Постанова

від 21.01.2020 по справі 692/951/17

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/140/20Головуючий по 1 інстанції Справа № 692/951/17 Категорія: 302000000 Чепурний О. П. Доповідач в апеляційній інстанції Гончар Н. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2020 року м. Черкаси

Колегія суддів Черкаського апеляційного суду у складі суддів:

Гончар Н.І., Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л.,

секретар: Торопенко Н.М.

учасники справи:

позивач - Селянське (фермерське) господарство Відродження ;

відповідач - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Шрамківський молочно-тваринницький комплекс , ОСОБА_1 ;

особа, що подала апеляційну скаргу - Селянське (фермерське) господарство Відродження ;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника Селянського (фермерського) господарства Відродження - адвоката Фай Валерія Григоровича на рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 06 листопада 2019 року ухваленого у складі судді Чепурного О.П. у справі за позовом Селянського (фермерського) господарства Відродження до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Шрамківський молочно-тваринницький комплекс , ОСОБА_1 про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним,

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2017 року СФГ Відродження звернулось до суду з позовом до СТОВ Шрамківський молочно-тваринницький комплекс , ОСОБА_1 про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначали, що 01 квітня 2015 року між СФГ Відродження та ОСОБА_2 було укладено договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення строком на 10 років.

Право оренди земельної ділянки зареєстровано в Реєстраційній службі Драбівського району управління юстиції Черкаської області 20 квітня 2015 року.

Оскільки спірна земельна ділянка перебувала в користуванні СТОВ Шрамківський молочно-тваринницький комплекс , питання про витребування її до збору урожаю в 2015 році не ставилося.

В 2016 році позивач звернувся до керівництва СТОВ Шрамківський молочно-тваринницький комплекс з вимогою передати земельну ділянку СФГ Відродження , але отримав відмову.

В 2017 році відповідач СТОВ Шрамківський молочно-тваринницький комплекс повідомив позивача, що у них також є укладений договір оренди землі відносно спірної земельної ділянки між ОСОБА_3 та ними датований 01 лютого 2008 року. Договір укладений строком на 10 років та зареєстрований у Драбівському РВ ЧРФ Центр ДЗК 19 червня 2008 року.

При ознайомленні з даним договором позивачем було виявлено, що він був підписаний після смерті ОСОБА_3

СФГ Відродження просило суд визнати недійсним договір оренди землі №1 від 01 лютого 2008 року укладений від імені ОСОБА_3 та СТОВ Шрамківський молочно-тваринницький комплекс стосовно земельної ділянки площею 2,4 га. Та скасувати його державну реєстрацію. Зобов`язати СТОВ Шрамківський молочно-тваринницький комплекс передати позивачу земельну ділянку для використання згідно укладеного договору оренди між позивачем та ОСОБА_2 від 01 квітня 2015 року.

Рішенням Драбівського районного суду Черкаської області від 06 листопада 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду вмотивоване тим, що позивачем не доведено, які права позивача порушуються договором оренди землі №1 від 01 лютого 2008 року.

Не погоджуючись з рішенням суду представник СФГ Відродження подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що судом першої інстанції були порушені норми матеріального права, просив рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 06 листопада 2019 року скасувати та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник вказує, що за змістом положень частини 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі - відшкодувати вартість того, що одержано на момент відшкодування.

Існування договору оренди від 01 лютого 2008 року впливає на права у використанні земельної ділянки по договору від 01 квітня 2015 року між ОСОБА_2 та СФГ Відродження .

На сьогодні відповідач без будь-яких на те правових підстав використовує земельну ділянку, а тому згідно частини 1,3 статті 212 ЗК України - самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

09 січня 2020 року директор СТОВ Шрамківський молочно-тваринницький комплекс надіслав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що спірна земельна ділянка з 2004 року перебуває у товариства в тимчасовому платному користуванні.

В зв`язку із реалізацією наміру продовжити орендні правовідносини товариство надало підписані зі свого боку три примірники проекту нового договору оренди землі орендодавцю. Підписані з боку ОСОБА_3 три примірника договору оренди землі повернулися до товариства 01 лютого 2008 року, тобто з цієї дати, у відповідності до частини 1 статті 640 ЦК України договір оренди землі був укладений і присвоєно №1. В подальшому вказаний договір пройшов державну реєстрацію. Строк оренди земельної ділянки закінчувався 20 червня 2018 року.

10 травня 2017 року після проведених перемовин між відповідачем та ОСОБА_2 сторони досягли домовленості щодо орендної плати і уклали новий договір оренди землі строк якого закінчувався 31 грудня 2025 року.

Скаржник стверджує, що договір №1 пройшов належну державну реєстрацію і був чинним на час укладення договору від 01 квітня 2015 року, а одна й та ж сама ділянка не може бути об`єктом оренди за двома договорами оренди землі, укладеними з різними орендарями.

Починаючи з 2004 року і до сьогодні товариство безперервно використовує земельну ділянку та сплачує за неї орендну плату. Жодних претензій з боку орендодавців не надходило.

СФГ Відродження не використовує та не сплачує орендну плату орендодавцеві.

Заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, колегія суддів вважає наступне.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає зазначеним вище вимогам.

Судом першої інстанції встановлено, що 01 лютого 2008 року між ОСОБА_3 та СТОВ Шрамківський молочно-тваринницький комплекс укладено договір оренди землі строком на 10 років на земельну ділянку площею 2,4 га. З копії свідоцтва про смерть ОСОБА_3 вбачається, що він помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після його смерті спірна земельна ділянка неодноразово успадковувалась.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_2 , його спадкоємцем є залучений до участі у справі ОСОБА_1 , що вбачається з копії спадкової справи після смерті ОСОБА_2 .

Відповідно до договору оренди землі від 01 квітня 2015 року, ОСОБА_2 передав в оренду СФГ Відродждення земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 7120689700:03:001:0378, площею 2,3984 га.

Звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним договору оренди землі, СФГ Відродження посилалися на статтю 215 ЦК України, яка передбачає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до вимог частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України Про оренду землі .

Згідно із статтею 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до частини п`ятої статті 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень право власності та інші речові права на нерухомість майна, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Згідно зі статтею 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів осіб, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 16 Закону України Про оренду землі передбачено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Статтею 17 Закону України Про оренду землі визначено, що об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Як передбачено частинами 1 та 3 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Частиною 4 цієї ж статті передбачено, що правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Згідно з частинами 1, 2 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У відповідності до частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

З матеріалів справи вбачається, що спірний договір пройшов державну реєстрацію та зареєстрований у Драбівському РВ ЧРФ Центр ДЗК 19 червня 2008 року.

Відповідно до статті 4 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державній реєстрації прав підлягають, зокрема право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Відповідно до статті 10 зазначеного Закону державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом.

Згідно із частиною п`ятою статті 6 Закону України Про оренду землі право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Статтею 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Учасники правочину, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують відповідний письмовий документ, надаючи згоду встановленої форми.

Разом з тим цивільні права та обов`язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін під час укладення договорів оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, указана норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у статті 16 ЦК України.

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом (частина друга статті 16 ЦК України).

А тому колегія суддів вважає, що на момент укладення договору оренди від 01 лютого 2008 року право СФГ Відродження не було порушене, оскільки договір оренди між СФГ Відродження та ОСОБА_2 було укладено лише 01 квітня 2015 року і в період дії попереднього договору оренди землі, строк дії якого не закінчився, оскільки відповідно до умов договору строк його дії був визначений до 20 червня 2018 року.

Що до порушення прав СФГ Відродження , то передбачені законом підстави для визнання правочину недійсним мають існувати на час вчинення правочину і таким правочином порушуються права позивача. Не може бути порушене те право якого не існувало на час вчинення правочину.

Що стосується вимог про передачу земельної ділянки позивачу, то суд першої інстанції вірно зазначив у своєму рішенні, що статтею 24 Закону України Про оренду землі передбачено - орендодавець зобов`язаний передати в користування земельну ділянку у стані, що відповідає умовам договору оренди, а при передачі земельної ділянки в оренду забезпечувати відповідно до закону реалізацію прав третіх осіб щодо орендованої земельної ділянки. Крім того такі умови передбачені договором оренди землі від 01 квітня 2015 року. Укладення позивачем договору оренди землі не створює обов`язку у СТОВ Шрамківський молочно-тваринницький комплекс передавати земельну ділянку по даному договору, останні не є стороною даного договору.

Вся відповідальність за неналежне виконання умов укладеного договору, в тому числі і щодо не передачі земельної дільник в користування покладається на сторону договору - орендодавця. Останній по умовам договору зобов?язний був повідомити про будь-які обмеження, заставу чи права третіх осіб на дану земельну ділянку (п.19 договору), відповідальність за неналежне виконання умов договору покладається на сторону договору (п.41 даного договору).

Відповідно до частини 4 статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Враховуючи наведене, суд першої інстанції у повному обсязі дослідивши надані сторонами докази, правильно застосував норми матеріального права та прийшов до обґрунтованого переконання про відсутність підстав для задоволення позовних вимог СФГ Відродження .

Посилання районного суду на те, що позивач обрав не той спосіб захисту, колегія суддів вважає помилковим, оскільки статтею 16 ЦК України передбачений спосіб захисту цивільних прав та інтересів, зокрема і шляхом визнання правочину недійсним.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обгрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обгрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі Проніна проти України ).

Відповідно до статті 375 ЦПК суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів судової палати

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу представника Селянського (фермерського) господарства Відродження - адвоката Фай Валерія Григоровича - залишити без задоволення.

Рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 06 листопада 2019 року у справі за позовом Селянського (фермерського) господарства Відродження до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Шрамківський молочно-тваринницький комплекс , ОСОБА_1 про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції на протязі тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Судді Н.І. Гончар

Т.Л. Фетісова

Ю.В. Сіренко

Повний текст постанови складений 24 січня 2020 року.