Рішення

від 24.01.2020 по справі 378/1449/19

СТАВИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер: 378/1449/19

Провадження № 2/378/18/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" січня 2020 р. Ставищенський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді: Гуртовенко Р. В.

за участю секретаря: Мельник Н. Д.,

представника позивача -

ОСОБА_1 : ОСОБА_2 ,

представника відповідача -

ПСП Гейсиське : Білецької Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Ставище Київської області цивільну справі за позовом ОСОБА_1 до Гейсиської сільської ради Ставищенського району Київської області та Приватного сільськогосподарського підприємства Гейсиське про поновлення строку звернення до суду та визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом, -

ВСТАНОВИВ:

До суду з вказаним позовом звернувся ОСОБА_1 з посиланням на те, що з грудня 1951 року по січень 1985 року ОСОБА_3 була членом та працювала в колгоспі Авангард села Гейсиха Ставищенського району Київської області. Як вбачається з пенсійного посвідчення №284635 виданого 25.12.1984 року, ОСОБА_3 , як члену колгоспу Авангард , призначена пенсія довічно. Відповідно до статуту КСП Авангард члени колгоспу Авангард , в т.ч. колгоспні пенсіонери, ставали членами колективного сільськогосподарського підприємства. 31 серпня 1995 року на підставі рішення Гейсиської сільської ради народних депутатів четвертої сесії 22 скликання від 21.06.1995 року колективному сільськогосподарському підприємству "Авангард" видано Державний акт на право колективної власності на землю KB №022, яким передано у колективну власність 2064,00 га землі в межах згідно з планом, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за №1 від 31.08.1995 року. Саме з 31.08.1995 року ОСОБА_3 , як колгоспний пенсіонер та член КСП Авангард набула право на земельну частку (пай) в цих землях згідно п. 2 Указу Президента України "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" від 8 серпня 1995 року №720. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його дружина ОСОБА_3 , на її майно відкрилася спадщина, про що в Ставищенській районній державний нотаріальній конторі заведена спадкова справа за №63918969. Спадкоємцем за законом першої черги, який спадщину прийняв, вступивши у володіння та управління спадковим майном, постійно проживаючи разом із спадкодавцею на час відкриття спадщини, є він її чоловік ОСОБА_1 .. Рішенням загальних зборів КСП Авангард №2 від 10.12.1996 року затверджено списки громадян-членів КСП Авангард для виготовлення науково-технічної документації по паюванню земель, проте до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай), що доданий до Державного акта на землю ОСОБА_3 помилково не була внесена. Розмір земельної частки (паю) по даному підприємству становить 2,8 в умовних кадастрових гектари без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), вартість земельної частки (паю) становить 111614,40 гривень. На момент смерті ОСОБА_3 , як пенсіонер колгоспу Авангард , згодом КСП Авангард , мала право на земельну частку (пай) без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) із земель КСП "Авангард". Він є її спадкоємцем за законом, який фактично вступив у володіння та управління спадковим майном, а отже прийняв спадщину в цілому. Тобто йому належать всі права та обов`язки померлої, в т.ч. її право вимоги визначення земельної частки (паю). Він, 1929 року народження, учасник війни, про не включення померлої дружини до списків осіб, доданих до Державного акта на право колективної власності 10.12.1996 року не знав, оскільки в період 1995-1999 роки страждав на сечокислий діатез, остеохондроз поперекового відділу хребта з вираженим больовим синдромом, остеоартроз, ішемічну хворобу серця, атеросклероз судин, хронічну недостатність кровообігу (ХНК), кардіосклероз, облітеруючий атеросклероз судин нижніх кінцівок, з приводу яких проходив періодичне амбулаторне, стаціонарне та санаторно-курортне лікування і перебував на обліку в Ставищенській центральній районній лікарні Київської області. На його усні звернення про визначення дружині чи йому, як її спадкоємцю, земельної частки (паю), йому відповідали про не оспорювання права померлої, проте відсутність можливостей його задовольнити. Із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на належне померлій спадкове майно він звернувся до Ставищенської районної державної нотаріальної контори, на що 19.03.2019 року за №331/02-31 державний нотаріус Ставищенської районної державної нотаріальної контори винесла постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії по видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну частку (пай) через відсутність правовстановлюючого документа на ім`я померлої. 12.02.2000 року КСП Авангард (код ЄДРПОУ 03755779) реорганізовано шляхом приєднання до Приватного сільськогосподарського підприємства Гейсиське (код ЄДРПОУ 30830919). Невизнання цивільного права полягає у пасивному запереченні наявності у нього суб`єктивного цивільного права, зокрема права на спадщину на земельну частку (пай), оскільки за життя ОСОБА_3 права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) не реалізувала, тобто не оформила свої права. Через відсутність належного правовстановлюючого документу він позбавлений можливості оформити свої спадкові права.

Позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить поновити строк звернення до суду та визнати за ним, в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 дружини ОСОБА_3 право на земельну частку (пай) розміром 2,8 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) на території Гейсиської сільської ради Ставищенського району Київської області, яка належала ОСОБА_3 , як члену колективного сільськогосподарського підприємства "Авангард" села Гейсиха Ставищенського району Київської області.

В судове засідання позивач не з`явився, належним чином повідомлений про місце, час та дату його проведення, причини своєї неявки суду не повідомив.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав, підтвердив обставини, викладені в позовній заяві. Додатково суду пояснив, що позивач в період з 1995 року по 1999 рік тяжко хворів, хворіє і на даний час, є людиною похилого віку, оскільки 1929 року народження, учасник війни та прикутий до ліжка. Саме тому він вчасно не зміг звернутися до суду з позовом про визнання права на земельну часку (пай) своєї померлої дружини, як її спадкоємець. Позивачу недавно стало відомо, що його дружину не було включено до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай) на території Гейсиської сільської ради Ставищенського району Київської області, як члена колективного сільськогосподарського підприємства "Авангард" села Гейсиха. Коли саме позивач дізнався, що його дружину не було включено до зазначеного списку осіб, які мають право на земельну частку (пай), сказати точно не може.

Представник відповідача - Гейсиської сільської ради Ставищенського району Київської області в судове засідання не прибув, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, до суду від вказаної ради надійшла заява, в якій уточнені позовні вимоги сільська рада визнає, справу просить розглядати без участі її представника (а. с. 68).

Від представника відповідача ПСП Гейсиське Білецької Л.І. до суду надійшов відзив на уточнену позовну заяву (а. с. 79-81), в якому вона просить позовну заяву залишити без задоволення, оскільки з нею не погоджується у повному обсязі та вважає, що ПСП Гейсиське є неналежним відповідачем у даній справі. Воно не здійснює розпорядження земельними ділянками на користь членів реорганізованого КСП Аванград . У даному випадку ПСП Гейсиське не є органом, який здійснює розпорядження земельними ділянками колективної власності, таким органом є відповідна сільська рада. Крім того, позовні вимоги жодним чином не стосуються прав та обов`язків ПСП Гейсиське та не містять будь-яких вказівок на необхідність вчинення останнім дій зобов`язального характеру. Вважає, що ПСП Гейсиське не є правонаступником КСП Аванград , а відтак не є належним відповідачем та заінтересованою особою у даній справі. Крім того, представник відповідача подав до суду заяву, в якій просить застосувати до позову строк позовної давності та відмовити на підставі цього в задоволенні позовних вимог, оскільки передбачений законодавством трирічний строк позовної давності у даних спірних правовідносинах давно минув. З 1999 року по 2019 рік позивачем не було здійснено жодних дій спрямованих на визнання права на земельну частку (пай) його померлої дружини, у зв`язку з цим, вважає, що позивач порушив строк позовної давності для подання позовної заяви. Поважні причини пропуску позивачем строку позовної давності відсутні (а. с. 82-85). Додатково в судовому засіданні ОСОБА_4 суду пояснила, що померла дружина позивача ОСОБА_3 була членом колгоспу Авангард , а згодом і КСП Авангард с. Гейсиха Ставищенського району Київської області. За життя ОСОБА_3 мала право на земельну частку (пай) розміром 2,8 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) на території Гейсиської сільської ради Ставищенського району Київської області, як член КСП "Авангард" села Гейсиха. Рішень про відмову ОСОБА_3 у наданні права на земельну частку (пай) в землях КСП "Авангард" не було. ОСОБА_3 не включено до списку доданого до державного акта на право колективної власності КСП "Авангард", оскільки на момент розпаювання земель колективної власності у 1996 році остання уже померла. Позивач знав про це, але в межах строку позовної давності не звернувся вчасно до суду з позовом про визнання за ним права на земельну частку (пай) своєї дружини як її спадкоємець.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні показав, що він є сином позивача, вважає, що його мати ОСОБА_3 , яка весь час проживала та померла в с. Гейсиха Ставищенського району Київської області, мала право на земельну частку (пай) в колективній власності КСП Авангард , як його член. В кінці 1999 року йому повідомили із Гейсиської сільської ради про необхідність з`явитись для отримання сертифікату на земельну частку (пай) для батька. Він запитав, чи є сертифікат на земельну частку (пай) і для матері, на що тодішній голова Гейсиської сільської ради ОСОБА_6 повідомив йому, що для ОСОБА_3 даний сертифікат не виготовлявся, оскільки рішенням загальних зборів КСП Авангард в список осіб, які мають право на отримання земельної частки (паю) її включено не було, так як на момент розпаювання землі вона уже померла. З цього приводу ні до КСП Авангард , ні до його правонаступника ПСП Гейсиське він не звертався, щоб отримати сертифікат на матір. В 2012 році по довіреності, як представник батька, він звертався до Ставищенського районного відділу земельних ресурсів, де отримав свідоцтво про право власності на земельну частку (пай) на батька, оскільки останній 1929 року народження, тривалий час хворіє та прикутий до ліжка. В 2005 чи 2006 році, можливо навіть і раніше, точної дати не пам`ятає, від імені свого батька він підписував договір оренди земельної (частки) паю.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши учасників справи, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, допитавши свідка ОСОБА_5 , дослідивши письмові докази, вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити, виходячи із наступного.

Судом встановлено слідуючі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до довідки №116 від 08.08.2019 року ПСП Гейсиське , ОСОБА_3 працювала в колгоспі Авангард з грудня 1951 року по січень 1985 року. В грудні 1996 року загальними зборами (протокол №2 від 10.12.1996р.) затверджувалися списки на паювання землі. Згідно діючими на той час рекомендаціями ОСОБА_7 не була включена до списку осіб на розпаювання землі, так як померла у вересні 1995 року. Заяви від спадкоємців про включення ОСОБА_3 до списку на паювання землі до 2019 року не надходили (а. с. 65).

З копії пенсійного посвідчення №284635 виданого 25.12.1984 року (а. с. 13), оглянутої в судовому засіданні пенсійної справи ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановлено, що ОСОБА_3 , як члену колгоспу Авангард , призначена пенсія по старості довічно.

Відповідно до повідомлень відділу у Ставищенському районі міжрайонного управління у Ставищенському та Таращанському районах ГУ Держеокадастру у Київській області №18/148-19 від 03.06.2019 року (а. с. 61) та №16/148-19 від 20.05.2019 року (а. с. 62), 31 серпня 1995 року на підставі рішення Гейсиської сільської ради народних депутатів четвертої сесії 22 скликання від 21.06.1995 року колективному сільськогосподарському підприємству "Авангард" видано Державний акт на право колективної власності на землю KB №022, яким передано у колективну власність 2064,00 га землі в межах згідно з планом, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за №1 від 31 08.1995 року. Розмір земельної частки (паю) по даному підприємству становить 2,8 в умовних кадастрових гектари без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), вартість земельної частки (паю) становить 111614,40 гривень. В науково-технічній документації по паюванню земель, переданих в колективну власність КСП Авангард та в технічній документації по паюванню земель, переданих в колективну власність 9-ти членам КСП Авангард с. Гейсиха Ставищенського району Київської області, прізвище ОСОБА_3 відсутнє. Тобто в списку осіб, які мають право на земельну частку (пай) в колективній власності КСП Авангард , прізвище ОСОБА_3 не значиться.

Згідно довідки начальника відділу державної реєстрації Ставищенської РДА від 31.05.2019 року, КСП Авангард реорганізовано шляхом приєднання до ПСП Гейсиське , яке є правонаступником прав та обов`язків приєднаного підприємства, що підтверджується витягом з протоколу №2 від 12.02.2000 року загальних зборів членів КСП Авангард (а. с. 63).

Факт правонаступництва ПСП Гейсиське підтверджується листом даного підприємства №13 від 13.01.2020 року, статут КСП Авангард на зберіганні у правонаступника не значиться (а. с. 112-113).

Із копії статуту КСП Авангард вбачається, що члени колгоспу, на базі якого створено підприємство, вступають зі своїми паями і зараховуються до членів підприємства з усією юридичною повнотою, якщо не подали заяву про вихід з господарства (а. с. 141-154).

ІНФОРМАЦІЯ_1 в Гейсиха Ставищенського району Київської області ОСОБА_3 померла, спадкоємцем за законом першої черги, який спадщину прийняв, вступивши у володіння та управління спадковим майном, постійно проживаючи разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, є її чоловік ОСОБА_1 (а. с. 107-111).

Відповідно до довідки головного лікаря КНП Ставищенська ЦРЛ №1092 від 31.10.2019 року (а. с. 23), ОСОБА_1 , 1929 року народження, учасник війни, в період 1995-1999 роки перебував на обліку в Ставищенській центральній районній лікарні Київської області та страждав на: сечокислий діатез, остеохондроз поперекового відділу хребта з вираженим больовим синдромом, остеартроз, ішемічну хворобу серця, атеросклероз судин, хронічну недостатність кровообігу (ХНК), кардіосклероз, облітеруючий атеросклероз судин нижніх кінцівок з приводу яких проходив періодичне амбулаторне, стаціонарне та санаторно-курортне лікування.

Із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на належне померлій спадкове майно позивач звернувся 19.03.2019 року до Ставищенської районної державної нотаріальної контори (а. с. 108).

19.03.2019 року за №331/02-31 державний нотаріус Ставищенської районної державної нотаріальної контори винесла постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії по видачі свідоцтва про право на спадщину через відсутність правовстановлюючого документа на ім`я померлої (а. с. 66, 111).

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до пунктів 1, 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України цей кодекс застосовується до цивільних правовідносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто після 1 січня 2004 року.

В п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року Про судову практику у справах про спадкування зазначено, що відносини спадкування регулюються правилами ЦК (435-15), якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК УРСР), у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК (435-15) і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

Спірні спадкові правовідносини, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 регулюються нормами ЦК УРСР, оскільки виникли до 1 січня 2004 року.

Згідно з ст. 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Відповідно до ст. 525 ЦК УРСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.

Статтею 526 ЦК УРСР передбачено, що місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця.

Згідно з ст. 527 ЦК УРСР спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті.

Статтею 529 ЦК УРСР передбачено, що при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти, дружина і батьки померлого.

Відповідно до ст. 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Статтею 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Згідно з ст. 553 ЦК УРСР спадкоємець за законом або за заповітом вправі відмовитись від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. При цьому він може заявити, що відмовляється від спадщини на користь кого-небудь з інших спадкоємців, закликаних до спадкоємства за законом або за заповітом. Наступне скасування спадкоємцем такої заяви не допускається. Вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини (стаття 549 цього Кодексу).

Відповідно до ст. 560 ЦК УРСР спадкоємці закликані до спадкоємства, можуть одержати в державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини свідоцтво про право на спадщину.

Згідно з ст. 561 ЦК УРСР - свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям за законом після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини.

Земельний пай відповідно до Указу Президента України від 10 листопада 1994 року "Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва" та з п. 2 Указу Президента України від 8 серпня 1995 року "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" - це умовна частка землі, визначена у результаті поділу земель, переданих державою у колективну власність, серед членів сільськогосподарського підприємства. Право на нього мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, у тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, відповідно до списку, що додається до Державного акта на право колективної власності на землю.

В п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 16 квітня 2004 року "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" вказано, що член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

Таким чином, суд дійшов висновку, що з 31.08.1995 року (дата видачі та реєстрації державного акта на право колективної власності на землю KB №022) ОСОБА_3 , як член колгоспу Авангард , а згодом і член КСП Авангард , правонаступником якого є ПСП Гейсиське , набула право на земельну частку (пай) в цих землях згідно п. 2 Указу Президента України "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" від 8 серпня 1995 року №720.

Відповідно до ст. 76 ЦК Української РСР 1963 року, що діяв на час виникнення спірних правовідносин та підлягає застосуванню, право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Винятки з цього правила, а також підстави зупинення і переривання перебігу строків позовної давності встановлюються законодавством Союзу РСР і ст. ст. 78, 79 цього Кодексу.

Відповідно до ст. ст. 71, 75, 80 ЦК Української РСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки. Закінчення строку позовної давності до пред`явлення позову є підставою для відмови в позові. Позовна давність застосовується судом, арбітражем або третейським судом незалежно від заяви сторін.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивач пропустив строк позовної давності щодо звернення з вказаним позовом до суду, оскільки з дня смерті ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_2 , до дня звернення позивача з вказаним позовом до суду - 05.11.2019 року, минуло понад 24 роки. Протягом вказаного часу позивач письмово до КСП Авангард , а потім і до його правонаступника ПСП Гейсиське з приводу порушення права його померлої дружини на отримання земельної частки (паю), як її спадкоємець не звертався, що підтверджується довідкою №116 від 08.08.2019 року ПСП Гейсиське (а. с. 65) та показами в судовому засіданні свідка ОСОБА_5 .. Разом з тим, в усній формі звернення позивача з зазначеного приводу мали місце, про що ним вказано в заяві про уточнення позовних вимог (а. с. 54-56). За прийняттям спадщини на право на земельну частку (пай) позивач звернувся до Ставищенської районної державної нотаріальної контори лише 19.03.2019 року, а з позовом до суду про порушення свого права як спадкоємця звернувся 05.11.2019 року.

З показів свідка ОСОБА_5 , зокрема вбачається, що останньому в кінці 1999 року із інформації отриманої в Гейсиській сільській раді стало відомо, що сертифікат на земельну частку (пай) було виготовлено лише на його батька, тобто позивача. Ні до КСП Авангард , ні до його правонаступника ПСП Гейсиське він не звертався, щоб отримати зазначений сертифікат на матір. Згодом, на початку 2000-х років, точної дати не пам`ятає, він за довіреністю підписував договір оренди земельної частки (паю) свого батька, а в 2012 році по довіреності в Ставищенському районному відділі земельних ресурсів отримав свідоцтво про право власності на земельну частку (пай) на свого батька, тобто позивача.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні зазначив, що сказати точно не може, коли саме позивач дізнався, що його дружину не було включено до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай) та про порушення свого права як її спадкоємця.

Відтак, позивач не надав суду переконливих доказів поважності пропуску строку звернення з позовом до суду, в зв`язку з чим, суд вважає, що підстави для поновлення строку звернення до суду відсутні.

У постанові ВС України від 16.11.2016 року у справі №6-2469цс16 сформовано наступну правову позицію щодо строків позовної давності.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства ; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії ).

Порівняльний аналіз термінів довідався та міг довідатися , що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 60 ЦПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

У п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судове рішення у цивільній справі від 18.12.2009 року №14 судам роз`яснено, що встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Представник відповідача подав до суду заяву, в якій просить застосувати до позову строк позовної давності (а. с. 82-85).

Таким чином, дослідивши та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити, в зв`язку із пропущенням ним без поважної причини строку для звернення з позовом до суду.

Керуючись ст. ст. 71, 75, 76, 78, 79, 80, 524-527, 529, 548, 549, 553, 560, 561 ЦК УРСР (1963 р.), ст. ст. 15, 392, Цивільного Кодексу України, п. 2 Указу Президента України від 8 серпня 1995 року "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям", п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 16 квітня 2004 року "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року Про судову практику у справах про спадкування , п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судове рішення у цивільній справі від 18.12.2009 року №14, ст. ст. 4, 10, 12, 81, 141, 259 ч. 6, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду та визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Ставищенський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення виготовлено 27 січня 2020 року.

Суддя Р. В. Гуртовенко