Рішення

від 13.01.2020 по справі 910/13777/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.01.2020Справа № 910/13777/19

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.

за участю секретаря судового засідання: Зінчук С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Дочірнього підприємства Лаунж - ФМ

до Приватного підприємства Міцний

про стягнення 77 803, 53 грн.

Представники учасників справи:

Від позивача: Лєшко О.В;

Від відповідача: Фадєєва Н.І.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірнє підприємство Лаунж - ФМ (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства Міцний (далі - відповідач) про стягнення 77 803, 53 грн., з яких: 59 800 грн. основний борг, 10 769, 46 грн. пеня, 5 262, 40 грн. інфляційні втрати та 1 971, 67 грн. - 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором № 29/05-18/2 про надання рекламних послуг від 29.05.2018 в частині повної та своєчасної оплати за надані послуги. У зв`язку з цим позивач вирішив звернутися до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.10.2019 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк та спосіб усунення недоліків.

У встановлений судом строк позивачем було усунуто недоліки, вказані в ухвалі Господарського суду міста Києва від 09.10.2019 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2019 відкрито провадження у справі № 910/13777/19 вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.2019 виправлено описку у справі в частині зазначення дати судового засідання, судове засідання призначено на 09.12.2019 року.

05.12.2019 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач просив суд стягнути з відповідача 10 769, 46 грн. пені, 5 262, 40 грн. інфляційних втрат та 1 971, 61 грн. 3 % річних.

09.12.2019 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшло клопотання про визнання поважними причин пропуску строку для подання відзиву та надання відповідачу додаткового строку для підготовки та подання відзиву на позовну заяву.

Представник позивача у судове засідання 09.12.2019 не з`явився, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103052983650.

Судом у судовому засіданні 09.12.2019 вирішено повернути заяву про зменшення розміру позовних вимог без розгляду та задовольнити клопотання відповідача про продовження строку для подачі відзиву.

Судом у судовому засіданні постановлено ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні у зазначеній справі до 23.12.2019 року, яку занесено до протоколу судового засідання.

12.12.2019 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог та вказав на те, що відповідачем було сплачено основний борг у розмірі 59 800, 00 грн.

Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідач просив суд застосувати строк позовної давності.

23.12.2019 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначив, що відмовляється від вимоги про стягнення суми основного боргу у розмірі 59 800, 00 грн. та просить суд стягнути 10 769, 46 грн. пені, 5 262, 40 грн. інфляційних втрат та 1 971, 61 грн. 3 % річних.

Судом у судовому засіданні 23.12.2019 постановлено ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні у зазначеній справі до 13.01.2020 року, яку занесено до протоколу судового засідання.

Представник позивача у судових засіданнях 23.12.2019 та 13.01.2020 підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача у судових засіданнях 23.12.2019 та 13.01.2020 заперечив проти задоволення позовних вимог.

Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

В судовому засіданні 13.01.2020 судом завершено розгляд справи по суті та оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва прийшов до висновку про можливість ухвалення рішення у даній справі у відповідності до приписів ч.ч. 4, 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, -

ВСТАНОВИВ:

29.05.2018 року між Дочірнім підприємством Лаунж - ФМ (далі - рекламіст, виконавець) та Приватним акціонерним підприємством Міцний (далі - замовник) укладено Договір № 29/05-18/2 про надання рекламних послуг.

Пунктом 2.1. Договору визначено, що замовник доручає, а виконавець зобов`язується надати послуги щодо розміщення рекламних матеріалів замовника (або його клієнтів) в рекламних блоках радіостанції Авторадио , радіостанції Ретро ФМ , радіостанції Джем ФМ , радіостанції NRJ , радіостанції Голос Столиці , радіостанції Lounge FM , радіостанції Наше радіо , радіостанції Радио Пятница у відповідності з умовами даного Договору та додатками до нього.

Згідно з пунктом 2.2. Договору період та загальний час рекламної кампанії, а також вид та тривалість рекламних матеріалів зазначаються в додатках до Договору, що є його невід`ємною частиною.

Відповідно до пункту 5.1. Договору вартість послуг, що надаються рекламістом у відповідності до умов цього Договору, визначається додатками до даного Договору.

Замовник оплачує вартість послуг, що надаються йому рекламістом відповідно до цього Договору, шляхом переказу на поточний рахунок рекламіста 100 % передплати вартості цих послуг не пізніше дня початку рекламної компанії замовника згідно з відповідним Додатком (медіа - планом), якщо інший порядок розрахунків сторони не погодять у відповідному Додатку (Пункт 5.2. Договору).

Згідно з пунктом 5.3 Договору оплата за цим Договором здійснюється на підставі цього Договору та підписаного медіа плану. Передача виконавцем рахунку не є обов`язковою для здійснення оплати за Договором.

Пунктом 5.4. Договору передбачено, що до повного розрахунку за надані послуги будь - яке перерахування замовником грошових коштів в оплату за послуги, що надаються згідно цього Договору, зараховуються рекламістом повністю або частково як сплата за надані раніше, але неоплачені послуги, незалежно від того, яке призначення платежу вказане в платіжному дорученні.

Відповідно до пункту 6.1. Договору надання послуг за Договором підтверджується Актами здачі - приймання наданих послуг. Акт здачі - приймання наданих послуг впродовж 3- х робочих днів з дня закінчення кожного місяця, в якому відбувалось проведення рекламної кампанії підписується рекламістом та надсилається замовнику. Замовник зобов`язаний впродовж 3-х робочих днів від дня отримання Акту здачі - приймання наданих послуг або підписати цей Акт або направити мотивовані заперечення проти підписання цього Акту.

Згідно з пунктом 8.3. Договору у випадку затримки платежів у термін, обумовлений Договором, замовник виплачує рекламісту пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Пунктом 8.6. Договору сторони домовились збільшити строк позовної давності відповідно до ст. 259 Цивільного кодексу України, до трьох років для притягнення до відповідальності за порушення, передбачені п.п. 8.3., 8.4. Договору.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2018 року. Закінчення терміну дії Договору не звільняє сторони від виконання зобов`язань, що виникли до або в момент припинення терміну дії Договору (пункт 11.1 Договору).

Додатками № 1 від 29.05.2018, № 2 від 29.05.2018, № 3 від 27.06.2018, № 4 від 27.06.2018, № 5 від 31.07.2018, № 6 від 31.07.2018, № 7 від 31.08.2018, № 8 від 31.08.2018 було затверджено медіа - плани рекламної компанії, у відповідності до умов Договору.

На виконання умов Договору позивачем було надано послуги на суму 166 049, 40 грн., що підтверджується актами наданих послуг № 46 від 29.06.2018 на суму 39 149, 40 грн., № 106 від 31.07.2018 на суму 43 650, 00 грн., № 195 від 31.08.2018 на суму 43 650, 00 грн., № 290 від 28.08.2018 на суму 39 600, 00 грн.

31.03.2019 року між сторонами підписано Акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого заборгованість Приватного підприємства Міцний становить 59 800, 00 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив проти позовних вимог, вказав що заборгованість у розмірі 59 800, 00 грн. сплачена, на підтвердження чого надав платіжні доручення: № 50520 від 23.09.2019 на суму 5 000,00 грн., № 50532 від 25.09.2019 на суму 10 000, 00 грн., № 50590 від 07.10.2019 на суму 20 000, 00 грн., № 50624 від 21.10.2019 на суму 3 800, 00 грн., № 50631 від 22.10.2019 на суму 4 000, 00 грн., № 50635 від 23.10.2019 на суму 4 000, 00 грн., № 50647 від 24.10.2019 на суму 4 000, 00 грн., № 50677 від 31.10.2019 на суму 2 000, 00 грн., № 50718 від 15.11.2019 на суму 4 000, 00 грн., № 50735 від 21.11.2019 на суму 3 000, 00 грн., копії яких долучено до матеріалів справи.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Суд зазначає, що господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

За таких обставин, враховуючи сплату відповідачем грошових коштів у сумі 59 800, 00 грн. після звернення позивача з позовом до суду, Господарський суд дійшов висновку про закриття провадження у справі № 910/13777/19 в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 59 800, 00 грн.

Позивач у відповіді на відзив зазначив, що відмовляється від стягнення основного боргу, проте просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 10 769, 46 грн., інфляційні втрати у розмірі 5 262, 40 грн. та 3 % річних 1 971, 67 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Згідно частин 1 та 4 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно зі статтею 177 Цивільного кодексу України послуга є самостійним об`єктом цивільних прав.

Визнання послуги об`єктом цивільних прав (цивільних правовідносин) зумовлює наявність договірних зобов`язань, предметом виконання яких є здійснення виконавцем певної дії, обумовленої договором, нематеріальний результат якої споживається замовником у процесі її надання.

Стаття 73 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з положеннями статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до приписів частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 78 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з пунктом 5.2. Договору замовник оплачує вартість послуг, що надаються йому рекламістом відповідно до цього Договору, шляхом переказу на поточний рахунок рекламіста 100 % передплати вартості цих послуг не пізніше дня початку рекламної компанії замовника згідно з відповідним Додатком (медіа - планом), якщо інший порядок розрахунків сторони не погодять у відповідному Додатку.

Відповідно до пункту 5.3 Договору оплата за цим Договором здійснюється на підставі цього Договору та підписаного медіа плану. Передача виконавцем рахунку не є обов`язковою для здійснення оплати за Договором.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 10 769, 46 грн., інфляційні втрати у розмірі 5 262, 40 грн. та 3 % річних 1 971, 67 грн.

Згідно зі статтею 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (стаття 230 Господарського кодексу України).

Поняттям "штраф" та "пеня" дано визначення частинах 2, 3 статті 549 Цивільного кодексу України.

Відповідно до зазначеної норми, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з пунктом 8.3. Договору у випадку затримки платежів у термін, обумовлений Договором, замовник виплачує рекламісту пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Щодо заявленої Відповідачем заяви про застосування до вимог про стягнення пені строків позовної давності суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Як вбачається із умов укладеного між сторонами Договору, пунктом 8.6. Договору сторони домовились збільшити строк позовної давності відповідно до ст. 259 Цивільного кодексу України, до трьох років для притягнення до відповідальності за порушення, передбачені п.п. 8.3., 8.4. Договору.

Таким чином, оскільки на момент подачі позову встановлений п. 8.3. Договору строк позовної давності щодо вимог про стягнення пені не сплив, а тому у суду відсутні правові підстави для задоволення відповідної заяви відповідача про застосування до вказаної вимоги строків позовної давності.

Судом встановлено, що позивачем нараховується пеня з 01.08.2019 по 01.02.2019 на суму заборгованості 20 200, 00 грн., з 03.09.2018 по 03.03.2019 на суму 39 600, 00 грн. та за розрахунком позивача становить 10 769, 46 грн.

Згідно з частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до частини другої статті 343 Господарського кодексу України та статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені, дійшов висновку про те, що при вказаний розрахунок є обґрунтованим та таким, що відповідає положенням Договору та чинного законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в розмірі 10 769, 46 грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1 971, 67 грн. та інфляційні втрати у розмірі 5 262, 40 грн. (відповідно до розрахунку, долученого позивачем до позовної заяви).

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних, судом встановлено, що позивачем вірно заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 1 971, 67 грн.

В свою чергу, щодо вимог про стягнення інфляційних втрат у розмірі 5 262, 40 грн., суд зазначає наступне.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18.

Разом з цим, як вбачається з здійсненого позивачем розрахунку інфляційних втрат, такі нарахування здійснюються позивачем на суму заборгованості 20 200, 00 грн. з червня 2018 по серпень 2019 та на суму заборгованості 39 600, 00 грн. з серпня 2018 по серпень 2019, однак у відповідача був відсутній обов`язок з оплати інфляційних втрат у розмірі 39 600, 00 грн. у серпні, вересні 2018, оскільки нарахування інфляційних втрат здійснюється з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція), а відтак, здійснивши перерахунок інфляційних втрат, у межах заявленого позивачем періоду та з урахуванням дати виникнення обов`язку у відповідача з оплати товару, судом встановлено, що стягненню підлягають інфляційні втрати у розмірі 4 458, 94 грн., а тому підлягають частковому задоволенню.

Разом з цим, суд зазначає, що частиною 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, у зв`язку з чим, на підставі встановлених під час розгляду справи обставин суд вважає заявлені позивачем вимоги обґрунтованими та такими, що ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеній частині позову.

Керуючись ст.ст.129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Прийняти відмову Дочірнього підприємства "Лаунж - ФМ" від позову в частині стягнення 59 800, 00 грн. основного боргу та закрити провадження в цій частині.

2. Позовні вимоги Дочірнього підприємства "Лаунж - ФМ" задовольнити частково.

3. Стягнути з Приватного підприємства "Міцний" (01103, м. Київ, Бульвар Дружби Народів, буд. 14-16; код ЄДРПОУ 40077770) на користь Дочірнього підприємства "Лаунж - ФМ" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 104 С; код ЄДРПОУ 41041415) 17 200 (сімнадцять тисяч двісті) грн. 07 коп., з яких: пеня у розмірі 10 769 (десять тисяч сімсот шістдесят дев`ять) грн. 46 коп., інфляція у розмірі 4 458 (чотири тисячі чотириста п`ятдесят вісім) грн. 94 коп., 3 % річних у розмірі 1 971 (одна тисяча дев`ятсот сімдесят одна) грн. 67 коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 835 (одна тисяча вісімсот тридцять п`ять) грн. 27 коп.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

6. Відповідно до ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Відповідно до ч.1 ст.256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

8. Згідно з п.п.17.5 п.17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 24.01.2020 року.

Суддя М.Є.Літвінова