Постанова

від 23.01.2020 по справі 813/6462/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 січня 2020 року

Київ

справа №813/6462/15

адміністративне провадження №К/9901/24892/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., секретар судового засідання - титенко М.П., за участю представника позивача - Шубка К.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Золочівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 березня 2016 року (суддя Хома О.П.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2016 року (колегія у складі суддів: Большакової О.О., Глушка І.В., Макарика В.Я.) у справі № 813/6462/15 (№ 876/6973/16) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Автомобіліст плюс до Золочівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю Автомобіліст плюс (надалі позивач, Товариство) звернулось до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Золочівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (надалі відповідач, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, якими збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість, зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість, збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток, зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток та накладено адміністративний штраф.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що не погоджується з вказаними в акті перевірки висновками контролюючого органу, вважає їх помилковими і такими, що не відповідають фактичним обставинам та зробленими в результаті невірного тлумачення умов укладених договорів, угод та чинного законодавства України. Позивач заперечує порушення товариством вимог Податкового кодексу України.

Львівський окружний адміністративний суд постановою від 17 березня 2016 року позов задовольнив. Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Золочівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області від 20 липня 2015 року № 0000092200, № 0000112200, № 0000122200, № 0000132200 та № 0000142200.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не подано належних доказів правомірності прийняття податкових повідомлень - рішень. Суд першої інстанції зазначив, що хоча позивач не оскаржує висновки контролюючого органу про безпідставне включення до складу податкового кредиту вартості ТМЦ (робіт, послуг) на підставі податкових накладних, по яким виявлено розбіжності по системі співставлення, на загальну суму ПДВ 874,90 грн, з якої за податковим повідомленням-рішенням № 0000092200 до основного платежу нарахована сума 216,07 грн. та 54,02 грн - штрафна (фінансова) санкція, а за податковим повідомленням-рішенням № 0000112200 знято 658,83 грн суми від`ємного значення, суд не може підміняти собою контролюючий орган і самостійно визначати суми податкових повідомлень-рішень, тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню повністю.

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 24 листопада 2016 року скасував постанову суду першої інстанції в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000092200 та № 0000112200 від 20 липня 2015 року. Прийняв в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення № 0000092200 від 20 липня 2015 року в частині нарахування податкового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 6 826 537,29 грн. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення № 0000112200 від 20 липня 2015 року в частині зменшення розміру від`ємного значення податку на додану вартість в сумі 9 353 453,12 грн. У задоволенні решти позовних вимог щодо скасування податкових повідомлень-рішень № 0000092200 та № 0000112200 від 20 липня 2015 року відмовив. В іншій частині постанову суду першої інстанції залишив без змін.

Суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції про неможливість залишення в силі податкових повідомлень-рішень в частині, яку визнав позивач, адже вказані суми податкових зобов`язань відокремлені і є можливим визначення саме в якій частині оскаржувані податкові повідомлення-рішення є незаконними і підлягають скасуванню.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, податковий орган подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Доводи касаційної скарги повторюють доводи апеляційної скарги.

У запереченні на касаційну скаргу Товариство наводить доводи, аналогічні викладеним у позові, просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що податковим органом проведено планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 квітня 2012 року по 31 грудня 2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 1 квітня 2012 року по 31 грудня 2014 року за результатами якої складено акт від 3 липня 2015 року № 3/22/25228371.

Під час перевірки встановлено, що Товариство протягом охопленого перевіркою періоду виконувало функції замовника-забудовника будівництва таких об`єктів:

- 10-ти поверхового багатоквартирного житлового будинку з вбудованими офісними приміщеннями на вул. Торфяній (біля будинку №17) у місті Львові;

- багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими закладами громадського харчування за адресою: м. Львів, вул. Кульпарківська, 99б;

- багатоквартирних житлових будинків із стоянками автомобілів на вул. Княгині Ольги, 122-а у м. Львові.

Висновками акта перевірки встановлено порушення:

- підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1, пункту 44.2 статті 44, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2, пункту 138.4, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток за 2014 рік на суму 2 833 470,00 грн, та встановлено заниження податку на прибуток на суму 5 973 924,00 грн;

- пункту 44.1, пункту 44.6 статті 44, підпункту 14.1.36, підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 187.1, пункту 187.9 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.4, пунктів 198.5, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.1, пункту 201.7, пункту 201.10 статті 201, пункту 11 підрозділу 2 Особливості справляння податку на додану вартість розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення рядка 19 по ПДВ Від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного (податкового) періоду та рядка 20.2 по ПДВ Зарахування від`ємного значення різниці поточного звітного податкового періоду до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду за грудень 2014 року всього на суму 4 126 519,67 грн, завищення рядка 24 по ПДВ Залишок від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за грудень 2014 року всього на суму 5 227 592,28 грн та заниження податку на додану вартість всього на суму 5 461 445,90 грн.

На підставі висновків акта перевірки 20 липня 2015 року податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0000092200, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 6 826 807 грн, в тому числі за основним платежем - 5 461 445,9 грн та штрафними санкціями - 1 365 361,48 грн;

- № 0000112200, яким зменшено суму від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 9 353 111,95 грн,

- № 0000122200, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 7 467 405 грн, в тому числі за основним платежем - 5 973 924 грн та штрафними санкціями на суму 1 493 481 грн;

- № 0000132200, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 2 833 470 грн;

- № 0000142200, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем адміністративні штрафи та інші санкції на суму 510 грн.

Відповідно до частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Стосовно надання проектно-кошторисної документації.

Суди попередніх інстанцій встановили, а податковий орган не спростував, що в процесі проведення планової перевірки двічі надано письмові пояснення щодо використання проектно-кошторисної документації та надано Зведені кошториси на спорудження об`єкта будівництва, які є додатками № 7 до Договорів на спорудження об`єктів будівництва, однак вказані документи не взяті до уваги контролюючим органом в процесі проведення перевірки та при складанні акта перевірки. У бухгалтерському обліку для формування витрат, а також з метою обчислення та сплатою податків і зборів, Товариством використовувалися Зведені кошторисні розрахунки вартості усіх об`єктів будівництва, у яких визначено витрати на будівництво об`єктів. При цьому показники Зведених кошторисних розрахунків формувались на основі документів, які вимагались під час перевірки, та повністю їм відповідали.

Оскільки Зведений кошторис будівництва є невід`ємним додатком до договорів на спорудження, укладених Товариством з Управителем фонду фінансування будівництва, то саме такі договори з усіма додатками надавалися до перевірки.

В касаційні скарзі податковий орган стверджує про неможливість встановити, що кошторисна вартість вказана в договорах на спорудження є повною та відповідає відповідним чином затвердженій проектно-кошторисній документації. В той же час жодного доказу, який би підтверджував неповність, невідповідність, сумнівність тощо відомостей, які містяться у наданих до перевірки кошторисах, податковий орган не наводить.

Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що проектна документація не належить до первинних документів бухгалтерського обліку в розумінні статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року № 996-ХІV.

Враховуючи, що висновки податкового органу про заниження податкового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 6 986 255,23 грн та завищення суми інших витрат звичайної діяльності та інші операційні витрати на суму 35 481 290 грн ґрунтувались на відсутності проектно-кошторисної документації по об`єктах, які споруджувались підприємством з 1 квітня 2012 року по 31 грудня 2014 року, Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо помилковості висновків податкового органу. Крім того, також неправомірним є застосування до Товариства штрафних санкції в розмірі 510 гривень за неподання проектно-кошторисної документації.

Стосовно взаємовідносин з ТОВ Готика ЛТД .

Податковий орган в касаційній скарзі посилається на акт ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 29 квітня 2014 року № 1226/26-55-22-08/38388542 Про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ Готика ЛТД , в якому зазначено, що у ТОВ Готика ЛТД відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, складські приміщення, сировина, матеріали для здійснення фінансово-господарської діяльності.

Суд зазначає, що у відповідності до пункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент проведення перевірки) зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб`єкту господарювання у десятиденний термін.

Таким чином, оскільки зустрічні звірки не є перевіркою, тим більш не можливо визначити як результат перевірки акт про неможливість проведення зустрічної звірки. Отже, вказаний акт не може бути врахований як належний та допустимий доказ відсутності господарських правовідносин.

На момент здійснення господарських операцій ТОВ Готика ЛТД було зареєстровано в установленому законом порядку як суб`єкт підприємницької діяльності та платник податку на додану вартість.

На підтвердження реального здійснення Товариством господарських операцій з ТОВ Готика позивачем надано копії: договору купівлі-продажу № 1-08-13 від 1 липня 2013 року,предметом якого є поставка будівельних матеріалів (цегли); оборотно-сальдову відомість по рахунку 6442 за січень 2012 року - грудень 2014 року по контрагенту ТОВ Готика ЛТД ; видаткові накладні; податкові накладні, виписані ТОВ Готика ЛТД ; реєстри виданих та отриманих податкових накладних; платіжні доручення.

При цьому поставка цегли відбувалася транспортом постачальника безпосередньо на об`єкт будівництва за адресою: м. Львів, вул. Торф`яна, що відповідає умовам договору купівлі-продажу № 1-08-13 від 1 липня 2013 року.

Оцінивши наявні в матеріалах справи копії первинних документів, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що зазначені документи не мають дефекту форми, змісту або походження, які в силу частини 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність , пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

В касаційній скарзі податковим органом не зазначено про будь які дефекти первинних документів, наданих Товариством.

Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що відсутність товарно-транспортних накладних не є достатньою підставою для висновку про безтоварний характер операцій з поставки продукції, оскільки мова йде про правильність формування податкового кредиту по взаємовідносинах купівлі-продажу ТМЦ, а не по взаємовідносинах перевезення.

Щодо платежів від ТОВ ВП Автопромсервіс та фізичних осіб, які надходили на розрахунковий рахунок Товариства.

Товариством до матеріалів справи надано вибірково копії нотаріально посвідчених попередніх договорів купівлі-продажу квартир, укладених позивачем з ТОВ ВП Автопромсервіс та фізичними особами. Предметом всіх вказаних попередніх договорів є зобов`язання сторін щодо укладання в майбутніх конкретно визначених періодах основних договорів купівлі-продажу квартир, а умовами забезпечення виконання таких зобов`язань щодо укладання основних договорів купівлі-продажу квартир є забезпечувальний платіж за квартири.

Пунктом 3.2. попередніх договорів передбачено повернення в повному обсязі забезпечувального платежу, а також можливість проведення взаємозаліку зобов`язання щодо повернення забезпечувального платежу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що попередні договори купівлі-продажу квартир укладені відповідно до статей 6, 22, частини другої статті 546, статей 631 та 635 Цивільного кодексу України.

Попередній договір - це договір, сторони якого зобов`язуються впродовж певного терміну (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Як встановлено судами, при укладанні попередніх договорів купівлі - продажу квартир сторони досягли домовленостей про обрання такого виду забезпечення виконання зобов`язання, який визначили як забезпечувальний платіж .

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що оскільки пунктом 3.2. попередніх договорів купівлі - продажу квартир при укладенні основного договору передбачено повернення в повному обсязі забезпечувального платежу, отже ці кошти не перейшли у власність підприємства, то відсутній об`єкт оподаткування ПДВ, визначений статтею 185 Податкового кодексу.

В свою чергу, аванс є доказом, що посвідчує факт наявності зобов`язання (грошового), та зараховується в рахунок майбутніх платежів за таким зобов`язанням (грошовим), тому він не може бути використаним для забезпечення не грошового зобов`язання, яким є попередній договір купівлі-продажу квартир, оскільки має іншу правову природу ніж забезпечувальний платіж.

При прийнятті рішення суди попередніх інстанцій врахували позицію ДФС України, яка викладена, зокрема, у листах від 3 липня 2012 року № 18073/7/15-3417-13 та від 25 вересня 2014 року № 3945/6/99-99-19-03-02-15, вказавши, що на отримані від фізичних та юридичних осіб забезпечувальні платежі податкові зобов`язання з ПДВ забудовником не нараховуються.

Враховуючи зазначене, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що висновок податкового органу про те, що даний забезпечувальний платіж є авансом, є помилковим. Отже, висновки відповідача про порушення Товариством вимог пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу в частині невключення у період з 1 квітня 2012 року по 31 грудня 2014 року до складу податкового зобов`язання з ПДВ надходження забезпечувальних платежів від юридичних та фізичних осіб на підставі договорів купівлі - продажу квартир на загальну суму 26 232 911,77 грн, в т.ч. ПДВ 4 372 151,96 грн є помилковими.

Щодо податкових накладних ТОВ БП-Монтаж .

Податковий орган у касаційній скарзі зазначив, що згідно з відомостями АС Архів електронної звітності Центру обробки електронної звітності - Реєстр ПН ТОВ БП-Монтаж (як продавець за договором № 17/12-1 від 17 грудня 2013 року) зареєстрував в Єдиному реєстрі податкових накладних дві податкові накладні: № 10 від 30 серпня 2014 року на суму 136 063,20 грн, в т.ч. ПДВ - 22 677,20 грн та із зазначеною номенклатурою товарів/послуг: мурування стін 1-2 поверху секція І, II багатоквартирного житлового будинку у м. Львові на вул. Ільмовій, 11 та № 4 від 31 жовтня 2014 року на суму 145 833,60 грн, в т.ч. ПДВ - 24 305,20 грн із зазначеною номенклатурою товарів/послуг: мурування стін 1-10 поверху секція І. II багатоквартирного житлового будинку у м. Львові на вул. Ільмовій, 11 .

Водночас, Товариство надало до перевірки виписані ТОВ БП-Монтаж дві податкові накладні за цими ж номерами, датами, в яких адреса наданих послуг інша, а саме: № 10 із зазначеною номенклатурою товарів/послуг: мурування стін 1-2 поверху секція I, II багатоквартирного житлового будинку у м. Львові на вул. Княгині Ольги, 122 а та № 4 із зазначеною номенклатурою товарів/послуг: мурування стін 1-10 поверху секція I, II багатоквартирного житлового будинку у м. Львові на вул. Княгині Ольги, 122 а.

Вимоги до податкової накладної визначено статтею 201 Податкового кодексу відповідно до пункту 201.1 якої платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов`язковим.

Тобто, саме на продавця покладено обов`язок по реєстрації податкових накладних, який в силу того, що виписує так,і повинен забезпечити достовірність заповнення реквізитів.

Суди попередніх інстанцій встановили, що між Товариством та ТОВ БП-Монтаж укладено договір генерального підряду (перша черга будівництва) № 17/12-1 від 17 грудня 2013 року на будівництво багатоквартирних житлових будинків, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Княгині Ольги, 122-а з наступними додатковими угодами в кількості 14 штук та договірними цінами і графіками виконання робіт відповідно до кожної з додаткових угод.

У всіх вищезазначених документах вказана адреса об`єкта будівництва: м. Львів, вул. Княгині Ольги, 122-а.

Податкові накладні № 10 від 30 серпня 2014 року та № 4 від 31 жовтня 2014 року у паперовому вигляді та з вірно заповненою номенклатурою товарів/послуг - мурування стін 1-10 поверху секція I, II багатоквартирного житлового будинку у м. Львові на вул. Княгині Ольги, 122 а надані ТОВ БП-Монтаж отримувачу Товариству.

Перевіркою встановлено, що ТОВ БП-Монтаж як продавець здійснив реєстрацію у ЄРПН податкових накладних № 10 від 30 серпня 2014 року та № 4 від 31 жовтня 2014 року, однак у них вказана не та номенклатура товарів/послуг - мурування стін 1-10 поверху секція I, II багатоквартирного житлового будинку у м. Львові на вул. Княгині Ольги, 122 а , що у наявних у Товариства податкових накладних, а мурування стін 1-10 поверху секція I, II багатоквартирного житлового будинку м. Львові вул. Ільмова , 11 .

Пунктом 198.6. статті 198 Податкового кодексу встановлена заборона віднесення до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, які не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

В касаційній скарзі податковий орган не вказує, що спірні податкові накладні видані за нереальними господарським операціями та не наводить інших підстав для їх неврахування у податковій звітності, ніж помилка у адресі об`єкту будівництва. Крім того, податковий орган не зазначає про існуванні об`єкта будівництва за адресою м. Львові вул. Ільмова , 11, роботу на якому здійснювало ТОВ БП-Монтаж для іншого контрагента.

Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що оскільки фактично накладні були зареєстровані, та мали місце лише технічні помилки при оформленні в електронному вигляді накладних, що фактично не змінили суть операції, Товариство правомірно включило до складу податкового кредиту вартості ТМЦ на підставі виписаних ТОВ БП-Монтаж податкових накладних № 10 від 30 серпня 2014 року та № 4 від 31 жовтня 2014 року на загальну суму ПДВ 46982,80 грн.

Щодо включення до складу податкового кредиту попередньої оплати (суми попередньої оплати (авансових платежів) за будівельно-монтажні роботи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ Автомобіліст Плюс здійснює будівництво трьох об`єктів інвестування: 10-ти поверхового багатоквартирного житлового будинку з вбудованими офісними приміщеннями на вул. Торф`яній у місті Львові; багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими закладами громадського харчування за адресою: м. Львів, вул. Кульпарківська, 99 б; багатоквартирних житлових будинків із стоянками автомобілів на вул. Княгині Ольги, 122-а у м. Львові.

Будівництво вказаних об`єктів здійснювалося шляхом залучення генпідрядників (підрядників) на підставі договорів генерального підряду.

При організації будівництва вказаних об`єктів, Товариство також укладало договори підряду з виконання різного роду робіт та послуг, розрахунок з якими здійснювало шляхом попередньої оплати (авансових платежів), розмір яких станом на 31 грудня 2014 року контролюючим органом визначено у 20 436 857,62 грн, в тому числі ПДВ - 3 406 142,96 грн.

Про факти приймання певних етапів робот свідчать акти виконаних робіт, форми КБ-2 та КБ-3 з відповідними довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, надані підрядниками, копії яких наявні у матеріалах справи.

Відповідно до пункту 187.9 статті 187 Податкового кодексу, датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

У листі ДПС України від 3 липня 2012 року № 0073/7/15-3417-13 надано роз`яснення про те, що у випадку коли будівництво житла здійснюється забудовником за рахунок залучених коштів ФФБ, податкові зобов`язання у забудовника виникають по операціях з постачання послуг по спорудженню житла на загальних підставах за правилом першої події, встановленої пунктом 187.1 статті 187 Кодексу (п. 3 цього листа). Такими подіями є або а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Положення пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу кореспондуються з положеннями пункту 198.2. статті 198 цього Кодексу, відповідно до якої датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Отже чинне податкове законодавство дозволяє платнику податків формувати податковий кредит на дату списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг і не ставить при цьому вимоги про те, що такі послуги повинні бути надані на дату їх оплати.

Водночас, платнику податків заборонено відносити до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджених зареєстрованими в Єдиному реєстрі податковими накладними чи не підтверджених митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що наявність актів виконаних робіт, форми КБ-2 та КБ-3 з відповідними довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, які є первинними документами, є достатньою підставою для виникнення податкового кредиту у покупця, та відображення відповідних сум у своїй податковій звітності.

Враховуючи викладене, Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не подано належних доказів правомірності прийняття податкових повідомлень - рішень.

Доводи касаційної скарги податкового органу зводяться виключно до повторення доводів апеляційної скарги, яким надано оцінку судом апеляційної інстанції, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, податковим органом не зазначено.

Згідно з ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 341, 345, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу Золочівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 березня 2016 року з урахуванням рішення суду апеляційної інстанції та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2016 року у справі № 813/6462/15 (№ 876/6973/16) залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П. Юрченко

І.А. Васильєва ,

С.С. Пасічник

Судді Верховного Суду