Рішення

від 27.01.2020 по справі 910/14216/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.01.2020Справа № 910/14216/19 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді - Приходько І.В.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

за позовом ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "УКРЕНЕРГО"

до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ІБК РЕГУЛ"

про стягнення 7 559,04 грн.

без виклику учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "УКРЕНЕРГО" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ІБК РЕГУЛ" про стягнення 7559,04 грн. штрафних санкцій за порушення умов договору від 21.12.2018 №09-6/3237-18.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав свої договірні зобов`язання вчасно, а саме порушив строк передачі позивачу результатів проектних робіт, передбачений умовами договору від 21.12.2018 №09-6/3237-18, у зв`язку з чим позивач нарахував штрафні санкції, передбачені умовами Договору та ст. 231 ГК України.

Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України, питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2019 відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку (за правилами) спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Крім того, ухвалою було встановлено строк відповідачу, який становить 15 днів з дня вручення вказаної ухвали, для подачі до суду обґрунтованого письмового відзиву на позовну заяву, а також усіх письмових та електронних доказів, що підтверджують заперечення проти позову.

Ухвала Господарського суду міста Києва від 21.10.2019 була надіслана рекомендованим листом з повідомленнями про вручення поштового відправлення № 0103051981166 на юридичну адресу місцезнаходження відповідача, яка зазначена в позовній заяві та відповідає відомостям, внесеним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02232, м. Київ, вул. Костянтина Данькевича, буд. 12.

Відомостями з офіційного веб-сайту АТ Укрпошта підтверджується, що 29.10.2019 конверт з відправленням № 0103051981166 було вручено відповідачу.

Проте, станом на момент ухвалення даного рішення, відзиву або будь-яких інших заяв та клопотань відповідач до суду не надав.

Разом з цим, згідно з ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, не заявив жодних клопотань, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

У зв`язку з перебуванням судді Приходько І.В. у відпустці, завершальний розгляд справи здійснювався 27.01.2020.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

21.12.2018 між Державним підприємством Національна енергетична компанія Укренерго (правонаступником якого є позивач - ПрАТ Національна енергетична компанія Укренерго , далі - замовник), з однієї сторони, та Товариством з обмеженою відповідальністю ІБК Регул (відповідач, підрядник) з іншої сторони, було укладено договір № 09-6/3237-18 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого підрядник взяв на себе зобов`язання виконати проектні роботи Реконструкція внутрішніх електричних мереж 0,4 кВ адміністративно- виробничої та нежитлових будівель НПЦР ОЕС України за адресою: м, Київ, вул. Дорогожицька, 11/8 (Інв. № 15000) та передати Замовнику у власність результат проектних робіт .

Згідно з п. 2.2 договору ціна договору станом на дату його укладення становить 59520,00 грн. з ПДВ.

Умовами п. 5.1 договору встановлено, що прийняття-передача належно виконаних Підрядником проектних робіт засвідчується шляхом підписання сторонами акту про належно виконані проектні роботи.

Відповідно до п. 1.2 договору Підрядник виконує проектні роботи протягом 60 календарних днів з дати підписання договору обома сторонами (термін виконання проектних робіт з погодженням проектної документації із Замовником, проходженням експертизи), тобто не пізніше 19.02.2019.

Додатковою угодою № 1 від 22.02.2019 строк виконання Підрядником проектних робіт продовжено до 90 календарних днів з дати підписання договору обома сторонами (термін виконання проектних робіт з погодженням проектної документації із Замовником, проходженням експертизи), тобто до 21.03.2019.

Як зазначає позивач, незважаючи на продовження строку виконання договірних робіт, відповідач все рівно прострочив виконання зобов`язань за Договором та передав замовнику проектну документацію тільки 16.05.2019.

Оскільки відповідач виконав підрядні роботи з порушенням строку, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь пеню у розмірі 3 392,64 грн., та штраф у розмірі 4 166,40 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, враховуючи наступне.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором підряду, який підпадає під правове регулювання норм глави 61 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 ст. 837 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Пунктом 1 ст. 846 ЦК України передбачено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Згідно з ч. 2 ст. 837 Цивільного кодексу України договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Оскільки предметом спірного Договору є виконання проектних робіт, суд дійшов висновку, що даний договір є договором підряду на проведення проектних робіт.

Відповідно до ч. 1 ст. 887 Цивільного кодексу України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов`язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього кодексу, якщо інше не встановлено законом (ч. 2 ст. 887).

Враховуючи факт того, що підрядник не виконав проектні роботи протягом 60 календарних днів з дати підписання Договору, додатковою угодою від 22.02.2019 № 1 до Договору сторони продовжили строк виконання робіт до 90 календарних днів, тобто до 21.03.2019 включно.

Разом з цим, судом встановлено та учасниками справи не заперечується, що акт приймання-передачі виконаних робіт за Договором сторонами було підписано лише 16.05.2019, у зв`язку з чим відповідач є боржником, який прострочив виконання зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Розглядаючи вимоги позивача про застосування до відповідача відповідальності за неналежне виконання зобов`язання у вигляді стягнення пені на суму 3 392,64 грн., та штрафу у розмірі 4 166,40 грн., суд виходить з наступного.

За змістом ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Судом встановлено, що у пункті 7.3 Договору сторони визначили, що за порушення строків виконання проектних робіт підрядник сплачує замовнику пеню згідно з частиною 2 ст. 231 Господарського кодексу України у розмірі 0,1% вартості проектних робіт, строк виконання яких порушено, за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів підрядник повинен додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від вказаної вартості.

В свою чергу, частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Зважаючи на обов`язок суду з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, не виходячи при цьому за межі позовних вимог, суд здійснив перевірку наданого позивачем розрахунку та дійшов висновку про те, що сума пені у розмірі 3 392,64 грн. є арифметично вірною, обґрунтованою та здійсненою у відповідності до приписів чинного законодавства, у зв`язку з чим, позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню.

Розрахунок суми штрафу за прострочення виконання зобов`язання понад тридцять днів на суму 4 166,40 грн. так само є арифметично вірним, обґрунтованим та здійсненим у відповідності до вимог законодавства, у зв`язку з чим позовні вимог в цій частині підлягають задоволенню.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи, що відповідач не скористався правом на подання відзиву у визначений судом строк, не надав суду жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлені до стягнення штрафні санкції, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення суми пені та штрафу за прострочення виконання відповідачем договірного зобов`язання, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ІБК РЕГУЛ" (02232, м. Київ, вул. Костянтина Данькевича, буд. 12; ідентифікаційний код: 40617073) на користь ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "УКРЕНЕРГО" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 25; ідентифікаційний код: 00100227) 3 392,64 грн. - пені, 4 166,40 грн. - штрафу та 1 921 грн. - витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 27.01.2020.

Суддя І.В. Приходько