Рішення

від 16.01.2020 по справі 340/463/19

ВЕРХОВИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа№340/463/19

Провадження № 2/938/15/20

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2020 року селище Верховина, Верховинський район, Івано-Франківська область

Верховинський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого судді Бучинського А.Б.,

з участю:секретаря судового засідання Фурманюк В.М.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за правилами загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - Стебнівська сільська рада, Верховинського району, Івано-Франківської області, Верховинський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області, -

в с т а н о в и в:

позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати ОСОБА_2 , батьком неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , внести зміни в актовий запис, складений виконавчим комітетом Стебнівської сільської ради, включивши до нього відомості про батька - ОСОБА_2 , стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітньої дитини у твердій грошовій сумі в розмі 2500,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачка вказала, що певний період, а саме: з грудня 2017 року по лютий 2019 року вони з відповідачем проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Між ними були щирі стосунки, вони проживали в її житловому будинку та вели спільне господарство. Під час спільного проживання у них народилась дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , але у зв`язку з неподанням відповідачем заяви про батьківство, запис про дитину було зроблено відповідно до ст. 135 СК України. Відповідач фактично визнав себе батьком дитини, забрав її з дочкою після виписки з полового будинку, вони разом похрестили дитину, він любив та опікувався дочкою. З лютого 2019 року відповідач поїхав в невідомому їй напрямку, а в подальшому сказав, що підтримує стосунки з іншою жінкою, і з того часу перестав піклуватися дитиною. Вона намагалася вирішити питання щодо утримання дочки у добровільному порядку, однак це не дало результатів. А тому просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 23.09.2019 відкрито провадження у справі та справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого засідання. Ухвалою суду від 09.12.2019 закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги в повному обсязі. Пояснила, що з самого початку спільного проживання у них з відповідачем були щирі та теплі стосунки, вони жили в будинку її батьків, час від часу він їздив на заробітки за кордон. У 2018 році у них народилася дочка ОСОБА_3 , у свідоцтві про народження дитини відомості про батька були внесені з її слів - зазначено ім`я батька " ОСОБА_2 ". На даний час відповідач змінив прізвище та ім`я. Він безумовно визнавав себе батьком дитини. Проте, з моменту припинення стосунків та залишення ОСОБА_2 сім`ї, останній припинив підтримувати дитину матеріально, спілкуватися з ними та всіляко ухиляється від виконання батьківських обов`язків. Вказала, що відповідач знав про те, що вона звернулася з позовом до суду з даним позовом, але умисно ухилився від явки до суду, а тому вона не заперечує проти ухвалення заочного рішення. Просить позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, причин неявки суду не повідомив, хоча про розгляд справи повідомлявся у встановленому законом порядку за зареєстрованим місцем проживання, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень. А тому суд вважає, що відповідно до ст.280 ЦПК України, оскільки позивач не заперечує проти такого вирішення справи, слід розглянути справу у відсутності відповідача, постановивши заочне рішення.

Представник третьої особи - Стебнівської сільської ради, Верховинського району, Івано-Франківської області в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, подав заяву про розгляд справи за відсутності представника сільської ради. Щодо задоволення позовних вимог покликався на розсуд суду. А тому, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності третьої особи.

Суд, заслухавши пояснення позивача, вивчивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дослідивши та перевіривши усі обставини справи, на які позивач посилається, позов задовольняє частково з таких підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 народила дочку - ОСОБА_3 , батьком якої зі слів матері в порядку ст. 135 СК України записано ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження дитини серії НОМЕР_1 , виданим Виконкомом Стебнівської сільської ради, Верховинського району, Івано-Франківської області 11.10.2018 (а.с. 14) .

В ході судового розгляду встановлено, що відповідач змінював ім`я, а саме: згідно свідоцтва про зміну імені серія НОМЕР_2 , виданого Путильським районним відділом ДРАЦС ГТУЮ у Чернівецькій області ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 19.05.2016 змінив ім`я на ОСОБА_2 , та згідно свідоцтва про зміну імені виданого Путильським районним відділом ДРАЦС ГТУЮ у Чернівецькій області ОСОБА_2 ", ІНФОРМАЦІЯ_3 01.02.2017 змінив ім`я на ОСОБА_2 ".

З пояснень позивачки батьком дитини є ОСОБА_2 , з яким вона жила сімейним життям з грудня 2017 року до лютого 2019 року.

Той факт, що відповідач мав близькі стосунки з позивачкою підтверджується також актом обстеження матеріально-побутових умов, складеним 25.03.2019 комісією в складі секретаря Стебнівської сільської ради ОСОБА_9 та депутата ОСОБА_8 (а.с. 15) із якого вбачається, що ОСОБА_2 не був зареєстрований, але фактично проживав у с Стебні, Верховинського району, Івано-Франківської області з 28.12.2017 по 03.02.2019 у незареєстрованому шлюбі із ОСОБА_1 . На даний час місце його проживання невідоме.

Викладеним обставинам відповідають правовідносини, які витікають із ст.128 Сімейного кодексу України, де зазначено, що підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України та правовідносини, які витікають із ст.180 СК України щодо обов`язку утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч.2 ст.125 Сімейного Кодексу України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини, за рішенням суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 Сімейного Кодексу України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно ст.128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 СК України, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.135 СК України, при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Відповідно до пункту 4 Постанови Пленуму ВСУ №3 від 15 травня 2006 року "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", справи про визнання батьківства суд розглядає у позовному провадженні. У таких справах позови осіб, зазначених у ч. 3 ст. 128 СК України, приймаються до судового розгляду, якщо дитина народжена матір`ю, яка не перебуває у шлюбі, немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду і запис про батька дитини в Книзі реєстрації народжень учинено за прізвищем матері, а ім`я та по батькові дитини записано за вказівкою матері (ч. 1 ст. 135 СК України).

Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15 травня 2006 року Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства аліментів , спір про походження дитини від осіб, які не перебувають у шлюбі між собою і не подали в державні органи реєстрації актів цивільного стану (далі - органи РАЦС) спільної заяви про реєстрацію їх як батьків, суд може вирішувати за заявою про визнання батьківства, поданою: одним із батьків; особою котра вважає себе батьком; опікуном (піклувальником) дитини; іншою особою, на утриманні якої вона перебуває; самою дитиною, яка досягла повноліття.

Рішення щодо визнання батьківства має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено). Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ст. 212 ЦПК, згідно з якою жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.

Отже, сімейне законодавство України не визначає будь-яких особливостей щодо предмета доказування у даній категорії справ. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі ст.129 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.

Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства.

Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи. У той же час, суд одночасно зазначає, що висновок судово-генетичної експертизи не є єдиним доказом походження дитини від певної особи, такий факт може бути доведено і іншими доказами.

Вказана правова позиція узгоджується з викладеною позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 16 травня 2018 року по справі №591/6441/14-ц (провадження №61-6030св18).

Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Позивачем по справі не заявлялось клопотання про призначення судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи, як і не надано під час розгляду справи відповідного висновку за наслідком його проведення.

Пунктами 2.13, 2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року № 96/5 встановлено, що підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану в тому числі є: рішення суду про визнання батьківства (материнства), у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану.

Таким чином виходячи з досліджених судом доказів, а також того, що позов пред`явлений в інтересах дитини суд вважає батьківство ОСОБА_2 стосовно народженої позивачкою дитини - ОСОБА_3 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , доведеним і таким, що може бути визнаним в судовому порядку.

Як встановлено судом, на даний час малолітня дитина ОСОБА_3 , проживає з позивачкою та перебуває на її утриманні.

Угоди про добровільну сплату аліментів між сторонами у справі не досягнуто. За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дітей той із них, з ким вони проживають, вправі звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів.

Вирішуючи позов в частині стягнення із відповідача на утримання дитини аліментів, суд виходить з того, що відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно ч.1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Частиною 1 ст. 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Суду не надано доказів про наявність на утриманні відповідача інших неповнолітніх дітей та непрацездатних членів сім`ї, а також доказів, які свідчать про наявність підстав для звільнення від обов`язку утримувати дитину.

При цьому, встановлений ст.182 СК України, розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, як мінімальний рекомендований розмір аліментів може бути присуджений судом за умови достатності заробітку платника аліментів. Позивачем жодним чином не доведено перед судом достатність заробітку відповідача для сплати ним аліментів в твердій грошовій сумі в розмірі 2500,00 гривень.

Однак, виходячи в першу чергу із інтересів дитини, приймаючи до уваги, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, а мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з урахуванням усіх істотних обставин справи та матеріального стану сторін, рівного обов`язку батьків щодо утримання дитини, суд вважає що встановлений раніше розмір аліментів рішенням суду підлягає збільшенню до 1500 грн, які слід стягувати щомісячно, з перерахунком індексації кожного місяця відповідно до закону, до досягнення дитиною повноліття. При цьому такий розмір аліментів є достатнім, та таким, що здатний забезпечити дитині належні умови для існування, повноцінного розвитку та належних умов проживання, а тому позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

У відповідності до вимог ст.141 ЦПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача, сплачені нею та документально підтверджені судові витрати, а саме - судовий збір в сумі 768, 40 грн., а також судовий збір на користь держави в сумі 768, 40 грн.

Керуючись ст.ст.10-13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280-282, 354, 355, Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

позов задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_2 батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки: с Стебні, Верховинського району, Івано-Франківської області.

Внести зміни в актовий запис про народження ОСОБА_3 №6 від 11.10.2018, складений виконавчим комітетом Стебнівської сільської ради Верховинського району Івано-Франківської області, вказавши в графі батько ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно, в твердій грошовій сумі в розмірі 1500 гривень 00 копійок (одна тисяча п`ятсот гривень нуль копійок), але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, які підлягають індексації відповідно до закону, починаючи з дня звернення до суду 21 серпня 2019 року і до досягнення дитиною повноліття.

Допустити негайне виконання рішення суду у частині стягнення аліментів із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , в твердій грошовій сумі, в межах суми платежу за один місяць, в розмірі 1500 гривень (одна тисяча п`ятсот гривень).

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати, а саме: судовий збір в сумі 768 гривень 40 копійок.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 768 гривень 40 копійок (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити за їх безпідставністю.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Івано-Франківського апеляційного суду через Верховинський районний суд Івано-Франківської області або безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ; персональний ідентифікаційний номер НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: с Довгопілля, Путильський район, Чернівецька область, паспорт серії НОМЕР_4 , виданий Путильським РС УДМС України в Чернівецькій області 01.02.2017.

Треті особи:

Стебнівська сільська рада, Верховинського району, Івано-Франківської області, юридична адреса: с Стебні, Верховинський район, Івано-Франківська область.

Верховинський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області, юридична адреса: смт Верховина вул. І.Франка, Верховинський район, Івано-Франківська область, ЄДРПОУ 20556892.

Повний текс судового рішення складено 27 січня 2020 року.

Суддя: Бучинський А.Б.