Рішення

від 30.10.2019 по справі 910/10697/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.10.2019Справа № 910/10697/19

Господарський суд міста Києва у складі судді ДЖАРТИ В. В. , за участі секретаря судового засідання Рєпкіної Ю. Є., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАР ПАК ГРУП"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення заборгованості в розмірі 4 411 365,38 грн,

представники учасників процесу згідно протоколу від 30.10.2019

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "СТАР ПАК ГРУП" (далі - позивач, Товариство) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - відповідач, Залізниця) про стягнення заборгованості в загальному розмірі 4 411 365,38 грн, яка складається з 3 896 162,64 грн основного боргу, 162 346,46 грн інфляційної складової боргу, 302 082,26 грн пені та 50 774,02 грн три проценти річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням договірних обов`язків згідно договору поставки № СВРЗ-03-22-18-203/ю від 11.08.2018, укладеного позивачем із Залізницею в особі філії "Стрийський вагоноремонтний завод", щодо передання товару за накладними № 197 від 18.12.2018, № 201 від 18.12.2018, № 204 від 20.12.2018, № 209 від 20.12.2018 та № 232 22.12.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.08.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в справі № 910/10697/19, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 11.09.2019 та встановлено строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень на відповідь на відзив та інших доказів.

11.09.2019 через відділ автоматизованого документообігу, моніторингу виконання документів (канцелярію) суду представником позивача подано клопотання про долучення доказів.

У підготовчих засіданнях 11.09.2019 та 02.10.2019 було оголошено перерви до 02.10.2019 та 09.10.2019 відповідно.

08.10.2019 до канцелярії суду представником відповідача подано клопотання про закриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.10.2019 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті у судовому засіданні 30.10.2019.

21.10.2019 до канцелярії суду представником позивача подано заяву, якою позивач повідомив суд, що не підтримує позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3 896 162,64 грн основного боргу у зв`язку з добровільною сплатою зазначеної суми відповідачем після відкриття судом провадження у даній справі.

У судове засідання 30.10.2019 прибули представники сторін.

Представник позивача надав пояснення в яких просив заявлені позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

У наданих поясненнях представник відповідача підтримав викладену у клопотанні про закриття провадження у справі позицію та просив суд відмовити позивачу у стягненні 3894 162,64 грн, зменшити штрафні санкції, що підлягають стягненню з відповідача на 50%, та покласти витрати по сплаті судового збору на позивача.

Відповідно статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

11.12.2018 між Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАР ПАК ГРУП" (далі - позивач, постачальник, Товариство) та Публічним акціонерним товариством "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" в особі філії "СТРИЙСЬКИЙ ВАГОНОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД" ПАТ "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (організаційно-правову форму якого було змінено на акціонерне товариство) (далі - покупець, Укрзалізниця) укладено договір поставки № СВРЗ-03-22-18-203/Ю (далі - договір), відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов`язується протягом 2018 року поставити покупцю товари, зазначені в специфікації № 1 (додаток № 1 до договору), що є невід`ємною частиною договору, а покупець - прийняти і оплатити такі товари згідно умов договору.

Найменування (номенклатура, асортимент) товару - код ДК 021:2015-34630000-2- частини залізничних або трамвайних локомотивів чи рейкового рухомого складу; обладнання для контролю залізничного руху - п`ятник з механічною обробкою, упор передній, упор задній, кронштейн, автозачеп СА-3, хомут тяговий. У кількості 310 штук (пункти 1.2, 1.3 договору).

Згідно з пунктом 4.1 договору, розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються у безготівковій формі.

Відповідно до пункту 4.2 договору покупець здійснює оплату поставленого товару протягом 10 банківських днів з дня отримання, на підставі виставленого рахунку постачальником, але не раніше реєстрації податкової накладної. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами видаткової накладної та/або акту приймання-передачі товару.

Положенням пункту 5.1 договору встановлено, що строк (термін) поставки (передачі) товару протягом 5 днів від дати подання заявки покупцем.

Укладений між сторонами договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими особами та скріплення печатками (за наявності) і діє до: в частині поставок - до 31.12.2018, в частині розрахунків - до повного їх виконання.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу, а останній прийняв товар на загальну суму 3 900 557,28 грн, що підтверджено наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями видаткових накладних, підписаних уповноваженими представниками та скріплених печатками сторін, а саме:

- № 198 від 18.12.2018 на суму 594 386,64 грн,

- № 201 від 18.12.2018 на суму 1 063 812,96 грн,

- № 204 від 20.12.2018 на суму 1 061 296,80 грн,

- № 209 від 20.12.2018 на суму 1 176 666,24 грн,

- № 232 від 22.12.2018 на суму 4 394,64 грн.

Податкові накладні були зареєстровані Товариством у Єдиному реєстрі податкових накладних у дні здійснення поставок.

Водночас, відповідач свій обов`язок щодо здійснення оплати за отриманий товар виконав лише частково, сплативши 31.01.2019 за товар отриманий за видатковою накладною № 232 від 22.12.2018 в сумі 4 394,64 грн.

З метою досудового врегулювання спору Товариство зверталося до Залізниці з претензією № 28-02 від 26.02.2019 щодо сплати заборгованості в сумі 3 896 162,64 грн.

Матеріали справи містять належним чином завірену копію підписаного уповноваженими представниками та скріпленого печатками сторін Акту звіряння взаємних розрахунків за період січень 2018 року - травень 2019 року відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем станом на 31.05.2019 становить 3 896 162,64 грн.

У зв`язку із тим, що відповідач несвоєчасно здійснював оплату за поставлений позивачем товар, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3 896 162,64 грн основного боргу, 162 346,46 грн інфляційної складової боргу, 302 082,26 грн пені та 50 774,02 грн три проценти річних.

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, водночас подав до суду клопотання про закриття провадження у справі відповідно до якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3 896 162,64 грн основного боргу у зв`язку з його добровільним погашенням, а також зменшити заявлені до стягнення штрафні санкції на 50 % та покласти витрати по сплаті судового збору на позивача.

Оцінивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

На підставі укладеного між сторонами договору у позивача виник обов`язок здійснити поставку товару, а у відповідача - прийняти товар в обсязі, погодженому сторонами та оплатити його вартість.

На виконання взятих на себе зобов`язань за договором, позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 3 900 557,28 грн, що підтверджено підписаними між сторонами видатковими накладними переліченими вище. Факт здійснення поставки сторонами визнано.

Згідно із частиною 1 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В пункті 4.2 договору сторони погодили, що покупець здійснює оплату поставленого товару протягом 10 банківських днів з дня отримання, на підставі виставленого рахунку постачальником, але не раніше реєстрації податкової накладної.

З урахування вказаного пункту договору, відповідач мав здійснити оплати за отриманий товар у наступні строки:

- за видатковими накладними № 197 та 201 від 18.12.2018 - по 02.01.2019 включно,

- за видатковими накладними № 204 та 209 від 20.12.2018 - по 08.01.2019 включно,

- за видатковою накладною № 232 від 22.12.2018 - по 10.01.2019 включно.

Договір, відповідно до статті 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що:

- суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як підтверджено матеріалами справи, відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов`язання, здійснивши оплату за отриманий товар за видатковою накладною № 232 від 22.12.2018 лише 31.01.2019, а за видатковими накладними № 198 та 201 від 18.12.2018, № 204 та 209 від 20.12.2018 - 25.09.2019.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 3 896 162,64 грн з огляду на його погашення відповідачем у добровільному порядку після відкриття провадження у справі.

Оскільки, оплата поставленого позивачем товар була здійснена відповідачем несвоєчасно, позивачем здійснено нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.

За приписами частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).

Згідно із частиною 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідальність у вигляді пені передбачена сторонами у пункті 8.2 договору, відповідно до якого у разі порушення строків оплати покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Аналогічна позиція викладена у постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань".

За результатами здійснення перевірки наявних в матеріалах справи розрахунків інфляційних втрат, пені та 3% річних, суд встановив, що позивачем невірно визначено періоди для нарахування зазначених санкцій. За висновками суду, які ґрунтуються на повному та всебічному встановленні обставин справи вірними періодами для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат є:

- за видатковими накладними № 197 та 201 від 18.12.2018 - з 05.01.2019 по 12.06.2019,

- за видатковими накладними № 204 та 209 від 20.12.2018 - з 10.01.2019 по 12.06.2019.

За перерахунком суду з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 297 421,73 грн пені, 49 997,26 грн 3% річних та 122 163,19 грн інфляційних втрат.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій на 50% суд зазначає наступне.

Вказане клопотання обґрунтоване тим, що строк прострочення оплати товару незначний, борг погашено повністю у добровільному порядку, а також позивачем не надано доказів наявності реальних збитків від прострочення відповідачем платежів.

Частиною 1 статті 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За частиною 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Правовий аналіз зазначених приписів свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 27.02.2019 у справі № 910/9765/18.

У матеріалах справи відсутні докази, які б давали підстави вважати, що у даному випадку наявні виняткові обставини, з урахуванням яких суд міг скористатися своїм правом та зменшити розмір штрафних санкцій.

З урахуванням викладеного, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій.

Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із статтями 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Щодо розподілу витрат по сплаті судового збору суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 129 ГПК України судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас, частиною 3 статті 130 ГПК України визначено, що у разі якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

З системного аналізу наведеного вище суд дійшов висновку про покладення вират по сплаті судового збору у розмірі 66 170,48 грн на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 73-80, 86, 126, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі № 910/10697/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАР ПАК ГРУП" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення заборгованості в розмірі 4 411 365,38 грн закрити в частині стягнення основного боргу в розмірі 3 896 162,64 грн.

2. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАР ПАК ГРУП" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення заборгованості в розмірі 4 411 365,38 грн - задовольнити частково .

3. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, місто Київ, вулиця Тверська, будинок 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАР ПАК ГРУП" (49083, Дніпропетровська область, місто Дніпро, проспект Слобожанський, будинок 29, офіс 225, ідентифікаційний код 40988349) 297 421,73 грн (двісті дев`яносто сім тисяч чотириста двадцять одну гривню 73 копійки) пені, 49 997,26 грн (сорок дев`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто сім гривень 26 копійок) три проценти річних, 122 163,19 грн (сто двадцять дві тисячі сто шістдесят три гривні 19 копійок) інфляційних втрат та 65 486,18 грн (шістдесят п`ять тисяч чотириста вісімдесят шість гривень 18 копійок) судового збору.

4. У іншій частині в позові відмовити.

5. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 20.12.2019.

СУДДЯ В. В. ДЖАРТИ