Рішення

від 27.01.2020 по справі 910/6196/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.01.2020Справа № 910/6196/19 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді - Приходько І.В.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

за позовом Комунального підприємства "Київська спадщина"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ярінвест"

про стягнення 21 866,58 грн.

без виклику учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Київська спадщина" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ярінвест" про стягнення 21 866,58 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення умов пункту 3.1.2 кожного окремого договору, укладеного 06.01.2016 між позивачем та відповідачем щодо проведення сільськогосподарських ярмарок в місті Києві, відповідачем не було перераховано на рахунок позивача кошти в розмірі 8% від загальної суми коштів, які надійшли за послуги від надання учасниками ярмарку торговельних місць на ярмарку, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 14 824 грн. Також у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання позивачем нараховано 3% річних у розмірі 1 304,93 грн. та 5 737,65 грн. - інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.05.2019 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків у десять днів з дня вручення цієї ухвали.

Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України, питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2019 (після усунення недоліків позовної заяви) відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку (за правилами) спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Крім того, ухвалою було встановлено строк відповідачу, який становить 15 днів з дня вручення вказаної ухвали, для подачі до суду обґрунтованого письмового відзиву на позовну заяву, а також усіх письмових та електронних доказів, що підтверджують заперечення проти позову.

Ухвала Господарського суду міста Києва від 01.07.2019 була надіслана рекомендованим листом з повідомленнями про вручення поштового відправлення № 0103049510105 на юридичну адресу місцезнаходження відповідача, яка зазначена в позовній заяві та відповідає відомостям, внесеним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03115, м. Київ, вул. Генерала Вітрука, буд. 8А.

Разом з цим, 09.07.2019 конверт з відправленням № 0103049510105 повернувся до суду без вручення з відміткою: відсутність одержувача за адресою .

За приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки вважається днем вручення відповідачу ухвали суду в силу положень п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України.

У даному випадку судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Судом, також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Крім того, судом здійснювався телефонний запит (телефонограма) на телефонний номер, зазначений у відомостях Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в якості офіційного номеру відповідача, а саме: 380672427667. Проте, судом була отримана відповідь, що вказаний телефонний номер ТОВ "Ярінвест" не належить.

Разом з цим, згідно з ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, не заявив жодних клопотань, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

У зв`язку з перебуванням судді Приходько І.В. у відпустці та на лікарняному, завершальний розгляд справи здійснювався 27.01.2020.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Між КП Київська спадщина (організатор, позивач) та ТОВ Ярінвест (оператор, відповідач) укладені аналогічні за змістом та істотними умовами договори про надання Оператором послуг Організатору з організації проведення сільськогосподарських ярмарків в місті Києві за різними адресами:

1. Договір № 06-01-001 від 06.01.2016 р.: сільськогосподарський ярмарок за адресою: вул.Булгакова, 10-13/1 (пункт 1.1.);

2. Договір № 06-01-002 від 06.01.2016 р.: ярмарок за адресою: бул. Академіка Вернадського, 79 (пункт 1.1.);

3. Договір № 06-01-003 від 06.01.2016 р.: ярмарок за адресою: вул. Григоровича-Барського, 7 (пункт 1.1.);

4. Договір № 06-01-004 від 06.01.2016 р.: ярмарок за адресою: вул. Кіпріанова, 2-28 (пункт 1.1.);

5. Договір № 06-01-005 від 06.01.2016 р.: ярмарок за адресою: вул. Командарма Уборевича, 19-25 (пункт 1.1.);

6. Договір № 06-01-006 від 06.01.2016 р.: ярмарок за адресою: вул. Гната Юри, 5 (пункт 1.1.);

7. Договір № 06-01-008 від 06.01.2016 р.: ярмарок за адресою: вул. Підлісна, 8 (пункт 1.1.).

Платою за надані Оператором послуги є сума коштів, отриманих від учасників ярмарку за надання торговельних місць на ярмарку, з яких оператор:

- сплачує вартість послуг третім особам, що були залучені для обслуговування ярмарку;

- перераховує на рахунок Організатора кошти в розмірі 8% від загальної суми коштів, які надійшли за послуги від надання учасникам ярмарку торговельних місць на ярмарку, протягом 2-х робочих днів після підписання Акту приймання-передачі послуг (пункт 3.1. Договорів).

Пунктом 5.1. кожного з Договорів передбачено, що цей Договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 30.06.2016 (включно) та в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим Договором.

Спір у справі виник у зв`язку із твердженнями позивача про факт невиконання відповідачем свого зобов`язання по кожному зі спірних Договорів з перерахування на рахунок Організатора коштів в розмірі 8% від загальної суми коштів, які надійшли за послуги від надання учасникам ярмарку торговельних місць.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, враховуючи наступне.

Відповідно до положень ст. 173 ГПК України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Позивач має право об`єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами (п. 3.6. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції ).

Однорідними можуть вважатися позовні заяви, які, пов`язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов`язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.

За своїм процесуальним призначенням інститут об`єднання позовних вимог забезпечує правильність і одностайність розгляду та вирішення окремих позовних вимог, які можуть бути розглянуті як самостійні справи, але об`єднуються однорідністю вимог, тобто вимог, які випливають з одних і тих же правовідносин.

Крім того, об`єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також унеможливити винесення різних рішень за однакових обставин.

Так, судом враховано, що поданий позивачем позов правомірно об`єднує у собі однорідні позовні вимоги, що виникли з кожного спірного Договору, які є аналогічними за змістом та істотними умовами, а також пов`язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів та поданими доказами. При цьому, в усіх вищезазначених Договорів існує одна єдина підстава виникнення, а саме: розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (київської міської державної адміністрації) від 26.05.2015 № 507 Про проведення ярмарків у місті Києві та графік проведення сільськогосподарських ярмарків у місті Києві у І півріччі 2016 року (згідно преамбули Договорів).

Так, укладені між сторонами Договори є підставою для виникнення у сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Пунктом 3.2. Договорів сторони визначили, що акт приймання передачі послуг сторони підписують один раз на тиждень, кожного понеділка, який йде за тижнем на якому проводився ярмарок. У разі відсутності зауважень Організатор підписує Акт приймання-передачі послуг, скріплює печаткою та повертає Оператору його примірник.

Згідно п. 3.2.1. Договорів в Акті приймання-передачі послуг повинна бути зазначена кількість учасників ярмарку, що брали участь у ярмарку та сума сплачених ними коштів.

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов договору № 06-01-001 від 06.01.2016 позивачем були надані відповідні договірні послуги про що складений акт здачі-прийняття послуг № 06-01-001/4 від 30.05.2016 р. на суму 2 250 грн.

При цьому, у кожному з наявних у матеріалах справи актах сторони визначали суму нараховану безпосередньо до сплати Оператором Організатору згідно п. 3.2.1. Договору. В даному випадку за актом здачі-прийняття послуг № 06-01-001/4 від 30.05.2016 така сума складає 180 грн.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, за договором № 06-01-002 від 06.01.2016 заборгованість Оператора зі сплати коштів Організатору згідно вимог п.3.1.2. склала 1 236,00 грн., що підтверджується наступними актами здачі-прийняття послуг:

- № 06-01-002/16 від 16.05.2016 р. Заборгованість: 172,00 грн.;

- № 06-01-002/17 від 23.05.2016 р. Заборгованість: 216,00 грн.;

- № 06-01-002/18 від 30.05.2016 р. Заборгованість: 200,00 грн.;

- № 06-01-002/19 від 06.06.2016 р. Заборгованість: 208,00 грн.;

- № 06-01-002/20 від 13.06.2016 р. Заборгованість: 200,00 грн.;

- № 06-01-002/21 від 21.06.2016 р. Заборгованість: 240,00 грн.

За договором № 06-01-003 від 06.01.2016 заборгованість Оператора зі сплати коштів Організатору згідно вимог п.3.1.2. склала 304,00 грн., що підтверджується наступними актами здачі-прийняття послуг:

- № 06-01-003/4 від 16.05.2016 р. Заборгованість: 152,00 грн.;

- № 06-01-003/5 від 13.06.2016 р. Заборгованість: 152,00 грн.

За договором № 06-01-004 від 06.01.2016 заборгованість Оператора зі сплати коштів Організатору згідно вимог п.3.1.2. склала 256,00 грн., що підтверджується актом здачі-прийняття послуг № 06-01-004/5 від 06.06.2016.

За договором № 06-01-005 від 06.01.2016 заборгованість Оператора зі сплати коштів Організатору згідно вимог п.3.1.2. склала 320,00 грн., що підтверджується наступними актами здачі-прийняття послуг:

- № 06-01-005/3 від 23.05.2016 р. Заборгованість: 96,00 грн.;

- № 06-01-005/4 від 21.06.2016 р. Заборгованість: 224,00 грн.

За договором № 06-01-006 від 06.01.2016 заборгованість Оператора зі сплати коштів Організатору згідно вимог п.3.1.2. склала 2 872,00 грн., що підтверджується наступними актами здачі-прийняття послуг:

- № 06-01-006/17 від 16.05.2016 р. Заборгованість: 376,00 грн.;

- № 06-01-006/18 від 23.05.2016 р. Заборгованість: 464,00 грн.;

- № 06-01-006/19 від 30.05.2016 р. Заборгованість: 464,00 грн.;

- № 06-01-006/20 від 06.06.2016 р. Заборгованість: 552,00 грн.;

- № 06-01-006/21 від 13.06.2016 р. Заборгованість: 472,00 грн.;

- № 06-01-006/22 від 21.06.2016 р. Заборгованість: 544,00 грн.

За договором № 06-01-008 від 06.01.2016 заборгованість Оператора зі сплати коштів Організатору згідно вимог п.3.1.2. склала 9 656,00 грн., що підтверджується наступними актами здачі-прийняття послуг:

- № 06-01-008/17 від 16.05.2016 р. Заборгованість: 1 528,00 грн.;

- № 06-01-008/18 від 23.05.2016 р. Заборгованість: 1 572,00 грн.;

- № 06-01-008/19 від 30.05.2016 р. Заборгованість: 1 508,00 грн.;

- № 06-01-008/20 від 06.06.2016 р. Заборгованість: 1 656,00 грн.;

- № 06-01-008/21 від 13.06.2016 р. Заборгованість: 1648,00 грн.;

- № 06-01-008/22 від 21.06.2016 р. Заборгованість: 1744,00 грн.

Таким чином, станом на момент пред`явлення позову, загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем по вищевказаним Договорам за усіма підписаними сторонами актами здачі-прийняття послуг склала 14 824 гривень, оскільки саме таку суму Оператор мав перераховувати на рахунок Організатора (8% від загальної суми коштів, які надійшли за послуги від надання учасниками ярмарку торговельних місць на ярмарку) протягом 2-х робочих днів після підписання кожного окремого Акту приймання-передачі послуг.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, усі вищезазначені акти здачі-прийняття послуг підписані з боку Організатора та Оператора, а також скріплені печатками підприємств без жодних зауважень та заперечень, зокрема, щодо обсягу та якості наданих послуг.

Доказів повного або часткового погашення заборгованості відповідачем матеріали справи не містять.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Норми вказаної статті кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Згідно статті 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 статті 175 ГК України встановлено, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Суд зазначає, що за своїм змістом та правовою природою укладені між сторонами правочини є договорами надання послуг, які підпадають під правове регулювання норм статей 901-907 Цивільного кодексу України.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. (стаття 901 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 525, 615 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Як було вищевстановлено відповідно до умов пункту 3.1.2. кожного договору, Оператор зобов`язувався перераховувати на рахунок Організатора кошти в розмірі 8% від загальної суми коштів, які надійшли за послуги від надання учасниками ярмарку торговельних місць на ярмарку, протягом 2-х робочих днів після підписання Акту приймання-передачі послуг.

Приймаючи до уваги однотипні положення укладених між сторонами Договорів, враховуючи факт того, що виконання обов`язків позивача з надання договірних послуг підтверджено належними та допустимими доказами, з огляду на факт того, що акти здачі-прийняття наданих послуг були підписані сторонами у період травня-червня 2016 року без заперечень та зауважень, суд дійшов висновку про те, що строк виконання відповідачем своїх зобов`язань, передбачених п. 3.1.2. Договорів, є таким що настав.

Таким чином, внаслідок невиконання обов`язку Оператора перераховувати на рахунок Організатора кошти в розмірі 8% від загальної суми коштів, які надійшли за послуги від надання учасниками ярмарку торговельних місць на ярмарку, за відповідачем обліковується заборгованість в сумі 14 824 грн.

Обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов`язання, відповідачем не наведено.

З огляду на наведене, враховуючи, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на спростування доводів позивача стосовно невиконання грошового зобов`язання з перерахування на рахунок позивача коштів у встановленому умовами Договорів порядку та розмірі, тоді як доказами які містяться в матеріалах справи, підтверджено виконання позивачем договірних обов`язків, суд дійшов висновку, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за в сумі 14 824 грн. належним чином доведений, документально підтверджений, а тому позовні вимоги в частині стягнення суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання позивач також просить стягнути з відповідача 5 737,65 грн. - інфляційних втрат, 1 304,93 грн. - 3% річних.

Як унормовано приписами статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник , який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому слід зауважити, що у випадках порушення грошового зобов`язання суд не має правових підстав приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов`язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв`язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочення виконання відповідачем його договірного зобов`язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту, цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов`язань, а не штрафною санкцією.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (аналогічна правова позиція викладена у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Зважаючи на обов`язок суду з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, не виходячи при цьому за межі позовних вимог, суд здійснив перевірку наданого позивачем розрахунку в межах заявлених періодів, а також з урахуванням дати початку виникнення прострочення відповідача по кожному окремому акту, та дійшов висновку про те, що сума 3% річних у розмірі 1 304,93 грн., а також сума інфляційних втрат у розмірі 5 737,65 грн., є арифметично вірною, обґрунтованою та здійсненою у відповідності до приписів чинного законодавства, у зв`язку з чим, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 7 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Наведена норма кореспондується зі ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення передбачають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи, що відповідач не скористався правом на подання відзиву у визначений судом строк, не надав суду жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення суми основного боргу за надані позивачем послуги, а також позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯРІНВЕСТ" (03115, м. Київ, вул. Генерала Вітрука, буд. 8А; ідентифікаційний код: 39846178) на користь Комунального підприємства "КИЇВСЬКА СПАДЩИНА" (03124, м. Київ, бульвар Івана Лепсе, буд. 9-В; ідентифікаційний код: 25202443) 14 824 грн. - основного боргу, 1 304,93 грн. - 3% річних, 5 737,65 грн. - інфляційних втрат та 1 921 грн. - витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 27.01.2020.

Суддя І.В. Приходько