Постанова

від 23.01.2020 по справі 822/4304/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 січня 2020 року

Київ

справа №822/4304/14

адміністративні провадження №К/9901/8489/18, №К/9901/8490/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

за участю секретаря судового засідання Лопушенко О.В.,

представника відповідача Федючка В.М.,

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду у складі судді Ковальчук О.К. від 24 листопада 2014 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Сапальової Т.В., суддів Боровицького О.А., Граб Л.С. від 27 січня 2015 року та касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-майдан на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-майдан до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю Агро-майдан (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Хмельницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області (далі - відповідач, Інспекція), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 26 вересня 2014 року: №0001251500, яким зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі - ПДВ) за квітень 2014 року на 686212,0 грн. та застосовані штрафні санкції в сумі 343106,0 грн.; №0001291500, яким збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на 24477,0 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 16318,0 грн. та штрафними санкціями в сумі 8159,0 грн.

Суди встановили, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань достовірності заявленого до відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов`язань наступних звітних (податкових) періодів за квітень 2014 року, за наслідками якої складно акт від 01 липня 2014 року №311/15/35051881, в якому податковий орган вказав на порушення позивачем вимог пунктів 200.1, 200.2, 200.4 статті 200, пункту 209.4 статті 209 Податкового кодексу України (далі - ПК України), підпункту 5 пункту 4 розділу 5 Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ, затвердженого наказом Міністерства фінансів і зборів України №678 від 13 листопада 2013 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 грудня 2013 року за №2094/24626 (чинного на момент виникнення спірних відносин; далі - Порядок №678), пункту 2 розділу IV наказу Міністерства доходів і зборів України №708 від 25 листопада 2013 року Про затвердження форми реєстру виданих та отриманих податкових накладних та порядку його ведення , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 грудня 2013 року за №2118/24650 (чинного на момент виникнення спірних відносин; далі - Порядок №708), внаслідок чого завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкового зобов`язання з ПДВ наступних звітних періодів (рядок 23.2) по загальній декларації з ПДВ за квітень 2014 року, в розмірі 686212,0 грн. і заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного періоду з урахуванням залишку від`ємного значення попереднього звітного періоду та сплачується до загального фонду державного бюджету (рядок 25.1 податкової декларації з ПДВ (загальної) за березень 2014 року у розмірі 15115,0 грн. та (рядок 25.1 податкової декларації з ПДВ (загальної) за квітень 2014 року у розмірі 1203,0 грн.

Вказані висновки контролюючим органом обґрунтовані тим, що: позивачем безпідставно заявлено у квітні 2014 року до бюджетного відшкодування в рахунок зменшення податкових зобов`язань з ПДВ наступних звітних періодів суму в розмірі 686212,0 грн., яка не підтверджена документами, складення яких передбачено ПК України, а саме: для підтвердження права на коригування податкового кредиту в рядку 16.2 декларації до реєстру виданих та отриманих податкових накладних за березень 2014 року не внесено перелік податкових накладних та інших документів, передбачених пунктом 201.1 статті 201 ПК України; для підтвердження права на коригування податкового кредиту в рядку 16.3 декларації надана бухгалтерська довідка від 31 березня 2014 року, яка складена з порушенням підпункту 5 пункту 4 розділу 5 Порядку №678, оскільки не містить повного та вичерпного переліку податкових накладних, складених постачальниками на поставлені сільськогосподарські (супутні) товари, вартість яких включена до виробничих факторів, пов`язаних з виробництвом експортованої кукурудзи.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято оскаржувані у цій справі податкові повідомлення - рішення.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 листопада 2014 року позов задоволено; визнано протиправними та скасовано оскаржувані податкові повідомлення - рішення.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що коригування податкового кредиту в рядку 16.2 декларації з ПДВ (загальній) за березень 2014 року в сумі 14720,0 грн. здійснено позивачем з дотриманням підпункту 5 пункту 4 розділу 5 Порядку №678, положення якого не вимагають від платника податку внесення до реєстру виданих та отриманих податкових накладних (спеціальний режим оподаткування у сфері сільського господарства) переліку податкових накладних, що підтверджують проведення розподілу податкового кредиту та формування показника, відображеного у рядку 16.2 декларації. Також за висновком суду бухгалтерська довідка від 31 березня 2014 року та додаток №1 до неї (перелік податкових накладних, які включені до податкової декларації з ПДВ за березень 2014 року), що слугували підставою для коригування податкового кредиту в сумі 687810,0 грн. в рядку 16.3 (коригування податкового кредиту із постачання сільськогосподарської продукції або продукції власного виробництва переробного підприємства у митному режимі експорту (переноситься з декларації 0121-0123)), містить всі відомості про фактично сплачену (нараховану) суму податку постачальникам товарів/послуг, вартість яких включена до складу виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит по сільськогосподарських товарах (кукурудзі врожаю 2013 року), вивезених у митному режимі експорту, а тому Товариством дотримано вимоги підпункту 5 пункту 4 розділу 5 Порядку №678 щодо оформлення документів, які є підставою для проведення відповідного коригування.

Вінницький апеляційний адміністративний суд постановою від 27 січня 2015 року скасував постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 листопада 2014 року в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26 вересня 2014 року №0001251500; в іншій частині постанову суду першої інстанції залишив без змін.

Відмовляючи у задоволенні частини позовних вимог, апеляційний суд погодився із твердженнями та мотивацією контролюючого органу про завищення Товариством суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкового зобов`язання з ПДВ наступних звітних періодів по загальній декларації з ПДВ за квітень 2014 року в розмірі 686212,0 грн., адже під час перевірки та у ході розгляду справи не встановлено обставин формування бухгалтерської довідки від 31 березня 2014 року, у відповідності до якої проведено коригування податкового кредиту в рядку 16.3 декларації, на підставі податкових накладних, які містять фактично сплачену постачальникам товарів/послуг суму, що включена до складу виробничих факторів, пов`язаних із виробництвом виключно обсягів експортованої сільськогосподарської продукції (кукурудзи), як це передбачено пунктом 209.4 статті 209 ПК України та підпунктом 5 пункту 4 розділу 5 Порядку №678. В частині правової оцінки іншого порушення, встановленого відповідачем у акті перевірки, апеляційний суд погодився з позицією суду першої інстанції.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Інспекція подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати в частині задоволених позовних вимог та ухвалити у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач, обмежуючись наведенням виключно обставин, встановлених у ході перевірки позивача, посилається на помилковість висновків судів про наявність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 26 вересня 2014 року №0001291500 та відсутність підстав для задоволення позовних вимог Товариства у цій частині.

У свою чергу, не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Товариство також подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову цього суду, а постанову суду першої інстанції залишити без змін.

В касаційній скарзі по суті зазначає про помилковість позиції суду апеляційної інстанції й неправильне застосування ним пунктів 200.1, 200.2, 200.4 статті 200, пункту 209.4 статті 209 ПК України, а також порушення процесуальних норм, зокрема статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Вважає, що Товариством при формуванні суми показника 16.3 загальної декларації з ПДВ (коригування податкового кредиту із постачання сільськогосподарської продукції або продукції власного виробництва переробного підприємства у митному режимі експорту (переноситься з декларації (0121 - 0123) або декларації (0140)) не порушено вимог законодавства й бухгалтерська довідка від 31 березня 2014 року, в якій така сума розрахована, складена згідно з податковими накладними, митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 ПК України, які є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Сторони по справі правом на подання письмових заперечень (відзивів) на касаційні скарги не скористались.

В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідні положення КАС України.

Справу призначено до касаційного розгляду в судовому засіданні на 23 січня 2020 року, у яке представник позивача, належним чином повідомлений про дату, час і місце касаційного розгляду, не з`явився, а тому, беручи до уваги положення частини 4 статті 344 КАС України, касаційний суд ухвалив здійснювати розгляд справи за його відсутності.

У ході касаційного розгляду судом здійснено заміну відповідача у справі - Хмельницьку об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області її правонаступником - Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області.

В судовому засіданні 23 січня 2020 року, яке проводилось в режимі відеоконференції, представник відповідача підтримав касаційну скаргу податкового органу, просив її задовольнити, водночас заперечив проти задоволення касаційної скарги позивача, посилаючись на її необґрунтованість.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з наступного.

Судами встановлено, що у періоді, який перевірявся, Товариство було суб`єктом спеціального режиму оподаткування ПДВ як сільськогосподарське підприємство. Основними видами діяльності позивача є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, допоміжна діяльність у рослинництві, післяврожайна діяльність, оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, оптова торгівля сільськогосподарськими машинами й устаткуванням, надання в оренду сільськогосподарських машин і устаткування.

Відповідно до пунктів 209.1, 209.2 статті 209 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) резиденти, як-от: юридичні особи та їх відокремлені особи, які утворені та провадять свою діяльність відповідно до законодавства України з місцезнаходженням як на її території, так і за її межами (абзац другий підпункту 14.1.213 пункту 14.1 статті 14 ПК України), які провадять підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідають критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), можуть обрати спеціальний режим оподаткування. Згідно із спеціальним режимом оподаткування сума ПДВ, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Сільськогосподарським відповідно до пункту 209.6 цієї ж статті вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у товарних групах 1 - 24, товарних позиціях 4101, 4102, 4103, 4301 згідно з УКТ ЗЕД, та послуги, які отримані в результаті здійснення діяльності, на яку відповідно до пункту 209.17 цієї статті поширюється дія спеціального режиму оподаткування у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються), а послуги надаються, безпосередньо платником податку - суб`єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів/послуг у інших осіб), які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником (пункт 209.7 статті 209 ПК України).

Для спеціального режиму оподаткування сільськогосподарських підприємств характерні, зокрема, такі особливості:

- кошти, які сплачуються платником податків, акумулюються на його спеціальному рахунку, відкритому в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (абзац другий пункту 209.2 статті 209 ПК України). Акумулювання коштів на цьому рахунку здійснюється відповідно до Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 2011 року №11;

- кошти платник податків має використовувати лише у конкретно встановлених законодавством цілях: для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку для інших виробничих цілей (абзац перший пункту 209.2 статті 209 цього Кодексу);

- за нецільове використання таких коштів платник податків притягується до відповідальності (пункт 123.2 статті 123 ПК України).

Згідно з підпунктом а підпункту 209.15.1. пункту 209.15 статті 209 ПК України виробничими факторами, за рахунок яких сформовано податковий кредит, є, зокрема, товари/послуги, які придбаваються сільськогосподарським підприємством для їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції, а також основні фонди, які придбаваються (споруджуються) з метою їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції.

У разі якщо товари/послуги, основні фонди, виготовлені та/або придбані, використовуються сільськогосподарським підприємством частково для виготовлення сільськогосподарських товарів (послуг), а частково для інших товарів/послуг, то сума сплаченого (нарахованого) податкового кредиту розподіляється виходячи з питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів/послуг у загальній вартості усіх товарів/послуг, поставлених за 12 попередніх послідовних звітних (податкових) періодів.

У разі зміни напряму використання товарів/робіт, основних фондів платник податку проводить коригування податкового кредиту виходячи з вартості придбання товарів/послуг, балансової (залишкової) вартості основних фондів, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснено зміну напряму використання.

На момент спірних правовідносин чинним був Порядок заповнення і подання податкової звітності з ПДВ №678, пунктом 6 розділу 1 якого передбачалось, що платники податку, які згідно зі статтею 209 розділу V ПК України застосовують спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, крім декларації 0110 подають податкову декларацію з позначкою 0121 / 0122 / 0123 (далі - декларація 0121 - 0123), яка є невід`ємною частиною звітності за відповідний звітний період. До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціального режиму, установленого указаною статтею.

За змістом підпункту 5 пункту 4 розділу 5 Порядку №678 у рядку 16.2 відображається коригування податкового кредиту, пов`язане з використанням раніше придбаних товарів/послуг, необоротних активів частково для виготовлення сільськогосподарськими підприємствами сільськогосподарських товарів/послуг або переробними підприємствами готової продукції, а частково для виготовлення інших товарів/послуг.

Таке коригування проводиться виходячи з балансової (залишкової) вартості необоротних активів та вартості залишків товарів, що використовуються чи підлягають використанню в сільськогосподарському або переробному виробництві, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, відповідно до частки використання таких товарів/послуг, необоротних активів в операціях сільськогосподарського або переробного виробництва та в інших операціях (для сільськогосподарських підприємств виходячи з питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів/послуг, розрахованої відповідно до вимог пункту 209.15.1 статті 209 розділу V Кодексу): у разі зміни напряму використання товарів/послуг, необоротних активів; при реєстрації сільськогосподарського підприємства як суб`єкта спеціального режиму оподаткування.

У справі, яка розглядається, судами встановлено, що відповідно до видаткової накладної №РН-0011464 від 27 грудня 2013 року позивач придбав мінеральні добрива (карбамід) загальною вартістю 88320,00 грн., в т.ч. ПДВ 14720,00 грн. Зазначена операція відображена у складі податкового кредиту у декларації з ПДВ (спеціальній) за грудень 2013 року. Одночасно з декларацією позивач подав до податкового органу реєстр виданих та отриманих податкових накладних, до якого включив податкові накладні №547 від 24 грудня 2013 року, №647 від 26 грудня 2013 року, видані постачальником мінеральних добрив (ТОВ Торговий дім Агроімпорт ЛТД ).

Оскільки придбані мінеральні добрива не були використані Товариством для виробництва сільськогосподарської продукції, позивач їх реалізував у березні 2014 року ТОВ Веселе-Агро за ціною 90692,20 грн., в т.ч. ПДВ 15115,37 грн., що підтверджується видатковою накладною №13 від 24 березня 2014 року та податковою накладною №1 від 24 березня 2014 року.

У зв`язку із зміною напряму використання придбаних мінеральних добрив платником податку проведено коригування податкового кредиту в рядку 16.2 декларації з ПДВ (загальній) за березень 2014 року в сумі 14720,00 грн. При цьому коригування податкового кредиту здійснено в межах суми ПДВ, відображеного в спеціальній декларації з ПДВ за грудень 2013 року по операції з придбання мінеральних добрив (14720,00 грн.). Різниця між сумою ПДВ по купівлі та продажу мінеральних добрив (14720,00 грн. та 15115,37 грн.) відображена позивачем у відповідному рядку загальної декларації з ПДВ за березень 2014 року.

Наведені вище обставини свідчать про цілком об`єктивний висновок судів попередніх інстанцій щодо недоведеності відповідачем порушення Товариством порядку коригування рядка 16.2 декларації з ПДВ у зв`язку зі зміною напрямку використання мінеральних добрив.

Як установлено пунктом 201.15 статті 201 ПК України, платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку. Форма і порядок заповнення реєстру виданих та отриманих податкових накладних встановлюються відповідно до вимог розділу II цього Кодексу. Платники податку щомісяця в терміни, що передбачені для подання податкової звітності (календарний місяць), у тому числі для яких цим розділом встановлено звітний податковий період - квартал, подають контролюючому органу копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за такий період в електронному вигляді.

Отже реєстр виданих та отриманих податкових накладних, як форма податкової звітності, формується щомісячно з податкових накладних, виданих (отриманих) платником податку у відповідному звітному періоді. При цьому ПК України не передбачає повторного включення податкової накладної, відображеної в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних у попередньому звітному періоді по факту здійснення господарської операції, до реєстру виданих та отриманих податкових накладних наступних звітних періодів, у випадку здійснення коригування податкового кредиту в рядку 16.2 декларації.

Враховуючи викладене, висновок судів про відсутність у Товариства обов`язку повторного включення податкових накладних, внесених до реєстру виданих та отриманих податкових накладних у грудні 2013 року, по яким відбувалось коригування податкового кредиту, до реєстру виданих та отриманих податкових накладних у березні 2014 року, є правильним.

Доводи ж Інспекції, викладені у касаційній скарзі, наведеного й мотивів, покладених в основу оскаржуваних рішень, не спростовують та не свідчать про неправильне застосування судами норм матеріального права до згаданих правовідносин.

Що стосується податкового повідомлення-рішення від 26 вересня 2014 року №0001251500, яким зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ за квітень 2014 року на 686212,0 грн. та застосовані штрафні санкції в сумі 343106,0 грн., то, як вже згадувалось вище, підставою для його прийняття слугував висновок контролюючого органу про те, що бухгалтерська довідка від 31 березня 2014 року, на підставі якої сформовано рядок 16.3 декларації, складена з порушенням підпункту 5 пункту 4 розділу 5 Порядку №678, оскільки не містить повного та вичерпного переліку податкових накладних, складених постачальниками на поставлені сільськогосподарські (супутні) товари, вартість яких включена до виробничих факторів, пов`язаних з виробництвом експортованої кукурудзи.

Так, у відповідності до пункту 209.4 статті 209 ПК України при вивезенні сільськогосподарських товарів у митному режимі експорту сільськогосподарське підприємство - виробник таких товарів/послуг має право на бюджетне відшкодування ПДВ, сплаченого (нарахованого) постачальникам товарів/послуг, вартість яких включається до складу виробничих факторів. Таке відшкодування здійснюється в загальному порядку.

Як установлено підпунктом 5 пункту 4 розділу 5 Порядку №678, у рядку 16.3 відображаються суми ПДВ, включені до податкового кредиту за операціями сільськогосподарських або переробних підприємств із вивезення сільськогосподарської продукції або продукції власного виробництва переробних підприємств у митному режимі експорту. Значення цього рядка переноситься з рядка 16.3 декларації 0121 - 0123/0140 до рядка 16.3 декларації 0110.

Сума ПДВ у рядку 16.3 декларацій 0121 - 0123/0140 відображається згідно з бухгалтерською довідкою, в якій така сума розраховується, виходячи із фактично сплаченої (нарахованої), зокрема, постачальникам товарів/послуг, вартість яких була включена до складу виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит по сільськогосподарських товарах (супутніх послугах), вивезених у митному режимі експорту (декларації 0121 - 0123).

Бухгалтерська довідка має бути складена згідно з податковими накладними, митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Кодексу, які є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, з урахуванням норм пункту 198.6 статті 198 Кодексу, та містити вичерпний їх перелік.

Зміст наведених положень у їх системному зв`язку свідчить про те, що платники податку, які застосовують спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського господарства, крім загальної декларації (декларація 0110), подають спеціальну декларацію (декларація 0121-0123), в якій відображають операції, що стосуються спеціального режиму, установленого статтею 209 ПК України.

Операції з експорту суб`єктом спеціального режиму оподаткування власно вироблених сільськогосподарських товарів оподатковуються ПДВ за нульовою ставкою та відображаються у декларації 0121 - 0123 за умови підтвердження такого вивезення товарів за межі митної території України (експорту) належним чином оформленою митною декларацією. При цьому суми ПДВ, що були сплачені суб`єктом спеціального режиму оподаткування постачальникам під час придбання товарів/послуг, які брали участь у виробництві експортованої сільськогосподарської продукції та включені до складу податкового кредиту, за рішенням платника можуть бути перенесені із декларації 0121 до декларації 0110. В подальшому, суми податку, перенесені до декларації 0110, можуть брати участь в обрахунку суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню у загальновстановленому порядку, визначеному статтею 200 ПК України.

У справі, яка розглядається, суд першої інстанції встановив, що бухгалтерська довідка від 31 березня 2014 року та додаток №1 до неї (перелік податкових накладних, які включені до податкової декларації з ПДВ рядок 16.3 декларації за березень 2014 року), які слугували підставою для коригування податкового кредиту в сумі 687810,0 грн. в рядку 16.3 (коригування податкового кредиту із постачання сільськогосподарської продукції або продукції власного виробництва переробного підприємства у митному режимі експорту (переноситься з декларації 0121-0123), містить всі відомості про фактично сплачену (нараховану) суму податку постачальникам товарів/послуг, вартість яких включена до складу виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит по сільськогосподарських товарах (кукурудзі врожаю 2013 року), вивезених у митному режимі експорту. До складу виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податкових кредит по експортованій кукурудзі, позивач включив, зокрема, вартість паливно-мастильних матеріалів, послуги з транспортування кукурудзи, послуги з культивації, збирання, внесення мінеральних добрив, митно-брокерські послуги, послуги елеватора зі зберігання зерна.

Як зазначив суд, придбання відображених у бухгалтерській довідці товарів, робіт та послуг підтверджується наданими позивачем копіями податкових накладних, включених до переліку в додатку №1, первинних та інших документів, а саме: видатковими накладними, актами приймання-передачі робіт та послуг, сертифікатами якості на мінеральні добрива, реєстрами накладних на прийняте насіннєве зерно, актами про використання товарно-матеріальних цінностей, актами про приготування та використання бакової суміші, нарядів на виконання робіт вантажного автомобіля, товарно-транспортних накладних, подорожніх листів трактора, шляхових листів вантажного автомобіля, нарядів на виконання робіт та банківськими виписками про їх оплату. Включення вартості товарів та послуг до вартості експортованої кукурудзи власного виробництва підтверджується даними бухгалтерського обліку Товариства.

Наведені обставини давали суду першої інстанції підстави стверджувати про дотримання Товариством вимог пункту 209.4 статті 209 ПК України та підпункту 5 пункту 4 розділу 5 Порядку №678 та належне оформлення документів, які є підставою для формування податкового кредиту за операціями із вивезення сільськогосподарської продукції у митному режимі експорту й, як наслідок, відображення його у рядку 16.3 декларацій 0121 - 0123 та подальше перенесення до аналогічного рядка декларації 0110.

Відтак Верховний Суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 26 вересня 2014 року №0001251500, а тому прийняв рішення за правильного застосування норм матеріального права і з дотриманням процесуальних норм.

Суд же апеляційної інстанції, вказуючи на відсутність доказів формування бухгалтерської довідки від 31 березня 2014 року на підставі податкових накладних, які містять фактично сплачену постачальникам товарів/послуг суму, що включена до складу виробничих факторів, пов`язаних із виробництвом виключно обсягів експортованої сільськогосподарської продукції (кукурудзи), не навів обґрунтованих мотивів, за яких вказані у додатку №1 до складеної позивачем бухгалтерської довідки та наявні в матеріалах справи податкові накладні не є належними та допустимими доказами на підтвердження таких обставин або ж свідчать про зворотнє, не дають позивачу права на формування податкового кредиту й подальше бюджетне відшкодування тощо.

До того ж, стверджуючи про неправильність здійсненого Товариством розрахунку суми ПДВ шляхом вирахування питомої ваги вартості експортованої кукурудзи урожаю 2013 року помноженої на 20% (ставку ПДВ), апеляційний суд не навів відповідних законодавчих норм, які б були порушені позивачем при здійсненні розрахунку у такий спосіб та формування рядка 16.3 декларацій.

Враховуючи наведене, висновок апеляційного суду у справі, що розглядається, про завищення позивачем суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкового зобов`язання з ПДВ наступних звітних періодів по загальній декларації за квітень 2014 року у розмірі 686212 грн., ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, у зв`язку з цим його постанова в частині скасування рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із залишенням у цій частині в силі рішення суду першої інстанції, що відповідає закону й було скасовано помилково.

За правилами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 352, 355, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-майдан задовольнити частково.

Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2015 року в частині скасування постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 листопада 2014 року щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26 вересня 2014 року №0001251500 скасувати, залишивши у цій частині в силі постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 листопада 2014 року.

В решті постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 листопада 2014 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2015 року залишити без змін.

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду