Рішення

від 21.01.2020 по справі 1.380.2019.004358

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.004358

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді Сподарик Н.І.,

за участю секретаря судового засідання Карпи А.В.,

представника позивача Янклевич Я.Є.,

представника відповідача Саган Ю.В.,

розглянувши у судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Хороз Україна" до Львівської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, картки відмови у прийнятті митної декларації,-

ВСТАНОВИВ :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Хороз Україна ( вул.Шевченка,127,Г, с.Дуліби, Стрийський район, Львівська область) до Львівської митниці ДФС (вул.Костюшка, 1, м.Львів), з вимогами:

- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA209000/2019/000133/2 від 27.02.2019;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209120/2019/00027 Львівської митниці ДФС.

Ухвалою суду від 30.08.2019 вказану позовну заяву було залишено без руху, а позивачу надано строк для усунення недоліків. На виконання вимог зазначеної ухвали суду позивач усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 16.09.2019 відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче засідання.

03.10.2019 суду стало відомо, що інтереси позивача в суді згідно з довіреністю від 22.08.2019 доручено представляти адвокату Янклевичу Я.Є.

03.10.2019 за вх. № 35661 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, позовні вимоги заперечив.

24.10.2019 за вх. № 38909 представником позивача подано відповідь на відзив на позовну заяву.

21.11.2019 в підготовчому засіданні суду представник відповідача надала суду заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву.

21.11.2019 суд ухвалою закрив підготовче провадження та призначив судовий розгляд.

26.12.2020 подано клопотання представником позивача про відкладення розгляду справи. Дане клопотання судом задоволено і розгляд справи по суті відкладено на 21.01.2020.

20.01.2020 позивачем подано клопотання, а саме додаткові пояснення з приводу заявлених позовних вимог.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що між ТзОВ Хороз Україна (покупець) та резидентом Туреччини HOROZK ELEKTRЭK VE ELEKTRONЭKЭCARET KOLLEKTЭF SIRKETI HUSEVIN KACMAZ VE ORTAGI (продавець) було укладено контракт та на підставі супроводжувальних документів продавець здійснив на адресу покупця - поставку товару, а саме: світлодіодні світильники та освітлювані прилади, які закріплюються на стелі або стіни виготовлені з комбінованих матеріалів (пластика та скла) для світлодіодних ламп напруги 200-240 В. Доставка товару здійснювалася експедитором згідно з договором № 2107/17-018 від 07.07.2017, який був укладений між ТзОВ Хороз Україна та ТзОВ Клевер Тім . Під час декларування вказаних товарів позивачем відповідно до ст. 57, 58 Митного кодексу України було самостійно визначено митну вартість товарів за основним методом, а саме, за ціною контракту. З метою митного оформлення товару та на підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем надано Львівській митниці ДФС повний пакет документів, передбачений ст. 53 Митного кодексу України. Однак, незважаючи на те, що заявлена позивачем митна вартість товарів, імпортованих за контрактом базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавалась обчисленню, тобто була заявлена позивачем за основним методом визначення митної вартості - за цінами зовнішньоекономічного контракту на поставку товару, який імпортувався (вартість операції), митним органом прийнято рішення про коригування заявленої митної вартості товару та картку відмови в прийняті митної декларації. На думку позивача, у разі здійснення коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів чи за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо, які передбачені пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598. Водночас, у оскарженому рішенні відсутні будь-які пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних товарів, умов поставки, комерційних умов тощо). Позивач вважає рішення та картку відмови в прийняті митної декларації відповідача протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки у оскарженому рішенні не надано пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних товарів, умов поставки, комерційних умов та не зазначено детальної інформації та джерел, що використовувалися при визначенні митної вартості оцінюваних товарів.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач, Львівська митниця ДФС, подала до суду відзив на позовну заяву за вх. № 35661, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Відзив обґрунтований тим, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною контракту щодо товарів, які імпортуються, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч.2-3 статті 53 МК України та невірно здійсненим розрахунком митної вартості (сума транспортних витрат, включена до митної вартості, не підтверджена поданими документами; подані до митного оформлення банківські платіжні документи не відповідають умовам оплати, встановленим контрактом; контракт з третіми особами не містить даних, щодо вартісних характеристик товару). Митний орган вважає, що застосований спосіб визначення митної вартості товару та оскаржувані позивачем рішення є аргументованими та відповідають вимогам чинного законодавства.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав позицію викладену у письмовому відзиві та просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Стверджує у засіданні суду, що позивачем документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні. До митного оформлення не подано повного пакету документів. Також, відповідач вважає, що обов`язок доведення ціни товару лежить на декларантові, і саме декларант має довести, що ним правильно здійснено розрахунки митної вартості, в тому числі обрано метод визначення митної вартості товарів. Натомість митний орган має довести обґрунтованість сумнівів.

У строк, встановлений судом, від представника позивача надійшла відповідь на відзив, де зазначено, що відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за № 883/21195, у Графі 33 Обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовуються митним органом при визначенні митної вартості товарів зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у ст. 53 МК України); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог ст.59-61 цього Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі. Доказів того, що відповідач провів необхідну консультацію у належний спосіб, матеріали справи не містять і в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів від 27.02.2019 про це відповідачем не вказано. Саме лише посилання на проведення консультації відповідним записом у Графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів без будь-яких доказів її проведення, не зазначення коли її проведено, з якими особами, не можна вважати таким, що відповідає нормам закону.

У строк, встановлений судом, від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, де зазначено, що консультація проводиться шляхом обміну інформації між митним органом та декларантом з метою визначення митної вартості товару відповідно до норм МК України. Водночас, позивачем не зазначено та не доведено жодного посилання на норму закону, яку порушила Львівська митниця ДФС при проведенні консультації з декларантом. Так, як відповідно до ч.6 ст.55 МК України на вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді. Проте, позивачем не надано суду жодних доказів того, що він звертався із такою заявою.

Проаналізувавши обставини справи, оцінивши докази, на які сторони покликаються як на підставу своїх вимог та заперечень, заслухавши вступне слово представників сторін, суд, приймаючи рішення, виходив з такого.

Товариство з обмеженою відповідальністю Хороз Україна є юридичною особою (код ЄДРПОУ - 39225644), учасниками товариства є фізична особа, громадянин України - ОСОБА_1 , фізична особа - громадянин України - ОСОБА_2 та фізична особа, громадян Турецької Республіки - ОСОБА_3 .

07.07.2017 Товариством з обмеженою відповідальністю Хороз Україна , від імені якого діяв ОСОБА_2(покупець), та HOROZK ELEKTRЭK VE ELEKTRONЭKЭCARET KOLLEKTЭF SIRKETI HUSEVIN KACMAZ VE ORTAGI (продавець), укладено контракт на поставку товару № 2, за умовами якого сторони домовились про продаж товарів в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у специфікаціях (додатках), які є невід`ємною частиною даного контракту.

Згідно з контрактом ТзОВ Хороз Україна , придбало товари (відповідно до 31 графи електронної митної декларації): освітлювані прилади які закріплюються на стелі або стіни виготовлені з комбінованих матеріалів (пластика та скла) для світлодіодних ламп напруги 200-240В; світлодіоні світильники, що вмонтовується арт.016-025- 0012 12W WHITE 6000К 220-240V L.DOWNLIGHT-2000шт; apт.016-025-0012 12W WHITE 4200K220-240V LDOWNLIGHT-2000шт; арт.016-025-0018 18W WHITE 6000К 220-240V L.DOWNLIGHT- 3000шт; арт.016-025-0018 18W WHITE 4200К 220-240V L.DOWNLIGHT- 3000шт; арт.016-025-0028 28W WHITE 6000K220-240V L.DOWNLIGHT-2000шт; арт.016-025-0028 28W WHITE 4200К 220-240V L.DOWNL1GHT-2000шт;арт.016-026-0012 12W WHІTE 6000K 220-240V L.DOWNLIGHT-2000шт; apт.016-026-0012 12W WHITE 420СК 220-240V L.DOWNLIGHT-2000шт; арт.016-026-0018 18W WHITE 6000К 220-240V L.DOWNLIGHT-3000шт; арт.016-026-0018 18W WHITE 4200К 220-240V L.DOWNLIGHT-3000шт; арт.016-026-0028 28W WHITE 6000К 220-240V L.DOWNLIGHT-2150шт; арт.016-026-0028 28W WHITE 4200К 220-240V L.DOWNLIGHT-2150шт. Нові. Не для військового використання.

Країна виробництва: Стамбул Турція, виробник: Ningbo Shining-World Trading Co.LTD Shekou. Guangdong, China, торговельна марка: HOROZK на підставі рахунку-фактури (інвойсу) №РФ-6313 від 22.02.2019, контракту на поставку товару №2 від 07.08.2019 та специфікації №3.

Відповідно до інвойсу, вартість товару становила 45228,09США (інвойс №GESU5712450 від 07.08.2017).

Згідно з договору транспортного експедирування №2107/17-018 від 07.07.2017, ТОВ Клевер Тім надано транспортно-експедиторські (експедирування вантажів) послуги ТзОВ Хороз Україна , з організації морського перевезення вантажу за межами державного кордону України: Шекоу-Одеса; ТЕО організації автоперевезення вантажів Одеса-Дуліби. Виконання даного договору узгоджується з наданим рахунком-фактурою, товарно-транспортною накладною, коносаментом, транзитною декларацією.

Згідно умов поставки FCA Інкотермс 2010 - продавець поставляє і передає товари в зазначені терміни і місце передачі, а покупець приймає їх, якщо всі умови дотримані.

Отримавши придбаний за контрактом товар позивач подав до митного органу електронну митну декларацію типу ІМ 40 ДЕ №UA209120/2019/005587 від 25.02.2019 .

Відповідно до графи 44 ЕМД типу ІМ 40 ДЕ №UA209120/2019/005587 від 25.02.2019, на підтвердження заявленої митної вартості товару було подано митному органу наступні документи: пакувальний лист (Packing list) №б/н від 21.01.2019; рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) №512105 від 21.01.2019; коносамент (Bill of lading) S0118122338 від 14.01.2019; автотранспортну накладну (Road consignment note) №5086 від 22.02.2019; декларацію про походження товару (Declaration of origin) №512105 від 21.01.2019; калькуляцію транспортних витрат №РФ-63 13 від 22.02.2019; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №03 від 07.01.2019; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу стосовно якого є виробник товарів, що декларуються №2 від 07.08.2017; пропозицію укласти договір (оферта) комерційна пропозиція №03 від 07.01.2019; інші некласифіковані документи №2635 від 30.01.2019; інші некласифіковані документи лист відправлення №3 від 07.01.2019.

Митна вартість товару заявлена позивачем за першим методом визначення митної вартості - за цінами зовнішньоекономічного контракта на поставку товара щодо товарів, що імпортуються (вартість операції).

Львівською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2019/000133/2 від 27.02.2019.

Так, у вказаному рішенні митний орган не погодився із заявленою митною вартістю товарів та визначив її за резервним методом визначення митної вартості товарів на рівні 4,6401 дол. США за одиницю.

Відповідно до поданих документів митним органом також було встановлено, що у коносаменті №80118122338 зазначено, що транспортування контейнера GESU5712450 здійснювалось теплоходом LA SPEZIA V 901 W, тоді, як у рахунку перевізника від 22.02.2019 №РФ-6313 зазначено, що він стосується т/х 17.02.2019 MAERSK KAMPALA 1902. Тобто, зазначений рахунок не ідентифікується з даною поставкою. Відсутній договір на транспортування.

Розглянувши подані брокером в інтересах ТОВ Хороз Україна документи для підтвердження заявленої в митних деклараціях митної вартості, митний орган направив електронні повідомлення, в яких, посилаючись на положення частин 2 та 3 статті 53 та частини 5 статті 54, статті 254 Кодексу, декларанту запропоновано надати до органу Державної Фіскальної служби наступні документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); копію митної декларації країни відправлення; виписку з бухгалтерської документації; каталог, прейскурант виробника товару (прайс-лист); висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Декларанту також повідомлено, що він відповідно до положень частини 6 статті 53 МК України за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару, зокрема, які підтверджують складові митної вартості.

На вимогу митного органу декларантом надано експортну МД країни відправлення, у якій зазначені умови поставки, комерційну пропозицію виробника, контракт з третіми особами, який не містить даних, щодо вартісних характеристик товару.

Львівська митниця ДФС з доводами позивача не погодилась, оскільки декларант відповідно до ч.18 ст.58 МК України не зміг показати, що відносини покупця і продавця не вплинули на ціну товару, відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.58 МК України, тому вважає, що декларантом неправомірно обрано основний метод визначення митної вартості.

За результатами перевірки митної декларації і додатково поданих документів Львівська митниця ДФС винесла картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №UA209120/2019/00027.

Не погоджуючись з прийнятими відповідачем рішеннями позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог суд виходить з наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.4 ч.3 ст. 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

У відповідності до вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Митний Кодекс України (далі МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Згідно з ч.1 ст.257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Відповідно до п.20 ст.4 МК України митна декларація - заява встановленої форми, в якій особою зазначено митну процедуру, що підлягає застосуванню до товарів, та передбачені законодавством відомості про товари, умови і способи їх переміщення через митний кордон України та щодо нарахування митних платежів, необхідних для застосування цієї процедури.

Статтею 264 МК України визначено, що митна декларація реєструється та приймається органом доходів і зборів у порядку, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Митна декларація та інші документи подаються органу доходів і зборів в електронному вигляді з дотриманням вимог цього Кодексу або на паперових носіях. Митна декларація на паперовому носії супроводжується її електронною копією. Разом з митною декларацією органу доходів і зборів подаються рахунок або інший документ, що визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених цим Кодексом, - декларація митної вартості.

Відомості про документи, визначені ч.3 ст.335 цього Кодексу, зазначаються декларантом або уповноваженою ним особою у встановленому порядку в митній декларації. На вимогу органу доходів і зборів декларант або уповноважена ним особа зобов`язані надати органу доходів і зборів оригінали таких документів або засвідчені в установленому порядку їх копії, якщо законодавством не передбачено подання оригіналів.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ст. 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню ст. VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 (ГААТ).

Згідно з ч. 2 ст. VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами 4 та 5 ст. 58 МК України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно з ч.1 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 та ч.2 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 1 та ч. 2 ст. 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу ч.ч. 1, 2 ст. 53 МК України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями ч.3 ст. 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим п. 3.16 та п. 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналася згідно із Законом України від 15.02.2011 р. № 3018-VI Про внесення змін до Закону України Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур , якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Перевіряючи правомірність оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови у прийнятті митної декларації, суд виходить з наступних міркувань.

У рішенні Львівської митниці ДФС №UA209000/2019/000133/2 від 27.02.2019 про коригування митної вартості товарів зазначено, що: митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч.2-3 ст.53 МК України; договорів на організацію здійснення перевезення вантажу; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару (рахунки від виробника товару); виписку з бухгалтерської документації; якщо здійснювалося страхування; копію митної декларації країни відправлення; та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом).

Під час розгляду документів було встановлено, що у коносаменті зазначено, що транспортування контейнера GESU5712450 здійснювалось теплоходом LA SPEZiA V 901 W, тоді, як у рахунку перевізника від 22.02.2019 №РФ-6313 зазначено, що він стосується т/х 17.02.2019 MAERSK KAMPALA 1902 тобто, зазначений рахунок не ідентифікується з даною поставкою, відсутній договір на транспортування.

Однак, перевіряючи надані сторонами докази, зокрема, рішення про коригування митної вартості товару, картку відмови у прийнятті митної декларації та інші докази в сукупності, суд дійшов висновку про неправомірність прийняття рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови у прийнятті митної декларації з огляду на наступне.

По перше, з метою підтвердження митної вартості позивачем разом з декларацією надано, у тому числі: пакувальний лист (Packing list) №б/н від 21.01.2019; рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) №512105 від 21.01.2019; коносамент (Bill of lading) S0118122338 від 14.01.2019; автотранспортну накладну (Road consignment note) №5086 від 22.02.2019; декларацію про походження товару (Declaration of origin) №512105 від 21.01.2019; калькуляцію транспортних витрат №РФ-63 13 від 22.02.2019; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №03 від 07.01.2019; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу стосовно якого є виробник товарів, що декларуються №2 від 07.08.2017; пропозицію укласти договір (оферта) комерційна пропозиція №03 від 07.01.2019; інші некласифіковані документи №2635 від 30.01.2019; інші некласифіковані документи лист відправлення №3 від 07.01.2019, лист від 22.02.2019 №882592/19.

Всі вищевказані документи, були надані представником позивача з митною декларацією для здійснення митного оформлення товару.

По друге інвойс є розрахунково-платіжним документом, що передбачає тільки виставлення певних сум до оплати покупцям за товари, що поставляються (або вже фактично поставлені) чи послуги, що надаються (або фактично надані).

Відповідно до листа Міністерства фінансів України №31-11410-06-5/4339 від 16.02.2017 рахунок-фактура може бути складений у паперовій або в електронній формі та повинен мати реквізити, які надають можливість ідентифікувати господарську операцію та її учасників, зокрема: назву підприємства, від імені якого складено рахунок-фактуру; назву контрагента; зміст й обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис або інші дані, що надають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь в оформленні рахунка-фактури.

У наданому суду інвойсі міститься інформація про номер зовнішньоекономічного контракту, що дає можливість ідентифікувати господарську операцію та її учасників, відтак, доводи відповідача є безпідставними.

По третє копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і має бути оформлена відповідно до чинного законодавства цієї країни.

Відповідачем не обґрунтовано, яким чином зазначення чи не зазначення умов поставки у митній декларації країни відправлення впливає на числові значення митної вартості товару, що підлягає митному оформленню. Умови поставки товару зазначені у зовнішньоекономічному контракті, специфікаціях, у інвойсі та інших документах, які були надані позивачем відповідачу для здійснення митного оформлення товару.

Крім того, суд зазначає, що товар, який поставлявся згідно з контрактом на поставку № 2 від 07.08.2017 відвантажувався з Китайської Народної Республіки, що підтверджується Митною експортною товарною декларацією (митний кодовий номер 530420190112068098 (Митниця міського району Хункоу) та коносаментом № SO118122338 від 14.01.2019, копії яких знаходяться у матеріалах даної справи.

У коносаменті вказано, що транспортування контейнера GESU5712450 здійснювалося судном (теплоходом) LA SPEZIA V 901 W. Так в дійсності, із КНР товар вибув саме на судні (теплоході) LA SPEZIA V 901 W, однак поставка цього товару здійснювалася через Турецьку Республіку, де цей товар був перезавантажений на інше судно (теплохід) MAERSK KAMMPALA 1902 на якому прибув в м.Одесу. І саме тому, в рахунку № РФ-6313 від 22/02/2019, для проведення оплати коштів позивачем за здійснення морського перевезення вантажу з КНР до м.Одеси, який виготовлений ТОВ Клевер Тим (Експедитор) вказано судно (теплохід) - т/х 17.02.2019 MAERSK KAMMPALA 1902.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що це жодним чином не вплинуло на подані декларантом позивача відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості отриманого товару.

Щодо вказаного відповідачем у графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів UA 209000/2019/000133/2 від 27.02.2018 та зазначеного у відзиві на позовну заяву, то суд зазначає наступне.

В експортній декларації МД країни відправлення, у якій зазначені умови поставки, відмінні від умов, зазначених у товаросупровідних документах (у МД UA 209120/2019/005587 умови поставки - FCA, тоді як у експертній декларації зазначено FOB ,то ця обставина також жодним чином не вплинула на подані декларантом позивача відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості отриманого товару, оскільки згідно з даних інкотермс 2000 та 2010 термін FCA означає, що продавець доставить вантаж, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця, а термін FOB означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати і ризики чи втрати ушкодження товару повинен нести покупець. За умовами терміна FOB на продавця покладається обов`язок з митного очищення товару для експорту. Цей термін може застосовуватися тільки під час перевезення товару морським чи внутрішнім водним транспортом.

За обставинами справи, митним органом не взята до уваги вартість товару за ціною контракту, яка може не відповідати рівню митної вартості на аналогічні та подібні товари. Митним органом не доведена неможливість визначення митної вартості товарів за основним методом.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Відповідно до ст.ст. 189, 190 Господарського кодексу України ціна є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування. Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін. Вільні ціни визначаються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб`єкта господарювання.

Сумніви є обґрунтованими, якщо документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. В такому разі декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Надані позивачем документи не містять розбіжностей або ознак підробки.

Таким чином, суд дійшов висновку, що доводи відповідача щодо необґрунтованості вартості товару є безпідставними .

Суд зауважує, що основним джерелом інформації про вартість товару є контракт та додатки до нього, тоді як інвойси є додатковими документами.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд, зокрема, у постанові від 05.03.2019 у справі №815/5791/17 Верховний Суд наголошує і вказує, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, та банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено.

Системний аналіз приписів митного законодавства вказує на те, що ненадання повного переліку додатково витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації (така ж позиція закріплена у постановах Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №810/4296/16 та у справі №815/143/17, у постанові Верховного Суду від 27.02.2019 у справі №814/1647/16, у постанові Верховного Суду від 19.02.2019 у справі №805/2713/16-А).

Окрім цього, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того, чи іншого показника, з подальшим дотриманням черговості методів, визначених ст. 57 МК України. Аналогічна позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 29.01.2019 року у справі №815/6827/17.

У постанові від 05.03.2019 у справі №815/5791/17 Верховний Суд наголошує, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності (аналогічна позиція Верховного Суду закріплена і у постанові від 05.03.2019р. у справі №813/1532/17, постанові від 19.02.2019 у справі №805/2713/16-А).

Згідно з ч. 5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Статтею 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відтак, суд вказує на протиправність зроблених відповідачем висновків про неможливість визначення митної вартості за першим основним методом за ціною договору.

Така протиправність, на переконання суду, обґрунтовується наданням декларантом документів, які є достатніми для визначення митної вартості товару за ціною договору та в повній мірі підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару.

По перше, суд констатує, що відповідач, реалізовуючи своє право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, регламентованого ч. 5 ст.54 МК України, не довів перед судом про наявність жодних застережень щодо застосування у спірних відносинах першого методу, визначених у ч.ч.1 і 2 ст. 58 МК України, в тому числі в частині не підтвердження позивачем документально відповідних відомостей про митну вартість товару, чи будь-якої іншої її складової, яка є обов`язковою при відповідному обчисленні митної вартості.

По друге, відповідач не зміг аргументовано довести, що заявлені позивачем відомості про митну вартість товару є неповними та/або недостовірними, у тому числі обґрунтувати невірне визначення митної вартості товару.

По третє, відповідач ні під час декларування спірного товару, ні під час судового розгляду справи не вказав на документи, зазначені у ч. 2 ст. 53 МК України, і які подані позивачем як декларантом при митному оформленні товару, в яких наявні розбіжності, ознаки підробки або не містять всіх відомостей на підтвердження числових значень складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена позивачем за товар.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності умов:

- подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у ст.53 МК України;

- ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості;

- виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методом (за ціною договору);

- обґрунтування можливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.

Відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в недостовірності наданої інформації.

Таким чином, дослідивши надані позивачем документи, суд дійшов висновку, що у відповідача були в наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються. Оцінюючи подані декларантом документи в сукупності, відповідач мав можливість встановити дійсну вартість товару, який переміщався через митний кордон України

Окрім цього суд звертає увагу, що посилання відповідача на такі джерела інформації для визначення митної вартості товару як ЄАІС ДФС України не є достатніми для прийняття відповідачем рішення про коригування митної вартості товару. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.

Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню. Аналогічної позиції дотримується і Верховний Суд (постанова Верховного Суду від 19.02.2019 у справі №805/2713/16-А).

Вказане свідчить про недоведеність відповідачем обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості товару за ціною договору, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено, тобто основні документи містили всі необхідні числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.

Наслідком таких протиправних дій є безпідставне, в порушення ст.58 Митного кодексу України, здійснення відповідачем визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням резервного методу, який застосовано без достатніх на те підстав.

Відповідно до положень ст.256 МК України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Аналогічна вимога до змісту картки відмови міститься в п.7.1. та п.7.2. Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №631 (далі - Порядок №631), картка відмови складається для завершення митного оформлення, посадовою особою митного органу, якою прийнято рішення про відмову. У картці відмови зазначаються причини відмови, наводяться вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також вказується інформація про порядок оскарження рішення про відмову.

Суд зазначає, що спірна картка відмови не є вмотивованою, адже не містить обґрунтування причин відмови в митному оформленні, а саме, відповідач не зазначив, які саме вартісні показники складових митної вартості по товару є непідтвердженими та які відомості про митну вартість товару є неповними, не містить роз`яснення вимог, виконання яких могло б забезпечити можливість прийняття митної декларації за заявленим методом визначення митної вартості, а саме не вказано з посиланням на відповідні норми закону, які відомості про митну вартість підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та в яких документах містяться, а також які саме вартісні показники складових митної вартості та якими документами мають підтверджуватись за вимогами закону.

Щодо посилання відповідача на те, що суд не вправі втручатись в дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень, перебираючи на себе повноваження та функції уповноваженого органу, втручатись при цьому у внутрішньо-організаційну специфіку останнього, суд наголошує, що повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Зазначене кореспондує позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 06.03.2019 у справі №1640/2594/18.

Наведені вище порушення в сукупності вказують на не обґрунтоване та формальне прийняття відповідачем відмови в митному оформленні та рішення про коригування митної вартості товарів, що є підставою для визнання їх протиправними та скасування.

Крім того, відповідач не надав суду достатніх доказів того, що подібні товари продаються в Україну іншими покупцям за вищою вартістю.

Не підтвердженими є й доводи відповідача, що існуючий зв`язок між продавцем та покупцем вплинув на заявлену митну вартість, отже, письмові вимоги відповідача щодо надання додаткових документів суперечать вимогам ч.4 ст. 53 Митного кодексу України.

Суд також звертає увагу на те, що, як видно з оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, у ньому відсутні будь-які пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних товарів, умов поставки, комерційних умов тощо, що не відповідає п.2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерством фінансів України від 24.05.2012 №598.

Відтак, оскаржуване рішення не може бути визнане правомірним, оскільки у ньому не надано пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних товарів, умов поставки, комерційних умов та не зазначено детальної інформації та джерел, що використовувалися при визначенні митної вартості оцінюваних товарів.

Оскільки відповідно до п.7.1. Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №631 у всіх випадках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення оформлюється картка відмови за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку, то така, з огляду на визнання протиправним та скасування рішення про відмову, також підлягає визнанню протиправною та скасуванню.

При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися й позиції, висловленої у рішенні Європейського Суду з прав людини у п. 53 рішення у справі Федорченко та Лозенко проти України , відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом .

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що вимоги позивача про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів і картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно із ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці ДФС.

Керуючись ст.ст.14, 72-77, 139, 241-247, 250-251, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ :

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Хороз Україна" до Львівської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, картки відмови у прийнятті митної декларації,- задоволити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA209000/2019/000133/2 від 27.02.2019.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209120/2019/00027 Львівської митниці ДФС.

Стягнути з Львівської митниці ДФС України (79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1, ЄДРПОУ 39420875) за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Хороз Україна" (82434, Львівська область, Стрийський район, с. Дуліби, вул. Шевченка,127,Г; код ЄДРПОУ 39225644) судовий збір в сумі 11 237 (одинадцять тисяч двісті тридцять сім) грн. 44 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Сподарик Н.І.

Повний текст рішення складено та підписано 24 січня 2020 року