Рішення

від 24.01.2020 по справі 910/11176/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.01.2020Справа № 910/11176/19

Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Приватного підприємства "Екіпаж"

(64107, Харківська обл., м. Первомайський, вул. Дорожня, буд. 28; ідентифікаційний код: 21241245)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альма строй"

(01054, м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 13/2 Б; ідентифікаційний код: 40139653)

про стягнення 221 358,95 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Екіпаж" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альма строй" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 221 358,95 грн, з яких 200 994,62 грн основного боргу, 15 556,98 грн інфляційних втрат та 4 807,35 грн 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків за Договором підряду № ЛМ-070918/12 від 07.09.2018 щодо повної та своєчасної оплати виконаних позивачем робіт.

Ухвалою Господарського суду міста Києва (суддя Алєєва І.В.) від 27.08.2019 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків -протягом 7 днів з дня вручення цієї ухвали.

02.09.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Приватного підприємства "Екіпаж" надійшло клопотання про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 07.10.2019.

В судовому засіданні 07.10.2019 розгляд справи було відкладено до 04.11.2019.

07.10.2019 (після судового засідання) позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивачем заявлено до стягнення з відповідача 200 994,62 грн основного боргу, 7 734,90 грн інфляційних втрат та 4 180,00 грн 3 % річних.

Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

За приписами частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

З огляду на викладене, оскільки позивачем було пропущено строк для звернення із заявою про зменшення розміру позовних вимог, суд залишає вказану заяву без розгляду.

04.11.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державного підприємства "Конотопський авіаремонтний завод Авіакон .

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді Алєєвої І.В., справу № 910/11176/19 передано на розгляд судді Нечаю О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2019 справу № 910/11176/19 прийнято до свого провадження, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), відмовлено в задоволенні клопотання позивача про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Державного підприємства "Конотопський авіаремонтний завод Авіакон та серед іншого встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.

03.12.2019 на електронну пошту суду, а 05.12.2019 - до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

У встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України строк відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

У випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення (частина 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, місцезнаходження юридичної особи.

Відомості про офіційну адресу місцезнаходження юридичної особи, зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до ч. 1 ст. 7 та ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", є достовірними.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням відповідача (ідентифікаційний код 40139653) є: 01054, м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 13/2 Б.

На зазначену адресу відповідача судом відповідно до вищевказаних вимог процесуального закону направлялись копії ухвал суду від 09.09.2019, від 07.10.2019 та від 21.11.2019, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи та про його право подати, зокрема, відзив на позовну заяву.

Вказані поштові відправлення були повернуті до суду, які відповідно до повідомлень підприємства поштового зв`язку не вручені під час доставки відповідачу (останній не знаходиться за вказаною вище адресою).

Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Пунктом 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17.

За приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Ухвали Господарського суду міста Києва від 09.09.2019, від 07.10.2019 та від 21.11.2019 були оприлюднені на офіційному сайті Єдиного державного реєстру судових рішень.

З урахуванням викладеного, за висновком суду, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у цій справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

За таких обставин, суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд цієї справи та останньому були створені достатні умови для реалізації ним своїх процесуальних прав.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на неподання відповідачем відзиву на позовну заяву, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті

ВСТАНОВИВ:

Як зазначає позивач, 07.09.2018 між ним та відповідачем було укладено Договір підряду № ЛМ-070918/12 (далі - Договір), за умовами якого позивач (підрядник) прийняв на себе зобов`язання щодо виконання робіт з виготовлення та монтажу віконних блоків із профілю WDS, а відповідач (замовник) зобов`язався прийняти і оплатити роботи, обсяг робіт визначається у рахунку-фактурі, який є невід`ємною частиною даного Договору (пункти 1.1, 1.2 Договору).

Загальна сума Договору складає 250 994,62 грн, в тому числі ПДВ - 41 832,44 грн (п. 2.2 Договору).

Згідно з пунктом 2.4 Договору порядок розрахунку за Договором здійснюється наступним чином: 50 000,00 грн перераховується замовником протягом 5-ти банківських днів з дня підписання сторонами Договору шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника; остаточний розрахунок в сумі 200 994,62 грн перераховується замовником на розрахунковий рахунок підрядника до 3 грудня 2018.

Відповідно до п. 3.1 Договору роботи за ним повинні бути виконані в повному обсязі до 28.12.2018.

З матеріалів справи вбачається, що 07.09.2018 позивач виставив відповідачу рахунок на оплату № 9131 на суму 250 994,62 грн, предметом якого є виготовлення та монтаж віконних блоків профілю WDS за кодом УКТЗЕД - 43.29.1 у кількості - 116,934 м 2 , за ціною без ПДВ за 1 шт. - 1 788,72 грн, сумою без ПДВ - 209 162,18 грн, сумою ПДВ - 41 832,44 грн, разом з ПДВ - 250 994,62 грн.

11.09.2018 відповідачем було здійснено часткову оплату рахунку позивача № 9131 від 07.09.2018 в сумі 50 000,00 грн, що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача від 07.06.2019.

Як зазначає позивач, 19.09.2018 ним було доставлено відповідачу матеріал, необхідний для виконання робіт, що підтверджується товарно-транспортною накладною №ЭТ000004303 від 19.09.2018.

За твердженнями позивача, у зв`язку з виконанням обумовлених сторонами робіт, 28.12.2018 між позивачем та відповідачем складено та підписано акт надання послуг №12598 на суму 50 000,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було направлено на адресу відповідача лист вих. № 2803/1 від 28.03.2019, в якому позивач просив відповідача, зокрема, в строк до 30.04.2019 перерахувати грошові кошти в сумі 200 994,62 грн по рахунку-фактурі № 9131 від 07.09.2018, до якого додано копію вказаного рахунку та акту наданих послуг № 12598 від 28.12.2018.

У вказаному листі позивач зазначає, що роботи по виготовленню та монтажу віконних блоків із профілів WDS по рахунку № 9131 від 07.09.2018 на загальну суму 250 994,62 грн було ним виконано в повному обсязі.

В листі від 16.04.2019 позивач просив відповідача до 25.04.2019 підписати, зокрема, Договір підряду № ЛМ-070918/12 від 07.09.2018 та повернути його на адресу позивача.

В листі від 07.05.2019 позивач просив відповідача погасити заборгованість по рахунку № 9131 від 07.09.2018 в розмірі 200 994,62 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач, у зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань за Договором, звернувся до відповідача з претензією від 24.07.2019 (докази направлення претензії у справі), до якої позивачем було додано примірник акту надання послуг (виконання робіт) № 2720 від 12.04.2019 на суму 200 994,62 грн.

З огляду на те, що відповідач не розрахувався з позивачем за виконані ним роботи, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь 200 994,62 грн основного боргу, 15 556,98 грн інфляційних втрат та 4 807,35 грн 3 % річних.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Судом встановлено і матеріали справи не містять доказів зворотного, що Договір підряду № ЛМ-070918/12 від 07.09.2018 не підписаний зі сторони відповідача.

Факт непідписання відповідачем вказаного договору підтверджується також позивачем у його листах до відповідача від 16.04.2019 та від 07.05.2019.

Доказів фактичного отримання відповідачем примірнику надісланого позивачем Договору підряду № ЛМ-070918/12 від 07.09.2018, його схвалення в подальшому відповідачем у будь-який спосіб матеріали справи не містять.

Окрім того, зі змісту рахунку на оплату № 9131 від 07.09.2018, на який посилається позивач в обґрунтування заявлених вимог, не вбачається, що його було складено та виставлено відповідачу на виконання вказаного Договору, оскільки у графі рахунку Договір позивачем зазначено по рахункам .

Судом встановлено, що відповідачем було перераховано позивачу грошові кошти в сумі 50 000,00 грн на оплату рахунку № 9131 від 07.09.2018, що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача від 07.06.2019.

Суд визнає недоведеними, за відсутності в акті надання послуг № 12598 від 28.12.2018 підпису відповідача, твердження позивача щодо прийняття виконаних позивачем робіт за вказаним актом на суму 50 000,00 грн.

При цьому, зі змісту акту надання послуг № 12598 від 28.12.2018 також вбачається, що його було складено позивачем на виконання рахунку № 9131 від 07.09.2018.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Договір підряду № ЛМ-070918/12 від 07.09.2018, на який посилається позивач, є неукладеним і в матеріалах справи відсутні будь-які документи, які підписані відповідачем, в яких містилось би посилання на вказаний договір, як на підставу виникнення взаємних прав та обов`язків між сторонами.

Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Вказане також кореспондується з приписами ст. 205 Цивільного кодексу України.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 Цивільного кодексу України).

За загальним правилом відповідно до ст. 208 Цивільного кодексу України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

При цьому, відповідно до ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з ч. 1 ст. 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 Цивільного кодексу України).

У свою чергу, відповідно до ст. 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

За приписами ст. 642 Цивільного кодексу України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Таким чином, законом передбачено можливість укладення договорів у спрощеному порядку, зокрема, через ділову переписку - шляхом обміну документами та у вигляді конклюдентних дій (прийняття замовлення до виконання).

При цьому, договори, укладені зазначеними способами, вважаються такими, що вчинені у письмовій формі.

Аналогічна правова позиція щодо порядку укладення договору у спрощений спосіб наведена у постанові Верховного Суду від 20.04.2018 у справі № 904/6559/17.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що правовідносини, які склалися між сторонами на підставі рахунку на оплату № 9131 від 07.09.2018 та здійсненої відповідачем на його виконання оплати, фактично є укладенням договору в спрощений спосіб. Таке оформлення договірних правовідносин між сторонами відповідає приписам чинного законодавства України та за своєю правовою природою укладений між сторонами правочин є договором підряду.

Частинами 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно з частинами 1, 3 статті 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

За приписами статті 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Суд встановив факт здійснення відповідачем часткової оплати виставленого позивачем рахунку на оплату № 9131 від 07.09.2018 в сумі 50 000,00 грн.

За приписами частин 1, 2 статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Згідно з частиною 4 статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно з частинами 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Оскільки акти надання послуг (виконання робіт) належать до первинних документів, в розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", такі акти можуть засвідчувати факт здійснення господарської операції за наявності в ньому всіх обов`язкових реквізитів, у тому числі й особистих підписів осіб, які брали участь у здійсненні такої господарської операції.

Як було вказано вище, матеріалами справи спростовується факт підписання відповідачем акту надання послуг № 12598 від 28.12.2018 на суму 50 000,00 грн, не підписаним з боку відповідача також є акт надання послуг (виконання робіт) № 2720 від 12.04.2019 на суму 200 994,62 грн.

Судом встановлено, що разом з листом вих. № 2803/1 від 28.03.2019 позивачем було направлено на адресу відповідача копію рахунку-фактури № 9131 від 07.09.2018 та акту наданих послуг № 12598 від 28.12.2018.

З поданих позивачем доказів суд не вбачає, що акт надання послуг (виконання робіт) №2720 від 12.04.2019 на суму 200 994,62 грн був предметом листування між сторонами.

Як встановлено судом, акт надання послуг (виконання робіт) № 2720 від 12.04.2019 вперше було надіслано позивачем на адресу відповідача разом з претензією від 24.07.2019.

Таким чином, посилання позивача на заборгованість за актом виконаних робіт № 2720 від 12.04.2019 також спростовується листом позивача вих. № 2803/1 від 28.03.2019, в якому позивач зазначив, що вказана заборгованість існувала вже у березні 2019 року, але за іншим актом, у зв`язку з чим суд не може встановити коли фактично було виконано роботи позивачем відповідно до акту виконаних робіт № 2720 від 12.04.2019.

Суд не може визнати належним доказом на підтвердження доставки відповідачу матеріалу, необхідного для виконання робіт, товарно-транспортну накладну № ЭТ000004303 від 19.09.2018, оскільки в ній відсутня відмітка вантажоодержувача про прийняття вантажу.

Надані позивачем докази перебування транспортного засобу MAN TGA 26.310, реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким 19.09.2018 здійснювалось перевезення вантажу на територію ДП Конотопський авіаремонтний завод Авіакон водієм ОСОБА_1 , в користуванні (оренді) позивача на підставі Договору найму (оренди) транспортних засобів від 25.07.2018, зареєстрованого в реєстрі № 449, перебування водія ОСОБА_1 у трудових відносинах з позивачем є недостатніми для висновку про те, що роботи, зазначені в акті виконаних робіт № 2720 від 12.04.2019 з виготовлення та монтажу віконних блоків із профілю WDS на суму 200 994,62 грн були виконані позивачем.

В матеріалах справи відсутні докази того, що віконні блоки, зокрема, у кількості 93,64 м 2 було виготовлено позивачем, оборотно-сальдові відомості, фінансова звітність та будь-які інші бухгалтерські документи, де б значилась заборгованість відповідача перед позивачем за вказаним актом позивачем не надано.

Крім того, як вбачається з листа ДП Конотопський авіаремонтний завод Авіакон №6295 від 21.11.2019, наданого позивачу на адвокатський запит від 14.11.2019, роботи по заміні вікон на території вказаного підприємства було виконано ТОВ ВК Тепло .

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності заборгованості у відповідача перед позивачем за актом виконаних робіт № 2720 від 12.04.2019.

У зв`язку з відхиленням судом вимог позивача щодо стягнення з відповідача основного боргу, суд визнає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, як похідні від основної вимоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Переконливість кожного доказу доводиться у змагальній процедурі безпосередньо перед тим складом суду, який дає цьому доказу юридично значущу оцінку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21 січня 2018 у справі № 5-249кс15.

Подані позивачем докази на підтримання власної позиції, на думку суду, є неповними та непереконливими, а рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд не знаходить підстав для задоволення цього позову.

Судовий збір у розмірі 3 320,38 грн, у зв`язку з необхідністю відмови в позові, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на позивача.

Керуючись статтями 129, 233, 237 - 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити.

2. Судові витрати зі сплати судового збору покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення, в порядку передбаченому ст. 257 та п. 17.5 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 24.01.2020.

Суддя Нечай О.В.