Рішення

від 23.01.2020 по справі 160/11047/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2020 року Справа № 160/11047/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Захарчук-Борисенко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у м. Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТД ПРІМОРІС до Головного управління ДФС у Дніпропетровській про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ :

06.11.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю ТД ПРІМОРІС звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 01.08.2019 року № 0022531421, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 32 372 гривні;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 01.08.2019 року № 0022541421, яким збільшено суму грошового забов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 23 290 гривень;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 01.08.2019 року № 0022501421, яким збільшено суму грошового забов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 57 380 гривень;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39394856) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТД ПРІМОРІС (код ЄДРПОУ 34231014) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 130,43 гривень.

В обгрунтування позовних вимог представником позивача зазначено, що Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю ТД ПРІМОРІС з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах із ТОВ МІЛОУС за період з 01.01.2017 по 31.12.2018 рік, за результатами якої складено акт від 09.07.2019 року за № 37758/04-36-14-24/34231014. На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято: податкове повідомлення - рішення від 01.08.2019 року № 0022531421, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 32 372 гривні; податкове повідомлення - рішення від 01.08.2019 року № 0022541421, яким збільшено суму грошового забов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 23 290 гривень; податкове повідомлення - рішення від 01.08.2019 року № 0022501421, яким збільшено суму грошового забов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 57 380 гривень.

Позивач вважає висновки відповідача, викладені в акті перевірки помилковими та протиправними а також такими, що не ґрунтуються на положеннях чинного податкового законодавства та не відповідають приписам Податкового кодексу України, та відповідно прийняті на підставі такого акту оскаржувані податкові повідомлення-рішення також є протиправними та підлягвють скасуванню.

Ухвалою суду від 07.11.2019 було відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

20.11.2019 до суду від представника Головного управління ДФС у Дніпропетровській надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував та просив суд відмовити у їх задоволенні повністю.

В обгрунтування своєї правової позиції представник відповідача зазначив, що досліджувані господарські операції не місять розумних економічних причин (ділової мети), тобто відсутня кваліфікуюча ознака господарської діяльності - отримання доходу. Таким чином, вони не можуть вважатися вчиненими в межах господарської діяльності платника податків, оскільки для цілей оподаткування враховані операції не у відповідності з їх дійсною еокономічною метою. А тому, відповідачем встановлено відсутність факту реального вчинення господарської операції по взаємовідносинам ТОВ ТД ПРІМОРІС з ТОВ МІЛОУС .

Окрім того, відповідачем отрмано вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 11.12.2018 по справі №199/5541/18 (пр. 1-кп/199/440/18), відповідно до якого ОСОБА_1 було визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України. Під час досудового розслідування встановлено, що від імені громадянки України ОСОБА_1 невстановлені особи в протиправний спосіб зареєстрували компанію ТОВ МІЛОУС (код ЄДРПОУ 41448671). Також було встановлено, що вказана компанія фактично фінансово-господарської діяльності не здійснювала, а банківські рахунки використовувалися для транзиту безготівкових коштів на підставі розрахунків за фіктивні фінансово-господарські операції.

04.12.2019 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній зазначив, що посилання представника відповідача у відзиві на вирок Амір-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 11.12.2018 по справі №199/5541/18 відносно громадянки України ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України, крім відомостей, зазначених у позовній заяву, слід зазначити, що відповідно до Закону України №101-ІХ від 18.09.2019 декриміналізовано, а тому посилання на нього на момент розгляду є недоцільним, так як відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

17.12.2019 до суду від представника відповідача надійшло клопотання про долучення доказів, в якому останній просив суд долучити до матеріалів справи укладені між ТОВ ТД ПРІМОРІС та ТОВ МІЛОУС документи: копію специфікації №4 від 16.01.2018 до договору №11 від 26.12.2017, копію заявки на поставку від 16.01.2018, копію товарно-транспортної накладної №р2165 від 16.01.2018.

23.01.2020 до суду, перед початком розгляду справи, від представника позивача надійшла заява, в якій останній просив суд розгляд справи №160/11047/19 здійснювати в порядку письмового провадження.

У судовому засіданні представник позивача заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження підтримав та просив її задовольнити. Представник відповідача вирішення даної заяви залишив на розсуд суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

З урахуванням вищевикладеного, суд, задоовльняючи клопотання представника позивача, вирішив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на підставі повідомлення від 29.05.2019 №956 та відповідно до наказу від 28.05.2019 №3063-п ГУ ДФС у Дніпропетровській області, ОСОБА_2 - головним державним ревізором - інспектором відділу аудиту платників Нікопольського управління аудиту ГУ ДФС у Дніпропетровській області, на запит ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 18.02.2019 №17618/10 відповіді, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою ідальністю ТД ПРІМОРІС з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах із ТОВ МІЛОУС за період з 01.01.2017 по 31.12.2018.

Перевірка проводилась з 25.06.2019 по 02.07.2019.

За результатами документальної позапланової невиїзної перевірки складено акт від 09.07.2019 за № 37758/04-36-14-24/34231014.

Згідно з висновками відповідача, наведеними в акті перевірки, зазначено наступне: перевіркою встановлено порушення ТОВ ТД ПРІМОРІС :

- пп. 134.1.1, п. 134.1 ст. 134 Податкового Кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток у загальній сумі 45 904 грн., в тому числі за 2017 рік у сумі 591 грн., за 2018 рік у сумі 45 313 грн.;

- п. 185.1 ст. 185, п. 198.3, ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.7, ст. 201 Податкового Кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість за жовтень 2018 року на суму 18 632 грн.;

- п. 185.1 ст. 185, п.198.3, ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.7, ст. 201 Податкового Кодексу України, в результаті чого підприємством завищено від`ємне значення з податку на додану вартість за грудень 2018 року на суму 32 372 грн.

Не погодившись з висновками відповідача, викладеними в акті перевірки, позивачем були надані заперечення на акт ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 09.07.2019 №№ 37758/04-36-14-24/34231014 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ ТД ПРІМОРІС .

Згідно письмової відповіді відповідача, викладеної у Листі від 02.09.2019 № 101388/10/04-36-14-09 Про результати розгляду заперечень , висновки акту перевірки залишено без змін.

На підставі акту перевірки, відповідачем були прийняті: податкове повідомлення - рішення від 01.08.2019 № 0022531421, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 32 372 гривні; податкове повідомлення - рішення від 01.08.2019 № 0022541421, яким збільшено суму грошового забов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 23 290 гривень; податкове повідомлення - рішення від 01.08.2019 № 0022501421, яким збільшено суму грошового забов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 57 380 гривень.

Не погодившись із вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю ТД ПРІМОРІС звернулось з даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Положеннями ст. 19 ч. 2 Конституції України гарантовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Приписами підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Судом встановлено, що в акті перевірки, зокрема зазначено наступне: Результати дослідження діяльності ТОВ МІЛОУС (код ЄДРПОУ 41448671) за період грудень 2017 - січень 2018 рр. вказують на те. що метою його створення є лише оформлення документообігу по нереальним господарським операціям для мінімізації сплати податкових зобов`язань іншим підприємствам, в т.ч ТОВ ТД ПРІМОРІС (код ЄДРПОУ 34231014) .

На підтвердження вказаного доводу в акті перевірки та у відзиві на адміністративний позов, відповідачем зазначено, що придбані ТОВ ТД -ПРІМОРІС у ТОВ МІЛОУС товари: HHYG-10D/CLH10LR25MS Домкрат гідравлічний у кількості 4 шт. та ННМ-150Q/SNH-150 у кількості 3 шт. Прес гідравлічний в асортименті, мали безтоварний характер, а саме: укладення договору поставки мало на меті формування документообігу по нереальній господарський операції.

Однак, суд зазначає, що вказаний висновок, зазначений в акті перевірки, не відповідає дійсності з огляду на наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем та ТОВ "МІЛОУС" було укладено договір поставки № 11 від 26.12.2017. Договір було виконано відповідно до його умов: товари за накладною № 53 від 16.01.2018 були передані від ТОВ МІЛОУС до позивача, а саме: HHYG-10D/CLH10LR25MS Домкрат гідравлічний у кількості 4 шт. та ННМ-150Q/SNH-150 Прес гідравлічний у кількості 3 шт. в асортименті, розрахунки за договором були здійснені у повному обсязі.

Крім цього, за вказаною видатковою накладною позивачу від ТОВ МІЛОУС також були передані наступні товари: ННYG-20D/CLH10LR25MS Домкрат гідравлічний у кількості 4 шт.; ННYG-30D/CLH30LR54MS Домкрат гідравлічний у кількості 4 шт.; ННYG-50D/CLH50LR66MS Домкрат гідравлічний у кількості 4 шт; ННM-200Q/SNH-200 Прес гідравлічний в асортименті у кількості 4 шт.; ННM-150Q/SNH-150 Прес гідравлічний в асортименті у кількості 3 шт.; ННM-150VQ/SNH-150V Прес гідравлічний в асортименті у кількості 4 шт.; ННM-200W/SGH-200 Прес гідравлічний в асортименті у кількості 1 шт.; ННM-70/SDH-110 Прес гідравлічний в асортименті у кількості 4 шт.; ННY-630F/CTH-630 Прес гідравлічний в асортименті у кількості 3 шт.; ННY-1000F/CTH-1000 Прес гідравлічний в асортименті у кількості 2 шт.; ННY-70A/CTS-70 Прес гідравлічний в асортименті у кількості 10 шт.

Суд звертає увагу, що щодо вказаних товарів в акті перевірки відповідач не робить висновок щодо того, що вони мали безтоварний характер, а саме укладення договору поставки мало на меті формування документообігу по нереальній господарський операції, що свідчить про необ`єктивне ставлення відповідача до фактичних даних під час здійснення перевірки.

Щодо безтоварного характеру операції щодо придбання позивачем у ТОВ МІЛОУС саме товарів ННYG-10D/CLH10LR25MS Домкрат гідравлічний у кількості 4 шт. та ННМ-150Q/SNH-150 Прес гідравлічний у кількості 3 шт. в асортименті, про що зазначено в акті перевірки, то суд не погоджується з вказаним висновком з наступних обставин.

Так, укладений між позивачем та ТОВ "МІЛОУС" господарський договір, містить усі необхідні реквізити передбачені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідає вимогам законодавства України стосовно форми і порядку його оформлення.

Позивачем, відповідно до положень п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, по взаємовідносинам, що виникли на підставі договору поставки № 11 від 26.12.2017, було складено податкові накладні, які в свою чергу були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що не заперечується відповідачем та про що є відомості в акті перевірки.

Крім цього, реальність господарської операції, щодо поставки ННYG-10D/CLH10LR25MS Домкрат гідравлічний у кількості 4 шт. та ННМ-150Q/SNH-150 Прес гідравлічний у кількості 3 шт. в асортименті ТОВ МІЛОУС на адресу позивача підтверджує той факт, що після поставки, яка відбулась 16.01.2018, вказані товари, відповідно до Контракту № PR-1 від 10.01.2018, були поставлені покупцю за вказаним Контрактом - MACHAON SP. Z.O.O., за адресою: POLAND, KRAKOW 31-416, UL. DOBREGO PASTERZA, 118 Е/22, що підтверджується митною декларацією UA 110190/2018/500382 від 19.01.2018.

Також, вказані господарські відносини підтверджуються меморіальним ордером № 1 від 25.01.2018, який підтверджує факт сплати MACHAON SP. Z.O.O. грошових коштів за поставку продукції відповідно до вищезазначеного контракту та оборотно-сальдовою відомістю по рахунку: 281 за період з 09.01.2018 по 31.01.2018.

З урахуванням вищевикладеного, суд доходить висновку, що роблячи висновок в акті перевірки про те, що господарські операції щодо таких товарів як HHYG-10D/CLH10LR25MS Домкрат гідравлічний у кількості 4 шт. та ННМ-150Q/SNH-150 Прес гідравлічний у кількості 3 шт. є, нібито, нереальними, що фактично не відповідає дійсності з огляду на факти зазначенні вище, відповідач в акті перевірки необгрунтовано та незаконно зробив висновок про те, що всі інші операції між позивачем та ТОВ МІЛОУС , що відбулись у 2017 та 2018 роках також були безтоварними, при цьому не навівши більше будь-яких доказів хоча б по одній господарський операції щодо хоча б одного товару.

Суд звертає увагу, що відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності. Принцип персональної відповідальності платника податків право на формування витрат та доходів не можуть ставитьсь у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Законодавством України не передбачено відповідальність юридичної особи за зобов`язаннями іншої юридичної особи.

Наявність певної аналітичної інформації з інформаційних систем податкового органу або відомості, одержані від інших підрозділів податкової служби чи інших органів державної влади, можуть свідчити лише про наявність у відповідача певних сумнівів, однак не доказують з достовірністю того факту, що в дійсності ТОВ МІЛОУС не було продано товар позивача.

Висновки відповідача не можуть грунтуватися на податковій інформації по контрагентах позивача, та не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Судами не одноразово про це зазначалося, а відповідно висновку Верховного Суду (постанова від 20.03.2018 у справі № 804/939/16, адміністративне провадження № К/9901/376/17) податкова інформація, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального закону .

Враховуючи вищевикладене, у відповідача відсутні підстави для висновків про нереальність вчинення господарських операцій між позивачем та ТОВ МІЛОУС .

Як на підставу заперечення реальності господарських операцій позивача, відповідач в акті перевірки та відзиві на адміністративний позов, посилається на вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду Дніпропетровська від 11.12.2018 по справі № 199/5541/18, згідно якого встановлено, що від імені громадянки України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , невстановлені особи в протиправний спосіб зареєстрували компанію ТОВ МІЛОУС (код ЄДРПОУ 41448671).

Відповідно до цього, відповідач в акті перевірки робить наступний висновок: Вказана компанія (ТОВ МІЛОУС ) фактично фінансово-господарської діяльності не здійснювала, а банківські рахунки використовувалися для транзиту безготівкових коштів на підставі розрахунків за фіктивні фінансово - господарські операції .

З цього приводу суд зазначає, що в постанові від 27.03.2018 у справі №815/6470/16 Верховний Суд зазначив, що сам факт наявності вироку, ухваленого на підставі угоди у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених вироком, який набрав законної сили.

Відповідно до частини 6 статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, вирок Амур - Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 11.12.2017 року по справі № 199/5541/18, на який посилається відповідач в акті перевірки стосується посадових осіб ТОВ "МІЛОУС". Зазначеним вироком не встановлювалась вина посадових осіб позивача.

Окрім того, зміст вироку Амур - Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 11.12.2018 по справі № 199/5541/18 не містить інформації про певні господарські операції та встановлену матеріальну шкоду безпосередньо у взаємовідносинах між засудженою посадовою особою ТОВ МІЛОУС та посадовими особами позивача.

А тому, у відповідача відсутні законні підстави брати за основу для своїх висновків щодо нереальності здійснення господарських операцій позивача вирок Амур - Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 11.12.2018 по справі № 199/5541/18 та посилатися на нього як на доказ.

Як встановлено абз. 5 ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХІУ (далі - Закон № 996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч. 2 ст. З Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом ч. 1 ст. 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов`язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Такими реквізитам є: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 83.1 ст. 83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: 83.1.1. документи, визначені цим Кодексом; 83.1.2. податкова інформація; 83.1.3. експертні висновки; 83.1.4. судові рішення; 83.1.5. виключено; 83.1.6. інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Проте, викладені в акті перевірки висновки відповідача не грунтуються на жодному з визначених ст. 83 Податкового кодексу України джерел.

Згідно з п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України, з метою отримання податкова інформації контролюючі органи мають право проводити зустрічні звірки даних суб`єкт господарювання щодо платника податків та даних щодо неприбуткових організацій, визначена пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб`єкта господарювання, що здійснюється контролюючими органами з метою документального підтвердження господарських відносин платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з`ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків, у тому числі між платником податку та неприбутковим організаціями, визначеними пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу.

Таким чином, оцінка господарської діяльності контрагентів позивача та його господарських відносин з іншими платниками податків, оцінка реальності операцій та розрахунків, можуть бути викладені виключно в акті перевірки або в довідці зустрічної звірки.

Щодо можливого проведення зустрічної звірки позивача з його контрагентами, то, згідно з п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України, за результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб`єкту господарювання у десятиденний термін, однак судом встановлено, що позивач жодної довідки щодо проведення зустрічної звірки з контрагентами, зазначеними у акті перевірки, не отримував, що, відповідно, виключає її проведення.

Таким чином, відсутні можливі документи (довідки зустрічної звірки), які б мали статус податкової інформації щодо висновків фактичного нездійснення господарських операцій позивача з його контрагентами, а висновки актів перевірки, які можливо є в наявності, з врахуванням приписів п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України, не можуть бути використані для висновків стосовно взаємовідносин платника податків з його контрагентами.

Отже, у відповідача відсутня податкова інформація щодо фактичного нездійснення господарських операцій позивача з його контрагентами, а відтак, суд вважає, що висновки податкового органу прийняті всупереч п. 83.1 ст. 83 Податкового кодексу України.

Відповідно до статті 18 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були знесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Так, на момент вчинення правочинів підприємства - контрагенти позивача були зареєстровані в якості юридичної особи та платником податків, що не заперечується сторонами та відповідно до ч. 3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України не потребують доказуванню.

Враховуючи вищевикладені обставини, на момент укладення договорів із контрагентами позивач проявив належну обачність, перевіривши необхідні документи контрагентів та чи здійснюють вони господарську діяльність.

Стосовно відповідальності позивача за можливі протиправні дії його контрагентів суд зазначає, що для висновків про наявність порушень податкового законодавства у діях платника податків в обов`язковому порядку необхідно з`ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників ПДВ, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо).

Поряд з цим, будь-яких доказів щодо фіктивності або обізнаності позивача про фіктивне підприємництво юридичної особи, що є його контрагентом та здійснення ним незаконної фінансово - господарської діяльності в акті перевірки відповідачем не наведено.

Таким чином, відповідач неправомірно поклав на позивача відповідальність за можливі протиправні дії його контрагента.

Суд звертає увагу, що на момент укладення та виконання договорів поставки, контрагент позивача, вказаний в акті перевірки, мав зареєстровані у встановленому порядку установчі документи та був зареєстрований як платники податку на додану вартість, що не заперечується відповідачем в акті перевірки.

Матеріалами справи підтверджено, що всі дані щодо проведених з зазначеним у акті перевірки контрагентом позивача господарських операцій належним чином відображені на рахунках бухгалтерського обліку останнього, що не заперечується в акті перевірки. Первинні документи складені позивачем та його контрагентом на підставі укладених та виконаних господарських договорів, відповідають вимогам законодавства України.

Таким чином, з аналізу вищенаведених норм та документів, що підтверджують реальність здійснення господарських операцій позивача з його контрагентами вбачається, що позивачем дотримано всіх обов`язкових вимог закону, безпосередньо пов`язаних з виникненням податкового зобов`язання, та відповідно висновки відповідача, викладені в акті перевірки, та податкові повідомлення - рішення, прийняті на підставі акту перевірки, є безпідставними та необгрунтованими, а тому підлягають скасуванню.

Згідно ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Враховуючи те, що всі оскаржувані податкові повідомлення-рішення базуються на одних і тих самих висновках акту перевірки, які, як було обґрунтовано вище є помилковими та такими, що суперечать вимогам законодавства, то наявні всі підстави для скасування таких рішень.

Відповідно до приписів статті 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (49000, м.Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-А, код ЄДРПОУ 39394856) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТД ПРІМОРІС (49124, м.Дніпро, вул.Новокримська, буд.3, кв.208, код ЄДРПОУ 34231014) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1130,43 грн. відповідно до платіжного доручення № 995 від 04.11.2019, оригінал якого міститься в матеріалах справи.

Керуючись ст. ст. 9, 72-77, 90, 139, 246, 250, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ТД ПРІМОРІС (49124, м.Дніпро, вул.Новокримська, буд.3, кв.208, код ЄДРПОУ 34231014) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (49000, м.Дніпро, вул.Сімферопольська, буд. 17-А, код ЄДРПОУ 39394856) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 01.08.2019 року № 0022531421, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 32 372 гривні.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 01.08.2019 року № 0022541421, яким збільшено суму грошового забов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 23 290 гривень.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 01.08.2019 року № 0022501421, яким збільшено суму грошового забов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 57 380 гривень.

Стягнути з Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (49000, м.Дніпро, вул.Сімферопольська, 17-А, код ЄДРПОУ 39394856) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТД ПРІМОРІС (49124, м.Дніпро, вул.Новокримська, буд.3, кв.208, код ЄДРПОУ 34231014) сплачений судовий збір у розмірі 1 130, 43 грн. відповідно до платіжного доручення № 995 від 04.11.2019, оригінал якого міститься в матеріалах справи.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко