Рішення

від 24.01.2020 по справі 911/2698/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" січня 2020 р. м. Київ Справа № 911/2698/19

Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В.,

дослідивши в спрощеному позовному провадженні матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ" до Ржищівського будівельного технікуму простягнення 8 251,94 грн. Без виклику учасників судового процесу;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Київської області із позовною заявою до Ржищівського будівельного технікуму про стягнення 8 251,94 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не належним чином виконані зобов`язання щодо оплати поставленого природного газу в строки, передбачені договором. У зв`язку із чим позивачем подано зазначену позовну заяву до відповідача про стягнення нарахованих 3 % річних у сумі 1 352,78 грн. та 6 899,16 грн. пені.

Ухвалою Господарського суду Київської області № 911/2668/19 від 04.11.2019 позовну заяву Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишено без руху.

18.11.2019 від позивача надішли до суду документи на виконання вимог ухвали суду від 04.11.2019.

Ухвалою суду від 25.11.2019 було відкрито провадження у справі № 911/2698/19. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

04.12.2019 до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній не оскаржує позовні вимоги по суті, а фактично тільки заявляє про застосування позовної давності до вимог щодо нарахування пені.

Наразі, господарський суд зауважує, що нормами чинного ГПК України, а саме ст. 165, зобов`язано відповідача направляти позивачу копію відзиву на позовну заяву, а також до відзиву, поданого до суду, долучати докази направлення відзив позивачу, чого, в свою чергу, відповідачем здійснено не було. Разом із тим, ГПК України не встановлено обов`язку суду, у випадку не направлення стороною відзиву на позовну заяву іншій стороні, не долучати відзив до матеріалів справи чи не приймати його до розгляду. Крім того, як вже було досліджено та встановлено судом раніше, фактично дана заява по своїй суті є не відзивом на позов, оскільки він не містить заперечень відповідача по суті позову, а також в прохальній частині відповідач як не висловлює визнання позову так і не просить в задоволенні його відмовити. Останній тільки просить застосувати до нарахованої пені позовну давність. З огляду на зазначене, господарський суд встановив, що даний відзив за своєю суттю є заявою про застосування позовної давності щодо нарахованої пені, при подачі якої, ГПК України не встановлює вимог щодо обов`язкового направлення останньої всім учасникам справи.

З урахуванням вищенаведеного у сукупності, господарський суд приймає та долучає до матеріалів справи відзив відповідача.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України, у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

27.12.2017 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", на даний час Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник, позивач) та Ржищівським будівельним технікумом (далі - споживач, відповідач) був укладений договір № 4587/18-БО(Т)-41 постачання природного газу (далі - договір). Пунктом 1.1 зазначеного правочину сторони узгодили, що постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 1 квартал 2018 року природний газ, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити його на умовах цього договору.

Відповідно до п. 3.1 договору, постачальник передає споживачу у загальному потоці імпортований газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України") - у пунктах приймання-передачі газу на газовимірювальних станціях, які перебувають на кордоні України, та/або в пунктах приймання-передачі газу з ПСГ в газотранспортну систему. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов`язану з правом власності на газ.

Згідно з пунктами 2.1 та 2.3 договору, постачальник передає споживачу з 01 січня 2018 року по 31 березня 2018 року(включно) природний газ орієнтовним обсягом до 55,000 тис. куб. метрів. Допускається відхилення фактично переданих обсягів газу від планових обсягів, зазначених в п. 2.1 цього договору. Узгодження обсягів газу, що передаються по даному договору у відповідному періоді, підтверджується підписанням сторонами акту приймання-передачі газу відповідно до Розділу 3 даного договору.

Судом встановлено, що позивачем, на виконання умов договору, поставлено відповідачу природний газ об`ємом 44,578 тис. куб. метрів, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 31.01.2018 в об`ємі 19,306 тис. куб. метрів на суму 183 187,68 грн., актом приймання-передачі природного газу від 28.02.2018 в об`ємі 8,865 тис. куб. метрів на суму 84 116,80 грн. та актом приймання-передачі природного газу від 31.03.2018 в об`ємі 16,353 тис. куб. метрів на суму 155 167,73 грн., копії яких долучені до матеріалів справи.

Зазначені акти підписано уповноваженими представниками сторін без будь-яких зауважень та заперечень.

Відповідно до п. 6.1 договору, оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця постачання природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем здійснено оплати за поставлений газ з порушенням строків оплати, встановлених договором, але в повному обсязі, на доказ чого позивачем надано довідку по операціям за період з 01.12.2017 по 31.08.2019, а також копії банківських виписок.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, діє в частині реалізації газу з 01.01.2018 до 31.03.2018 року(включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 12.1 договору).

В подальшому, сторонами досягнуто згоди щодо підписання додаткової угоди № 7 від 22.02.2018, якою останні внесли зміни в п. 8.2 договору щодо відповідальності сторін.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір № 4587/18-БО(Т)-41 постачання природного газу від 27.12.2017, як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вказувалось вище, сторонами передбачено та закріплено строк оплати за переданий газ умовами п. 6.1 договору, а саме: до 25-го числа(включно) місця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, виходячи з наведених вище вимог чинного законодавства та умов договору, суд дійшов висновку, що за прийнятий природний газ за період з 01.01.2018 по 31.03.2018 відповідач повинен був розраховуватися до 25-го числа(включно) кожного місця, наступного за місяцем поставки газу( за січень 2018 року - до 26.02.2018; за лютий 2018 року - до 26.03.2018 року та за березень 2018 року - до 25.04.2018 року). Кінцеві дати оплати визначені із врахуванням того, що якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Проте, відповідачем свої обов`язки в частині оплати за поставлений у січні, лютому та березні 2018 року природний газ у строки, які визначено умовами договору, належним чином виконано не було, що підтверджується довідкою позивача, копія якої міститься у матеріалах справи. З огляду на все вищенавдене у сукупності, господарський суд встановив, що відповідачем здійснено оплати по договору з простроченням строків, визначених умовами договору.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 8.2 договору(з урахуванням змін), у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3 % річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Позивач за прострочення строків оплати поставленого природного газу, керуючись п.8.2. договору, нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 6 899,16 грн.

Здійснивши перерахунок пені, з урахуванням умов договору, прострочення по сплаті грошового зобов`язання, а також порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені нормативно обґрунтовані та арифметично вірні.

Одночасно, відповідачем заявлено вимогу про застосування наслідків спливу строку позовної давності.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 2.2 постанови Пленум Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" № 10 від 29.05.2013 (далі - постанова Пленуму ВГСУ № 10), за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

За приписами ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно з ч. 1 ст. 260 Цивільного кодексу України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку (ч. 1 ст. 254 Цивільного кодексу України).

Статтею 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з п. 4.2 постанови Пленуму ВГСУ № 10, у зобов`язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов`язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов`язання мало бути виконане. Якщо договором чи іншим правочином визначено різні строки виконання окремих зобов`язань, що з нього виникають (наприклад, у зв`язку з поетапним виконанням робіт або з розстроченням оплати), позовна давність обчислюється окремо стосовно кожного з таких строків.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 6.1 договору, оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця постачання природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Таким чином, прострочення по оплаті поставленого природного газу у січні 2018 року починається з 27.02.2018; у лютому 2018 року - з 27.03.2018 року та у березні 2018 року - з 26.04.2018 року.

При цьому, пунктом 4.3 Постанови №10 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів передбачено, що якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов`язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін. Однак, слід мати на увазі положення частини шостої статті 232 ГК України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).

Отже, враховуючи наведені приписи законодавства, а також те, що позивач звернувся до суду з даним позовом 28.10.2019, суд дійшов висновку, що строк позовної давності для вимог про стягнення нарахованої пені на заборгованість з оплати поставленого газу у січні 2018 року, нараховану за період з 27.02.2018 по 06.03.2018; у лютому 2018 року, нараховану за період з 27.03.2018 по 29.03.2018 та у березні 2018 року, нараховану за період з 26.04.2018 по 29.07.2018, сплив.

З огляду на викладене, судом застосовується позовна давність до позовних вимог щодо нарахованої пені, у зв`язку із чим, в задоволенні нарахованої пені у сумі 6 899,16 грн. суд відмовляє.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 1 352,78 грн.

Здійснивши перерахунок 3 % річних, з урахуванням умов договору, прострочення по сплаті грошового зобов`язання, а також, порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають повному задоволенню.

Приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 314,92 грн.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Ржищівського будівельного технікуму (місцезнаходження: 09231, Київська обл., м. Ржищів, вул. Освіти, 1; код ЄДРПОУ 41289356) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (місцезнаходження: 01601, вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ; код ЄДРПОУ 20077720) 1 352,78 3 % річних та 314,92 грн. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

6. Згідно з п.п. 17.5 пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано 27.01.2020.

Суддя Л.В. Сокуренко