Рішення

від 21.01.2020 по справі 914/2462/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.01.2020 Cправа № 914/2462/19

м. Львів

За позовом: Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до відповідача: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Ініціатива", м. Львів

про стягнення 3 % річних та пені у розмірі 1 311, 38 грн. за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання.

Суддя Н. Мороз

При секретарі М. Банзула

Представники:

Від позивача: не з`явився

Від відповідача: не з`явився

Хід розгляду спору:

Позовну заяву подано Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Ініціатива" про стягнення 3 % річних та пені у розмірі 1 311, 38 грн. за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання.

Ухвалою господарського суду від 03.12.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання призначено на 24.12.2019.

24.12.2019 розгляд справи відкладено на 21.01.2020, про що відповідача повідомлено ухвалою про виклик в порядку ст.121 ГПК України.

В судове засідання 21.01.2020 представник позивача не з`явився, причин неявки суду не повідомив. Однак, в попередньому судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, позов просив задоволити.

Відповідач явку повноважного представника в судові засідання не забезпечив, причин неявки суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про розгляд справи, про що свідчить, зокрема, повідомлення про вручення поштового відправлення з яким відповідачу надсилалась ухвала суду про відкриття провадження у справі. Відзиву на позовну заяву на вимогу ухвал суду відповідач не подав.

Відповідно до ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи те, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду даної справи, однак не забезпечив явки представника в судові засідання та не повідомив причин неявки, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача, за наявними у матеріалах справи документами.

Правова позиція позивача.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором постачання природного газу від 20.09.2016 № 5094/1617-ТЕ-21, щодо оплати за поставлений позивачем природний газ.

Позивач зазначає, що відповідач здійснював оплати за переданий йому природний газ з пропуском строків встановлених п. 6.1. договору, у зв`язку із чим позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 1 142, 18 грн. та 3 % річних на суму 169, 20 грн., та звернувся з даним позовом до суду про стягнення зазначених сум.

Правова позиція відповідача.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, доказів в спростування позовних вимог не представив.

Обставини справи.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, оцінивши докази у їх сукупності, створивши у відповідності до ст. 13 ГПК України сторонам, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, суд встановив:

21.12.2015 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник), правонаступником якого є Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Ініціатива" (споживач) укладено договір постачання природного газу № 5094/1617-ТЕ-21 (далі - договір), за умовами п. 1.1. якого, позичальник зобов`язався поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язався оплатити його на умовах цього договору.

В подальшому сторонами було укладено додаткові угоди до договору постачання природного газу від 21.12.2015 № 5094/1617-ТЕ-21, а саме: додаткова угода № 1 від 23.01.2017 та додаткова угода № 2 від 31.03.2017, якими внесено зміни до вищевказаного договору.

На виконання умов договору позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 679 594, 20 грн., що підтверджується долученими до позовної заяви копіями актів приймання-передачі природного газу за період з жовтня 2016 року по вересень 2017 року, які підписані та завірені печатками сторін.

Відповідно до п. 6.1. договору, оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 8.1 договору сторони погодили, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором.

Згідно п. 8.2. договору, у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1. цього договору, він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Додатковою угодою № 2 від 31.03.2017 сторонами внесено зміни в пункт 8.2. договору, а саме, слова 21 % річних замінено на 16,4 % річних .

Відповідач свої зобов`язання щодо оплати за природний газ виконував із порушенням встановленого договором строку, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями виписок по рахунку позивача за період з 07.11.2016 по 03.11.2017. Зазначені обставини стали підставою для нарахування позивачем пені у розмірі 1 142, 18 грн. та 3 % річних у розмірі 169, 20 грн. та звернення позивача з даним позовом до суду. Вказані нарахування позивачем проведено за період з жовтня 2016 року по вересень 2017 року, з врахуванням здійснених відповідачем платежів та зміни розміру відсотків пені.

Оцінка суду.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов"язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов"язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов"язку. Однією з підстав виникнення зобов"язань, згідно ст.11 ЦК України, зокрема є договори та інші правочини.

Статтею 174 ГК України встановлено, що господарські зобов`язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач несвоєчасно здійснював оплату за поставлений йому позивачем природній газ, чим порушував умови п. 6.1. договору постачання природного газу від 21.12.2015 № 5094/1617-ТЕ-21.

За умовами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 526 ЦК України в контексті з вимогами ст. 193 ГК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до приписів ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначена норма Цивільного кодексу України кореспондується з приписами, встановленими Господарським кодексом України. Так, відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

На підставі п. 8.2. договору, враховуючи зміни внесені до договору додатковою угодою № 2 від 31.03.2017, та керуючись ст. 625 ЦК України, за прострочення виконання відповідачем зобов`язання щодо оплати за переданий йому природній газ, позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 1 142, 18 грн. та 3 % річних в розмірі 169, 20 грн. Перевіривши поданий позивачем розрахунок суд встановив, що вказані нарахування проведено вірно, відповідно до чинного законодавства.

Суд зазначає, що в результаті неналежного виконання відповідачем умов договору щодо оплати, було порушене право позивача на своєчасне отримання коштів. Відтак, позивач вправі в порядку захисту свого порушеного права вимагати стягнення з відповідач нарахованих сум пені та 3 % річних передбачених договором та законом.

Таким чином, загальна сума заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, підтверджена матеріалами справи, не спростована відповідачем та становить 1 142, 18 грн. - пені та 169, 20 грн. - 3 % річних. Доказів зворотнього суду не надано.

Згідно ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Судові витрати.

Судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76-78, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Ініціатива" (79049, м. Львів, вул. Скрипника, 25, код ЄДРПОУ 33533283) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, код ЄДРПОУ 20077720) 1 142, 18 грн. - пені, 169, 20 грн. - 3 % річних та 1 921, 00 грн. - судового збору.

Рішення виготовлено 27.01.2020.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України .

Суддя Мороз Н.В.