Постанова

від 23.01.2020 по справі 826/25493/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 січня 2020 року

Київ

справа №826/25493/15

адміністративне провадження №К/9901/27568/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Селена Україна на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 серпня 2016 року (суддя Кобилянський К.М.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2016 року (колегія у складі суддів: Бабенка К.А., Кузьменка В.В., Степанюка А.Г.) у справі № 826/25493/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Селена Україна до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю Селена Україна (надалі позивач, Товариство) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі відповідач, податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що віднесення Товариством до складу витрат сум страхових платежів, сплачених на користь страхувальників на підставі договорів добровільного страхування, є правомірним, що засвідчується належним чином складеними первинними документами і банківськими виписками, та прямо пов`язано з господарською діяльністю товариства.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 30 серпня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2016 року, в задоволені позову відмовив.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем не доведено й не обґрунтовано наявність ділової мети у систематичному отриманні страхових послуг із страхування ризиків щодо невиконання TOB Епіцентр К своїх договірних зобов`язань.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства по проведеним фінансово-господарським взаємовідносинам з ТДВ Велика Страхова Компанія та Приватним акціонерним товариством Страхова Компанія Автоексімстрах за період 2012-2014 рік, за результатами якої складено акт від 26 травня 2015 року № 308/1-26-50-22-08.

Висновками акта перевірки встановлено порушення вимог пункту 44.1 статті 44, пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, що призвело до завищення на 758 708 грн від`ємного значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток за 2013 рік та заниження на 116 051 грн з податку на прибуток за 2013 рік.

На підставі висновків акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 15 червня 2015 року № 0004342208 яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на суму 174 076,50 грн, у тому числі на 116 051,00 грн за основним платежем та на 58 025,50 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Відповідно до частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що між Товариством (постачальник) та ТОВ Епіцентр К (покупець) укладено договір поставки від 29 березня 2010 року № 678/90/10, згідно з пунктом 1 якого постачальник зобов`язується поставляти покупцеві товар у встановлені строки, а покупець зобов`язується приймати такий товар і сплачувати за нього на умовах даного договору. Предметом поставки є визначений товар з найменуванням, зазначеним у специфікаціях та/або інших документах згідно умов договору, підписаних постачальником і покупцем.

Відповідно до підпункту 2.4, та підпунктів 9.1, 9.2 договору, право власності і ризик випадкового знищення, або випадкового пошкодження товару, переходить від постачальника до покупця з моменту, коли товар поставлено покупцеві вивантаженим на приймальну платформу гіпермаркету і сторони підписали накладну, що засвідчує отримання товару покупцем. Оплата здійснюється у розмірі повної вартості реалізованого товару шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок постачальника. Оплата за поставлений позивачем товар здійснюється покупцем після його реалізації споживачам, один раз на тиждень.

Також, між позивачем (страхувальник) та ПрАТ Страхова компанія Автоексімстрах (страховик) укладено договір добровільного страхування фінансових ризиків від 1 липня 2013 року № ФР-0754, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, і пов`язані з фінансовими ризиками при здійснені підприємницької (господарської) діяльності, зокрема з ризиком втрати ним доходів або прибутку в результаті невиконання або неналежного виконання контрагентами страхувальника умов укладеного між ними договору (контракту, угоди).

Відповідно до пункту 2 договору, фінансові ризики страхувальника при здійснені підприємницької (господарської) діяльності, зокрема, ризик втрати доходів або прибутку (отримання збитку) в результаті невиконання або неналежного виконання контрагентами страхувальника умов укладеного договору поставки від 29 березня 2010 року № 678/90/10, укладеного між страхувальником та ТОВ Епіцентр К . При цьому страхуванні причинами невиконання або неналежного виконання контрагентами Страхувальника умов укладеного Договору поставки є події, які сталися внаслідок надзвичайних та непереборних при даних умовах обставинах, зокрема:

- дії стихійних лих під час та на місці виконання зобов`язань;

- банкрутство контрагента страхувальника, підтвердженого судовим рішенням;

- банкрутства банку, який обслуговує страхувальника.

Прийом страховиком ризиків на страхування (згідно умов цього договору та правил) здійснюється шляхом укладення окремих додатків до цього договору страхування.

Згідно з пунктом 3 зазначеного договору, страхова сума є сумою, в межах якої страховик відшкодовує втрату доходів або прибутку страхувальника. Якщо сума втрачених доходів або прибутків страхувальника перевищує розмір страхової суми, відшкодування проводиться в розмірі страхової суми. Розмір страхової суми вказується в додатках.

Як вбачається з додатків до договору сторонами визначено, що страховий тариф - 6%, також:

на період страхування серпень 2013 року страхова сума складає 3 400 000,00 грн, страховий платіж - 204 000,00 грн;

на період страхування з вересень 2013 року страхова сума складає 3 400 000 грн, страховий платіж - 204 000 грн;

на період страхування жовтень 2013 року страхова сума складає 3 400 000 грн, страховий платіж - 204 000 грн;

на період страхування грудень 2013 року страхова сума складає 7 900 000 грн, страховий платіж - 474 000 грн.

На виконання умов договору позивачем здійснено страхові платежі на користь ПрАТ Страхова компанія Автоексімстрах , що підтверджується банківськими виписками та актами про надання страхових послуг.

Крім того, між позивачем (страхувальник) та ТДВ Велика страхова компанія (страховик) укладено договори добровільного страхування фінансових ризиків:

від 2 січня 2013 року № ФР_ЕК/і90.13-0032,

від 3 січня 2013 року № ФР_ЕК/і80.13-0003,

від 1 лютого 2013 року № ФР_ЕК/і80.13-0004,

від 1 квітня 2013 року №№ ФР_ЕК/і90.13-0100, ФР_ЕК/і80.13-0024.

Предметом договорів є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов`язані з фінансовим ризиком в його підприємницькій (господарській) діяльності, в цивільно-правових відносинах внаслідок втрати доходів або прибутку в результаті невиконання (неналежного виконання) його контрагентами фінансових зобов`язань у відповідності з тим самим договором поставки № 678/90/10 від 29 березня 2010 року, укладеним між позивачем та ТОВ Епіцентр К .

Відповідно до договору:

від 1 квітня 2013 року № ФР_ЕК/і80.13-0024 страхова сума складає 449 777,78 грн, страховий тариф - 8%, загальний страховий платіж - 36 432 грн, строк дії договору - з квітень-червень 2013 року;

від 1 квітня 2013 року № ФР_ЕК/і90.13-0100 страхова сума складає 6 540 069,78 грн, страховий тариф - 4,3%, загальний страховий платіж - 281 223 грн, строк дії договору квітень-червень 2013 року;

від 1 лютого 2013 року № ФР_ЕК/і80.13-0004 страхова сума складає 301 024,69 грн, страховий тариф - відсутній, загальний страховий платіж - 24 383 грн, строк дії договору січень-лютий 2013 року;

від 3 січня 2013 року № ФР_ЕК/і80.13-0003 страхова сума складає 550 000 грн, страховий тариф - 8,1%, загальний страховий платіж - 44 550 грн, строк дії договору січень 2013 року;

від 2 січня 2013 року №ФР_ЕК/і90.13-0032 страхова сума складає 5 563 800,02 грн, страховий тариф - 3%, загальний страховий платіж - 166 914 грн, строк дії договору січень-лютий 2013 року.

На підтвердження виконання умов зазначених договорів позивачем надано копії актів приймання-передачі наданих страхових послуг, оборотно-сальдових відомостей по рахунку 361, виписок з банківських рахунків.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Як зазначено позивачем в адміністративному позові, станом на 1 січня 2013 року дебіторська заборгованість ТОВ Епіцентр-К перед позивачем склала 10 000 000,00 грн, тому з метою забезпечення майнового інтересу позивача у 2013 році фінансові ризики внаслідок можливої втрати доходів та прибутку через невиконання контрагентом фінансових зобов`язань застраховано шляхом укладання договорів страхування з ТДВ Велика страхова компанія та ПАТ Страхова компанія Автоексімстрах .

Суд апеляційної інстанції встановив, що договором ТОВ Епіцентр-К не визначено конкретної дати оплати покупцем поставленого позивачем товару, оскільки оплата здійснюється після реалізації товару споживачам. Не встановлено санкцій за порушення покупцем своїх зобов`язань. Як вбачається з пункту 10.6. договору поставки, ТОВ Епіцентр К має право затримати оплату товару згідно розділу 9 договору у випадку виникнення спірних питань між сторонами щодо штрафних санкцій, повернення нереалізованої частини товару, відшкодування збитків, оплати послуг.

В матеріалах справи відсутні докази щодо неможливості виконання ТОВ Епіцентр К своїх договірних зобов`язань по оплаті вартості товарів за договором поставки. Відсутні пред`явлені позивачем претензії по факту невиконання (неналежного) виконання договору поставки та відсутні відомості про визнання тих чи інших сум заборгованості ТОВ Епіцентр К .

Крім того, в матеріалах справи відсутні первинні документи, які підтверджують вартість товару поставленого позивачем ТОВ Епіцентр К , а отже і страхові суми, зазначені у договорах страхування.

В касаційній скарзі позивач зазначає, що наявність заборгованості ТОВ Епіцентр К підтверджена копіями первинних документів та зведених даних бухгалтерського обліку.

Суд не погоджується з таким доводом позивача, та вважає за необхідне зазначити, що договір та додаткова угода до нього, дані бухгалтерського обліку не є первинними документами в розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність .

Статтею 1 вказаного Закону, зокрема, визначено, що бухгалтерський облік, це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; первинний документ, це документ, який містить відомості про господарську операцію.

В свою чергу, господарська операція, це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже, вказаний довід касаційної скарги спростовано матеріалами справи.

Враховуючи викладене, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивачем не доведено наявність ділової мети у систематичному отриманні страхових послуг із страхування ризиків щодо невиконання TOB Епіцентр К своїх договірних зобов`язань.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права.

Згідно з ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 341, 345, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Селена Україна залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 серпня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2016 року у справі № 826/25493/15 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П. Юрченко

І.А. Васильєва ,

C.С. Пасічник

Судді Верховного Суду