Рішення

від 15.01.2020 по справі 759/15902/19

ЧОРНОБАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

759/15902/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2020 року Чорнобаївський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді - Кваші І.М.,

за участі секретаря судового засідання - Дем`яненко Н.М.,

позивача - ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції),

представника позивача - ОСОБА_2 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Чорнобай цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Хорольська державна нотаріальна контора, про тлумачення змісту заповітів з метою визначення складу спадкового майна,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Чорнобаївського районного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_3 про тлумачення змісту заповітів з метою визначення складу спадкового майна. В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , їх з відповідачем батько. Сторони спадщину прийняли, подавши відповідні заяви до нотаріальної контори. Проте нотаріус свідоцтва про право на спадщину не видає, посилаючись на наявність двох заповітів померлого та відсутність згоди між спадкоємцями щодо того, яке спадкове майно охоплюється кожним з заповітів.

У судовому засіданні позивач та його представник підтримали заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просили їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належно. В направлених до суду письмових заявах зазначав причини неявки в судове засідання, просив суд прийняти виважене і правильне рішення. Разом з тим, по суті спору відповідач обґрунтованої позиції не висловив, заяви містять лише опис його особистих відносин з позивачем.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, 08 листопада 2019 року до суду надійшла заява завідувача Хорольської державної нотаріальної контори про розгляд справи за відсутності їх представника.

Суд, вислухавши учасників процесу, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами шляхом дослідження письмових доказів в матеріалах справи, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Сторони по справі є синами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , що вбачається з копій свідоцтв про народження та повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження (а.с. 6, а.с. 75 на звороті, 87-88).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер (копія свідоцтва про смерть, а.с. 8).

Спадщину померлого прийняло три спадкоємці: позивач та відповідач в шестимісячний строк звернулися з заявами про прийняття спадщини до нотаріальної контори, а дружина померлого ОСОБА_5 проживала з ним на день смерті.

Інших спадкоємців, які прийняли спадщину, судом не встановлено.

ОСОБА_4 було складено два заповіти:

- 20 березня 2006 року, посвідчений державним нотаріусом Хорольської державної нотаріальної контори, зареєстрований в реєстрі за № 446, яким він заповідав все майно, і все те, що належатиме йому на день смерті, ОСОБА_3 ;

- 15 вересня ІНФОРМАЦІЯ_2 , посвідчений секретарем Тимченківської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області, зареєстрований в реєстрі за № 271, відповідно до якого спадкодавцем на випадок його смерті зроблено наступне розпорядження: будинок і все його майно, що знаходиться в с. Тимченки, з чого б воно не складалося і яке належатиме йому на день смерті, заповів сину ОСОБА_1 .

Обидва заповіти є чинними, спадкодавцем не скасовувались, недійсними не визнавались.

Нотаріусом визначено склад спадкового майна після смерті ОСОБА_4 :

- 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 ;

-будинок в АДРЕСА_2 ;

-земельна ділянка площею 0,25 га для ведення особистого підсобного господарства, що знаходиться в с. Тимченки Чорнобаївського району Черкаської області;

-земельна ділянка площею 2,3727 га для ведення товарно-сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Тимченківської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області, кадастровий номер 7125189200:03:000:0856;

-право на зведення гаража за адресою: АДРЕСА_3 .

Дані обставини судом встановлено з копії спадкової справи, надісланої Хорольською державною нотаріальною конторою (а.с. 71-94).

Згідно з нормою статті 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 Цивільного кодексу України).

Положенням статті 1233 Цивільного кодексу України передбачено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно з частиною першою статті 1235 Цивільного кодексу України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Частиною другою статті 1236 Цивільного кодексу України визначено, що заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина 1 статті 1268 Цивільного Кодексу України).

Згідно ч. 2 ст. 1254 ЦК України заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, відповідно до якого просив розтлумачити обидва заповіти ОСОБА_4 , оскільки після відкриття спадщини між позивачем як спадкоємцем за другим заповітом та відповідачем як спадкоємцем за першим заповітом виник спір щодо спадкового майна, яке вони охоплюють (лист Хорольської державної нотаріальної контори № 1794/02-14 від 24.10.2017, а.с. 94).

Особливості тлумачення заповіту викладені у статті 1256 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями. У разі спору між спадкоємцями, тлумачення заповіту здійснюється судом відповідно до статті 213 Цивільного кодексу України.

Відповідно до положень статті 213 Цивільного кодексу України зміст правочину може бути юридично розтлумачений.

Оскільки правочином відповідно до українського законодавства є дія особи, що спрямовується на придбання, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків, необхідність тлумачення змісту правочинів виникає у випадках нечіткого виявлення волі сторонами. У таких випадках необхідно встановити дійсні наміри сторін. Це означає, що суб`єкт тлумачення повинен встановити загальне для усіх сторін значення слів і понять (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 лютого 2019 року у справі №755/7730/16-ц).

Тлумачення заповіту судом не повинно змінювати волі заповідача, тобто підміняти собою сам заповіт. Суд не може брати на себе права власника щодо розпоряджання його майном на випадок смерті. Тлумачення заповіту є лише інструментом з`ясування волі заповідача після його смерті. Суд, здійснюючи тлумачення заповіту, не повинен виходити за межі цього процесу та змінювати (доповнювати) зміст заповіту, що може спотворити волю заповідача.

Тлумачення заповіту являє собою інтелектуально-розумовий процес, спрямований на з`ясування змісту заповіту як одностороннього правочину, з тексту якого неможливо встановити справжню волю заповідача. Тлумачення полягає в усуненні нечітких, подвійних формулювань у заповіті і подоланні таким чином прогалин у реалізації волі заповідача.

Неточне відтворення у заповіті власної волі заповідача щодо долі спадщини може бути зумовлене неоднаковим використанням у ньому слів, понять та термінів, які є загальноприйнятими у сфері речових, зобов`язальних, спадкових відносин тощо. Цьому також можуть сприяти й певні неузгодженості між змістом окремих частин заповіту і змістом заповіту у цілому, що ускладнюють розуміння волі заповідача щодо долі спадщини.

При тлумаченні змісту правочину береться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає можливості з`ясувати зміст окремих частин правочину, останній встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін (Постанова Верховного Суду від 05 грудня 2018 року по справі №335/9398/16-ц).

Відповідно до частини першої статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Під час розгляду справи судом встановлено, що на території Тимченківської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області у спадкодавця залишилося наступне майно: будинок по АДРЕСА_2 ; земельна ділянка площею 0,25 га для ведення особистого підсобного господарства, на якій розташований вказаний будинок та земельна ділянка (пай) площею 2,3727 га для ведення товарно-сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 7125189200:03:000:0856.

15 вересня 2008 року ОСОБА_4 на випадок смерті зробив наступне розпорядження: будинок і все моє майно, що знаходиться в с. Тимченки, з чого б воно не складалося і яке належатиме мені на день смерті, та на яке я за законом матиму право, заповідаю моєму синові ОСОБА_1 . Враховуючи зміст правочину суд приходить до висновку, що волевиявлення ОСОБА_4 при складанні даного заповіту було спрямоване на все майно, що знаходиться в с. Тимченки Чорнобаївського району Черкаської області, в тому числі і на земельну ділянку площею 2,3727 га.

Разом з тим, аналізуючи наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для тлумачення заповіту, складеного спадкодавцем ОСОБА_4 20 березня 2006 року та посвідченого державним нотаріусом Хорольської державної нотаріальної контори, зареєстрований в реєстрі за № 446, оскільки зміст заповіту як одностороннього правочину, який становить волю заповідача є зрозумілим, логічним, послідовним та таким, що не містить нечітких, подвійних формулювань, які б формували прогалини у реалізації волі заповідача щодо долі спадщини, що, відповідно, виключає необхідність тлумачення даного правочину, зокрема у судовому порядку, зміст якого містить чітке виявлення волі заповідача щодо належного йому майна.

Щодо вимог позивача про встановлення частки квартири АДРЕСА_1 , яка має спадкуватися за заповітом ОСОБА_4 від 20 березня 2006 року, слід зазначити наступне.

До складу спадкового майна після смерті ОСОБА_4 , серед іншого майна, входить 1/2 частина квартири АДРЕСА_1 .

Як зазначалося вище, ОСОБА_4 на день відкриття спадщини проживав разом з дружиною ОСОБА_5 , заяву про відмову від спадщини вона не подавала, тобто прийняла спадщину чоловіка в силу ч. 3 ст. 1268 ЦК України.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 померла (копія свідоцтва про смерть, а.с. 9).

Порядок видачі свідоцтв про право на спадщину регламентується Цивільним кодексом України та главою 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок).

Пунктом 5.5 глави 10 Порядку визначено, що при видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом нотаріус має обов`язково з`ясувати наявність спадкоємців, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, перелік яких визначено у статті 1241 Цивільного кодексу України.

Згідно пункту 5.15 глави 10 Порядку, визначивши розмір обов`язкової частки, нотаріус видає спадкоємцю, який має право на обов`язкову частку у спадщині, свідоцтво про право на спадщину за законом, а спадкоємцеві за заповітом - свідоцтво про право на спадщину за заповітом.

Тобто саме на нотаріуса покладено обов`язок після відкриття спадкової справи, до видачі свідоцтва про право на спадщину встановити коло спадкоємців, осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині та визначити частки спадщини, що спадкуватиме кожен з них.

Враховуючи зазначене, суд вважає позовну вимогу про встановлення частки квартири АДРЕСА_1 , яка має спадкуватися за заповітом ОСОБА_4 від 20 березня 2006 року передчасною, оскільки це є повноваження нотаріуса за місцем відкриття спадщини. В разі незгоди з діями нотаріуса позивач не позбавлений можливості оскаржити їх до суду.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Позивачем пред`явлено до відповідача три окремі позовні вимоги немайнового характеру.

За положеннями ч. 3 ст. 6 Закону України Про судовий збір , за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

У відповідності до ч. 1 ст. 4 Законом України Про судовий збір за подання до суду позовної заяви немайнового характеру у розмірі 0,4 прожиткового мінімуму для працездатних осіб (на дату подачі позову це становило 768,40 гривень).

При подачі позову до суду ОСОБА_1 сплачено судовий збір лише за одну позовну вимогу немайнового характеру - 768,40 грн.

А тому з ОСОБА_1 на користь держави необхідно стягнути судовий збір у розмірі 1536,80 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України підлягають відшкодуванню понесені та документально підтверджені вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь судових витрат в розмірі 768,40 гривень.

На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст. 10, 11, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Хорольська державна нотаріальна контора, про тлумачення змісту заповітів з метою визначення складу спадкового майна - задовольнити частково.

Розтлумачити зміст заповіту ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , що був складений та посвідчений секретарем Тимченківської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області 15 вересня 2008 року, та зареєстрований в реєстрі за № 271, таким чином, що волевиявлення ОСОБА_4 при складанні заповіту було спрямоване на все майно, що знаходиться в с. Тимченки Чорнобаївського району Черкаської області, і він заповів сину ОСОБА_1 наступне майно:

- житловий будинок в АДРЕСА_2 ;

- земельну ділянку площею 0,25 га для ведення особистого підсобного господарства, що знаходиться в с. Тимченки Чорнобаївського району Черкаської області;

- земельну ділянку площею 2,3727 га для ведення товарно-сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Тимченківської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області, кадастровий номер 7125189200:03:000:0856.

В решті вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1536,80 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 понесні ним судові витрати у розмірі 768,40 грн.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасником справи до або через відповідний суд.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_4 ;

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_5 ;

Третя особа: Хорольська державна нотаріальна контора, код ЄДРПОУ 02900203, місцезнаходження: Полтавська область, м. Хорол, вул. Незалежності, 21-А.

Суддя І.М. Кваша