Ухвала від 21.01.2020 по справі 40/201

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у видачі дублікату наказу та поновленні пропущеного строку

для пред`явлення виконавчого документа до виконання

м. Київ

21.01.2020Справа № 40/201

За позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву

до Фізичної особи-підприємця Шевченка Олександра Валерійовича

про стягнення заборгованості 30 882,62 грн.

за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Державного підприємства „Укржитлосервіс"

до Фізичної особи-підприємця Шевченка Олександра Валерійовича

про стягнення заборгованості у розмірі 24 359,00 грн.

Щодо розгляду заяви № 30-10/10284 від 13.12.2019 року "Про видачу дублікату наказу та відновлення строку для пред`явлення до виконання" Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву

Суддя Котков О.В.

Представники учасників сторін:

від позивача (заявника) Шевчук А.Ю. (представник за довіреністю);

від відповідача (боржника) не з`явилися;

від ДП „Укржитлосервіс" не з`явилися.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Шевченка О.В. про стягнення на користь Державного бюджету суму основної заборгованості у розмірі 27 323,77 грн., пені у розмірі 2012,25 грн., збитки від інфляції - 1546,60 грн.

17.06.09 через службу діловодства Господарського суду м. Києва надійшла позовна заява Державного підприємства "Укржитлосервіс" з вимогами до Фізичної особи-підприємця Шевченка О.В. про стягнення на користь ДП „Укржитлосервіс" заборгованість у сумі 22 359,00 грн. та пені у розмірі 2047,04 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.07.2009 року (суддя Пукшин Л.Г.) позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву задоволено повністю, стягнуто з Фізичної особи-підприємця Шевченка Олександра Валерійовича на користь Державного бюджету України суму заборгованості у розмірі 27 323,77 грн., пеню - 2012,25 грн., збитки від інфляції - 1546,60 грн.; стягнуто з Фізичної особи-підприємця Шевченка Олександра Валерійовича до Державного бюджету України державне мито у розмірі 308,82 грн. та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 312,50 грн.; позов Державного підприємства "Укржитлосервіс" задоволено повністю, стягнуто з Фізичної особи-підприємця Шевченка Олександра Валерійовича на користь Державного підприємства "Укржитлосервіс" заборгованість у сумі 22 359,00 грн., пеню - 2047,04 грн., суму сплаченого державного мита у розмірі 244,06 грн. та 312,50 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

12.08.2009 року на виконання вищевказаного рішення Господарським судом міста Києва було видано відповідні накази.

18.12.2019 року через відділ діловодства суду від Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву надійшла заява № 30-10/10284 від 13.12.2019 року "Про видачу дублікату наказу та відновлення строку для пред`явлення до виконання", в якій заявник просить визнати поважною причину пропуску строку, який надається для пред`явлення виконавчого документа до виконання, поновити пропущений строк для пред`явлення наказу до виконання наказу від 12.08.2009 року у справі № 40/201, виданого Господарським судом м. Києва, видати дублікат від 12.08.2009 року у справі № 40/201, виданого Господарським судом м. Києва про стягнення з Фізичної особи-підприємця Шевченка Олександра Валерійовича 30 882,62 грн. на користь Державного бюджету України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2019 року заяву № 30-10/10284 від 13.12.2019 року "Про видачу дублікату наказу та відновлення строку для пред`явлення до виконання" Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву у справі № 40/201 залишено без руху, надано Регіональному відділенню Фонду державного майна України по м. Києву строк для усунення встановлених недоліків заяви протягом 5 (п`яти) днів з дня вручення даної ухвали.

Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0103053329300 ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.12.2019 року у справі № 40/201 вручено уповноваженому представнику заявника - 24.12.2019 року.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 4 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Тобто, строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви до 02.01.2020 року (включно).

27.12.2019 року через відділ діловодства суду від Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву надійшла заява б/н б/д Про усунення недоліків .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.01.2020 року прийнято до свого провадження справу № 40/201 для розгляду заяву № 30-10/10284 від 13.12.2019 року "Про видачу дублікату наказу та відновлення строку для пред`явлення до виконання" Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву, розгляд заяви призначено на 21.01.2020 року.

Розглянувши заяву № 30-10/10284 від 13.12.2019 року "Про видачу дублікату наказу та відновлення строку для пред`явлення до виконання" Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву, суд дійшов висновку, що вказана заява не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до статті 329 Господарського процесуального кодексу України у разі пропуску строку для пред`явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Пропуск процесуального строку - це юридичний факт, який настає внаслідок бездіяльності уповноваженої особи в момент настання (або закінчення) цього строку з поважних причин чи з причини, що не можуть бути визнані такими, і такий, що породжує відповідні правові наслідки.

Наведена норма пов`язує можливість поновлення процесуального строку з обов`язковою наявністю поважної причини (чи причин) пропуску відповідного строку. Крім того, Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку.

З правової конструкції вказаної частини статті 329 Господарського процесуального кодексу України слідує, що пропущений строк для пред`явлення наказу до виконання може бути відновлено з причин, визнаних господарським судом поважними.

Вказана норма пов`язує можливість відновлення процесуального строку з обов`язковою наявністю поважної причини (чи причин) пропуску відповідного строку. Це стосується й тих випадків, коли таке відновлення здійснюється з ініціативи господарського суду, що має зазначити відповідну причину (причини) в судовому рішенні, в якому йдеться про відновлення строку. Якщо відновлення процесуального строку здійснюються за заявою сторони чи прокурора, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього.

Поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким останній користується виходячи із поважності причин пропуску строку та наявності обставин, які об`єктивно перешкоджали стягувачу реалізувати своє право на пред`явлення наказу до виконання протягом законодавчо встановленого терміну.

При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування заяви про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

В той же час, поновлення процесуального строку являє собою визнання судом дійсним права вчинити певну процесуальну дію, втраченого внаслідок пропуску заінтересованою особою процесуального строку, який встановлено для його здійснення, з причин, які визнано судом поважними. Поважними визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами. Якщо поновлення процесуального строку здійснюються за заявою сторони чи прокурора, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього за загальними правилами Господарського процесуального кодексу України. Клопотання чи заява про поновлення процесуального строку повинна містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.

За таких обставин, господарський суд поновлює процесуальний строк, якщо визнає причини пропуску строку поважними. При цьому ж, причини поважності пропуску строку для пред`явлення наказу до виконання оцінюються судом, виходячи з обґрунтування поважності цих причин, наданих доказів за правилами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України.

В обґрунтування поданої заяви заявник посилається на те, що 13.02.2019 року за вх. № 1277 на адресу Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву надійшла довідка № 8031 від 08.02.2019 року головного державного виконавця Солом`янського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві про втрату виконавчого документа від 12.08.2009 року у справі № 40/201 при пересилці. За вказаних обставин заявник позбавлений можливості повторно пред`явити виконавчий документ до примусового виконання, не пропустивши строк для його пред`явлення до виконання, що стало підставою для звернення до суду з даною заявою.

Частиною 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

За загальним правилом, обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Отже, при розгляді заяви про поновлення пропущеного строку заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку з поданням відповідних доказів.

Як встановлено судом, у довідці № 8031 від 08.02.2019 року головний державний виконавець Солом`янського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві зазначає, що за даними Автоматизованої системи виконавчих проваджень встановлено, що на виконанні у відділі перебуло виконавче провадження з примусового виконання наказу № 40/201, виданого 12.08.2009 року Господарським судом міста Києва про стягнення з Шевченка Олександра Валерійовича на користь держави 30 882,62 грн.

18.11.2010 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 22753057.

30.06.2011 року за виконавчим провадженням ВП № 22753057 винесено постанову про закінчення провадження та виконавчий документ разом з копіями матеріалів виконавчого провадження направлений для подальшого виконання до ВДВС Дарницького РУЮ у місті Києві.

Крім того, державний виконавець зазначив, що інформацію щодо виконання зазначеного виконавчого провадження відділ не має можливості, так як виконавчі провадження, які завершені у 2011 році знищені за закінченням трирічного терміну зберігання виконавчих проваджень.

При цьому, суд зауважує, що зі змісту листа № 1286 від 12.02.2019 року Головного територіального управління юстиції у м. Києві Управління державної виконавчої служби, отриманого заявником 18.02.2019 року за вх. № 1370, слідує, що заявник про втрату наказу № 40/201 від 12.08.2009 року дізнався ще у лютому 2018 року (відповідь за вих. № 71789 на звернення № 30-10/5672, 30-10/5673 від 13.02.2018 року), тоді як з даною заявою останній звернувся до суду лише у грудні 2019 року.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що заявник не навів достатніх обгрунтувань та не надав доказів на підтвердження того, що строк пред`явлення наказу господарського суду до виконання пропущено ним з поважних причин, що є підставою для відмови задоволенні заяви № 30-10/10284 від 13.12.2019 року в частині відновлення строку для пред`явлення до виконання.

У відповідності до п. 19.4 "Перехідних положень" Розділу XI Господарського процесуального кодексу України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Оскільки заявник звернувся до суду з заявою про видачу дублікату наказу після закінчення строку, встановленого для його пред`явлення до виконання, а в задоволенні його заяви про відновлення такого строку судом відмовлено, суд дійшов висновку, що заява про видачу дублікату наказу від 12.08.2009 року у справі № 40/201 не узгоджується з положеннями пункту 19.4 "Перехідних положень" Розділу XI Господарського процесуального кодексу України, а тому не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що у відповідності до переліку справ, що підлягають знищенню у 2015 році, затвердженого Головою експертної комісії Господарського суду міста Києва, матеріали справи № 40/201 за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву до Фізичної особи-підприємця Шевченка Олександра Валерійовича про стягнення заборгованості 30 882,62 грн. та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Державного підприємства „Укржитлосервіс" до Фізичної особи-підприємця Шевченка Олександра Валерійовича про стягнення заборгованості у розмірі 24 359,00 грн. були знищені, у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання.

Для постійного зберігання документів зі справи № 40/201 експертною комісією суду було відібрано наступні документи: ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.06.09 про порушення провадження у справі та рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.09.

В п. 3.21 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 року зазначено, що розгляд господарським судом заяв (клопотань), інших звернень у справах, матеріали яких знищено у зв`язку із закінченням встановлених строків зберігання, та вчинення у зв`язку з цим певних процесуальних дій є можливим за наявності у суді належним чином завірених копій процесуальних документів (рішень, ухвал, виданих судом наказів і т. ін.) або за наявності таких документів у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Суд зазначає, що станом на день розгляд заяви № 30-10/10284 від 13.12.2019 року "Про видачу дублікату наказу та відновлення строку для пред`явлення до виконання" у Господарському суді міста Києва відсутня належним чином засвідчена копія наказу Господарського суду міста Києва по справі № 40/201.

Більше того, строк для пред`явлення наказу Господарського суду міста Києва у справі № 40/201 до виконання до 14.07.2012 року.

Тоді як, стягувач звернувся до суду із заявою про видачу дубліката наказу та відновлення строку для його пред`явлення до виконання 18.12.2019 року, тобто після закінчення строку, встановленого для пред`явлення наказу до виконання.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заява № 30-10/10284 від 13.12.2019 року "Про видачу дублікату наказу та відновлення строку для пред`явлення до виконання" Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву у справі № 40/201 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 234, 235, 329 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

В задоволені заяви № 30-10/10284 від 13.12.2019 року "Про видачу дублікату наказу та відновлення строку для пред`явлення до виконання" Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву у справі № 40/201 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили 21 січня 2020 року .

Ухвала підлягає оскарженню в порядку передбаченому ст. 255 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено 27 січня 2020 року.

Суддя О.В.Котков