Рішення

від 07.11.2019 по справі 280/4302/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2019 року 15:10Справа № 280/4302/19 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., за участю секретаря судового засідання Поліщука Я.В.,

представників:

позивача Дьяченка В.В.,

відповідача Дяченко Ю.Т.,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Колос-Компані (пр. Будівельників, буд. 22, м. Енергодар, Запорізька область, 71503) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 166, м. Запоріжжя, 69107) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

03.09.2019 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Колос-Компані (далі - ТОВ Колос-Компані , позивач) до Державної фіскальної служби України та Головного управління ДФС у Запорізькій області, в якому позивач просить суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.05.2019 №0005921415, яким визначено суму грошового зобов`язання (застосовано штрафні санкції) в розмірі 111600,00 грн.

Ухвалою від 09.09.2019 позов був залишений без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків позову.

26.09.2019 від позивача до суду надійшла заява на усунення недоліків позову, до якої доданий уточнений позов. В уточненому позові уточнений склад осіб, які братимуть участь у справі, визначене в якості відповідача Головне управління ДФС у Запорізькій області (далі - ГУ ДФС у Запорізькій області, відповідач), позовні вимоги лишились незмінними.

На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві (в уточненій редакції від 18.09.2019) вказує, що реальне виконання товарних операцій між ТОВ Агропродукт-М та ТОВ Колос-Компані підтверджено договором від 24.07.2017 №24/07, який був досліджений в ході проведення перевірки, а також належним чином оформленими первинними документами, складеними в процесі виконання вказаного договору (товарно-транспортними накладними, видатковими накладними), які цілком відображають зміст господарських операцій та їх вартісні показники, крім того, у вказаних документах докладно відображено, який саме товар було поставлено, в яких обсягах та в який час, а тому ТОВ Колос-Компані цілком правомірно відобразило наслідки здійснених операцій у податковому обліку. Крім того, зазначає, що в ході проведення перевірки ГУ ДФС у Запорізькій області ґрунтує свої висновки лише на припущеннях про неможливість виконання ТОВ Агропродукт-М реального здійснення господарських операцій, та не встановленню виробника товару, проте не наведено жодного факту про порушення податкового законодавства вказаним підприємством, до того, проведення вищевказаних господарських операцій здійснювалось з використанням основних засобів та трудових ресурсів позивача, що належним чином оформлені в первинних документах і податковому обліку, при цьому, зауважень до оформлення документів в ТОВ Колос-Компані в Акті не наведено. Вважає, що позивач у відповідності до конституційної норми про презумпцію невинуватості жодним чином не повинен відповідати та нести відповідальність за внутрішньоорганізаційну роботу та належність оформлення документів в ТОВ Агропродукт-М , як наслідок не повинна відповідати за результати діяльності контрагента, у зв`язку із чим просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.05.2019 №0005921415.

Ухвалою судді від 01.10.2019 відкрито спрощене позовне провадження та призначене перше судове засідання на 29 жовтня 2019 року.

Відповідач позов не визнав, 21 жовтня 2019 року надіслав до суду відзив (вх №43362), у якому пояснює, що в ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача було встановлено порушення п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства на 89280,00 грн. за 2018 рік. Наголошує, що перевіркою встановлено, що ТОВ Агропродукт-М не мав земельних ділянок, де можливо вирощувати сільськогосподарську продукцію, відсутні складські приміщення та необхідні виробничі потужності, підприємством сторонні послуги з експлуатації основних засобів не придбавалися, при чому жодних розрахункових документів щодо придбання гороху жовтого у фізичних осіб та документів на придбання та походження товару не надано. Крім того, підприємство не було у період з 01.01.2017 по 31.12.2018 платником єдиного податку на 4 групі, як виробник сільськогосподарських продуктів (гороху). Також зазначає, що ТОВ Агропродукт-М напротязі 2018 року декларував відповідно до звіту 1ДФ тільки нарахування доходу у вигляді заробітної плати ОСОБА_1 , іншим фізичним особам доходи не нараховувались та не виплачувались. Звертає увагу суду, що з метою підтвердження або спростування факту перевезення гороху жовтого у кількості 140 т транспортним засобом Volvo з державним номером НОМЕР_1 та причепом з державним номером НОМЕР_2 до управління інформаційно-аналітичної підтримки ГУ НП в Запорізькій області направлений запит від 26.03.2019 №16501/10/08-01-14-15-08, відповідно до відповіді на який встановлено, що автошляхами України вказані транспортні засоби не пересувались за вказаний період. На підставі вище викладеного, із посиланням на приписи п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України вважає, що у відповідача були всі правові підстави для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а тому просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

29 жовтня 2019 року на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №44760), у якій додатково зазначає, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника. Також вказує, що податковим органом не подано доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника або можливої фіктивності його постачальників, як-от: пояснення посадової особи щодо її непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваного суб`єкта господарювання, судових рішень, вироків, не наведено доводів щодо здійснення позивачем операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо. На підставі аналізу висновків позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 15.08.2018 у справі №826/15767/13-а, стверджує, що фіскальний орган повинен довести правомірність свого рішення, а при недоведеності правомірності рішень органу ДФС саме дії платника податків вважаються правомірними, і він має право на податкові вигоди, передбачені податковим законодавством. Крім того, на думку позивача, якщо не доведена змова платника податків із контрагентами на предмет незаконної податкової мінімізації, такий платник податків не може відповідати за несплату податків або фіктивні дії своїх контрагентів. Посилається також на практику Європейського суду з прав людини та просить задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

29 жовтня 2019 року у судовому розгляді оголошена перерва до 07 листопада 2019 року.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позові, відповіді на відзив та письмових поясненнях. Просить адміністративний позов задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, надавши пояснення, аналогічні викладеним у відзиві, долученому до матеріалів справи. Просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Сторони під час розгляду справи у судовому засіданні повідомили, що ними надано всі необхідні документи для вирішення спору по суті.

Враховуючи норми ч.3 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), у судовому засіданні 07.11.2019 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.

Згідно з офіційними відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ Колос-Компані (код ЄДРПОУ 38131812) зареєстровано юридичною особою 27.03.2012, Номер запису: 1 100 102 0000 000888. Видами діяльності підприємства є Код КВЕД 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний); Код КВЕД 01.13 Вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів; Код КВЕД 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; Код КВЕД 46.31 Оптова торгівля фруктами й овочами; Код КВЕД 52.10 Складське господарство.

20 серпня 2018 року на адресу позивача поштою надійшов запит ГУ ДФС у Запорізькій області №24640/10/08-01-58-01 від 13.08.2018 про надання інформації (пояснень та документальних підтверджень) з приводу фактів відображення у бухгалтерському обліку взаємовідносин мі підприємством та його контрагентами-постачальниками, у яких було придбано горох жовтий у кількості 140 т, який у подальшому був експортований ТОВ Колос-Компані у липі 2018 року.

На вказаний запит ТОВ Колос-Компані супровідним листом від 21.08.2018 №21/08 (вх. Енергодарського управління ГУ ДФС у Запорізькій області від 21.08.2018 №32540/10) надано копії відповідних первинних документів на 13 арк.

У період з 25.03.2019 по 29.03.2019 згідно з пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1.2 ст. 75, пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України фахівцями ГУ ДФС у Запорізькій області проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток за 2018 рік при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Агропродукт-М за липень 2018 року та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Омега АІР за жовтень 2017 року, за результатами якої складений відповідний Акт № 200/08-01-14-15/38131812 від 05.04.2019.

Як зазначено у висновках Акту перевірки, перевіркою встановлено порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства, що підлягає сплаті у сумі 89 280,00 грн., у тому числі по періодах: 2018 рік у сумі 89280,00 грн.

Вказані висновки відповідача ґрунтуються на тому, що ТОВ Агропродукт-М здійснював нереальні (безтоварні) господарські операції на адресу ТОВ Колос-Компані з причин відсутності необхідних умов для здійснення господарської діяльності (відсутність достатнього трудового ресурсу, відсутність основних фондів, виробничих та складських активів, транспортних засобів) та відсутність в ланцюгу формування податкового кредиту номенклатури товару (робіт, послуг), який реалізовано позивачу. Аналіз фінансово-господарської діяльності ТОВ Агропродукт-М відповідно до наявної інформації вказує на проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов`язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру у зв`язку з відсутністю у контрагентів власних та орендованих основних засобів, в тому числі транспортних засобів, відсутністю матеріальних та трудових ресурсів, тому наведені обставини свідчать про відсутність факту реального здійснення господарських операцій з константами-покупцями з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків у зв`язку з: відсутністю фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; відсутністю документального підтвердження реального здійснення господарських операцій; відсутністю ділової мети та розумних економічних причин для здійснення господарських операцій. Таким чином, ТОВ Агропродукт-М в періоді, що перевіряється, фактично не могло здійснювати фінансово-господарські операції в задекларованих обсягах, в тому числі здійснювати поставку товарів (гороху жовтого) ТОВ Колос-Компані . Отже, перевіркою встановлено, що позивач декларував придбання у ТОВ Агропродукт-М товарів, які фактично являються товарами невідомого походження, так як відсутнє їх придбання у ланцюгу постачання або виробництва, що вказує на безоплатне їх отримання.

ТОВ Колос-Компані було подано до ГУ ДФС у Запорізькій області заперечення № б/н від 17.04.2019 до Акту перевірки (вх. ГУ ДФС у Запорізькій області від 23.04.2019 №34250/20), проте листом-відповіддю №25866/10/08-01-14-15-10 від 06.05.2019 повідомлено, що висновки Акту перевірки залишаються без змін.

На підставі Акту перевірки відповідачем 07 травня 2019 року винесене податкове повідомлення - рішення форма Р №0005921415, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 111 600,00 грн., у т.ч. за податковим зобов`язанням - 89 280,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 22 320,00 грн.

Позивач оскаржив вказане рішення в адміністративному порядку, звернувшись до Державної фіскальної служби України зі скаргою на нього, проте за результатами її розгляду рішенням від 01.05.2019 №36806/6/99-99-11-04-02-25 оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 07.05.2019 №0005921415 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Вважаючи прийняте відповідачем рішення протиправним позивач звернувся до суду із даним позовом про його скасування. При цьому, суд зауважує, що спір щодо правомірності дій під час призначення та проведення перевірки, яка стала підставою для винесення оскаржуваного рішення, між сторонами відсутній.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Податковий кодекс України).

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Аналіз положень пунктів 44.1, 44.2 статті 44, пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України свідчить, що платник податку на прибуток підприємств з метою визначення об`єкта оподаткування - прибутку визначає фінансовий результат до оподаткування (прибутку або збитку) шляхом коригування (збільшення або зменшення), використовуючи дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. При цьому показники обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, визначаються на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат доходів, витрат та фінансового результату у фінансовій звітності підприємства визначаються відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України передбачено, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до пункту 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України №318 від 31.12.1999 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за №27/4248 (зі змінами) (далі - Положення №318), витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

У пунктах 6, 7 розділу Визнання витрат зазначеного Положення №318 визначено, що витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Відповідно до статті 1 Закону України № 996-XIV від 16.07.1999 Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; витрати - зменшення економічних вигод у вигляді зменшення активів або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками); економічна вигода - потенційна можливість отримання підприємством грошових коштів від використання активів.

З урахуванням частини другої статті 3 Закону № 996-XIV фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Згідно з пунктами 2.1 та 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 68/704 (далі - Положення), в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Водночас нереальність господарських операцій з придбання платником податку товарів/послуг має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, обумовлених лише посиланням на недостатність у контрагента покупця послуг трудових ресурсів та оборотних активів.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 24 липня 2017 року між ТОВ Агропродукт-М (Продавець) та ТОВ Колос-Компані (Покупець) укладено договір купівлі-продажу № 24/07, згідно з яким Продавець зобов`язується передати у власність Покупця товар, а Покупець прийняти товар та сплатити за нього на умовах Договору. Найменування товару: сільгосппродукція; загальна кількість товару: відповідно до рахунків та/або видаткових накладних. Перехід права власності відбувається в момент передачі товару на складі продавця представнику покупця, що оформлюється видатковою накладною. Відгрузка партії товару здійснюється після 10% оплати товару на поточний рахунок Продавця та подачі автотранспорту покупцем.

На виконання умов вказаного Договору ТОВ Агропродукт-М протягом липня 2018 року поставлено на адресу позивача 140 т гороху жовтого на загальну суму 496000,00 грн., що підтверджується видатковими накладними від 03.07.2018 №3, від 05.07.2018 №4, від 13.07.2018 №5, від 16.07.2018 №6, від 27.07.2018 №7, на підтвердження факту транспортування товару надано товарно-транспортні накладні від 05.07.2018 №3, від 13.07.2018 №5, від 16.07.2018 №6, від 27.07.2018 №7.

Розрахунки між сторонами проводились у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківські рахунки та засвідчують факт виконання сторонами зобов`язань по оплаті вартості товарів, робіт (послуг) за переліченими вище правочинами. Кредиторська заборгованість відсутня.

Перевезення товару здійснювалось власними силами позивача транспортним засобом марки Volvo з державним номером НОМЕР_1 та причепом з державним номером НОМЕР_3 , у зв`язку із чим суд критично ставиться до посилання відповідача на відсутність у ТОВ Агропродукт-М транспортних засобів, як обґрунтування безтоварності операції.

Оцінюючи доводи відповідача у частині відсутності у системі відеофіксації номерних знаків ВІДЕОКОНТРОЛЬ-Рубіж номерних знаків автотранспортних засобів, якими здійснювалася доставка товару від контрагента позивача, суд звертає увагу на те, що дана система наразі не функціонує і не функціонувала станом на момент здійснення операцій позивача, оскільки у відповідності до наказу Міністерства внутрішніх справ України від 13.06.2018 № 497 Про затвердження Інструкції з формування та ведення інформаційної підсистеми Гарпун інформаційно-телекомунікаційної системи Інформаційний портал Національної поліції України було визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства внутрішніх справ України від 23.11.2012 № 1080/ДСК Про затвердження Інструкції з використання автоматизованої інформаційно-пошукової системи відеофіксації номерних знаків транспортних засобів ВІДЕОКОНТРОЛЬ-Рубіж , зареєстрований у Міністерстві юстиції України 18 грудня 2012 року за № 2107/22419.

Окрім того, відповідач не може точно знати, яким маршрутом рухалися відповідні автомобілі, оскільки йому відомі лише точки відправки та доставки, а не конкретний маршрут, тому твердження про відсутність ТЗ на маршруті є необґрунтованим. При цьому, законодавством не встановлено заборон чи обмежень щодо вибору суб`єктом господарювання найбільш зручного для нього маршруту перевезення товарно-матеріальних цінностей.

При цьому, суд наголошує, що за правилами частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Так, на обґрунтування правомірності прийнятого рішення, відповідач зазначає, що ним направлений запит від 26.03.2019 №16501/10/08-01-14-15-08 щодо зокрема пересування транспортного засобу марки Volvo з державним номером НОМЕР_1 та причепом з державним номером НОМЕР_4 та відповідно до відповіді ГУ НП в Запорізькій області встановлено, що автошляхами України вказані транспортні засоби, зокрема, не пересувались за вказаний період.

Разом із цим, вказаного запиту та відповіді на нього до матеріалів справи відповідачем не долучено, а тому суд не може надати оцінку викладеній у них інформації.

Натомість разом із відзивом надано запит про надання інформації від 01.07.2019 №37223/10/08-01-14-15-09 та відповідь ГУ НП в Запорізькій області від 08.07.2019 №1351/2/01-2017, тобто докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, яке прийнято у травні 2019 року.

З наведеного слідує, що господарські операції між позивачем та ТОВ Агропродукт-М здійснювалися в межах господарської діяльності позивача, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджується необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

На час укладення та виконання договору контрагент позивача був зареєстрованим у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, тобто мав достатній об`єм правоздатності для складання первинних документів та укладання будь-яких правочинів.

Крім того, матеріалами справи також встановлено, що на виконання запиту ГУ ДФС у Запорізькій області №1606/10/08-32-21-04 від 04.09.2018 ТОВ Агропродукт-М надано пакет первинних документів разом із листом від 10.09.2018 №180-НМ, в якому повідомлено, що ТОВ Агропродукт-М дійсно реалізовано жовтий горох у кількості 140 т на адресу ТОВ Колос-Компані . При цьому, зауважено, що вказаний товар було придбано у фізичних осіб - пайовиків Київської області, розрахунки здійснювались у готівковій формі, товар переробці не підлягав. Транспортування товару здійснювалось автотранспортом покупця зі складів фізичних осіб-пайовиків Київської області. ТОВ Агропродукт-М не є платником ПДВ та не є суб`єктом зовнішньоекономічної діяльності, тому ніяких поставок за митну територію України не здійснювало, розрахунків з нерезидентами та зовнішньоекономічних договорів та контрактів не має.

Таким чином, контрагентом позивача підтверджено реальність господарських операцій з придбання позивачем гороху жовтого у липні 2018 року.

Реалізацію продукції, придбаної у ТОВ Агропродукт-М підтверджують документи з продажу її кінцевому споживачу фірмі Hilton Trade LLP , Великобританія, а саме зовнішньоекономічним контрактом від 23.04.2014 №8275 та додатками до нього, специфікаціями, митними деклараціями, інвойсами (рахунками-фактурами), фітосанітарними сертифікатами тощо.

Суд зауважує, що відповідно до принципу офіційності податковий орган повинен доводити в суді фіктивність господарської операції як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов`язань та правомірності прийняття свого рішення.

У той час, як на підтвердження фактичного виконання господарських зобов`язань позивачем було надано належним чином оформлені первинні документами та доведено, що укладений договір відповідає економічному змісту та діловій меті, а здійснені господарські операції спричинили зміни в структурі активів позивача.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, придбання товарів та послуг з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, правильного обчислення витрат та податкового кредиту, наявності первинних документів, в тому числі податкових накладних, виданих особою, зареєстрованою платником податку на додану вартість, платник податку на додану вартість має право на валові витрати/витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, та податковий кредит.

Так, валові витрати (витрати) для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарської операції та відмови у формуванні валових витрат (витрат) та податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, суд на підставі зібраних у справі доказів встановив, що вони є реальними та підтверджуються долученими до матеріалів справи належним чином оформленими копіями документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій та проведення розрахунків, а саме: договір, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, банківські виписки.

Контролюючий орган в обґрунтування прийнятого спірного податкового повідомлення-рішення не навів обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки відповідача ґрунтуються на податковій інформації відносно контрагента позивача, а не на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних операцій за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Не подано відповідачем і жодних доказів на підтвердження недобросовісності ТОВ Колос-Компані як платника податків або можливої фіктивності його постачальника, як-от: пояснень посадових осіб щодо їх непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваних суб`єктів господарювання, судових рішень, вироків тощо.

Також слід зазначити, що не підтвердження операцій за ланцюгом постачання, відсутність основних засобів у контрагента, так само як і податкова інформація про інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку.

Контролюючий орган наділений такою сукупністю повноважень, належна реалізація яких надає можливість виявити податкові правопорушення, допущені контрагентом при здійсненні своєї господарської діяльності та притягнути саме його до відповідальності, що охоплюється принципом індивідуальної відповідальності платника податків.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже неодноразово була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду, зокрема, у постановах від 26.06.2018 (справа №803/649/15-а), від 31.07.2018 (справа №820/3119/17), від 31.07.2018 (справа №0870/4938/12), від 31.07.2018 (справа №817/1339/17), від 21.05.2019 (справа №804/887/17), від 27.06.2019 (справа №814/1791/13-а).

Верховний Суд в постанові від 06.02.2018 у справі №804/4940/14 зазначив, що відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Таких висновків дійшов Верховний Суд і в постанові від 30.01.2018 у справі №2а/1770/3360/12, від 19.06.2018 у справі №826/7704/16 (адміністративне провадження №К/9901/38191/18).

В своєму відзиві та Акті перевірки відповідач зазначає про дослідження руху товарів/послуг за ланцюгом постачання, як одного з аргументів податкового органу щодо фіктивного характеру операцій.

Втім, на переконання суду, такі дані жодним чином не можуть свідчити про нереальність/фіктивність правочинів позивача з контрагентом-постачальником, оскільки посилання на неможливість встановлення походження товарів за ланцюгом постачання не можуть бути доказом безтоварного характеру господарських операцій.

В даному випадку, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського Суду з прав людини, де неодноразово зазначалось, що платник податків взагалі жодним чином не повинен нести відповідальність за господарську діяльність контрагента, його звітність як платника, тощо, про яку взагалі не обізнаний та не повинен бути обізнаний. Якщо контрагент не виконав свого зобов`язання з подання звітності чи навіть сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені Законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що висновки про порушення позивачем податкового законодавства, зроблені відповідачем в Акті перевірки, є необґрунтованими та недоведеними, у зв`язку з чим спірне рішення контролюючого органу, прийняте відповідачем на підставі встановлених Актом порушень, є протиправним та підлягає скасуванню.

У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Колос-Компані (пр. Будівельників, буд. 22, м. Енергодар, Запорізька область, 71503) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 166, м. Запоріжжя, 69107) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.05.2019 №0005921415, прийняте Головним управлінням ДФС у Запорізькій області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Колос-Компані судовий збір у сумі 1921,00 грн (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня 00 коп.).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текс рішення виготовлений 23.01.2020.

Суддя Р.В. Кисіль