Ухвала

від 22.01.2020 по справі 549/632/19

ЧОРНУХИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №549/632/19

Провадження №2/549/30/20

УХВАЛА

22 січня 2020 року Чорнухинський районний суд Полтавської області:

у складі: головуючого - судді Крєпкого С.І.

за участю: секретаря судового засідання Бибик О.В.

представника відповідача - ОСОБА_1

розглянувши у підготовчому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Чорнухинської селищної ради Чорнухинського району Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

21 грудня 2019 року ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ), звернулася до суду з позовом до Чорнухинської селищної ради Чорнухинського району Полтавської області (місцезнаходження: вул.Центральна, 39 в сел.Чорнухи Полтавської області) з такими вимогами:

1)визнати протиправним та скасувати рішення Чорнухинської селищної ради тринадцятої сесії сьомого скликання №874 Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_2 ;

2)зобов`язати Чорнухинську селищну раду надати згоду на затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 , код КВЦПЗ-01.03 - для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення державної форми власності в адміністративних межах Мелехівської сільської ради Чорнухинського району Полтавської області.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що за її клопотанням наказом Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою №2323-СГ від 04.04.2019 Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області надало ОСОБА_2 дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Мелехівської сільської ради Чорнухинського району Полтавської області, за межами населених пунктів.

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 позивачу було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення державної форми власності в адміністративних межах Мелехівської сільської ради Чорнухинського району Полтавської області.

Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області на виконання розпоряджень Кабінету Міністрів України від 31 січня 2018 року №60-р "Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в комунальну власність об`єднаних територіальних громад", Чорнухинській селищній об`єднаній територіальній громаді було передано повноваження щодо розпорядження земельними ділянками на території Мелехівської сільської ради.

Рішенням Чорнухинської селищної ради тринадцятої сесії сьомого скликання від 15.11.2019 №874 позивачу відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_2 з кадастровим номером 5325182600:00:029:0032.

Вважає, що територіальна громада в особі Чорнухинської селищної ради порушила права на набуття позивачем земельної ділянки у власність відмовивши без наведення належних обгрунтувань своєї відмови в затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 .

Ухвалою Чорнухинського районного суду від 26.12.2019 у справі відкрито провадження, вирішено розглядати справу в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання та встановлено строки для подання відповідачем відзиву на позов.

Відповідачем суду було надано відзив на позов, в якому містились:

1)клопотання про залучення у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача, оскільки рішенням тринадцятої сесії сьомого скликання за №642 від 15.11.2019 Чорнухинською селищною радою було надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 5325182600:00:029:0032 громадянину ОСОБА_4

2)щодо необхідності вирішення спору в порядку адміністративного судочинства, оскільки управлінські дії відповідача, як суб`єкта владних повноважень, щодо поділу земельної ділянки не спрямовані безпосередньо на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи;

3) клопотання про витребування у позивача проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який розроблений фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 , у зв`язку з необхідністю вирішення питання можливого призначення експертизи з питань землеустрою.

Позовні вимоги вважають безпідставними та необгрунтованими.

17 січня 2020 року представником позивача ОСОБА_5 подано заяву про збільшення позовних вимог, які викладені в такій редакції:

1)визнати протиправним та скасувати рішення Чорнухинської селищної ради тринадцятої сесії сьомого скликання №875 Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_2 ;

2)зобов`язати Чорнухинську селищну раду надати згоду на затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 , код КВЦПЗ-01.03 - для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення державної форми власності в адміністративних межах Мелехівської сільської ради Чорнухинського району Полтавської області та передати земельну ділянку у власність ОСОБА_2 .

У підготовчому засіданні представник позивача - адвокат Кірічевський В.Я. позов заперечував, клопотання про залучення у справі третьої особи та витребування проекту землеустрою підтримав.

Щодо необхідності вирішення спору в порядку адміністративного судочинства зазначив, що вказане твердження носить інформативний характер. При вирішенні цього питання покладався на розсуд суду.

Представник позивачів - адвокат Бондаренко О.В. направила суду клопотання про проведення підготовчого судового засідання за її відсутності та відсутності позивача. Позов підтримують повністю, необхідності в залученні інших осіб не вбачають, клопотань не мають, вважають за можливе призначити справу до судового розгляду.

Заслухавши представника відповідача суд дійшов такого.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

У частині першій статті 1 ЦК України указано, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Отже, у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Разом з тим за приписами ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з пунктами 1,2 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Публічно-правовий характер спору визначається тим, що вказані суб`єкти наділені владно-управлінськими повноваженнями у сфері реалізації публічного інтересу.

Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов`язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов`язаних з реалізацією публічної влади.

Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

За правилами п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п.7 ч.1 ст.4 КАС України ).

Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, і який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

З аналізу наведених процесуальних норм вбачається, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб`єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

За змістом положень ст.122 ЗК України вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або в користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Зокрема, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або в користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно з частиною першою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

За правилами частин шостої, сьомої і десятої статті 118 ЗК громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу . У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу , забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу , розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду (ч. 10 ст. 118 ЗК України ).

Отже, наведеними нормами права встановлено підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та визначені органи, уповноважені розглядати ці питання.

У постановах від 21 березня 2018 року (справа № 536/233/16-ц), 24 квітня 2018 року (справа № 401/2400/16-ц), 30 травня 2018 року (справа № 826/5737/16), 19 червня 2018 року (справа № 922/864/17) Велика Палата Верховного суду дійшла висновку про те, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність чи користування, а відмова особі у наданні земельної ділянки, яка висловлена шляхом відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо її відведення, сама по собі не є порушенням цивільного права цієї особи за відсутності обставин, які свідчать про наявність в неї або інших заінтересованих осіб відповідного речового права щодо такої земельної ділянки.

Проект відведення земельної ділянки не визначений законом як підстава набуття права на земельну ділянку і не є правовстановлюючим документом.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер.

У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред`являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є порушення, невизнання чи оспорювання цивільного речового права особи (наприклад, права власності на землю), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень.

Розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речового права на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін спору.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що суть спірних правовідносин полягає у оспорюванні правомірності прийнятого відповідачем рішення про відмову позивачу у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки .

Наявність існуючого речового права позивача та інших осіб на земельну ділянку кадастровий номер 5325182600:00:029:0032 судом не встановлено, а рішення відповідача, яке оскаржується, - про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, не спричиняє виникнення, зміни або припинення речового права на цю земельну ділянку.

Приватний інтерес позивача на час звернення до суду з цим адміністративним позовом відсутній і може виникнути лише після реалізації її права на безоплатне отримання земельної ділянки.

Позивач не набула права власності на спірну земельну ділянку і в установленому законом порядку не отримала свідоцтво про право власності на цю ділянку, оскільки Чорнухинська селищна рада про передачу їй у власність земельної ділянки не приймала.

З огляду на викладене виникнення спірних правовідносин обумовлено протиправними діями/рішенням відповідача при вирішенні питання, яке в силу законодавчих приписів належить до його виключної компетенції, а тому спір, який виник між сторонами у справі, є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Такі правові висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 371/957/16-а, від 06 лютого 2019 року у справі 346/2888/16-а, від 16 січня 2019 року у справі 361/2562/16-а.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно з ч.2 ст.255 ЦПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

Зважаючи на те, що в силу вимог ст.7 Закону України Про судовий збір повернення судового збору при закритті провадження у справі здійснюється за заявою особи, яка його сплатила, за ухвалою суду, то суд вважає за необхідне роз`яснити позивачу право звернутися до суду з заявою про повернення судового збору.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч. 1 ст.255 ЦПК України , суд

ухвалив:

Провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Чорнухинської селищної ради Чорнухинського району Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії закрити.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду через Чорнухинський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Ухвалу складено у повному обсязі та підписано 23.01.2020.

Суддя С.І.Крєпкий