Рішення

від 24.01.2020 по справі 544/1682/19

ПИРЯТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 544/1682/19

№ пров. 2/544/132/2020

Номер рядка звіту 7

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24 січня 2020 року м. Пирятин

Пирятинський районний суд Полтавської області в складі:

головуючої судді Ощинської Ю.О.,

за участі секретаря судового засідання Пірогова В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадженняу залі суду по вул. Ярмарковій, 17 у м. Пирятин цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Теплівської сільської ради Пирятинського району Полтавської області про визнання права на земельну частку (пай),

у с т а н о в и в :

У грудні 2019 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_2 . Внаслідок його смерті відкрилася спадщина, яка складається з належного останньому у відповідності до сертифіката на право на земельну частку (пай) серія ПЛ №0205593, зареєстрованого 23 грудня 1996 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) по КСП ім. Леніна за №66 права на земельну частку (пай) у землі, що перебувала у колективній власності КСП ім. Леніна (Теплівська сільська рада Пирятинського району Полтавської області) розміром 4,59 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості). З метою нотаріального оформлення свого права на вказане спадкове майно ОСОБА_1 звернувся до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини, проте у видачі свідоцтва про право на спадщину йому було відмовлено, оскільки оригінал правовстановлюючого документу на вказане спадкове майно - сертифікат на право на земельну частку (пай) втрачений. Отримати дублікат сертифіката на право на земельну частку (пай) взамін втраченого позивач не має можливості, оскільки вказаний сертифікат друкувався у одному примірнику та видача його дубліката законодавством не передбачена. Просить визнати за ним право на вищезазначену земельну частку (пай), яке належало ОСОБА_2 у відповідності до сертифіката на право на земельну частку (пай) серія ПЛ №0205593, зареєстрованого 23 грудня 1996 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) по КСП ім. Леніна за №66.

Крім цього ОСОБА_1 у відповідності до сертифіката на право на земельну частку (пай) серія ПЛ №0205594, зареєстрованого 23 грудня 1996 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) по КСП ім. Леніна за № 67 має право на земельну частку (пай) у землі, що перебувала у колективній власності КСП ім. Леніна (Теплівська сільська рада Пирятинського району Полтавської області) розміром 4,59 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості). Проте оригінал правовстановлюючого документа сертифіката на право на земельну частку ним також було втрачено, видача його дубліката законодавством не передбачена. У зв`язку з викладеним позивач просить визнати за ним право на вищезазначену земельну частку (пай).

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Ковтун М.В. у судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи у його та позивача відсутність, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача Теплівської сільської ради у судове засідання не з`явився, до суду направив заяву про розгляд справи за його відсутності, проти задоволення позову не заперечує.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ст.ст. 12, 81 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб виникає спір.

Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши всі зібрані по справі докази у їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 5 Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду судам роз`яснено, що суд визначає характер спірних правовідносин сторін, зміст їх правових вимог і матеріальний закон, що їх регулює, і яким належить керуватися при вирішенні спору.

Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько ОСОБА_1 ОСОБА_2 (а.с. 10-11).

Внаслідок його смерті відкрилася спадщина, яка складається з належного останньому у відповідності до сертифіката на право на земельну частку (пай) серія ПЛ №0205593, зареєстрованого 23 грудня 1996 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) по КСП ім. Леніна за №66 права на земельну частку (пай) у землі, що перебувала у колективній власності КСП ім. Леніна, розміром 4,59 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості). Державний акт на право власності на земельну ділянку на ім`я ОСОБА_2 не виготовлявся (а.с. 13).

Пирятинською державною нотаріальною конторою на підставі заяви ОСОБА_1 . 27.02.2009 було розпочато спадкову справу № 120/09 на майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 (а.с. 24-36).

Оскільки спадкодавець помер й спадщина відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто до набрання чинності ЦК 2003 р., тому дані правовідносини регулюються ЦК 1963 р. й застосовуються норми ЦК 1963 р.

Згідно зі ст. 524 ЦК Української РСР 1963 р. спадкування здійснюється за заповітом чи за законом.

Статтею 529 ЦК Української РСР 1963 передбачено, що при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Відповідно до статті 549 ЦК Української РСР 1963 дії, що свідчать про прийняття спадщини визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

ОСОБА_1 фактично прийняв спадщину шляхом постійного проживання та реєстрації за однією адресою із спадкодавцем ОСОБА_2 на час його смерті (а.с. 27), що підтверджується також копією спадкової справи (а.с. 24-36).

Інших спадкоємців, які б бажали прийняти спадщину після смерті ОСОБА_2 , окрім позивача, немає.

Позивач як спадкоємець майна померлого ОСОБА_2 звернувся до державного нотаріуса з метою оформлення спадкових прав на земельну частку (пай) площею 4,59 в умовних кадастрових гектарах по колишньому КСП ім. Леніна, розташованої на території Теплівської сільської ради Пирятинського району Полтавської області, проте йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв`язку з тим, що правовстановлюючий документ на спадкове майно відсутній (а.с. 18).

Отже, з матеріалів справи вбачається, що у зв`язку із втратою правовстановлюючого документу, а саме: Сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ПЛ № 0205593, який виготовлявся в одному екземплярі і виготовлення дубліката не передбачено, унеможливило оформлення позивачем спадщини у нотаріуса в позасудовому порядку.

На підставі розпорядження Пирятинської районної адміністрації № 351 від 04.12.1996 на ім`я ОСОБА_1 виготовлявся сертифікат на право на земельну частку (пай) серія ПЛ №0205594, зареєстрований 23 грудня 1996 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) по КСП ім. Леніна за №67 відповідно до якого позивач має право на земельну частку (пай) у землі, що перебувала у колективній власності КСП ім. Леніна (Теплівська сільська рада пирятинського району Полтавської області) розміром 4,59 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) (а.с. 9).

Проте оригінал правовстановлюючого документа сертифіката на право на земельну частку (пай) серія ПЛ №0205594, зареєстрованого 23 грудня 1996 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) по КСП ім. Леніна за №67 ОСОБА_1 також втрачений.

За таких обставин, оскільки отримати дублікат виданого сертифікату в позасудовому порядку не можливо та враховуючи, що сертифікат на право на земельну частку (пай) виготовляється лише в одному примірнику, позивач змушений звернутися до суду.

Згідно п. 17 Перехідних положень Земельного кодексу України, сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Згідно ст. 1 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , право на земельну частку (пай) мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку. Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Згідно до ст. 3 ЦК України, із змісту якої випливає неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та іншими законами.

Відповідно до ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Захист прав на отримання земельних часток (паїв) при втраті сертифікату на земельну частку (пай), за аналогією закону здійснюється в порядку ст. 392 ЦК України, яка передбачає, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності в разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності - шляхом пред`явлення позову про визнання права на земельну частку (пай).

Пунктом 3.5 інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування встановлено, що у разі втрати, пошкодження сертифіката про право на земельну частку (пай) аналогічного порядку видачі нового сертифікату на ім`я спадкодавця спадкоємцям особи, яка мала право на земельну частку (пай), не передбачено.

Аналізуючи досліджені докази, суд вважає є всі підстави для визнання за позивачем права на земельну частку (пай).

На підставі викладеного та враховуючи, що позивачу з незалежних від нього причин відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , але ніхто, крім нього на спадщину не претендує і він бажає її прийняти, при цьому обраний позивачем спосіб захисту його прав є належно обраним, суд вважає за можливе визнати за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) у землі, яке належало ОСОБА_2 у відповідності до сертифіката на право на земельну частку (пай) серія ПЛ №0205593, зареєстрованого 23 грудня 1996 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) по КСП ім. Леніна за № 66.

Також враховуючи, що позивач не може реалізувати своє право на земельну частку (пай) у землі, що перебувала у колективній власності КСП ім. Леніна (Теплівська сільська рада Пирятинського району Полтавської області) розміром 4,59 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), тому у відповідності до ст. 16 ЦК України суд може захистити цивільне право позивача шляхом винесення рішення про визнання за позивачем права на земельну частку (пай).

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 ЗУ Про судовий збір особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю звільнені від сплати судового збору.

Позивач є інвалідом другої групи з дитинства безстроково (а.с. 6), тобто відноситься до переліку осіб, які звільнені від сплати судового збору.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи викладене судові витрати слід компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України .

Керуючись ст.ст. 6-13, 81, 133, 141, 259, 263-265, 352 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позовні вимоги позовом ОСОБА_1 до Теплівської сільської ради Пирятинського району Полтавської області про визнання права на земельну частку (пай) - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) у землі, що перебувала у колективній власності ім. Леніна (Теплівська сільська рада пирятинського району Полтавської області), розміром 4,59 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), яке належало ОСОБА_2 у відповідності до сертифіката на право на земельну частку (пай) серія ПЛ №0205593, зареєстрованого 23 грудня 1996 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) по КСП ім. Леніна за №66.

Визнати за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) у землі, що перебувала у колективній власності ім. Леніна (Теплівська сільська рада пирятинського району Полтавської області) розміром 4,59 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), яке належить йому у відповідності до сертифіката на право на земельну частку (пай) серія ПЛ №0205594, зареєстрованого 23 грудня 1996 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) по КСП ім. Леніна за №67.

Судові витрати віднести за рахунок держави.

Рішення суду по справі може бути оскаржено в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду через Пирятинський районний суд Полтавської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець, зареєстрований та мешканець АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Пирятинським РВ УМВС України в Полтавській області 12 лютого 1997 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .

Відповідач: Теплівська сільська рада Пирятинського району Полтавської області, адрес місця знаходження: с. Теплівка Пирятинського району Полтавської області, вул. Бідненка, 50, код ЄДРПОУ 21046207.

Суддя Ю.О. Ощинська