Рішення

від 15.01.2020 по справі 916/2845/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/2845/19

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Савченко А.В.

За участю представників сторін:

Від позивача: не з`явився;

Від відповідача: не з`явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Ойл Траст" до товариства з обмеженою відповідальністю російсько-української паливної компанії „Рута і К" про стягнення 183 754,63 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Ойл Траст" (далі по тексту - ТОВ „Ойл Траст") звернулось до господарського суду із позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю російсько-української паливної компанії „Рута і К" (далі по тексту - ТОВ „Рута і К") про стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 183 754,63 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом наявності у відповідача повернути позивачеві надмірно перераховані грошові кошти у порядку ст. 1212 ЦК України, у зв`язку з розірванням сторонами договору оренди.

ТОВ „Рута і К" не скористалось наданим законом правом на участь свого представника у судовому процесі. При цьому, суд зазначає, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень. Оскільки ТОВ „Рута і К" не було надано суду відзиву на позов, справа розглядається за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив наступне.

01.07.2014р. між ТОВ „Ойл Траст" (Орендар) та ТОВ „Рута і К" (Орендодавець) було укладено договір оренди АЗС №02, відповідно до п. п. 1.1, 1.2 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у тимчасове і платне користування автозаправні станції (АЗС) з обладнанням (далі по тексту - об`єкти що орендуються), а саме: АЗС №52 за адресою: Одеська область, м. Рені, вул. 28 Червня, 266; АЗС №60 за адресою: Одеська область, м. Білгород - Дністровський, вул. Ізмаїльська, 149а; АЗС №72 за адресою: Одеська область, смт. Саврань, вул. Жовтневої революції, 68.

Відповідно до п. п. 3.1, 3.2. договору оренди №02 від 01.07.2014р. приймання-передача об`єктів, що орендуються, в тимчасове платне користування (оренду), здійснюється представниками сторін після підписання цього договору, шляхом підписання актів приймання-передачі об`єктів, що орендуються. Повернення об`єктів, що орендуються від Орендаря до Орендодавця здійснюється представниками сторін шляхом підписання актів приймання-передачі об`єктів, що орендуються не пізніше 10 (десяти) днів з моменту закінчення строку дії договору.

Умовами п. 4.1 договору оренди №02 від 01.07.2014р. визначено, що розмір щомісячної орендної плати за об`єкти, що орендуються, надається в протоколі погодження ціни, який є невід`ємною частиною цього договору. Шляхом підписання додатків до договору сторонами було визначено розмір орендної плати по кожному із орендованих об`єктів.

Згідно з п. п. 8.5, 8.6 договору оренди №02 від 01.07.2014р. строк дії договору визначений сторонами з 01.07.2014р. по 30.06.2017р. Всі зміни та доповнення мають юридичну силу лише при взаємному їх посвідченні представниками сторін у кожному конкретному випадку.

01.11.2014р. між сторонами по справі було укладено додаткову угоду №1 до договору оренди №02 від 01.07.2014р., відповідно до умов якої сторонами було викладено п. 1.2, в якому наведені адреси об`єктів оренди, у новій редакції.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ „Рута і К" на виконання договору оренди №02 від 01.07.2014р. було передано ТОВ „Ойл Траст" у користування відповідне майно, що підтверджується наступними підписаними між сторонами актами приймання-передачі майна: двома актами від 04.07.2014р., двома актами від 08.07.2014р., двома актами від 11.07.2014р., двома актами від 01.11.2014р.

Так, на виконання умов договору оренди №02 від 01.07.2014р. ТОВ „Ойл Траст" було перераховано на рахунок ТОВ „Рута і К" грошові кошти у загальному розмірі 494 371,42 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями, а саме: №149 від 29.08.2014р. на суму 41 868,40 грн., №185 від 04.09.2014р. на суму 129 769,46 грн., №233 від 11.09.2014р. на суму 31 739,37 грн., №240 від 11.09.2014р. на суму 8818,79 грн., №241 від 11.09.2014р. на суму 6779,04 грн., №242 від 11.09.2014р. на суму 399,36 грн., №257 від 12.09.2014р. на суму 48 000,00 грн., №261 від 12.09.2014р. на суму 24 000,00 грн., №624 від 27.11.2014р. на суму 202 997,00 грн.

При цьому, між ТОВ „Ойл Траст" та ТОВ „Рута і К" на підставі договору оренди №02 від 01.07.2014р. було підписано акти на загальну суму 65 917,16 грн., а саме: акт від 31.07.2014р. на суму 7511,61 грн., акт від 31.08.2014р. на суму 9595,00 грн., акт від 30.09.2014р. на суму 9495,00 грн., акт від 31.10.2014р. на суму 9495,00 грн., акт від 30.11.2014р. на суму 11367,00 грн., акт від 31.12.2014р. на суму 11367,00 грн., акт від 20.01.2015р. на суму 7186,55 грн.

Варто зазначити, що позивачем у поданій до суду позовній заяві наголошено, що частина грошових коштів у розмірі 126 084,68 грн., надмірно сплачених позивачем за договором оренди №02 від 01.07.2014р., була повернута відповідачем. Доказів на підтвердження повернення відповідачем грошових коштів у розмірі 126 084,68 грн. позивачем суду не надано. Враховуючи визнання позивачем обставини щодо повернення відповідачем грошових коштів у розмірі 126 084,68 грн., господарський суд доходить висновку, що вказана обставина не потребує доведення під час вирішення даного спору.

14.12.2014р. між ТОВ „Ойл Траст" та ТОВ „Рута і К" було підписано додаткову угоду №2 до договору оренди №02 від 01.07.2014р., відповідно до умов якої сторони дійшли згоди розірвати договір оренди з моменту підписання цієї додаткової угоди та повернення об`єктів оренди за актом приймання-передачі майна.

З огляду на розірвання сторонами договору оренди №02 від 01.07.2014р. ТОВ „Ойл Траст" було повернуто ТОВ „Рута і К" орендоване майно, що підтверджується наступними підписаними між сторонами актами приймання-передачі майна: чотирма актами від 19.01.2015р. та чотирма актами від 20.01.2015р.

28.12.2018р. між сторонами по справі було підписано акт звірки розрахунків №Б-00000043 за договором оренди №02 від 01.07.2014р., з якого вбачається, що заборгованість ТОВ „Рута і К" на користь ТОВ „Ойл Траст" складає 302 369,58 грн. Крім того, між сторонами по справі було підписано акт звірки розрахунків №Б-00000042, відповідно до якого заборгованість ТОВ „Рута і К" на користь ТОВ „Ойл Траст" також складає 302 369,58 грн.

При цьому, з акту звірки взаєморозрахунків №Б-00000042 від 13.05.2019р. складеного до договору №35 від 01.08.2013р. вбачається, що заборгованість ТОВ „Ойл Траст" на користь ТОВ „Рута і К" складає 118 614,95 грн.

31.05.2019р. між ТОВ „Ойл Траст" та ТОВ „Рута і К" було укладено угоду про залік однорідних зустрічних вимог, відповідно до п. п. 2.3 якої заборгованість ТОВ „Рута і К" на користь ТОВ „Ойл Траст" згідно договору оренди №02 від 01.07.2014р. складає 302 369,58 грн.; заборгованість ТОВ „Ойл Траст" на користь ТОВ „Рута і К" згідно договору оренди №35 від 01.08.2013р. складає 118 614,95 грн.

Відповідно до п. п. 4, 7 угоди про залік однорідних зустрічних вимог від 31.05.2019р. сторони дійшли згоди провести залік однорідних зустрічних вимог на суму 118 614,95 грн. Залишок заборгованості ТОВ „Рута і К" перед ТОВ „Ойл Траст" згідно договору оренди №02 від 01.07.2014р. складає 183 754,63 грн.

22.07.2019р. ТОВ „Ойл Траст" звернулось до ТОВ „Рута і К" із претензією №22-07/01, відповідно до якої позивач просив повернути переплату за договором оренди №02 від 01.07.2014р. у розмірі 183 754,63 грн. Оскільки претензія позивача була залишена ТОВ „Рута і К" без відповіді та задоволення ТОВ „Ойл Траст" і було подано до господарського суду дану позовну заяву.

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені приписами частини другої ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України.

Враховуючи обґрунтування заявлених ТОВ „Ойл Траст" позовних вимог приписами ст. 1212 ЦК України, господарський суд вважає за необхідне надати оцінку заявленим у межах даної справи вимогам із урахуванням норм цивільного законодавства, якими врегульовані питання набуття, збереження майна без достатньої правової підстави.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Наведене дозволяє дійти висновку, що обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Верховним Судом у постанові від 15.02.2019р. по справі №910/21154/17, предметом позовних вимог у межах якої була позовна вимога товариства про стягнення суми попередньої оплати за договором на виготовлення меблів по індивідуальному замовленню, було наголошено, що з припиненням дії договору підряду аванс втрачає ознаки авансу та стає майном (грошовими коштами), набутими підрядником без достатньої правової підстави. Відтак, ст. 1212 ЦК України, застосовується за наявності сукупності таких умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав; або коли така підстава згодом відпала. Випадок, коли зобов`язання було припинено на вимогу однієї із сторін відповідно до закону чи умов договору належить до таких підстав. З огляду на зазначене, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про можливість застосування до спірних правовідносин положення частини 4 статті 849 ЦК України в сукупності з приписами статті 1212 ЦК України та стягнення на користь позивача безпідставно отриманих коштів.

З огляду на викладене вище, враховуючи правову позицію Верховного Суду, наведену у постанові від 15.02.2019р. по справі №910/21154/17, господарський суд дійшов висновку про наявність у ТОВ „Ойл Траст" права вимагати повернення сплачених на користь ТОВ „Рута і К" грошових коштів за умови припинення між сторонами договірних відносин, тобто у випадку, якщо підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Відповідно до ч.1 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Відповідно до статті 761 цього Кодексу право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Відповідно до ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральній формі. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Статтею 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Відповідно до ст. 291 ГК України Одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об`єкта оренди; ліквідації суб`єкта господарювання-орендаря; загибелі (знищення) об`єкта оренди. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Господарським судом під час вирішення даної справи було встановлено, що 14.12.2014р. між ТОВ „Ойл Траст" та ТОВ „Рута і К" було укладено додаткову угоду №2 до договору оренди №02 від 01.07.2014р., відповідно до умов якої сторони дійшли згоди розірвати договір оренди. При цьому, відповідно до наявних в матеріалах справи актів приймання-передачі майна позивачем було повернуто відповідачеві майно, яке перебувало у користуванні ТОВ „Ойл Траст" на підставі договору оренди.

При цьому, господарський суд зазначає, що під час дії договору ТОВ „Ойл Траст" було перераховано на користь ТОВ „Рута і К" грошові кошти в рахунок сплати орендних платежів у розмірі 494 371,42 грн. Натомість, між сторонами було підписано акти наданих послуг до договору оренди на суму 65 917,16 грн. Наведене, дозволяє господарському суду дійти висновку, що ТОВ „Ойл Траст" було перераховано на користь ТОВ „Рута і К" грошові кошти у розмірі більшому, ніж визначено договором оренди №02 від 01.07.2014р., який в подальшому на підставі додаткової угоди №2 від 14.12.2014р. був розірваний за згодою сторін.

Підсумовуючи викладене вище, враховуючи, що підстава, на якій ТОВ „Рута і К" було набуто грошові кошти, згодом відпала, у зв`язку з розірванням сторонами договору оренди №02 від 01.07.2014р., господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення із відповідача безпідставно набутих коштів у порядку ст. 1212 ЦК України.

Перевіривши заявлений ТОВ „Ойл Траст" до стягнення розмір безпідставно набутих відповідачем грошових коштів у сумі 183 754,63 грн., господарський суд дійшов висновку про правильність здійсненого позивачем розрахунку. При цьому, господарським судом було враховано, що розмір заборгованості відповідача перед позивачем за договором оренди №02 від 01.07.2014р. в тому числі, підтверджується підписаною між сторонами по справі угодою про залік однорідних зустрічних вимог від 31.05.2019р. Наведе має наслідком необхідність задоволення заявлених ТОВ „Ойл Траст" до ТОВ „Рута і К" позовних вимог шляхом присудження до стягнення із відповідача на користь позивача безпідставно набутих коштів у розмірі 183 754,63 грн.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Підсумовуючи викладене вище, господарський суд доходить висновку щодо необхідності задоволення заявлених товариством з обмеженою відповідальністю „Ойл Траст" до товариства з обмеженою відповідальністю російсько-української паливної компанії „Рута і К" позовних вимог шляхом присудження до стягнення на користь позивача безпідставно набутих коштів у розмірі 183 754,63 грн. відповідно до ст. ст. 16, 617, 625, 759, 762, 1212 Цивільного кодексу України, ст. ст. 20, 179, 193, 286, 291 Господарського кодексу України.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 - 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю російсько-української паливної компанії „Рута і К" /65063, м. Одеса, 2-й Артилерійський провулок, буд. 6, ідентифікаційний код 30128556/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Ойл Траст" /61121, Харківська область, м. Харків., вул. Гарібальді, буд. 10, ідентифікаційний код 39238302/ безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 183 754,63 грн. /сто вісімдесят три тисячі сімсот п`ятдесят чотири грн. 63 коп./, судовий збір у розмірі 2 756,32 грн. /дві тисячі сімсот п`ятдесят шість грн. 32 коп./.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 27.01.2020р.

Суддя С.П. Желєзна