Постанова

від 16.01.2020 по справі 2-662/11

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/3281/20

Номер справи місцевого суду: 2-662/11

Головуючий у першій інстанції Барановська З.І.

Доповідач Сегеда С. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.01.2020 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Гірняк Л.А.,

Цюри Т.В.,

за участю:

секретаря Ющак А.Ю.,

апелянта ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Южного міського суду Одеської області від 25 квітня 2018 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,

встановив:

31.10.2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до відповідачів про стягнення суми заборгованості та судових витрат, мотивуючи свої вимоги тим, що 09.02.2008 року ОСОБА_3 надав в борг ОСОБА_1 та ОСОБА_4 18500 доларів США, із зобов`язанням повернути борг за першою вимогою.

Також 13.03.2008 року ОСОБА_3 надав ОСОБА_1 в борг 5000 доларів США, також із зобов`язанням повернути борг за першою вимогою.

Крім того, 20.04.2008 року ОСОБА_3 надав в борг ОСОБА_1 та ОСОБА_5 11000 доларів США, із зобов`язанням повернути борг за першою вимогою.

Позивач вказав, що у зв`язку з невиконанням відповідачами вищевказаних зобов`язань по поверненню боргу виникла заборгованість ОСОБА_1 та ОСОБА_4 перед позивачем в розмірі 18500 доларів США, що в еквіваленті становить 147511,60 грн., заборгованість ОСОБА_1 - в розмірі 25000 доларів США, що в еквіваленті становить 199340 грн., заборгованість ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - в розмірі 11000 доларів США, що в еквіваленті становить 87709,60 грн.

28.03.2018 року позивач подав заяву про уточнення своїх вимог та просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на користь позивача 130755 доларів США, що в еквіваленті становить 1045124,72 грн., стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача 34790 доларів США, що в еквіваленті становить 278076,47 грн., стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_5 на користь позивача 68666,70 доларів США, що в еквіваленті становить 548852,93 грн. Крім того відповідачі повинні сплатити відсотки в розмірі 10% щомісячно за користування грошовими коштами.

Відповідач ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть (т.1 а.с.120).

Ухвалою Южного міського суду Одеської області від 04.09.2013 року було зупинено провадження по даній справі до залучення до участі у справі правонаступників відповідачки ОСОБА_5 (т.1, а.с.122).

Ухвалою Южного міського суду Одеської області від 01.04.2014 року відновлено провадження по даній справі (т.2, а.с.124).

13.01.2016 року позивач надав до суду заяву про залучення до розгляду у якості співвідповідача правонаступника ОСОБА_5 - ОСОБА_2 та уточнив позовні вимоги, згідно яких просив стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на користь позивача 349650 доларів США, що в еквіваленті становить 8135221,93 грн., стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача 94000 доларів США, що в еквіваленті становить 2187075,25 грн., стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь позивача 187000 доларів США, що в еквіваленті становить 4350883,75 грн. Також просив стягнути з відповідачів у рівних частинах судові витрати. Крім того зазначив, що відповідачі повинні сплатити відсотки в розмірі 10% щомісячно за користування грошовими коштами (т.1, а.с.204-205).

25.03.2016 року позивач надав до суду заяву про уточнення позовних вимог та просив стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на користь позивача 353350 доларів США, що в еквіваленті становить 9573948,29 грн., стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача 95000 доларів США, що в еквіваленті становить 2574006,19 грн., стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь позивача 189000 доларів США, що в еквіваленті становить 5120917,58 грн., стягнути з відповідачів у рівних частинах судові витрати. Крім того відповідачі повинні сплатити відсотки в розмірі 10% щомісячно за користування грошовими коштами (т.2, а.с.220-221).

19.01.2017 року позивач надав до суду заяву про остаточне уточнення позовних вимог та просив стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на користь позивача 218300 доларів США, що в еквіваленті становить 6001474,13 грн., стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача 58000 доларів США, що в еквіваленті становить 1594528,17 грн., стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь позивача 114000 доларів США, що в еквіваленті становить 3134072,61 грн., стягнути з відповідачів у рівних частинах судові витрати. Крім того, позивач вказав, що відповідачі повинні сплатити відсотки в розмірі 10% щомісячно за користування грошовими коштами (т.1, а.с.257-258).

Ухвалою Южного міського суду Одеської області від 19.01.2017 року в якості правонаступника відповідача ОСОБА_5 була залучена ОСОБА_2 (т.1, а.с.256).

Рішенням Южного міського суду Одеської області від 25 квітня 2018 року позов ОСОБА_3 було задоволено частково (т.2, а.с.145-148).

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 за договором позики від 09.02.2008 року - суму заборгованості в розмірі 18500 доларів США, що в еквіваленті станом на 25.04.2018 року складає 484279,38 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 за договором позики від 13.03.2008 року - суму заборгованості в розмірі 5000 доларів США, що в еквіваленті станом на 25.04.2018 року складає 130886,32 грн.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь позивача за договором позики від 20.04.2008 року - суму заборгованості в розмірі 11000 доларів США, що відповідає 287949,90 грн.

Стягнуто в рівних частках з відповідачів на користь ОСОБА_3 судові витрати в розмірі 1820 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ставлять питання про скасування рішення Южного міського суду Одеської області від 25 квітня 2018 року, та постановлення нового, провідмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права (т.2, а.с.154-162).

Судове рішення, в частині відмови в задоволенні позовних вимог в апеляційному порядку не оскаржується.

До суду апеляційної інстанції з`явилась лише заявник апеляційної скарги ОСОБА_1 , інші учасники справи не з`явились, будучи належним чином повідомленими по час і місце судового засідання, у тому числі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, як то передбачено ч.11 ст. 128 ЦПК України. Крім того, заявник апеляційної скарги ОСОБА_1 заявила суду апеляційної інстанції, що вона проживає з сином ОСОБА_4 та постійно спілкується з ОСОБА_2 , вони знають про судове засідання суду апеляційної інстанції, проте до суду не з`явились, так як не мають відношення до її боргів перед позивачем ОСОБА_3 .

В свою чергу, до суду апеляційної інстанції позивач ОСОБА_3 14.01.2020 року подав клопотання про відкладення розгляду справи (т.3, а.с.10), яка була судом апеляційної інстанції залишена без задоволення.

При цьому суд апеляційної інстанції виходив із того, що справа перебуває на розгляді судів з 31.10.2011 року, включаючи період, коли провадження у справі було зупинено, а також в суді апеляційної інстанції - з 27.07.2018 року (т.2, а.с.172), проте позивач ОСОБА_3 вже подавав суду клопотання про відкладення розгляду справи, не надавши суду доказів поважності причини неможливості прийняти участь у справі (т.2, а.с.244). Разом з тим, 25.04.2018 року в суді апеляційної інстанції позивач ОСОБА_3 надав заяву про слухання справи в його відсутність (т.2, а.с.141).

Враховуючи викладене, а також те, що участь сторін в суді апеляційної інстанції є необов`язковою, колегія суддів прийняла рішення про слухання справи за участю заявника апеляційної скарги ОСОБА_1 , та на підставі наявних у справі доказів.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Ухвалюючи судове рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Також за змістом ст.ст. 611, 612 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Крім того, відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Норми частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, визначеного у гривнях.

Виходячи з викладеного, суд дійшов правильного висновку про стягнення з відповідачів на користь позивача ОСОБА_3 заборгованість по договорам позики, оскільки останні в боргових розписках зазначені як особи, що брали в борг грошові кошти у позивача ОСОБА_3 .

З цих підстав, суд дійшов правильного і обгрунтованого висновку про те, що доводи відповідачки ОСОБА_1 з приводу того, що вона лише одна брала у борг грошові кошти, а інші відповідачі їх не брали, є безпідставними, так як в боргових розписках зазначено, що і відповідач ОСОБА_4 і первісна відповідачка ОСОБА_5 , правонаступником якої залучена до участі у справі її донька - ОСОБА_2 , брали в борг грошові кошти у ОСОБА_3 по розписці від 09.02.2008 року у сумі 18500 доларів США, а також по розписці від 20.04.2008 року у сумі 11000 грн., відповідно, із зобов`язанням повернути вказані борги за першою вимогою.

Суд першої інстанції дійшов також правильного висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідачів відсотків за користування коштами в розмірі 10% не підлягають задоволенню, оскільки договором позики не був визначений розмір відсотків, на який посилається позивач, а саме 10%.

При цьому суд виходив із вимог, передбачених ст. 536 ЦК України, гідно яких за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Так, суд правильно вказав, що згідно ч. 2 ст. 533 ЦК України якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Офіційний курс НБУ до долара США станом на 25.04.2018 року становив за 1 долар - 26,177264 грн., тобто сума боргу за договором позики від 09.02.2008 року становила 18500 доларів США х 26,177264 = 484279,38 грн.

Таким чином сума заборгованості за договором позики від 09.02.2008 року становила 18500 доларів США, що еквівалентно 484279,38 грн.

Також враховуючи курс НБУ до долара США станом на 25.04.2018 року, сума заборгованості за договором позики від 13.03.2008 року становила 5000 доларів США, що еквівалентно 130886,32 грн.

Крім того, враховуючи курс НБУ до долара США станом на 25.04.2018 року, сума заборгованості за договором позики від 20.04.2008 року становив 11000 доларів США, що еквівалентно 287949,90 грн.

При цьому суд також обгрунтовано стягнув заборгованість по третій розписці від 13.03.2008 року солідарно з відповідачів ОСОБА_1 і ОСОБА_2 - правонаступника первісної відповідачки ОСОБА_5 .

При цьому суд виходив з наступного.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (т.1 а.с.120), яка на день смерті проживала в АДРЕСА_1 .

З змістом ст.1281 ЦК України, спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги . Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Згідно копії спадкової справи №18/2014р., відкритої щодо майна померлої ОСОБА_5 , 20.01.2014 року до нотаріальної контори звернулась донька померлої ОСОБА_2 , яка проживала на день смерті разом з матір`ю, з заявою про прийняття спадщини.

Спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Крім того, згідно із ч.3 ст.1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Статтями 1216, 1218 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст.1282 ЦК України, спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Зазначене також міститься в п.32 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.3012 року Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин , в якому зазначено, що при вирішенні спорів щодо виконання зобов`язань за кредитним договором у випадку смерті боржника/позичальника за наявності поручителя чи спадкоємців, суди мають враховувати положення ст.1282 ЦК України, що спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину. Спадкоємці несуть зобов`язання погасити нараховані проценти, штрафи тільки у тому випадку, якщо вони вчинені позичальником за життя. Інші нараховані зобов`язання фактично не пов`язані з особою позичальника і не можуть присуджуватися до сплати спадкоємцями.

Таким чином, за змістом зазначених норм у разі смерті фізичної особи, боржника за зобов`язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи - її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника в зобов`язанні.

Суд першої інстанції також обгрунтовано вирішив питання про розподілення між сторонами судових витрат, як то перебачено ст. 141 ЦПК України, та поклав їх виплату на сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Що стосується посилання відповідачки ОСОБА_2 на те, що вона є інвалідом 2-ї групи, а тому звільнена від судового збору, то колегія суддів зазначає, що інвалідом 2-ї групи вона стала 08.01.2019 року (т.2, а.с.220), тобто після ухвалення оскаржуваного судового рішення. До цього вона була інвалідом 3-ї групи (т.2, а.с.170), а тому на час ухвалення оскаржуваного судового рішення не була звільнена від сплати судового збору.

Доводи відповідача за заявника апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що вона раніше повернула частину боргу в розмірі 10550 доларів США та 240 доларів США, відповідно, проте не має належних доказів цих обставин, суд обгрунтовано не прийняв до уваги, оскільки в матеріалах справи дійсно відсутні докази на підтвердження цих доводів.

При цьому, суд прийняв до уваги, що позивач ОСОБА_3 неодноразово звертався до ОСОБА_1 та ОСОБА_5 з вимогою про повернення суми відсотків та повної суми боргу. Однак відповідачі борг повертати відмовились, мотивуючи це відсутністю коштів, та до теперішнього часу борг позивачу не повернули.

Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів зазначає, що заявники апеляційної скарги не надали суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх заперечень проти позовних вимог та доводів апеляційної скарги.

Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Южного міського суду Одеської області від 25 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 24.01.2020 року

Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда

Л.А. Гірняк

Т.В. Цюра