Рішення

від 20.01.2020 по справі 903/787/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20 січня 2020 р. Справа № 903/787/19

Господарський суду Волинської області в складі судді Дем`як В. М., за участю секретаря судового засідання Русинчук М. М., розглянувши справу

за позовом: Малого приватного підприємства фірма "Ерідон"

до відповідача: Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Дружба"

про стягнення 91 115,46грн.

за участю представників-учасників справи:

від позивача: Нерода Вікторія Юріївна, ордер серія КС №650954;

від відповідача: Леміщак Дмитро Михайлович, ордер серія АС №1002439, Камельчук Петро Степанович - голова СВК "Дружба";

Встановив: Позивач - Мале приватне підприємство фірма "Ерідон" звернувся з позовом до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Дружба" про стягнення 91 115,46 грн. з них: 14 629, 59 грн . - пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ передбачена п.6.2 договору поставки №1632/19/97 від 18.02.2019; 40 128, 46 грн. - штрафу 10% вартості товару строк оплати якого прострочено покупцем, що передбачений положеннями п.6.2 договору поставки №1632/19/97 від 18.02.2019; 20 775,46 грн. - компенсаційного платежу в розмірі 48% річних, що передбачений пунктом 6.7 договору поставки №1632/19/97 від 18.02.2019; 15 581, 76 грн. - плати за користування товарним кредитом, що передбачена п.5 додатку №1632/19/97/01-Н від 18.02.2019 до договору поставки №1632/19/97 від 18.02.2019, (згідно заяви про зменшення позовних вимог за вх.№01-68/111/19 від 25.11.2019, яка є прийнятою судом).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору поставки від 18.02.2019 №1632/19/97.

Ухвалою суду від 02.10.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 28.10.2019.

Ухвалою суду від 28.10.2019 відкладено підготовче засідання на 18.11.2019р.

Ухвалою суду від 18.11.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 26.12.2019.

В судовому засіданні представник позивача зменшені позовні вимоги підтримав та просить суд задоволити повному об`ємі.

Представник відповідача в судовому засіданні на стадії розгляду справи по суті подав клопотання за вх.№01-57/397/20 від 20.01.2020 про зменшення розміру штрафних санкцій в якому визнає борг в сумі 5475,80 грн з них: пені - 1462,96 грн., штрафу 4012,84 грн.

Розглянувши дану заяву суд дійшов висновку про залишення її без розгляду. При цьому виходив із такого.

Суд надавав процесуальну можливість відповідачу ухвалою від 18.11.2019р. для подачі заяв та клопотань, які не були заявлені в підготовчому засіданні з поважних причин відповідно до ст.207 ГПК України до 26.12.2019. включно, однак останній у визначений строк не скористався наданим йому правом.

Разом з тим, відповідач подав заяву про зменшення розміру штрафних санкції із долученими доказами безпосередньо в судове засідання .

Про поновлення строку для подачі такої заяви з поважних причин не заявляв, доказів на підтвердження пропущення такого строку також не подав.

Копію заяви із доказами в порушення приписів п. 9,ст. 80 ГПК України на адресу позивача не направив.

Відповідно до змісту ст. 207 ГПК суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

18 лютого 2019 року між позивачем - Малим приватним підприємством фірма "Ерідон" (постачальник) та відповідачем - Сільськогосподарським виробничим кооперативом "Дружба" (покупець) укладено договір поставки №1632/19/97. (а.с.8-12).

Згідно п.п. 1.1. - 1.2. договору, в порядку та на умовах цього договору постачальник зобов`язується поставити Покупцю продукцію виробничо-технічного призначення (далі -"Товар"), а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити вартість такого Товару. Найменування, асортимент та кількість Товару, який підлягає поставці за цим Договором, зазначаються в Додатках, які є його невід`ємною частиною.

Загальна вартість Товару, шо постачається за цим Договором (ціна Договору), визначається Додатками та видатковими накладними, з врахуванням пункту 3.2. договору. У випадку розбіжності даних у Додатках та у видаткових накладних щодо кількості, асортименту, ціни Товару, перевагу має видаткова накладна (п.2.3 договору).

Відповідно до п.3.1. договору оплата Товару здійснюється Покупцем в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника в порядку, на умовах та в строки, визначені цим Договором та Додатками до нього. У випадку поставки Товару на умовах попередньої оплати, допускається оплата та поставка Товару на підставі Рахунку на попередню оплату, що містить істотні умови поставки, без укладення Додатків до цього Договору, Датою оплати Товару вважається день зарахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що за порушення умов цього Договору винна сторона відшкодовує спричинені цим збитки в порядку, передбаченому чинним законодавством та з урахуванням умов цього Договору.

Крім відповідальності, встановленої п.6.1 цього Договору Покупець:

- за несвоєчасну оплату Товару сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості неоплаченого Товару за кожний день прострочення.;

- у випадку порушення Покупцем встановлених строків оплати отриманого Товару на строк більше 15 календарних днів, додатково сплачує штраф в розмірі 10% (десять відсотків) від вартості Товару строк оплати якого простроченого Покупцем (п.6.2. договору).

Згідно п.6.7 договору, в разі невиконання Покупцем зобов`язань щодо оплати Товару у відповідності до умов цього Договору, Покупець, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь Постачальника компенсаційний платіж в розмірі 48% (сорок вісім відсотків) річних. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати. Для уникнення непорозумінь, Сторони погодили, що сплата коштів, передбачених цим пунктом, є особливим видом цивільно-правової відповідальності, передбаченим ст.625 Цивільного кодексу України, та не відноситься до неустойки (штрафу чи пені).

Сторони домовились про те, що нарахування та стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за цим Договором відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов`язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, у відповідності до ст.259 Цивільного кодексу України, продовжується до 3 (Трьох) років. При цьому, вказаний пункт (положення) вважається двосторонньою угодою сторін цього Договору про збільшення строків позовної давності та строків нарахування та стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) (п.6.8 договору).

Відповідно до п.9.2. договору, договір вступає в силу з моменту його підписання вповноваженими представниками Сторін та скріплення печатками Сторін та діє до 31.12.2019, а в частіші проведення розрахунків за поставлений Товар - до моменту проведення остаточних розрахунків. Закінчення строку дії цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.02.2019 сторони підписали додаток №1632/19/97/01-Н (а.с.13-14) до договору поставки №1632/19/97 від 18.02.2019.

Даний договір та додаток до договору підписані уповноваженими сторонами і скріплені печатками юридичних осіб, предметом судового розгляду не були на час розгляду даної справи є чинними та обов`язковими до виконання.

Відповідно до п.2 додатку загальна вартість товару за цим додатком включаючи ПДВ - 505 590,00 грн.

Згідно п.3 вказаного додатку оплата повної вартості Товару, який постачається на умовах цього Додатку, здійснюється Покупцем з дотриманням умов пунктів 3.2.-3.3. Договору поставки в наступі йому порядку:

• 20,00% від загальної вартості Товару Покупець сплачує на умовах попередньої оплати в строк до 20.03.2019.

Для проведення попередньої оплати Покупець отримує у Постачальника "Рахунок на оплату", термін дії якого складає 3 (три) банківських дні, враховуючи дату його оформлення.

• 80,00% від загальної вартості товару Покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 31.07.2019.

У разі порушення Покупцем зобов`язань щодо оплати отриманого Товару на строк більше 15 (П`ятнадцять) календарних днів, Покупець, відповідно до вимог ст. 536 та ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України, зобов`язаний сплатити на користь Постачальника плату за користування товарним кредитом у розмірі 36% (Тридцять шість відсотків) річних, нараховану на вартість отриманого, але неоплаченого Покупцем Товару. Нарахування відсотків за користування товарним кредитом здійснюється від дня, коли Товар підлягав оплаті за умовами цього Додатку та закінчується днем повної оплати вартості отриманого Товару (п.5 додатку).

На виконання договору поставки та додатків до нього МПП фірма "Ерідон" передало згідно видаткових накладних, а ФГ "Кремеш" отримало товар, а саме:

1. На підставі додатку №1632/19/97/01-Н від 18.02.2019 до договору поставки №1632/19/97 від 18.02.2019, згідно видаткової накладної № 31910 від 12.04.2019 на суму 319884,00 грн. (а.с.16), видаткової накладної № 40380 від 24.04.2019 на суму 130 320,00(а.с.17), видаткової накладної № 42286 від 26.04.2019 на суму 55386,00 (а.с.18).

Враховуючи вище викладене, за вищевказаним додатком до договору поставки, Позивач поставив, а Відповідач отримав товар (насіння) кукурудзи на загальну суму 505590,00 грн.

На виконання п.3 додатку відповідач оплатив 20% від загальної вартості Товару на умовах попередньої оплати в сумі 104 305,44 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1 від 29.08.2019, №39 від 18.09.2019 (а.с.19-20).

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи відповідач частково оплатив поставлений товар на суму 104 305,44 грн.(в межах строку) до 31.07.2019 та 29.08.2019, 18.09.2019 (поза встановлений договором строком) оплатив товар в розмірі 251 284,56 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1 від 29.08.2019, №39 від 18.09.2019 (а.с.19-20)

Зважаючи на викладене, на день подачі позову до суду, перед позивачем існувала заборгованість за передану продукцію відповідачу в сумі 150 000,00 грн.

Після відкриття провадження у справі відповідач здійснив оплату в сумі 150000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №226 від 27.09.2019, №71 від 28.10.2019(а.с.59-60).

Дана обставина стала підставою для зменшення позивачем суми позову (заява про зменшення позовних вимог за вх.№01-68/111/19 від 25.11.2019, яка є прийнята ухвалою суду від 26.12.2019).

Несвоєчасне проведення відповідачем належних розрахунків з позивачем, існування у певні періоди заборгованості по оплаті стало підставою для нарахування штрафу, пені за прострочку виконання грошових зобов`язань, а також компенсаційного платежу в розмірі 48% річних, та плати за користування товарним кредитом.

Відповідно до ст. 144 ГК України, ст.11 ЦК України обов`язки суб`єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, непередбачених законом, але таких які йому не суперечать.

Згідно ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що в даному випадку, відносини між сторонами носять договірний характер. Укладений між ними договір поставки №1632/19/97 від 18.02.2019 предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був.

Відповідно до ст. 173 ГК України та ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Як визначено ст. 193 ГК України, ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор -прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов`язання. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов`язання (п. 1 ст. 549 ЦК України). Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Як визначено ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

Згідно з п.3 ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Приписами ст. 216-218 ГК України, передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За таких обставин, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17 та від 25.05.2018 у справі №922/1720/17).

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України та п.п. 5 додатків до договору, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені ч.2 ст. 625 ЦК України інфляційні втрати і 3% річних за своєю правовою природою не мають характеру штрафних санкцій, а є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (наведена правова викладена у постановах Верховного Суду від 05.07.2018 у справі №905/978/17, від 11.05.2018 у справі №922/3087/17 та від 26.04.2018 у справі №910/11857/17).

Сторони погодили в договорі, що згідно п.6.7 договору, в разі невиконання Покупцем зобов`язань щодо оплати Товару у відповідності до умов цього Договору, Покупець, відповідно до ст. 625 ЦК України, сплачує на користь Постачальника компенсаційний платіж в розмірі 48% (сорок вісім відсотків) річних. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати. Для уникнення непорозумінь, Сторони погодили, що сплата коштів, передбачених цим пунктом, є особливим видом цивільно-правової відповідальності, передбаченим ст.625 Цивільного кодексу України, та не відноситься до неустойки (штрафу чи пені).

Згідно з наданими господарському суду розрахунками до заяви про зменшення позовних вимог позивачем нараховано:

- 14629,59 грн. - пеня (відповідно до п.6.2 договору);

- 40128,46 грн. - штраф 10% вартості товару, строк оплати якого прострочено покупцем (п.6.2 договору);

- 20775,65 грн. - компенсаційний платіж в розмірі 48% річних (п.5 додатків до договору);

- 15581,76 грн. - плата за користування товарним кредитом (п.5 додатків до договору).

При цьому, матеріали справи не містять заперечень відповідача проти обґрунтованості здійсненого позивачем розрахунку шляхом подання до суду відповідного контррозрахунку.

Перевіривши доданий позивачем до позовної заяви розрахунок заборгованості за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН" по пені, відсотках, штрафу, процентах річних, суд дійшов висновку, що правомірним є нарахування підтвердженні матеріалами справи та підлягає стягненню з відповідача:

-пеня нарахована в межах передбаченого ч.6 ст. 232 ГК України 6-місячного строку за період з 01.08.2019 по 23.09.2019 в сумі 14 629,59 грн.;

- прострочення оплати для нарахування штрафу 10% від вартості товару в розмірі 40128,46 грн.;

- 48% річних за період 01.08.2019 по 23.09.2019 в сумі 20 775,65 грн.;

- 36% плати за користування товарним кредитом за період 01.08.2019 по 23.09.2019 в сумі 15581,76 грн.

Водночас, суд вважає, за можливе зменшити заявлені до стягнення штраф та пеню і стягнути їх в розмірі 10% від нарахованих сум. При цьому виходив із такого.

Як вказано в Огляді судової практики Верховного Суду щодо забезпечення виконання зобов`язань (за період з січня 2018 по жовтень 2019) згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Системний аналіз приписів статей 551 ЦК України, 233 ГК України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання господарським судом оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення.

Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Отже, якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Судом досліджено та матеріалами справи підтверджено про те, що відповідач повністю виконав зобов`язання по договору, на день розгляду справи заборгованість відсутня, період прострочення оплати з 01.08.2019 по 23.09.2019 є незначним. Доказів завдання позивачу збитків таким простроченням оплати відсутні. Крім того, не може залишитись поза увагою суду, що невиконання умов договору поставки забезпечене річними в розмірі 48% та платою за користування товарним кредитом, яка становить 36%. За таких умов нарахована позивачем сума штрафних санкцій, а саме пеня в розмірі 14 629,59 грн. та штраф в сумі 40 128,46 грн. є неспіврозмірними заходами відповідальності.

Слід зазначити, що поняття значно та надмірно, при застосуванні ч.3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. Правила ч.3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Одночасно, в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів ст.86 ГПК України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому досліджені наявних у справі доказів.

Суд при цьому повинен врахувати, що наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (рішення Конституційного Суду від 11.07.2013 № 7-рп/2013).

Отже, зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення штрафних санкцій, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

Крім того. суд взяв до уваги обставини щодо відсутності ознак навмисного ухилення відповідача від оплати за насіння кукурудзи за його доводами отримане весною насіння було оплачене повністю з початком збору врожаю, як це було обумовлено сторонами при укладенні договору.

Оцінюючи подані сторонами докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача за договором поставки №1632/19/97 від 18.02.2019 підтверджена матеріалами справи, відповідачем не спростована підлягає до задоволення в сумі 41 833,22 грн. заборгованості, в т.ч.: 1462,96 грн. пеня, 4012,85 грн. штраф 10% від вартості товару, 20775,65 грн. компенсаційний платіж в розмірі 48% річних, 15581,76 грн. плата за користування товарним кредитом. В решті позову слід відмовити.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч. 1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Враховуючи наведене, заявлені позовні вимоги є правомірними та підлягають задоволенню частково.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 1921 грн. відповідно до ст.129 ГПК України слід покласти на нього.

Пунктом 5 ч. 1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

У зв`язку із зменшенням суми позову, заява позивача за вх.№ 01-91/4/20 від 20.01.2020 про повернення судового збору із Державного бюджету України, сплаченого згідно платіжного доручення №278268 від 25.09.2019 в сумі 2221,70 грн., судом задоволена.

Керуючись ст.ст. 129, 202, 233, 236- 238, 240 ГПК України, господарський суд,-

в и р і ш и в:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Дружба" (44852, Волинська область, Турійський район, село Купичів, ідентифікаційний код 03736380) на користь Малого приватного підприємства фірма "Ерідон" (08143, Київська область, Києва-Святошинський район, село Княжичі, вул. Воздвиженська, будинок 46, ідентифікаційний код 19420704) 41 833,22 грн. заборгованості, в т.ч.: 1462,96 грн. пеня, 4012,85 грн. штраф 10% від вартості товару, 20775,65 грн. компенсаційний платіж в розмірі 48% річних, 15581,76 грн. плата за користування товарним кредитом, а також 1921,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Повернути Малому приватному підприємству фірмі "Ерідон" (08143, Київська область, Києва-Святошинський район, село Княжичі, вул. Воздвиженська, будинок 46, ідентифікаційний код 19420704) із Державного бюджету України судовий збір в сумі 2221,70грн., що сплачений згідно платіжного доручення від 25.09.2019р. за №278268.

4. В решті позову відмовити.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.

Повний текст рішення складено

27.01.2020.

Суддя В. М. Дем`як