівецька обл., Глибоцький район, с. Тереблече, вул. Головна, 10а, код 04418423, розрахунковий рахунок: 33215815024329, код платежу 18010900, код ЄДРПОУ 36751529, Глибоцьке УК/ОТГ у Глибоцькому районі, банк отримувача казначейство України (ЕАП) в Чернівецькій області, МФО 899998) безпідставно збережені кошти з орендної плати за землю у розмірі 52667,04 грн .

3. У задоволенні решти позову відмовити.

4. Стягнути з Порубнянського сільського споживчого товариства (60435, Чернівецька обл., Глибоцький район, с. Тереблече, вул. Головна, 48а, код 21412528) на користь Прокуратури Чернівецької області (58001, м. Чернівці, вул. Мирона Кордуби, 21, код 02910120, банк платника ДКСУ м. Київ, код банку 820172, р/р 35219056004946, класифікація видатків бюджету - 2800) 1814,58 грн відшкодування судового збору.

5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Повний текст складено та підписано 24 січня 2020 року.

Суддя І.В. Марущак