Рішення
від 14.01.2020 по справі 917/1485/19
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.01.20 Справа № 917/1485/19

за позовною заявою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", 01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ідент. код 20077720

до відповідача Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод", 39621, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Приходька, 139, ідент. код 05763814

про стягнення 910 363,70 грн.

Суддя Іванко Л.А.

Секретар судового засідання Ісенко М.В.

Представники сторін:

від позивача: Коваленко С.В., дов.№ 14-199 від 17.05.2019 року, посв.№ 6780/10 від 27.06.2018 року

від відповідача: Шмельов М.М., дов.№ 49 юр-121 від 04.07.2019 року

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод" про стягнення 910363,7 грн., в т.ч.: 597680,63 грн. - пені, 170643,39 грн. - 3% річних та 142039,68 грн. - інфляційних втрат, нарахованих за неналежне виконання грошових зобов`язань за договором №4317/084032/з-1718-ТЕ-24 постачання природного газу від 24.10.2017р.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 27.08.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду і відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження. Проведення підготовчого засідання призначено на 26.09.2019 року.

16.09.2019 року від відповідача надійшов відзив на позов (вхід. №9793, арк. спр.195-201, т.3), в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог. В обгрунтування поданих заперечень відповідач зазначив наступне.

На підставі постанови КМ України № 20, між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Полтавській області, Департаментом фінансів Полтавської облдержадміністрації, КП "Теплоенерго", ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" та ПАТ НАК "Нафтогаз України" під час дії договору були підписані Спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 року № 20 та проведені відповідні оплати, що не оспорюється позивачем.

Отже, держава, для забезпечення виконання соціальних програм перед населенням, визначила учасників та порядок проведення розрахунків за спожитий газ, виключно через поточні рахунки із спеціальним режимом використання.

Зазначене також відображено в п. 6.3. спірного договору, а саме: споживач (відповідач) перераховує на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання постачальника (позивача) кожного банківського дня розрахункового місяця кошти згідно з нормативами перерахування, затвердженими в установленому порядку.

За твердженням відповідача, механізму, який би дозволяв йому проводити розрахунки за отриманий від позивача природний газ виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (п. 1.1 Договору № 4317/084032/з/1718-ТЕ-24 від 24.10.17.) за рахунок надходжень на поточні рахунки, які не є рахунками із спеціальним режимом використання, законодавством не передбачено.

Таким чином, держава, шляхом запровадження спеціалізованих нормативних актів, виконання яких поклала на свої інститути влади, запровадила новий механізм взаєморозрахунків між відповідачем та позивачем, чим внесла в господарські правовідносини відповідача та позивача, елементи адміністративного та бюджетного права.

При цьому, зазначає, що додатками до позовної заяви підтверджується:

- Договір № 4317/084032/з/1718-ТЕ-24 від 24.10.17. постачання природного газу укладений виключно для надання відповідачем послуг з опалення та постачання гарячої води населенню на умовах, передбачених ст. 11 Закону України "Про ринок природного газу" та Постанови № 187 на строк дії договору до 30.09.2018 року (включно);

- умови Договору № 4317/084032/з/1718-ТЕ-24 від 24.10.17. відповідають примірному договору, зокрема, в частині порядку розрахунків державою по субвенціях згідно Постанови № 20, що підтверджує погодження сторін на такий порядок розрахунків;

- сторонами договору відкритті поточні рахунки із спеціальним режимом використання в уповноваженому банку АТ "Ощадбанк";

- за участі сторін по договору підписано Спільні протокольні рішення;

- розрахунки по Договору проведені з урахуванням частково оплачених державою коштів по субвенціях на підставі постанови КМУ від 04.03.2002р. № 256;

- суми субвенцій відображені позивачем у розрахунку суми позову.

Відповідні відносини сторін незалежно від умов договору зазнають імперативного регулюючого впливу держави та регулюються спеціальними нормативно-правовими актами адміністративного та бюджетного законодавства, зокрема Постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 р. №20 , на виконання якої під час дії договору за участю сторін укладались спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету.

З огляду на викладені правові норми зазначає, що у відповідача відсутня вина у несвоєчасному проведенні розрахунків за поставлений природний газ, а тому, відсутні підстави для застосування до нього відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання у вигляді нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат (ст. 218 ГК України, ст. 614 ЦК України).

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 26.09.2019 року строк підготовчого провадження продовжено. Підготовче засідання відкладено на 31.10.2019 року.

Ухвалою суду від 31.10.2019 року підготовче засідання відкладено на 21.11.2019 року.

04.11.2019 року позивачем подано відповідь на відзив (вх..№ 11956, арк.. спр.227-233, т.3), в якому просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Зазначає:

по-перше, посилання відповідача на відсутність впливу через застосування рахунків зі спеціальним режимом використання та автоматичного розподілу коштів називає такими, що не відповідають фактичним обставинам справи. На його думку, законодавством не встановлено заборони на проведення оплат шляхом перерахування коштів з поточного рахунку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця;

по - друге, позивач стверджує, що відповідач мав передбачену умовами Договору та нормативними актами можливість впливу на стан розрахунків, проте, не використав її.

Щодо сплати заборгованості за природний газ в порядку, передбаченому Постановою КМУ № 20 на підставі спільних протокольних рішень, зазначає, що відповідно до спільних протокольних рішень проведено сторонами взаєморозрахунки на суму 21360431,7 грн., як часткову оплату покупця, а не усього боргу по Договору.

Отже, за твердженням позивача, борг в сумі 38678107,63 грн. був оплачений відповідачем власними коштами, його оплата не була врегульована спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків, відповідно до постанови КМУ від 11.01.2005 № 20 та постанови КМУ від 04.03.2002 № 256.

На підтвердження оплат, які були здійснені відповідачем міститься сальдо по рахунку з спірним договором купівлі-продажу газу, спільні протокольні рішення, а також письмові пояснення.

Ухвалою суду від 21.11.2019 року закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті на 05.12.2019 року.

Ухвалою суду від 05.12.2019 року розгляд справи відкладено на 14.01.2020 року.

14.01.2020 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно з ч. 6 ст. 233, ст. 240 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши всі наявні у справі докази та письмові пояснення, суд встановив наступне.

Між акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (позивачем) та Публічним акціонерним товариством "Крюківський вагонобудівний завод" (відповідачем) укладено договір постачання природного газу №4317/084032/з/1718-ТЕ-24 від 24.10.2017р. (далі-Договір).

Згідно з п.1.1 Договору позивач, як постачальник, зобов`язався поставити відповідачу (споживачу) у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов`язався прийняти і оплатити його на умовах цього договору.

Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (п. 1.2. Договору).

Відповідно до п.2.1. Договору постачальник передає споживачу з 01.10.2017 року по 31.03.2018р. (включно) природний газ обсягом до 10800,0 тис. куб. м.

Приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку природного газу (п.3.7. Договору).

Згідно п.5.2. Договору ціна за 1000 куб. метрів газу на дату укладання договору становить 4942,00 грн., крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 5930,40 грн.

Як передбачено п.6.1. Договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови КМУ від 11.01.2005р. №20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором.

За невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором.

У разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови КМУ від 11.01.2005р. №20. Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3. цього договору укладення договорів про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. №20 спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, не звільняє споживача від обов`язку сплатити на користь постачальника платежі відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, нараховані на всю суму заборгованості за цим договором. (п.8.1., 8.2., 8.3. Договору).

У пп.3, 4 п.11.3. Договору сторони погодили, що договір про організацію взаєморозрахунків не вносить змін до цього договору та може бути застосований до відносин за цим договором тільки після підписання сторонами окремого додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору.

Будь-які спільні протокольні рішення, в тому числі про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, підписані сторонами відповідно до постанови КМУ від 11.01.2005р. №20, протоколи нарад, дво- та багатосторонніх зустрічей, листування між сторонами: не можуть бути використані для внесення змін до цього договору; можуть бути застосовані до відносин за цим договором тільки після підписання сторонами окремого додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору.

Згідно з п.12.1. Договору, він набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2017р. до 31.03.2018р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

12.03.2018 р. до договору №4317/084032/з/1718-ТЕ-24 від 24.10.2017р. сторонами підписано та скріплено печатками додаткову угоду №1 (а.с.36-37, т.1).

18.04.2018 р. між сторонами вищевказаного договору було підписано додаткову угоду №2, якою визначено, що постачальник передає споживачу в період з 01.04.2018р. по 31.05.2018 р. природний газ орієнтовним обсягом до 750,0 тис. куб.м. (а.с.38).

26.06.2018 р. між сторонами вищевказаного договору було підписано додаткову угоду №3, якою додано п.2.1 розділу 2 в наступній редакції: постачальник передає споживачу в період з 01.06.2018р. по 31.07.2018 р. природний газ орієнтовним обсягом до 600,0 тис. куб.м. (а.с.39).

Згідно додаткової угоди № 4 від 15.08.2018 року додано п.2.1 розділу 2 в наступній редакції:

постачальник передає споживачу в період з 01.08.2018р. по 31.08.2018 р. природний газ орієнтовним обсягом до 250,0 тис. куб.м. (а.с.40).

Згідно додаткової угоди № 5 від 13.09.2018 року додано п.2.1 розділу 2 в наступній редакції:

постачальник передає споживачу в період з 01.09.2018р. по 30.09.2018 р. природний газ орієнтовним обсягом до 250,0 тис. куб.м. (а.с.41).

Розділ 12 "Строк дії договору" викладено в наступній редакції:

12.1 Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою , і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2017 року по 30.09.2018 року (включно), а вчастині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

На підставі договору постачання природного газу №4317/084032/з/1718-ТЕ-24 від 24.10.2017 р. відповідач отримав за період з жовтня 2017 року по вересень 2018 року природний газ на загальну суму 60038539,33 грн., що підтверджується підписаними між позивачем та відповідачем актами приймання-передачі природного газу (додаються, арк. спр.42-51, т.1).

На підтвердження проведення відповідачем оплати в сумі 60038539,33 грн., за поставлений позивачем природний газ за Договором, позивач подав до справи сальдо по ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" (а.с.52).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договору в частині проведення своєчасного розрахунку за поставлений природний газ протягом жовтня 2017 року по вересень 2018 року, у зв`язку з чим, за прострочення виконання грошового зобов`язання позивачем на підставі вимог ст. 625 ЦК України та п. 8.2 Договору нараховані до стягнення інфляційні втрати, 3% річних та пеня.

Відповідно до приписів статті 714 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (абзац перший ч.1 ст. 193 ГК України).

Статтею 526 Цивільного кодексу України та статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З наявних у справі матеріалів вбачається, що за зобов`язаннями, що виникли за жовтень 2017 р. в сумі 3222881,81 грн., відповідач розрахувався 28.11.2017р., за зобов`язаннями, що виникли за листопад 2017р. в сумі 8750311,13 грн., відповідач розрахувався 26.12.2017р., за зобов`язаннями, що виникли за грудень 2017 року в сумі 9262721,41 грн., відповідач розрахувався 26.01.2018 р., за зобов`язаннями, що виникли за січень 2018р. в сумі 11731280,06 грн., відповідач розрахувався 27.02.2018р., за зобов`язаннями, що виникли за лютий 2018р. в сумі 10326759,71 грн., відповідач розрахувався 27.03.2018 р., за зобов`язаннями, що виникли за березень 2018р. в сумі 11225209,38 грн., відповідач розрахувався 26.04.2018р., за зобов`язаннями, що виникли за квітень 2018 р. в сумі 2042566,16 грн., відповідач розрахувався 26.05.2018 р., за зобов`язаннями, що виникли за липень 2018р. в сумі 1025200,1 грн., відповідач розрахувався 28.08.2018р.; за зобов`язаннями, що виникли за серпень 2018р. в сумі 1151576,93 грн., відповідач розрахувався 26.09.2018р.; за зобов`язаннями, що виникли за вересень 2018р. в сумі 1300032,64 грн., відповідач розрахувався 26.10.2018р.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною першою статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Як встановлено судом, заявлені позивачем до стягнення суми пені, 3 % річних та інфляційних розраховані від суми боргу за поставлений природний газ, у тому числі і на розрахунки, проведені відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20, якою затверджено Порядок перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій (далі - Порядок), чинної на час виникнення спірних правовідносин.

Вказаний Порядок визначає механізм перерахування субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот, пільг з послуг зв`язку та інших передбачених законодавством пільг, в тому числі компенсації втрати частини доходів у зв`язку з відміною податку з власників транспортних засобів та відповідним збільшенням ставок акцизного податку з пального для фізичних осіб (крім пільг на одержання ліків, зубопротезування, оплату електроенергії, природного і скрапленого газу на побутові потреби, твердого та рідкого пічного побутового палива, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот) і компенсації за пільговий проїзд окремих категорій громадян за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату, рентної плати за транзитне транспортування трубопроводами природного газу територією України, збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності (далі - субвенція).

Абзацом четвертим пункту 7 Порядку передбачено, що розрахунки проводяться за згодою учасників на підставі актів звіряння або договорів, які визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), і СПР, підписаних усіма учасниками таких розрахунків.

Встановлено, що між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Полтавській області, Департаментом фінансів Полтавської облдержадміністрації, КП "Теплоенерго", відповідачем та позивачем підписано ряд СПР про організацію взаєморозрахунків за природний газ відповідно до Порядку.

Таким чином, підписавши зазначені СПР, сторони погодили, що відшкодування частини боргу відповідача, який полягає у витратах, пов`язаних з газопостачанням населення, що використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, зобов`язання з відшкодування яких взяла на себе держава, здійснюватиметься відповідно до встановлених зазначеними рішеннями порядку.

Крім того, як вбачається зі змісту Порядку від 11.01.2005 № 20, держава взяла на себе бюджетне зобов`язання із відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних із газопостачанням населенню, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.

Запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу, визначений Порядком, держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних із газопостачанням населенню, яке використовує житлові субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг. Тобто держава офіційно визнає неспроможність підприємств паливно-енергетичного комплексу забезпечити вчасні розрахунки в цій частині (залежно від рівня наданих пільг і субсидій, отриманих населенням на відповідній ліцензованій території діяльності).

Визнаючи неможливість розрахунків у цій частині підприємствами паливно-енергетичного комплексу, держава, приймаючи відповідні нормативно-правові акти, змінює характер регулювання відповідних правовідносин, що склалися між сторонами на підставі укладених між ними договорів.

Тобто правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами в цій частині (у розмірі наданих пільг і субсидій, отриманих населенням на відповідній території діяльності відповідача) зазнають імперативного регулівного впливу держави, яка приймає законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг та субсидій; соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій. На виконання таких законодавчих актів держава в особі відповідних державних органів приймає підзаконні нормативні акти, до яких належить і Порядок від 11.01.2005 № 20.

Отже, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсуватиме за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема адміністративного (бюджетного), застосування, чинність яких не залежить від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови.

Зазначеного правового висновку дійшов Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 31.05.2019 у справі № 924/296/18, а також в інших постановах Суду.

За наведеного, суд відхиляє посилання позивача на те, що висновки відповідача щодо зміни строку та порядку здійснення розрахунків на підставі СПР суперечить принципу обов`язковості виконання договірних зобов`язань, передбаченому статтями 527, 627, 629 ЦК України, а сторони вправі, керуючись принципом свободи відповідно до статті 627 ЦК України встановити умовами договору порядок регулювання платежів, здійснених через СПР, а також на те, що підписання СПР відповідно до Порядку не змінює строків та умов розрахунків за договором.

Разом з цим, для застосування наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України необхідно, щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених СПР, які діяли на момент розгляду справа.

Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 09.09.2014 у справі № 5011-35/1533-2012-19/522-2012, від 01.07.2015 у справі № 924/1230/14, від 16.09.2015 у справі № 917/2520/14, від 07.10.2015 у справі № 924/406/14, від 01.10.2015 у справі № 917/2519/14 та постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 904/1858/16, від 14.03.2018 у справі № 910/9806/16, від 12.06.2018 у справі № 922/1010/16, від 02.08.2018 у справі № 922/3873/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 18.06.2019 у справі №914/891/16, від 08.08.2019 у справі № 905/1449/18.

Таким чином, підставою застосування наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, є наявність суми основного боргу, що не була предметом регулювання за СПР та яка була несвоєчасно сплачена відповідачем за рахунок власних коштів. Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 904/1858/16, від 12.06.2018 у справі № 922/1010/16, від 28.11.2018 у справі № 927/370/18, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 18.06.2019 у справі №914/891/16, від 08.08.2019 у справі № 905/1449/18.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що на підставі Постанови КМУ "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій від 11.01.2005 року № 20 та Постанови КМУ від 04.03.2002 року № 256, проведено оплату за спожитий природний газ:

- 20.12.2017 року на суму 2000000,00 грн.;

- 02.03.2018 року на суму 4760431,7 грн.;

- 29.03.2018 року на суму 8484808,84 грн.;

- 29.03.2018 року на суму 1115191,16 грн.;

- 03.05.2018 року на суму 3500000,00 грн.;

- 05.06.2018 року на суму 1500000,00 грн.

Таким чином, відповідно до спільних протокольних рішень сторонами проведено взаєморозрахунки на суму 21360431,7 грн. Даний факт не заперечується позивачем та зазначається ним у відповіді на відзив (№ 14/4-2662В від 23.09.2019 року (а.с.227-233, т.3)

Дослідивши розрахунок позовних вимог, суд встановив наступне.

Як вже зазначалось, позивачем надано послуг на загальну суму 60038539,33 грн.

Розрахунок, здійснений позивачем за умовами спільних протокольних рішень відбувся на загальну суму 21360431,70 грн. за період 2017-2018 років. Тобто, відповідачем сплачено за поставлений газ за рахунок власних коштів 38678107,63 грн. Останній платіж було здійснено 06.07.2018 року. Останнє спільне протокольне рішення було підписано сторонами 05.06.2018 року.

Однак, позивачем не визначено за яким періодом здійснено зарахування коштів щодо періоду наданих послуг, так як за спільними протокольними рішеннями вказано тільки рік, щодо зарахування заборгованості.

Сторонами не визначено, саме за який період було здійснено перерахування коштів у розмірі 38678107,63 грн.

З огляду на викладене, позивачем не доведено період нарахування розміру пені за кожним актом. А як наслідок, нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

Таким чином, враховуючи, що подані учасниками справи докази не містять визначення, за які періоди відбулось зарахування на зазначену суму, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача сум пені, 3% річних та інфляційних.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 232-233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.256 ГПК України). Згідно ст.256 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено 24.01.2020 року

Суддя Іванко Л.А.

Дата ухвалення рішення14.01.2020
Оприлюднено28.01.2020

Судовий реєстр по справі —917/1485/19

Ухвала від 14.12.2020

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Бенедисюк I.М.

Ухвала від 13.11.2020

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Бенедисюк I.М.

Ухвала від 30.09.2020

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Бенедисюк I.М.

Ухвала від 11.08.2020

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Бенедисюк I.М.

Постанова від 03.06.2020

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Терещенко Оксана Іванівна

Постанова від 03.06.2020

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Терещенко Оксана Іванівна

Ухвала від 13.05.2020

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Терещенко Оксана Іванівна

Ухвала від 06.04.2020

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Терещенко Оксана Іванівна

Ухвала від 23.03.2020

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Терещенко Оксана Іванівна

Ухвала від 23.03.2020

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Терещенко Оксана Іванівна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні