Рішення

від 22.01.2020 по справі 160/11024/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2020 року Справа № 160/11024/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кучми К.С.

при секретарі судового засідання - Чорній М.В.

за участю:

представника позивача - Єфремова В.О.

представника відповідача - Шаповал В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2019 року ФОП ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області форми "Ф" №0048955-5650-0482 від 08.04.2019 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначила, що податкове повідомлення-рішення, прийняте Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області №0048955-5650-0482 від 08.04.2019 року, винесено протиправно, а тому підлягає скасуванню. Так, належне ФОП ОСОБА_1 майно не є об`єктом оподаткування на підставі підпункту ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, оскільки вона має у користуванні земельну ділянку сільськогосподарського призначення та здійснює сільськогосподарську діяльність відповідно до класифікатора видів економічної діяльності, використовує належні їй будівлі, споруди безпосередньо у сільськогосподарській діяльності та будівлі, споруди, що безпосередньо використовуються нею у сільськогосподарській діяльності відповідають класу (код 1271) "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 р. № 507. Крім того, враховуючи загальну площу нерухомого майна, належного їй (4232,1 кв.м.), граничний розмір податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, міг бути визначений податковим органом та складає: 3723 х 0,2% х 4232,1/100% = 31 512,22 грн. Проте в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні відповідачем розмір податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018 рік визначено в сумі 77 265,28 грн., виходячи зі ставки податку 0,5 %. При цьому розрахунку, який би підтверджував правомірність дій податкового органу взагалі не надано.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити з викладених у ньому підстав, та з урахуванням відповіді на відзив.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, а його представник в судовому засіданні пред`явлені позовні вимоги не визнала та зазначили, що будівлі нерухомості, що знаходяться у власності ФОП ОСОБА_1 є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, оскільки належать до нежитлової нерухомості, що підлягає оподаткуванню. Позивач безпосередньо використовує нежитлові приміщення як сільськогосподарський товаровиробник. Оскільки згідно з кодами КВЕД позивач займається такими видами діяльності як: 77.39 надання в оренду інших машин, устаткування та товарів, 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, 73.11 рекламні агенства, 33.12 ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення. Надання в оренду нежитлових приміщень не свідчить про використання споруди в сільськогосподарській діяльності, а отже, не підтверджує факту застосування абз. ж пп.266.2 п.266.2 ст.266 ПК України. Отже, цільове призначення будівель та споруд, на які визнано право власності позивача, не співпадає з фактичним видом її сільськогосподарської діяльності.

Позивач не надавала податковому органу оригінали документів, які б підтверджували право платника на застосування пільги відповідно до абз. ж п.п.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України. Тому на підставі інформаційних баз Головного управління ДФС України платнику податку податковим повідомленням рішенням від 08.04.2019 року №0048955-5650-0482 визначено податкове зобов`язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (код платежу 18010300) за об`єкт нежитлової нерухомості за адресою: АДРЕСА_2, площа об`єкта - 4150,7 кв.м. Згідно з інформаційними базами, код об`єкта 255 будівлі промисловості та склади на суму 77 265,28 грн. Отже, виходячи з вищезазначеного податкове повідомлення-рішення №0048955-5650-0482 від 08.04.2019 року, прийняте відповідачем є правомірним, а тому не підлягає скасуванню. За таких обставин, представник відповідача просила суд у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець з 21.04.2008 р., (номер запису: 2 227 000 0000 033628).

В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, внесено наступні відомості про економічні види діяльності ФОП ОСОБА_1 : 01.64 Оброблення насіння для відтворення; 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 77.39 Надання в оренду інших машин, устатковання та товарів, н. в. і. у; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 73.11 Рекламні агентства; 33.12 Ремонт і технічне обслуговування машин і устатковання промислового призначення; 33.20 Установлення та монтаж машин і устатковання.

ФОП ОСОБА_1 на праві приватної власності належить комплекс будівель, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 а, який складається з будівлі зерноскладу літ."А" загальною площею 1316,6 кв.м., зерноскладу літ."Б" загальною площею 1382,2 кв.м., критий тік, літ. "В", загальною площею 1451,9 кв.м. Також позивачу належить на праві власності нежитлова будівля автоваговою, загальною площею 81,4 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_3. Загальна площа будівель (нерухомого майна), яка належить позивачу на праві приватної власності складає 4232,1 кв.м.

В користуванні ФОП ОСОБА_1 на підставі договору оренди земельної ділянки від 03.12.2012 року перебуває земельна ділянка сільськогосподарського призначення загальною площею 3,4315 га, кадастровий номер 1225285500:01:003:0095, з цільовим призначенням - 1.13. землі іншого сільськогосподарського призначення.

Судом також встановлено, що спірним податковим повідомленням-рішенням №0048955-5650-0482 від 08.04.2019 року позивачу було визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок за нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості - 18010300 за податковий період 2018 рік у розмірі 77 265,28 грн.

Правомірність та обґрунтованість податкового повідомлення-рішення №0048955-5650-0482 від 08.04.2019 року, прийнятого Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області, є предметом позову, який передано на розгляд суду.

Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд приходить до наступного.

Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України, платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно з підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України, об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, у тому числі його частка.

Підпунктом ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлено, що не є об`єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Підпунктом 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, наводиться визначення "сільськогосподарського товаровиробника" виключно для застосування в цілях глави розділу XIV Кодексу "Спрощена система оподаткування, облік та звітність", що прямо визначено таким пунктом і до зазначених правовідносин щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, дане визначення не застосовується, оскільки не відноситься до розділу XII "Податок на майно".

Згідно з пунктом 3 статті 5 ПК України, інші терміни, що застосовуються у Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Визначення "сільськогосподарський товаровиробник", також міститься у статті 1 Закону України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років" від 18.01.2001 року №2238-ІІІ, сільськогосподарський товаровиробник - фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

Крім того, законодавцем, з метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, вживається також поняття "виробники сільськогосподарської продукції".

Відповідно до абз.2 статті 1 Закону України "Про сільськогосподарський перепис" від 23.09.2008 року №575-VI, виробники сільськогосподарської продукції - юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи-підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.

До виробників сільськогосподарської продукції відносять юридичних осіб, фізичних осіб (фізичні особи-підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності (далі - КВЕД), мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин (стаття 1 даного Закону від 23.09.2008 року № 575).

Згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженим наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 р. № 507 (далі - ДК 018-2000), до класу (код 1271) Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства належать будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та інші.

Отже, фізичні особи, які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою КВЕД з урахуванням Державного класифікатора продукції та послуг, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин, володіють та використовують будівлі, споруди, що призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, належать до сільськогосподарських товаровиробників з метою визначення об`єкта оподаткування згідно з підпунктом ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.

Як видно з матеріалів справи, протягом 2018 року, відповідно до податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи підприємця за 2018 рік, позивачем було отримано прибуток, в тому числі і від надання послуг за КВЕД 01.64 "Оброблення насіння для відтворення", в сумі 46 000 грн.

Враховуючи викладене, належне ФОП ОСОБА_1 майно не є об`єктом оподаткування на підставі підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, оскільки остання має у користуванні земельну ділянку сільськогосподарського призначення; здійснює сільськогосподарську діяльність відповідно до класифікатора видів економічної діяльності; використовує належні їй будівлі, споруди безпосередньо у сільськогосподарській діяльності; будівлі, споруди, що безпосередньо використовуються ФОП ОСОБА_1 у сільськогосподарській діяльності відповідають класу (код 1271) "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 р. №507.

Аналогічна правова позиція викладена Державною фіскальною службою України в індивідуальних податкових консультаціях від 20.04.2018 р. № 1753/Б/99-99-13-03-01-14/ІПК та від 23.08.2018 р. № 3710/К/99-99-15-01-012-14/ІПК.

Відповідно до п.п.266.5.1. п.266.5. ст.266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Так, рішенням Новоюлівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області №374-15/VII від 20.06.2017 р. було встановлено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та затверджено Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Відповідно до пункту 6.2 Положення встановлено ставка податку для інших будівель та затверджена в розмірі 0,2 % від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.

Проте в оскаржуваному податковому повідомленні-рішення відповідачем розмір податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018 рік визначено в сумі 77 265,28 грн., виходячи зі ставки податку 0,5 %.

В судовому засіданні представник позивача зазначив, що видом господарської діяльності в сфері сільського господарства, який здійснюється ФОП ОСОБА_1 є оброблення насіння для відтворення. Відповідно до КВЕД-2010, цей вид діяльності включає в себе усі види післяурожайної діяльності з підвищення якості насіння, очищення насіння від стороннього матеріалу шляхом пропускання його через сито, механічним способом або видалення насіння, зіпсованого комахами, та недозрілого насіння, так само як і видалення сирого насіння, не придатного для зберігання. Ця діяльність включає сушіння, очищення, сортування, оброблення та протравлювання насіння перед його реалізацією. Належне позивачу нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 являє собою комплекс машин, обладнання та споруд для механізованої післязбиральної обробки зерна та насіння, і складається з автовагової, безпосередньо будівлі критого току із зерноочиснім-сушильним обладнанням та зерноскладами для тимчасового зберігання зерна. Таким чином, твердження відповідача про неспівпадіння цільового призначення будівель і споруд з фактичним видом сільськогосподарської діяльності позивача не відповідає дійсності.

Факт використання позивачем об`єктів нерухомості в своїй діяльності підтверджується, зокрема, договором про надання послуг №0207-18-2 від 02.07.2018 р. Чинним законодавством не передбачається обов`язковості проведення звернення до органу, який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду з метою проведення ідентифікації належних позивачу об`єктів нерухомості з отриманням відповідного висновку для визначення об`єкту оподаткування.

Тому, відповідачем було безпідставно віднесено комплекс будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 до будівель промисловості.

Відповідно до п.п.266.3.1 п.266.3 ст.266 ПК України, база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи з загальної площі кожного окремого об`єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об`єкт.

Згідно з п.п.266.3.2 п.266.3 ст.266 ПК України, база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Відповідно до витягів з Державного реєстру прав на нерухоме майно до реєстру внесено наступну інформацію про нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_2, - "нежитлова будівля, тік та зерносклади".

У витязі з АІС "Податковий блок" у графі "доповнення до типу" містяться наступні відомості про тип нерухомого майна: "тік та зерносклади".

Клас Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) містить наступний підклас 1271.3 "Будівлі для зберігання зерна", якому відповідають належні позивачу об`єкти нерухомості.

Таким чином, відповідачем без достатніх правових підстав, всупереч типу будівель, відомості про які внесено до Державного реєстру прав на нерухоме майно, було віднесено належне ФОП ОСОБА_2 нерухоме майно до категорії будівель промисловості, безпідставно нараховано податкові зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Крім того, відповідачем необґрунтовано застосовано ставку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в розмірі вже 0,5% від мінімальної заробітної плати встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування належного позивачу нерухомого майна. Оскільки, Новоюлівською сільською радою на 2018 рік не встановлювались ставки податку в розмірі 0,5 % від мінімальної для складських будівель та/або будівель для зберігання зерна та/або інших будівель сільськогосподарського призначення. Доказів зворотного відповідачем не надано, а матеріали справи не містять.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 р. по справі Щокін проти України (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та у рішенні Європейського суду з прав людини від 07.07.2011 р. по справі Серков проти України (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05) Європейським судом з прав людини фактично надане тлумачення змісту ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та принципу верховенства права, згідно з яким національне законодавство має бути чітким та узгодженим, відповідати вимозі якості закону, забезпечувати адекватний захист осіб від свавільного втручання у права заявника, а у разі протилежного (тобто у разі неоднозначного трактування норми права) підлягає застосуванню найбільш сприятливий для заявника підхід.

Законодавець звільнив від оподаткування будівлі сільськогосподарського призначення для осіб із статусом сільськогосподарських товаровиробників, а тому не вбачається жодних об`єктивних та справедливих перешкод для поширення дії цього правила на інших осіб, котрі у законний спосіб ведуть господарську діяльність у сфері сільського господарства.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст.9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частинами 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Аналізуючи викладене, суд доходить до висновку, що при прийнятті податкового повідомлення-рішення №0048955-5650-0482 від 08.04.2019 року, відповідач діяв не на підставі та у спосіб, передбачений чинним законодавством, а отже воно підлягає скасуванню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною 3 ст.139 КАС України встановлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як видно з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду у розмірі 772,65 грн., що документально підтверджується оригіналом платіжного доручення №1 від 31.10.2018 року, наявного в матеріалах справи, тому суд присуджує на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму сплаченого судового збору у розмірі 772,65 грн.

Щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 3 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу.

Частиною 7 ст.139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Судом встановлено, що між позивачем та Адвокатським об`єднанням Перман було укладено договір про надання правової допомоги від 17.05.2019 року №16/2019.

Відповідно до ч.4 ст.134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з актом приймання-передачі наданих послуг (правової допомоги) за договором про надання послуг від 17.05.2019 року №АОП 16/2019, розмір плати, що була нарахована адвокатом за послуги, передбачені договором за звітний період складає 10 500 грн., а саме, було виконано консультації з правових питань, пов`язаних з оскарженням ППР форми Ф №0048955-5650-0482 від 08.04.2019 року - 2 год.; збирання доказів - 1 год.; складання позовної заяви - 5 год.; складання та подання відповіді на відзив позовну заяву - 3 год.; підготовка та участь адвоката в судових засіданнях - 4 год.

Платіжними дорученнями № 134 від 22.05.2019 р та №175 від 17.12.2019 року підтверджується оплата позивачем у розмірі 10 500 грн. адвокату за надання юридичних послуг.

Згідно з п.3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.09 р. № 23-рп/2009 у справі № 1-23/2009, зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать: консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво тощо.

Конституційний Суд України зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті ч.2 ст.3, ст.59 Конституції України покладає на державу відповідні обов`язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов`язки обумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги.

Частиною 5 статті 134 КАС України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Тобто, суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат оцінює рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

За викладених обставин суд доходить висновку, що оцінка наданої юридичної допомоги у розмірі 10 500 грн. не є співмірною із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), а також часом, витраченим адвокатом та обсягом наданих послуг та виконаних робіт, тому суд присуджує на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі лише 4 900 грн. (складання позовної заяви - 2 год., складання та подання відповіді на відзив - 2 год., та підготовка та участь адвоката у трьох судових засіданнях - 3 год.).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241-246, 250, 262 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0048955-5650-0482 від 08.04.2019 року, прийняте Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області.

Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС України у Дніпропетровській області (вул.Сімферопольська, 17-а, м.Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 39394856) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 772,65 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 4 900 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.295 КАС України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складений 27.01.2020 року.

Суддя К.С. Кучма