Рішення

від 27.01.2020 по справі 320/4588/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2020 року № 320/4588/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши у місті Києві в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Пантек-Виробництво до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення,

о б с т а в и н и с п р а в и:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Пантек-Виробництво до Головного управління ДПС у Київській області, в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у Київській області від 16 травня 2019 року форми Р №0014331411, яким визначено зобов`язання із податку на додану вартість в сумі 291 373, 00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем незаконно винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Оскільки, Товариством правомірно задекларовано податковий кредит, який сформовано на підставі реальних господарських операцій з ТОВ АРМОКОН , що підтверджується первинними документами. Зроблені відповідачем висновки побудовані виключно на припущеннях, які не підтвердженні жодними належними та допустимими доказами. Позивач наголошує, що ним дотримано вимог податкового законодавства під час господарських операцій з контрагентом, при цьому можливі порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов`язки іншого платника податків.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду, призначено підготовче засідання.

17 вересня 2019 року від представника відповідача через службу діловодства суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити. Стверджує, що задекларований позивачем податковий кредит за рахунок проведення господарської операції з Товариством з обмеженою відповідальністю АРМОКОН сформований неправомірно, документальною перевіркою встановлено його завищення на загальну суму ПДВ 233 098,00 грн. Проведеним аналізом баз даних ДФС України не можливо встановити походження продукції, яка придбавалася ТОВ Пантек-Виробицтво у ТОВ АРМОКОН , так як її походження не підтверджується фактом (джерелом) законного введення в обіг та реального задекларованого виробництва. Податкові та видаткові накладні, отримані від ТОВ АРМОКОН не відповідають вимогам законодавчих актів України. При проведенні перевірки було встановлено, що контрагент позивача ТОВ АРМОКОН не має власних об`єктів оподаткування, достатніх трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспорту, складських та торгівельних приміщень, Товариство не залучає сторонніх ресурсів. Контролюючим органом встановлено відсутність реального здійснення операцій по ланцюгах постачання ТОВ АРМОКОН - ТОВ Пантек-Виробництво за вересень 2018 року та не підтвердження об`єктів оподаткування податком на додану вартість по операціях з придбання товару у ТОВ АРМОКОН .

1 жовтня 2019 року від позивача через службу діловодства суду надійшла відповідь на відзив відповідача. В якій зазначено, що отримання товарно-матеріальних цінностей ТОВ Пантек-Виробництво від ТОВ АРМОКОН підтверджується наданими до позовної заяви копіями відповідних первинно-бухгалтерських документів, що підписані обома сторонами та скріплені печаткою. Оплата позивачем за отримані товарно-матеріальні цінності підтверджується наявними платіжними дорученнями. Вказані документи містять повний перелік всіх обов`язкових реквізитів, визначених ч.ч. 2,3 ст. 9 ЗУ Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 № 88. Контролюючим органом не висловлено жодних конкретних та нормативно обґрунтованих зауважень до форми, правильності і заповнення зазначених документів. На момент укладення та виконання правочину з ТОВ АРМОКОН у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та реєстрі платників ПДВ була відсутня інформація стосовно фіктивності або незаконного (протиправного) характеру діяльності його контрагента. Крім того, договір між ТОВ Пантек-Виробництво та його контрагентом містить повний перелік істотних умов, передбачених вимогами цивільного та господарського законодавства. Контролюючий орган не має законодавчо визначених повноважень ставити під сумнів дійсність податкових накладних, які включені в ЄРПН, реєстрація яких не була зупинена чи оскаржена та на підставі яких ТОВ Пантек-Виробицтво віднесло сплачені у складі вартості товарів (робіт) суми ПДВ до складу податкового кредиту. Придбаний у контрагента товар був використаний в поточній господарській діяльності позивача.

17 жовтня 2019 року через службу діловодства суду від представників позивача та відповідача надійшли клопотання про закриття підготовчого провадження та перехід до розгляду справи по суті у той же день.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року закрито підготовче провадження та розпочато розгляд справи по суті у той самий день після закінчення підготовчого засідання. Постановлено здійснювати подальший розгляд справи у порядку письмового провадження. Замінено відповідача - Головне управління ДФС у Київській області на правонаступника - Головне управління ДПС у Київській області.

Відповідно до ч.3 ст.194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю Пантек-Виробництво (ідентифікаційний код 35967552) зареєстроване в якості юридичної особи 23.09.2002, номер запису: 1 338 120 0000 000134, за адресою: 09200, Київська область, Кагарлицький район, м. Кагарлик, вул. Народна, будинок 7.

Як платник податків та інших обов`язкових зборів ТОВ Пантек-Виробницво взято на облік 30.09.2002 за № 293.

Видами діяльності позивача є: Код КВЕД 22.23 - Виробництво будівельних виробів із пластмас; Код КВЕД 25.11- Виробництво будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій (основний); Код КВЕД 25.62 - Механічне оброблення металевих виробів; Код КВЕД 43.99 - Інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у.;Код КВЕД 46.21 - Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; Код КВЕД 46.32 - Оптова торгівля м`ясом і м`ясними продуктами; Код КВЕД 46.33 - Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами; Код КВЕД 46.71 - Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; Код КВЕД 71.12 - Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; Код КВЕД 41.20 - Будівництво житлових і нежитлових будівель.

Головним державним ревізором, інспектором відділу аудиту платників податків Богуславського, Білоцерківського, Володарського, Кагарлицького, Миронівського, Обухівського, Рокитянського, Сквирського, Ставищанського, Таращанського, Тетіївського районів міст Біла Церква, Обухів та Ржищів управління аудиту Синьогубом Максимом Васильовичем, в зв`язку з наданням ТОВ Пантек-Виробництво не в повному обсязі пояснень та їх документальних підтверджень на письмовий запит від 30.01.2019 № 3285/10/10-36-14-11, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Пантек-Виробництво з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ АРМОКОН за період діяльності з 01.09.2018 по 30.09.2018, відповідно до затвердженого плану перевірки, наведеного у додатку № 1 до акта перевірки, який є його невід`ємною частиною. Перевірка проводилася в період з 08.04.2019 по 12.04.2019.

За результатами проведеної перевірки інспектором складено акт від 18 квітня 2019 року № 304/10-36-14-11/32167106 (далі - акт перевірки) (а.с. 19-32), згідно висновків якого встановлено порушення ТОВ Пантек-Виробництво :

1) п. 198.1, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 233 098,00 грн. за вересень 2018 року.

На підставі вказаних висновків акту перевірки Головним управлінням ДФС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.05.2019 форми Р № 0014331411, яким Товариству з обмеженою відповідальністю Пантек-Виробництво визначено зобов`язання із податку на додану вартість в сумі 291 373,00 грн., в тому числі за основним платежем - 233 098,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 58 275,00 грн. (а.с.30-31)

Позивач не погоджується із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, у зв`язку з чим звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Законодавчим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, є Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) (далі - ПК України).

Згідно з вимогами п. 187.1 ст. 187 ПК України (в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин) датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 185.1. ст. 185 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до вимог п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком:

товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;

газу, який постачається для потреб населення.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.

Абзацом 1 п. 44.1 ст. 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абз. 2 п. 44.1 ст. 44 ПК України).

Як убачається з п. 198.1. ст. 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з вимогами п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до вимог п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.2 ст. 200 ПК України визначено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.

Як убачається з абз. 1 п. 201.10 ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (абз. 2 п. 201.10 ст. 201 ПК України).

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст. 3 Господарського кодексу України).

Згідно з вимогами пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з наведених норм, обов`язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб`єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

Крім того, з наведених законодавчих положень вбачається, що податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток на суму понесених витрат (у тому числі й по сплаті ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг)) є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності первинних документів (зокрема, податкових накладних), що підтверджують її здійснення. Таким чином, обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість задекларованих у податковій звітності показників податкового кредиту та витрат первинними документами покладається на платника податків.

Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Положення № 88), встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи).

Відповідно до п. 2.1 вказаного Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно з вимогами статтею 1 Закону № 996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини:

- всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов`язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників (наприклад, збільшення статутного капіталу особи за рахунок активів, що не мають ринкової вартості, зокрема фіктивних цінних паперів, тобто цінних паперів, обіг яких на момент вчинення операції був припинений після оприлюднення даних щодо скасування свідоцтва про реєстрацію їх випуску);

- отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об`єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб (наприклад, експорт товару на підставну особу, яка не має відповідної реєстрації чи не веде будь-якої господарської діяльності, виключно з метою отримання документів, що підтверджують право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість;

- тимчасова поставка товару (тобто з подальшим поверненням того самого товару без обґрунтованої економічної причини в наступних податкових періодах постачальнику від покупця безпосередньо або через ланцюг посередників) тим платником податку, в якого за результатами певного податкового періоду наявне від`ємне значення податкових зобов`язань із податку на додану вартість тому учаснику, який має зобов`язання до сплати в бюджет тощо;

- результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Суд зауважує, що з урахуванням наведеного будь-яких доказів, які можуть свідчити про відсутність факту здійснення господарських операцій, відповідачем не надано і судом у цій справі не встановлено.

Відповідно до вимог частин 1, 2 статті 3 Господарського кодексу України (далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 43 Господарського кодексу України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Таким чином, законодавством надано позивачу право як суб`єкту господарювання на укладення будь-яких угод та здійснення будь-якої підприємницької діяльності, які не заборонені законом.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість обов`язковому з`ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов`язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Суд зазначає, що за змістом положень ПК України наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту та витрат, за наявності необхідних підтверджувальних документів первинного бухгалтерського обліку.

Поряд з цим, суд звертає увагу, що формування витрат та податкового кредиту на підставі правочинів, у межах яких було здійснено виключно обмін документами первинного бухгалтерського обліку та перерахування грошових коштів, чинним законодавством не передбачено.

Таким чином, при визначенні права платника податків на формування витрат та податкового кредиту, судом має бути перевірено чи мали операції між платником податків та його контрагентами реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання платником податків придбаних у контрагентів товарів та послуг. При цьому, суд має виходити з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту або формування витрат, зокрема, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції, або належного доведення допустимими доказами факту фіктивного підприємництва контрагентів позивача.

Також, суд звертає увагу на те, що первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості повинні мати обов`язкові реквізити, передбачені статтею 9 Закону № 996-XIV.

Так, ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-XIV).

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 9 Закону № 996-XIV первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 9 Закону № 996-XIV неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Також, відповідно до вимог п. 2.4 ст. 2 Положення № 88 первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Відтак, досліджуючи зміст фінансово-господарських операцій позивача з його контрагентом ТОВ АРМОКОН , рух активів у процесі здійснення господарських операцій, мету та обставини використання товару у власній господарській діяльності позивача, судом встановлено наступні обставини.

Матеріалами справи підтверджено, що основним видом діяльності ТОВ Пантек-Виробництво є виробництво будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій.

2 січня 2013 року між ТОВ АРМОКОН (продавець) та ТОВ Пантек-Виробництво (покупець) укладено договір поставки №3-0113. За умовами якого продавець зобов`язується передати фурнітуру до дверей холодильних, двері холодильні, супутні товари (далі по тексту товар), а покупець зобов`язується прийняти та розрахуватися за товар на умовах, передбачених цим договором. Найменування товару, кількість, ціна за одинцю виміру, сумарна вартість партії, строки відвантаження, умови оплати зазначаються у кожній окремій Специфікації, або розрахунку-фактурі, які є невід`ємною частиною даного договору. Товар поставляється на умовах: самовивіз зі складу продавця у м. Київ, або пересилка кур`єрською службою на адресу покупця виключно територією України. Приймання товару та перевірка його кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та пакування проводиться на складі продавця, або (при поставці за допомогою кур`єрської служби) у присутності уповноваженого представника кур`єрської служби. Товар у партіях може постачатися як однією, так і декількома окремими частинами. Загальна вартість даного договору становить загальну вартість товару, поставленого протягом дії цього договору. Покупець здійснює попередню оплату у розмірі 100% від вартості партії, на рахунок продавця протягом 3-х банківських днів з моменту встановлення рахунку-фактури, направленого на адресу покупця за допомогою факсимільного зв`язку чи електронної пошти, якщо інше не передбачено п. 1.2. строк гарантії на товар складає 12-ть місяців з моменту відвантаження товару. Якість товару повинна відповідати технічній документації та за необхідності, підтверджуватися копією сертифікату відповідності виробника. Цей договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31 грудня 2013 року, а у частині взаєморозрахунків та гарантійних зобов`язань - до повного їх виконання сторонами (а.с.34-35).

30 грудня 2013 між ТОВ АРМОКОН (продавець) та ТОВ Пантек-Виробництво (покупець) укладено додаткову угоду № 1 до договору поставки № 3-0113 від 02.01.2013, якою сторони погодили, що ця угода набуває чинності з моменту її підписання обома сторонами, і є невід`ємною частиною договору. Дію договору поставки № 3-0113 подовжено до 31.12.2016 включно, або до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. У випаду, якщо жодна із сторін за 15 календарних днів до закінчення строку договору не повідомила у письмовій формі другу сторону про розірвання договору, то строк дії договору автоматично подовжується на кожний наступний календарний рік на тих самих умовах (а.с.36).

1 лютого 2018 року між ТОВ АРМОКОН (продавець) та ТОВ Пантек-Виробництво (покупець) укладено додаткову угоду № 1 до договору поставки № 3-0113 від 02.01.2013, якою пункт 2.1 договору викладено в наступній редакції: Товар поставляється на умовах: самовивіз зі складу постачальника (вул. Лісова, 36, смт. Ворзель, Київська область) або пересилка кур`єрською службою на адресу покупця виключно територією України. Також допускається й інша, попередньо узгоджена адреса поставки, виключно територією України . Розділ 4 Гарантії доповнено новим пунктом: 4.3 Гарантія не розповсюджується на випадки, коли несправність товару виникла внаслідок дій покупця, які не відповідають вимогам і положенням технічної документації на даний товар, або бездіяльності покупця для уникнення негативного впливу на товар та попередження негативних наслідків, або у випадку умисного пошкодження товару, або дій третіх сторін. Гарантія не розповсюджується на товар, який покупець самостійно (без письмового узгодження з постачальником) розбирав, ремонтував, здійснював заміну складових частин, або застосовував не за прямим призначенням . Розділ 8 Строки дії договору та інші умови доповнено новими пунктами: 8.7 Сторони домовилися використовувати факсимільний підпис (факсиміле) уповноважених осіб при підписанні первинних документів, що складаються на виконання цього договору, і які будуть мати таку ж юридичну силу як і підписані власноруч . 8.8. Постачальник має право вказувати фірмове (комерційне) найменування та/або торговельну марку покупця серед переліку клієнтів постачальника у своїх інформаційних або рекламних матеріалах чи під час проведення маркетингових акцій (а.с.37).

Перевіривши долучені до матеріалів справи документи, судом встановлено, що договір поставки укладений між позивачем та його контрагентом ТОВ АРМОКОН містить необхідний перелік істотних умов, передбачених вимогами цивільного та господарського законодавства, на момент його укладення відповідав волі сторін та втілював в собі мету договірних відносин - досягнення економічної вигоди (підприємницького доходу) шляхом взаємного виконання сторонами взятих на себе обов`язків, приймання та передачі товару встановленої якості та у визначеному обсязі, а також оплати товару за попередньо обумовленою сторонами ціною.

Даний правочин є реальним, товарним, взаємним, оплатним, таким, що мав наслідком зміну в майновому стані всіх його учасників та був відображений в податковій звітності платника податків ТОВ Пантек-Виробництво .

На виконання вищезазначеного правочину сторонами були вчиненні конкретні дії, що складають зміст договору, а саме: поставка товару, його транспортування, прийняття з кількістю і якістю, оприбуткування на складі ТОВ Пантек-Виробництво та оплата за нього шляхом безготівкового перерахування коштів.

Прийняття ТОВ Пантек-Виробництво товару (фурнітури до дверей холодильних, дверей холодильних, супутніх товарів) за договором поставки №-0113 підтверджується видатковими накладними від 04.09.2018 № 580, від 06.09.2018 № 585, № 586, від 14.09.2018 № 617, від 25.09.2018 № 643 та від 28.09.2018 № 652. В яких зазначено постачальника, покупця, найменування та кількість товару, а також його вартість. У вказаних видаткових накладних містяться відтиски штампу/печатки та підписи учасників операцій - постачальника та покупця. Крім того, позивачем надано податкові накладні: №8 від 04.09.2018, №9 від 05.09.2018, №11 від 06.09.2018, №26 від 13.09.2018, №73 від 26.09.2018, №75 від 28.09.2018, які зареєстровані в ЄРПН, квитанції про що містяться в матеріалах справи.

Також позивачем долучено до матеріалів справи рахунки на оплату товарів за договором поставки від 02.01.2013 №3-0113, а саме від 17.08.2018 № 630, від 10.09.2018 № 694, від 05.09.2018 № 680, № 679, від 25.09.2018 № 740, від 28.09.2018 № 750, в яких зазначено, що оплата вказаних рахунків означає погодження з умовами поставки товарів. Повідомлення про оплату є обов`язковим, в іншому випадку не гарантується наявність товарів на складі. Товар відпускається за фактом надходження коштів на р/р постачальника; самовивіз; доставка тільки за попередньою домовленістю.

Перевезення товару підтверджується товарно-транспортними накладними від 04.09.2018 № 00000243, від 05.09.2018 №00000244, від 14.09.2018 № 00000245, від 25.09.2018 № 00000246 та подорожніми листами від 04.09.2018 № 000331, від 05.09.2018 № 000333, від 14.09.2018 б/н, від 25.09.2018 № 000344.

При цьому, суд звертає увагу на те, що з наявних матеріалів справи чітко прослідковується наявність взаємозв`язку між витратами ТОВ Пантек-Виробництво на придбання товарів у ТОВ АРМОКОН та здійсненням ним господарської діяльності.

За результатами дослідження вище перелічених первинних та інших документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-ХІV, Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.

Як зазначає позивач, господарські операції між платником та його контрагентом знайшли належне відображення і у податковій звітності ТОВ Пантек-Виробництво , про що свідчать декларації з ПДВ за відповідні місяці 2018 року, які наявні у розпорядженні контролюючого органу. Суми зі складу вартості придбання ТМЦ у відповідний звітний період були включені ТОВ Пантек-Виробництво до складу податкового кредиту з ПДВ. Крім того, позивач також вказує, що його взаємовідносини з зазначеним вище контрагентом підтверджуються податковими накладними від 04.09.2018 № 8, від 05.09.2018 № 9, від 06.09.2018 № 11, від 13.09.2018 № 26, від 26.09.2018 № 73 та від 28.09.2018 № 75, які були своєчасно зареєстровані в ЄРПН.

Так, в розумінні вимог чинного податкового законодавства, податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів /послуг підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту.

Дані доводи позивача не спростовані відповідачем належними та допустимими доказами. Факт реєстрації податкових накладних у встановленому законом порядку не заперечується контролюючим органом. До вище перелічених документів зауважень з боку відповідача не було.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, контрагент позивача ТОВ АРМОКОН , на момент укладення та виконання договору поставки, а також складання податкових накладаних був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку.

Посилання відповідача на дефектність товарно-транспортних накладних в частині господарських операцій із ТОВ АРМОКОН , а саме не зазначення точної адреси розвантаження (вулиці та номера будинку), а також відсутність сертифікатів якості судом не приймаються до уваги, оскільки помилки в складанні документів про перевезення не можуть позбавляти права підприємства на отримання податкового кредиту у складі вартості такого товару. Єдиною підставою для формування податкового кредиту є наявність податкової накладної, яка складена відповідно до вимог закону.

На підтвердження реальності (товарності) спірних операцій позивачем надано до суду копії первинної документації, складеної за результатами фінансово-господарських операцій останнього з ТОВ АРМОКОН за результатами дослідження яких підтверджено факти здійснення господарських операцій, що не спростовано відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, під час розгляду даної справи.

Наявні у справі документи (бухгалтерські та податкові) свідчать про реальність укладення та виконання договору поставки між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю АРКОМОН . У зв`язку з цим суд дійшов висновку, що позивачем на підставі належним чином оформлених первинних документів було сформовано витрати, які враховуються у податковому кредиті за період, що перевірявся податковим органом.

Контролюючим органом не висловлено жодних нормативно обґрунтованих зауважень щодо форми, правильності заповнення чи наявності обов`язкових реквізитів у вищевказаних первинних документах.

Під час розгляду справи судом не встановлено недобросовісність позивача, як платника податку на додану вартість. У свою чергу, відповідачем не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Суд зазначає, що здійснення господарської діяльності контрагентом не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов`язок суб`єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов`язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій. На період господарських взаємовідносин між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю АРКОМОН , останнє було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також платником податку на додану вартість.

Разом з тим, відповідачем не надано жодних належних доказів на підтвердження фактичної відсутності у контрагента позивача об`єктивної неможливості здійснення господарської діяльності.

Суд звертає увагу на презумпцію добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв`язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на включення понесених витрат до податкового кредиту. Разом з тим, у цій справі суд зазначає, що, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Суд враховує, що у постанові Верховного Суду від 17 січня 2018 року у справі №826/1244/13-а стосовно поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, зазначено, що це не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування та податкового законодавства, а тому можливі порушення податкового законодавства з боку контрагента-постачальника, за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, не є безумовною підставою для висновку про порушення саме покупцем вимог податкового законодавства та позбавлення його права сформованих податкових вигод за фактично вчиненою операцією.

Так, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

На підтвердження реальності (товарності) спірних операцій позивачем надано до суду копії первинної документації, складеної за результатами фінансово-господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю АРМОКОН , за результатами дослідження яких підтверджено факти здійснення господарських операцій, що також не спростовано відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, під час розгляду даної справи.

Суд зазначає, що чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагента, фактичного знаходження його за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останнього. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентом своїх зобов`язань, адже, поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме: платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань.

За умови не встановлення компетентним органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Також, слід зауважити, що Верховним Судом у постанові від 24 квітня 2018 року у справі №813/8500/13-а зазначено, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Приписами ч. 2 ст. 61 Конституції України встановлено індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Отже, суд, оцінюючи спірні фінансово-господарські операції, передусім виходить з того, що юридична відповідальність згідно норм чинного законодавства України є персоніфікованою.

Підприємство, яке є сумлінним платником податків і виконало усі вимоги, з якими закон пов`язує право на зменшення об`єкта оподаткування податком на додану вартість на суму податкового кредиту, не повинно нести відповідальність за своїх контрагентів.

При цьому, суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 9 січня 2007р. у справі Інтерсплав проти України ).

Крім того, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року ( Булвес АД проти Болгарії ) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є власністю у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов`язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов`язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону Про ПДВ стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов`язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов`язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Тобто, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через можливі порушення вимог податкового законодавства з боку його контрагентів.

З урахуванням викладеного, спираючись на наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що укладений між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю АРКОМОН правочин відповідає вимогам чинного законодавства України, має своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочинів, є економічно виправданим, факт виконання господарських зобов`язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися, а операції між позивачем та його контрагентом враховані відповідно до їх дійсного економічного змісту, обумовлені розумними економічними причинами (цілями ділового характеру) та відповідають меті здійснення господарської діяльності.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких підстав, суд визнає, що відповідачем протиправно було винесено податкове повідомлення-рішення від 16 травня 2019 року форми Р №0014331411, отже порушено права позивача та не дотримано вимог, передбачених частиною другою статті 2 КАС України.

Позивачем під час розгляду справи було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не було спростовано відповідачем.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно вимог ч. 3 ст. 242 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у сумі 4 370,60 грн. згідно з платіжним дорученням від 19.08.2019 № 10757, який підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

в и р і ш и в:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Пантек-Виробництво - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у Київській області від 16 травня 2019 року форми Р №0014331411, яким визначено зобов`язання із податку на додану вартість в сумі 291 373, 00 грн.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Пантек-Виробництво (код ЄДРПОУ 32167106, місцезнаходження: 09200, Київська область, Кагарлицький район, м. Кагарлик, вул. Народна, 7) судовий збір у сумі 4 370,60 грн. (чотири тисячі триста сімдесят гривен шістдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ 43141377, місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, буд. 5-а).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 27.01.2020

Суддя Я.В. Горобцова