Ухвала

від 24.01.2020 по справі 160/876/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

24 січня 2020 р.Справа №160/876/20

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Кадникова Г.В., розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю К-ЛОГІСТІК про вжиття заходів забезпечення позову до відповідача-1: Головного управління ДПС у Дніпропетровській області та відповідача-2: Державної податкової служби України про визнання протиправними дій та рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю К-ЛОГІСТІК (далі - ТОВ К-ЛОГІСТІК , позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом про:

- визнання протиправними дій Державної податкової служби України щодо відмови в прийнятті уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку із виправленням самостійно виявлених помилок за лютий 2019 року з додатками до нього, поданого позивачем 10.01.2020 року;

- визнання уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку із виправленням самостійно виявлених помилок за лютий 2019 року з додатками до нього, таким, що поданий позивачем у день його фактичного отримання Державною податковою службою України, а саме: - 10.01.2020 року;

- визнання протиправними дій Державної податкової служби України щодо відмови в прийнятті уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку із виправленням самостійно виявлених помилок за листопад 2019 року з додатками до нього, поданого позивачем 14.01.2020 року;

- визнання уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку із виправленням самостійно виявлених помилок за листопад 2019 року з додатками до нього, таким, що поданий позивачем у день його фактичного отримання Державною податковою службою України, а саме: - 14.01.2020 року;

- визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 19.12.2019 року №4866 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість позивача.

Разом з позовом подано клопотання про забезпечення позову шляхом:

- зупинення дії рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 19.12.2019 року №4866 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість позивача до набрання законної сили судовим рішенням у даній адміністративній справі;

- зобов`язання Державну податкову службу України поновити реєстрацію платника податку на додану вартість позивача до набрання законної сили судовим рішенням у даній адміністративній справі.

В обґрунтування поданого клопотання позивач зазначив, що анулювання реєстрації платника ПДВ зумовлює настання значних негативних юридичних наслідків для позивача, що передбачені Податковим кодексом України. У разі анулювання реєстрації платника податку позбавляється права на нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування. Платник податку, в обліку якого на день анулювання реєстрації знаходяться товарні залишки або основні фонди, стосовно яких був нарахований податковий кредит минулих або поточному податкових періодах, зобов`язаний визнати умовний продаж таких товарів за звичайними цінами та відповідно збільшити суму своїх податкових зобов`язань за наслідками податкового періоду, протягом якого відбувається таке анулювання.

Згідно витягу з системи електронного адміністрування ПДВ №843527 станом на 08.01.2020 року позивач, як платник ПДВ мав право зареєструвати податкові накладні в ЄРПН на суму 671'829грн. 95коп. Однак, у зв`язку з анулюванням реєстрації платком ПДВ, позивач втратив на це право, що завдає значних матеріальних збитків.

На підставі вищезазначеного, заявник вважає, що анулювання реєстрації платника ПДВ суттєво впливає на економічне становище як позивача так і його контрагентів, спричиняє кризовий стан його господарській діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.154 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Суд вважає за можливе розглянути заяву позивача про забезпечення адміністративного позову без повідомлення учасників справи.

При розгляді заяви позивача про забезпечення позову суд застосовує наступні положення процесуального закону.

Частинами 1 та 2 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що для вжиття заходів забезпечення позову необхідні поважні підстави та обґрунтування таких підстав належними доказами.

В той же час заходи забезпечення адміністративного позову мають бути належними та відповідними заявленому адміністративному позову, стосуватись прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі з приводу порушення яких заявлено адміністративний позов.

Також, при розгляді клопотання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен дати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжитих заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу;

- наявності зв`язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення;

- ймовірності виникнення ускладнень для виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.

Згідно приписів ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що гуртуються на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

При розгляді заяви позивача, суд вважає за необхідне відмовити у її задоволенні з огляду на наступне.

Забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову вживаються судом з метою захисту прав та інтересів позивача на час розгляду справи та не можуть вирішувати спірні правовідносини по суті.

Підстави для вжиття заходів забезпечення позову є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, наявних в справі встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів позивача в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого у адміністративній справі. В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Відповідно до роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" та постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року № 2 "Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно п. 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року № 2, застосування судом таких заходів забезпечення, які за змістом є ухваленням рішення без розгляду справи по суті, не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Забезпеченням позову у такий спосіб суди виходять за межі підстав забезпечення позову, що є неприпустимим.

Великою Палатою Верховного Суду у рішенні від 28.03.2018 у справі № 800/521/17 (ЄДРСР 73082059) зазначено, що позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.

Відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Очевидних ознак протиправності оскаржуваного позивачем рішення від 19.12.2019 №4866 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість на стадії підготовчого провадження судом не встановлено.

З огляду на вищезазначене, суд не вбачає підстав у задоволенні клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову.

Керуючись ст.ст.90, 154, 241, 243, 248, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позов Товариства з обмеженою відповідальністю К-ЛОГІСТІК до відповідача-1: Головного управління ДПС у Дніпропетровській області та відповідача-2: Державної податкової служби України про визнання протиправними дій та рішення - відмовити.

Копію ухвали надіслати:

- позивачу за адресою: 49023, м.Дніпро, вул. Ясельна,б.1

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.256 КАС України та може бути оскаржена в строки, передбачені ст.295 КАС України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до п.п.15.5 п.15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Г. В.Кадникова

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду