Постанова

від 23.01.2020 по справі 480/2777/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2020 р.Справа № 480/2777/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Старосуда М.І.,

Суддів: Макаренко Я.М. , Мінаєвої О.М. ,

при секретарі судового засідання Лисенко К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 09.10.2019 року, головуючий суддя І інстанції: О.М. Кунець, м. Суми, повний текст складено 09.10.19 року по справі № 480/2777/19

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Сумській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Сумській області, у якій просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення:

- №50821-5113-1811 від 11.06.2019 про визначення суми податкового зобов`язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб на суму 100,32 грн.;

- №50822-5113-1811 від 11.06.2019 про визначення суми податкового зобов`язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб на суму 34,34 грн.;

- №50823-5113-1811 від 11.06.2019 про визначення суми податкового зобов`язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб на суму 0,75 грн.;

- №7927903-5113-1811 від 11.06.2019 про визначення суми податкового зобов`язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб на суму 51031,68 грн.;

- №7927905-5113-1811 від 11.06.2019 про визначення суми податкового зобов`язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб на суму 73,01 грн.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 09.10.2019 позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права та зазначає, що ФОП ОСОБА_1 перебуває на обліку в Охтирському відділенні ГУ ДПС у Сумській області як землекористувач, у власності якої перебувають земельні ділянки на території Охтирського району. Однак, позивач не надала жодного доказу про використання спірних земельних ділянок у власній господарській діяльності, а тому при нарахуванні позивачу податкового зобов`язання, відповідачем враховано площу кожної земельної ділянки, ставки податку для кожного типу земельних ділянок.

Позивач подала відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального права, просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позову відмовити, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, позивачка зареєстрована як фізична особа-підприємець та має статус платника єдиного податку 3-ї групи, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань видом господарської діяльності позивача визначено, зокрема: 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 55.20 діяльність засобів розміщування на період відпустки та іншого тимчасового проживання; 56.10 діяльність ресторанів; 56.30 надання послуг мобільного харчування, обслуговування напоями.

Позивач є власником та використовує у своїй господарській діяльності:

- земельну ділянку під будинком відпочинку "Буймерівка" площею 9,7071 га по вул. Шевченка, 1-А (колишня Косіора) с. Буймерівка Охтирського району Сумської області;

- земельну ділянку в с. Михайленкове Охтирського району Сумської області загальною площею 0,55 га, кадастрові номери 5920384000060015083, 5920384000060015085, 5920384000060015084.

У зв`язку із наявністю у позивача вказаного майна контролюючим органом було прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №50821-5113-1811 від 11.06.2019 про визначення суми податкового зобов`язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб на суму 100,32 грн.;

- №50822-5113-1811 від 11.06.2019 про визначення суми податкового зобов`язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб на суму 34,34 грн.;

- №50823-5113-1811 від 11.06.2019 про визначення суми податкового зобов`язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб на суму 0,75 грн.;

- №7927903-5113-1811 від 11.06.2019 про визначення суми податкового зобов`язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб на суму 51031,68 грн.;

- №7927905-5113-1811 від 11.06.2019 про визначення суми податкового зобов`язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб на суму 73,01 грн.

Не погоджуючись з рішенням контролюючого органу позивач звернулась до суду із вимогами про їх скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що наявність двох умов надання пільги, а саме: використання позивачем власного нежилого приміщення у своїй господарській діяльності та наявність у нього статусу платника єдиного податку 3 групи, обумовлює звільнення його від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності на майно (в частині земельного податку), що вказує на протиправність податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Згідно з пп. 270.1.1 п. 270.1 ст. 270 ПК України об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Відповідно до п. 291.2 ст. 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Згідно з пп. 4 п. 297.1 ст. 297 ПК України платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаро виробництва.

Отже, правовою підставою для надання пільг зі сплати земельного податку є одночасна наявність двох умов: використання позивачем власної земельної ділянки у своїй господарській діяльності та наявність у нього статусу платника єдиного податку.

Як підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 є власником земельних ділянок:

- 592038400:07:001:01117 у с. Буймерівка площею 0,1797 га;

- 5920384000:07:001:0116 у с. Буймерівка площею 0,4475 га;

- 5920384000:07:001:0100 у с. Буймерівка площею 9,08 га.

Відповідно до листа Кардашівської сільської ради Охтирського району від 27.03.2017 №02-12/121 згідно земельно-кадастрової книги за громадянкою ОСОБА_1 на території сільської ради в с. Буймерівка та в с. Михайлинкове значаться присадибні земельні ділянки загальною площею 1,34 га, в тому числі: площею 0,39 га під будівлями, площею 0,93 га - рілля, площею, 0,02 - багаторічні насадження.

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб-підприємців та громадських формувань та витягу з Реєстру платників єдиного податку, позивач є фізичною особою-підприємцем, платником єдиного податку 3 групи та використовує вищевказані земельні ділянки у своїй господарській діяльності.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що позивач є платником єдиного податку 3-ї групи та використовує земельні ділянки, щодо яких відповідачем нараховано спірний податок, у своїй господарській діяльності. Тобто, позивач відповідає вищенаведеним умовам для звільнення від сплати земельного податку.

Наведені висновки суду узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 26.06.2018 у справі №826/14081/16.

Посилання апелянта, що позивачем не надано жодного доказу, який підтверджує використання спірних земельних ділянок у власній господарській діяльності (в тому чисті земель рекреаційного призначення, для ведення індивідуального садівництва, для ведення селянського господарства, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд), колегія суддів не приймає до уваги, оскільки згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань видом господарської діяльності позивача визначено, зокрема: 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 55.20 діяльність засобів розміщування на період відпустки та іншого тимчасового проживання; 56.10 діяльність ресторанів; 56.30 надання послуг мобільного харчування, обслуговування напоями і, окрім того, частиною 2 статті 77 КАС України саме на відповідача покладено обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення.

Отже, проаналізувавши доводи апелянта, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, яким повно і правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідно до вимог ст. 242 КАС України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Сумській області залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 09.10.2019 року по справі № 480/2777/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, а у випадках, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, постанова може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя М.І. Старосуд Судді Я.М. Макаренко О.М. Мінаєва Повний текст постанови складено 24.01.2020 року