Ухвала

від 21.01.2020 по справі 703/3506/19

СМІЛЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 703/3506/19

1-кп/703/302/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2020 року Смілянський міскрайсуд Черкаської області в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

адвоката ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла клопотання прокурора про накладання арешту у кримінальне провадження № 42017251230000068 про обвинувачення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, директора ТОВ «Фірма «Вектор», несудимого,

за ч.2 ст. 367 КК України,

у с т а н о в и в:

Пісковий, досудовим слідством обвинувачується в тому, що перебуваючи на посаді директора ТОВ «Фірма «Вектор», достовірно знаючи що на орендованих товариством земельних ділянках розташовані пам`ятки археології місцевого значення курганні групи, взяті на облік та охорону держави рішенням облвиконкому №116 від 26 червня 1990 року, які необхідно вимежувати та залужити, маючи таку можливість, не вжив заходів, зазначених у висновку археологічної інспекції Управління культури Черкаської ОДА №862 від 25 червня 2004 року, чим допустив пошкодження 8 курганів пам`ятки археології місцевого значення із державними реєстраційними номерами 3326 та 3327, чим завдав збитків державі на 33 584 395 грн. 15 коп., що більше ніж в двісті п`ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян і, згідно з п. 4 примітки до ст. 364 КК України, заподіяння таких збитків, вважається тяжкими наслідками.

В судовому засіданні прокурор, пославшись на необхідність забезпечення кримінального провадження в частині відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), унеможливлення передачі чи продажу рухомого майна володільцем, приховування грошових коштів, заявив клопотання про накладання арешту на майно, яке перебуває як у власності ОСОБА_5 , а саме:

- нерухоме майно з переліку зазначеного в інформаційній довідці №173144974 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1354310671105, реєстраційний номер майна 37406175 та 33254907);

- рухоме майно відповідно до довідки з Регіонального сервісного центру МВС в Черкаській області, про надання інформації стосовно транспортних засобів, а саме:

1) транспортний засіб марки «FAW», номерний знак НОМЕР_1 , шасі № НОМЕР_2 , синього кольору, 2007 року випуску;

2) транспортний засіб марки «JAC», номерний знак НОМЕР_3 , шасі № НОМЕР_4 , синього кольору, 2008 року випуску.

- грошові кошти, які перебувають на банківських рахунках № НОМЕР_5 , № НОМЕР_6 , № НОМЕР_7 , № НОМЕР_8 в АТ «УКРГАЗБАНК» МФО 320478, адреса місцезнаходження банку: м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 16/22. Заборонити відчуження, розпорядження, користування всім нерухомим та рухомим майном, перелічених вище та заборонити операції з грошовими коштами на вищевказаних банківських рахунках;

так і на майно, яке перебуває у власності ТОВ фірма «Вектор», а саме:

- нерухоме майно з переліку зазначеного в інформаційній довідці №172632614 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єктів:

- реєстраційний номер майна 22209502 нежитлові будівлі за адресою: вул. Леніна,65, с. Балаклея Смілянського району Черкаської області;

- реєстраційний номер майна 581409 нежитлове приміщення прибудова за адресою: вул. Б.Хмельницького, 50-а в м. Сміла;

- реєстраційний номер майна 24395724- комплекс нежитлових будівель за адресою: вул. Докучаєва, 15-а с. Холоднянське Смілянського району Черкаської області;

- грошові кошти, які перебувають на банківському рахунку ТОВ ФІРМА «ВЕКТОР» (код ЄДРПОУ 22808441) № НОМЕР_9 , який відкрито в АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» МФО 300335, адреса місцезнаходження банку: м. Київ, вул. Лєскова, 9.

Заборонити відчуження, розпорядження, користування всім нерухомим та рухомим майном, переліченим вище та заборонити операції з грошовими коштами на вищевказаному банківському рахунку.

Захисник ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_4 у судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечив та зазначив, що характеризуючи кримінальне правопорушення, передбачене ст.367 КК України, варто виходити із того, що законодавцем сформульовано диспозицію даного злочину таким чином, що встановлюючи об`єктивну сторону правопорушення, суспільно-небезпечний наслідок в ньому не завжди є безпосередньо майновою шкодою. Натомість протиправне діяння особи створює неодмінні передумови для настання суспільно-небезпечного наслідку, при цьому сама істотна шкода інтересам держави безпосередньо винною особою не завдається.

Верховний Суд у своїй постанові зазначив, що істотна шкода має бути безпосередньо матеріальною шкодою або мати матеріальне вираження. Крім того, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі «Лівік проти Естонії» зауважив, що визначення поняття «істотна шкода» як наслідок зловживання владою чи службовим становищем було широким та не дозволяло з`ясувати, чи шкода нематеріального характеру, зокрема, нематеріальна шкода державі, загроза спричинення матеріальної шкоди, охоплюється поняттям істотна шкода.

Як наслідок, норма кримінального закону визнана такою, що не відповідає вимогам передбачуваності, а тому порушується принцип ніякого покарання без закону.

Виходячи з декількох трактувань поняття істотна шкода необхідно констатувати, що у даному випадку істотна шкода можу бути визначена як шкода, яка має матеріальне вираження, тобто майнова шкода.

На думку, сторони обвинувачення, шкода завдана у даному кримінальному провадженні підлягає стягненню з винної особи у вчиненні кримінального правопорушення, в зв`язку з тим, що останній перебував на посаді директора та був відповідальний за дії юридичної особи.

Однак, ст.298 КК України передбачено відповідальність за знищення, руйнування або пошкодження пам`яток об`єктів культурної спадщини та самовільне проведення пошукових робіт на археологічній пам`ятці.

Таким чином, у кримінальному провадженні за ч.2 ст.367 КК України щодо ОСОБА_5 неможливо пред`явити цивільний позов до останнього та стягнути з нього, в разі доведеності його вини, матеріальну шкоду, як особи, що винна у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.298 КК України.

Крім того, слідчим у клопотанні не зазначено жодної підстави для накладення арешту на майно ОСОБА_5 , які зазначені у ст.173 КПК України.

Також адвокат ОСОБА_4 звернув увагу на пояснення прокурора про те, що відповідачем у даному кримінальному провадженні, з врахуванням зібраних у ньому доказів, є фізична особа, а саме ОСОБА_6 , а не юридична особа.

У випадку, передбаченому п.4 ч. 2 ст. 173 КПК України, арешт накладається на майно юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездільністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно-небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якою здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Правовий зв`язок юридичної або фізичної особи з працівником втілюється у трудових відносинах та у відносинах служби. При цьому під виконанням працівником своїх трудових (службових ) обов`язків розуміється виконання ним роботи, передбаченої трудовим договором, контрактом, посадовою інструкцією, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору, інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою.

У разі завдання шкоди працівником, діями, які за своїм змістом не випливають з його трудового(службового) становища, не тягнуть відповідальності юридичної або фізичної особи. Відшкодування здійснює сама особа, яка завдала шкоду на загальних підставах деліктної відповідальності.

Тому ТОВ фірма «Вектор» не може нести відповідальність за діяння ОСОБА_5 в частині невимежування ним окремих курганів в силу не включення до службових обов`язків останнього такого зобов`язання.

Власник майна ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечив проти клопотання та просив слідчому у його задоволенні відмовити.

Заслухавши доводи сторін кримінального провадження, перевіривши додані до клопотання матеріали, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до п.7 ч.2 ст.131 КПК України, заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна, завданням якого є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Як вбачається з клопотань прокурора, метою накладення арешту на майно ОСОБА_5 зазначено забезпечення кримінального провадження в частині відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), унеможливлення передачі чи продажу рухомого майна володільцем, приховування грошових коштів.

Під час судового засідання встановлено, що ОСОБА_5 є власником: нерухомого майна, яке зазначеного в інформаційній довідці №173144974 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1354310671105, реєстраційний номер майна 37406175 та 33254907); рухоме майно відповідно до довідки з Регіонального сервісного центру МВС в Черкаській області, про надання інформації стосовно транспортних засобів, а саме: транспортного засобу марки «FAW», номерний знак НОМЕР_1 , шасі № НОМЕР_2 , синього кольору, 2007 року випуску; транспортного засобу марки «JAC», номерний знак НОМЕР_3 , шасі № НОМЕР_4 , синього кольору, 2008 року випуску; та має грошові кошти, які перебувають на банківських рахунках № НОМЕР_5 , № НОМЕР_6 , № НОМЕР_7 , № НОМЕР_8 в АТ «УКРГАЗБАНК» МФО 320478, адреса місцезнаходження банку: м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 16/22.

Як встановлено під час судового розгляду, у кримінальному провадженні №42017251230000068 від 04 жовтня 2017 року, у якому ОСОБА_5 , який займає посаду заступника директора ТОВ Фірма «Вектор», повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.367 КК України і заявлено цивільний позов.

При цьому, суд зазначає, що пред`явлення цивільного позову у цьому кримінальному провадженні до ОСОБА_5 і ТОВ фірми «Вектор» не є підставою для накладення арешту на майно ОСОБА_5 і ТОВ Фірма «Вектор», який займає посаду заступника директора цього товариства, з метою виконання такого позову у разі можливого його задоволення, оскільки доказів, які свідчать про те, що ОСОБА_5 є особою або однією з осіб, які прямо або непрямо володіють ТОВ Фірма «Вектор» або істотно впливають на прийняття цим товариством рішень, до клопотання не додано.

Як і не додано доказів розміру збитків, які завдані державі, а посилання прокурора на висновок судової будівельно технічної експертизи №18/18/Буд. від 22 червня 2018 року, яким розмір збитків, завданих державі несанкціонованим сільськогосподарським обробітком пам`яток археології становить 33584395,15 грн., судом до уваги не приймається, оскільки такий висновок до клопотання не приєднаний і судом не оцінюється.

Одночасно, органом досудового розслідування та прокурором не враховано вимоги ст.1172 ЦК України, відповідно до якої, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. Замовник відшкодовує шкоду, завдану іншій особі підрядником, якщо він діяв за завданням замовника. Підприємницькі товариства, кооперативи відшкодовують шкоду, завдану їхнім учасником (членом) під час здійснення ним підприємницької або іншої діяльності від імені товариства чи кооперативу.

Крім того, санкція частини 2 статті 367 КК України, за якою обвинувачується ОСОБА_5 , який займає посаду заступника директора ТОВ Фірма «Вектор», не передбачає спеціальної конфіскації.

Також, матеріали клопотання не містять доказів, які свідчать про вартість нерухомого майна, на яке прокурор просить накласти арешт та наявність або відсутність грошових коштів на рахунку зазначеному у клопотанні, які належать ТОВ Фірма «Вектор», в зв`язку з чим суддя позбавлений об`єктивної можливості встановити розумність та співрозмірність обмеження права власності вказаного товариства завданням та заходам забезпечення кримінального провадження при розгляді справи в суді.

Арешт усього нерухомого, рухомого майна та грошових коштів на рахунках ТОВ фірма «Вектор» паралізує роботу останнього і неодмінно призведе до зупинки виробництва.

Стороною обвинувачення не надано доказів, які свідчать про наявність у ОСОБА_5 інших грошових коштів, які можуть знаходиться на його рахунках, на які прокурор просить накласти арешт, в зв`язку з чим суд вважає, що в разі накладення арешту на зазначені рахунки ОСОБА_5 може бути фактично позбавлено засобів для існування та проживання як його особисто, так і членів його родини.

Відповідно до ч.11 ст.170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Разом з тим, будь-яких доказів, які свідчать про існування обставин, які підтверджують, що незастосування заборони та обмеження в праві користування, розпорядження ОСОБА_5 і ТОВ фірма «Вектор» своїм майном, яке зазначено у клопотаннях прокурора, призведе до його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, матеріали клопотання не містять.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод учасником яких є Україна.

Стаття 17 Загальної декларації прав людини проголошує право приватної власності як основне і невідчужуване право людини. Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод є міжнародним договором, який закріплює певний перелік найбільш важливих для людини суб`єктивних прав. Складовою цієї Конвенції є окремі протоколи, які доповнюють та розвивають її положення.

Статтею 1 Протоколу №1 до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини найчастіше втручання у право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Втручання має бути законним, тобто здійснене на підставі закону. При цьому під «законом» Конвенція розуміє нормативний акт, що має бути «доступним» (accessible) та «передбачуваним» (foreseeable).

Також закон має відповідати всім вимогам нормативного акта. «Доступність закону» означає наявність доступу та знань щодо цього закону в суспільстві та в окремих осіб. «Передбачуваність» означає можливість передбачити певні дії або наслідки, що можуть виникнути в зв`язку із застосуванням закону.

Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський проти Польщі» від 22 червня 2004 року).

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п.2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей Конвенції (рішення у справах «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Відповідно до ч.1 ст.173 КПК України, суд відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

При цьому, суд має зазначити, що матеріали клопотання не містять доказів, що арешт вказаного майна призведе до негативних наслідків.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до беззаперечного висновку, що слідчим та прокурором не доведено необхідність накладення арешту на майно ТОВ фірма «Вектор», яке зазначено у клопотанні, та наявність ризиків, передбачених ст.170 КПК України, в зв`язку з чим у задоволенні клопотання слід відмовити.

Керуючись ст.ст.131-132, 170-173, 371,372 КПК України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання прокурора Смілянської місцевої прокуратури про накладання арешту на майно, яке перебуває у власності ОСОБА_5 і ТОВ фірма «Вектор» (код ЄДРПОУ 22808441), відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.

Суддя : ОСОБА_1