Постанова

від 20.01.2020 по справі 440/2943/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2020 р.Справа № 440/2943/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Старостіна В.В.,

Суддів: Бегунца А.О. , Рєзнікової С.С. ,

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.11.2019 року, головуючий суддя І інстанції: С.С. Бойко, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 15.11.2019 року по справі № 440/2943/19

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДФС у Полтавській області , Головного управління ДПС у Полтавській області третя особа: Гадяцька об`єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області, головного управління ДПС у Полтавській області, третя особа: Гадяцька об`єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області, у якому просив визнати протиправними та скасувати вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 21.05.2019 року № Ф-1577-52 по заборгованості зі сплати єдиного внеску в сумі 7668,54 грн та від 06.06.2019 року № Ф-1577-52 по заборгованості зі сплати єдиного внеску в сумі 11886,87 грн як самозайнятої особи та зобов`язати привести у відповідність облікові дані картки платника податків ОСОБА_1 з урахуванням висновків суду.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування лише при умові, що така особа не є найманим працівником в межах такої незалежної професійної діяльності і що вона отримує дохід саме від такої незалежної професійної діяльності. Так як позивач у період з липня 2018 по березень 2019 року перебував у трудових відносинах з ДНЗ Гадяцьке вище професійне аграрне училище та Гадяцьким бюро правової допомоги Другого Полтавського місцевого центру з надання БВПД , отримував заробітну плату із якої відраховується єдиний внесок, а тому контролюючий орган безпідставно склав спірні вимоги.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 05.11.2019 року вказаний адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано вимоги Головного управління ДФС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) від 21.05.2019 року та від 06.06.2019 року № Ф-1577-52.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, згідно з якою апелянт просить суд скасувати оскаржуване рішення та ухвалити постанову, якою у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом при вирішенні справи норм матеріального та процесуального права.

Апелянт, посилаючись на Закон України № 2148-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України , яким внесено зміни до Закону № 2464 Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з 01.01.2018 року фізичні особи-підприємці, що застосовують загальну систему оподаткування, особи, які проводять незалежну професійну діяльність, а також члени фермерських господарств, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований на календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону України № 2464). Зазначає, що для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, передбачено процедуру зняття з обліку платників єдиного внеску, а позивач не знятий з обліку осіб, які провадять незалежну професійну діяльність. Вказує, оскільки позивач здійснював адвокатську діяльність, отже мав обов`язок зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розумінні Закону України № 2464.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що починаючи з 22.09.2015 року ОСОБА_1 прийнятий на посаду юрисконсульта ДНЗ Гадяцьке вище професійне аграрне училище , звільнений з вказаної посади 31.07.2018 року 01.08.2018 року позивач прийнятий на посаду головного спеціаліста відділу Гадяцького бюро правової допомоги Другого Полтавського місцевого центру з надання БВПД , звільнений з вказаної посади 29.03.2019 року.

Згідно Довідки про доходи виданої ДНЗ Гадяцьке вище професійне аграрне училище № 24 від 01.02.2019 року ОСОБА_1 за період січень-липень 2018 року нараховувалася заробітна плата з якої вираховувався єдиний соціальний внесок.

Зі змісту Довідки про доходи, виданої відділом Гадяцького бюро правової допомоги Другого Полтавського місцевого центру з надання БВПД № ДПМ ДПМ-00040 від 12.06.2019 року вбачається, що ОСОБА_1 за період з серпня 2018 року по березень 2019 року нараховувалася заробітна плата з якої вираховувався єдиний соціальний внесок.

На підставі рішення Ради адвокатів Полтавської області від 24.06.2016 року № 5 ОСОБА_1 отримано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

21.05.2019 року Головним управлінням ДФС у Полтавській області складено вимогу № Ф-1577-52, якою зобов`язано ОСОБА_1 сплатити заборгованість з єдиного внеску в розмірі 7668,54 грн.

Крім того, Головним управлінням ДФС у Полтавській області 06.06.2019 року складено вимогу № Ф-1577-52, якою зобов`язано ОСОБА_1 сплатити заборгованість з єдиного внеску в розмірі 11886,87 грн.

Не погодившись з вимогами Головного управління ДФС у Полтавській області від 21.05.2019 року та від 06.06.2019 року № Ф-1577-52 про сплату боргу (недоїмки), позивач оскаржив її до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оспорювані вимоги не відповідають критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, що визначені частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи відсутність у позивача обов`язку зі сплати єдиного внеску за спірний період.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно до положень п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, його територіальні органи.

Як визначено п.п. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, самозайнята особа - це платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - це участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою-підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Порядок обчислення і сплати єдиного внеску встановлено положеннями Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування № 2464-VІ, згідно частин 2 та 3 статті 9 даного Закону, обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Частиною 8 статті 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування встановлено, що платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року. Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи. Платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року.

Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.

Так, відповідно до п.п. 2 п. 1 ст. 7 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Водночас, перелік платників та особливості сплати єдиного внеску в залежності від категорії унормовано статтею 4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування .

Згідно до п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Так, особи, які провадять в тому числі адвокатську діяльність та отримують дохід від цієї діяльності, віднесені згідно п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до платників єдиного внеску.

Отже, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності як самозайнята особа та отримання доходу від такої діяльності. При цьому, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є підставою та доказом здійснення адвокатської діяльності.

Як передбачено п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність передбачено, що адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Положеннями статті 13 вказаного вище Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність визначено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Спірні вимоги винесені за період з жовтня 2018 року по квітень 2019 року.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 у період з січня 2018 року по березень 2019 року перебував у трудових відносинах із ДНЗ Гадяцьке вище професійне аграрне училище та Гадяцьким бюро правової допомоги Другого Полтавського місцевого центру з надання БВПД .

Таким чином, позивач у спірний період надав правову допомогу в рамках трудових відносин з ДНЗ Гадяцьке вище професійне аграрне училище та Гадяцьким бюро правової допомоги Другого Полтавського місцевого центру з надання БВПД перебуваючи на посадах юрисконсульта та головного спеціаліста і був працівником в межах незалежної професійної діяльності.

Згідно Довідок про доходи виданих ДНЗ Гадяцьке вище професійне аграрне училище та Гадяцьким бюро правової допомоги Другого Полтавського місцевого центру з надання БВПД Черкасов М.А. за період січень 2018 року - березень 2019 року нараховувалася заробітна плата з якої вираховувався єдиний соціальний внесок.

При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідачами до суду не надано будь-яких пояснень або належних та допустимих доказів того, що позивач у спірний період здійснював незалежну професійну діяльність поза межами ДНЗ Гадяцьке вище професійне аграрне училище та Гадяцьким бюро правової допомоги Другого Полтавського місцевого центру з надання БВПД , як самозайнята особа та отримував дохід від такої діяльності.

Враховуючи те, що позивач, як самозайнята особа (адвокат) поза межами ДНЗ Гадяцьке вище професійне аграрне училище та Гадяцьким бюро правової допомоги Другого Полтавського місцевого центру з надання БВПД не працював, відповідно доходів від незалежної професійної діяльності не отримував, тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що визначена в оскаржуваних вимогах Головного управління ДФС у Полтавській області сума єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування фактично є подвійним оподаткуванням одного й того самого доходу позивача.

Верховний Суд у постанові від 28.03.2019 року у справі № 820/6324/17 (адміністративне провадження № К/9901/51065/18, № К/9901/50934/18) дійшов висновку, що необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності та отримання доходу від такої діяльності. При цьому, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є підставою та доказом здійснення адвокатської діяльності.

Отже, сам факт набуття особою права на ведення незалежної професійної діяльності не створює для такої особи обов`язку зі сплати єдиного внеску.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів відхиляє доводи апелянта про необхідність сплати позивачем єдиного внеску як самозайнятою особою, як такі, що не ґрунтуються на вимогах закону та спростовані встановленими судом фактичними обставинами справи.

Таким чином, з огляду на відсутність у позивача обов`язку зі сплати єдиного внеску за спірний період, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про безпідставність формування відповідачем вимог про сплату боргу (недоїмки) від 21.05.2019 року та від 06.06.2019 року № Ф-1577-52, якою ОСОБА_1 повідомлено про необхідність сплати борг (недоїмку) зі сплати єдиного внеску загалом у розмірі 19555,41 грн.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Головним управлінням ДФС у Полтавській області, як суб`єктом владних повноважень не доведено правомірності своїх вимог про сплату боргу (недоїмки).

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справ

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.11.2019 року по справі № 440/2943/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис)В.В. Старостін Судді (підпис) (підпис) А.О. Бегунц С.С. Рєзнікова Повний текст постанови складено 24.01.2020 року