Рішення

від 24.01.2020 по справі 440/4558/19

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/4558/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Клочка К.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

22 листопада 2019 року ОСОБА_1 (далі за текстом-позивач, ОСОБА_2 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області (далі за текстом-відповідач) про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії, а саме просив:

- визнати неправомірними дії управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області, що полягають у відмові надати ОСОБА_1 містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки для проектування об`єкта будівництва: "Реконструкція з прибудовою магазину спортивного одягу та квартири АДРЕСА_1 .

- зобов`язати управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Кременчуцької міської ради надати ОСОБА_1 містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки для проектування об`єкта будівництва: "Реконструкція з прибудовою магазину спортивного одягу та квартири АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем до управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області подано заяву щодо надання містобудівних умов і обмежень разом з визначеним законодавством переліком необхідних документів для проектування об`єкта будівництва "Реконструкція з прибудовою магазину спортивного одягу та квартири АДРЕСА_1 . Проте, незважаючи на виконання законодавчо визначених умов управлінням безпідставно відмовлено позивачу у видачі містобудівних умов та обмежень з посиланням на неможливість з 01.01.2019 здійснення будь - якого нового будівництва, реконструкції та капітального ремонту (крім реконструкції та капітального ремонту квартир чи окремих приміщень, які здійснюються без зміни об`ємно-просторових характеристик) у межах історичних ареалів населених місцях, у тому числі в тих, в яких визначені історичні ареали, за відсутності затвердженого в установленому порядку історико-архітектурного опорного плану. На переконання позивача, така відмова створює перешкоди для здійснення ним права власності на об`єкти нерухомого майна. Позивач зауважує, що історико-архітектурний опорний план не розроблений та не затверджений саме з вини відповідача. Зазначає, що відсутність прямої заборони або законодавчо закріпленої підстави у наданні містобудівних умов та обмежень не надають можливості органами місцевого самоврядування приймати власні рішення про відмову у задоволенні заяви особи.

Ухвалою суду від 27.11.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

11.12.2019 до суду надійшов відзив на позов від відповідача, у якому останній заперечував стосовно позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Мотивував свої заперечення тим, що м. Кременчук постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 №878 внесено до Списку історичних населених місць, а за приписами частини 3 статті 17 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено в якості умови розроблення та затвердження генеральних планів цих населених місць розроблення в їх складі історико-архітектурного опорного плану, в якому зазначається інформація про об`єкти культурної спадщини. Постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 №318 затверджено Порядок визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць. Історико-архітектурний опорний план м. Кременчука станом на сьогодні ще не затверджено, а тому відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №92, котрою внесено зміни до попередньо згаданої постанови, проектна документація на нове будівництво, реконструкцію та капітальний ремонт у межах історичного ареалу має розроблятися з урахуванням вимог історико-містобудівного обґрунтування. Але, така норма була чинною, згідно цієї ж постанови, до 01.01.2019, а відтак, позивач звернувся із заявою про надання містобудівних умов та обмежень для проектування нового будівництва станції технічного обслуговування 29.10.2019, тобто в той час, коли вже неможливо було застосувати норму, яка дозволяла проектування будівництва за наявності історико-містобудівного обґрунтування, про що і повідомлено позивача та надано інформацію щодо стану розроблення історико-архітектурного опорного плану м. Кременчука. З врахуванням обмежених законодавчо встановлених можливостей містобудівної документації (генерального плану міста) в плануванні забудови міста, що пов`язані з відсутністю історико-архітектурного опорного плану, надання містобудівних умов та обмежень длів для проектування об`єкта будівництва "Реконструкція з прибудовою магазину спортивного одягу та квартири АДРЕСА_1 . Проте, незважаючи на вик

Позивач у судове засідання не з`явився, натомість надав заяву у якій просив розглянути справу за його відсутності за наявними в матеріалах справи документами.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву просив суд розглядати справу за його відсутності.

Згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Зважаючи на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України, а також відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив розглянути справу у порядку письмового провадження.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.

07.08.2013 між ОСОБА_1 (орендар) та Кременчуцькою міською радою Полтавської області в особі секретаря міської ради Івка В.М. (орендодавець) укладено договір оренди землі, згідно з яким орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку (кадастровий номер 5310436500:09:001:0218) для експлуатації та обслуговування окремого входу та вітрини до вбудованого приміщення промислового магазину (код КВЦПЗ В03.07.) по АДРЕСА_6 (пункт 1 Договору). Строк дії договору становить 15 (п`ятнадцять) років (пункт 8 Договору). Земельна ділянка передана відповідно до акту приймання-передачі об`єкта оренди - земельної ділянки по АДРЕСА_3. Право оренди земельної ділянки підтверджується також копіями витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-5314506832019 від 25.10.2019 та з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №9400312 від 13.09.2013.

З копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №106266645 від 05.12.2017 суд вбачає, що ОСОБА_1 належить на праві власності адміністративно-торгові приміщення, загальною площею 95,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 , що виникло на підставі договору купівлі-продажу від 05.07.2017.

23.05.2019 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу квартири, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 на підставі рішення позачергової IV сесії Кременчуцької міської ради VII скликання від 16.02.2016 року АДРЕСА_1 перейменована на АДРЕСА_1/, житловою площею 44,7 кв.м., загальною площею 62,0 кв.м. (пункт 1.1 Договору). Договір купівлі - продажу нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночкою В.М. та зареєстровано у реєстрі для реєстрації нотаріальних дій за №451.

10.10.2019 між ОСОБА_1 (орендар) та Кременчуцькою міською радою Полтавської області в особі міського голови Малецького В.О. (орендодавець) укладено договір оренди землі, згідно з яким орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку (кадастровий номер 5310436500:09:001:0510) для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (код КВЦПЗ В 03.07) для будівництва прибудови до існуючого магазину спортивних товарів, розташованого на першому поверсі п`ятиповерхового житлового будинку АДРЕСА_1 (пункт 1 Договору). Строк дії договору 3 (три) роки (пункт 8 Договору). Право оренди земельної ділянки підтверджується також копіями витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-5314507022019 від 25.10.2019 та з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №185419494 від 21.10.2019.

Право власності на квартиру зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23.05.2019 про що свідчить копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №167784130 від 23.05.2019.

29.10.2019 ОСОБА_1 звернувся до управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області із заявою щодо надання містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва "Реконструкція з прибудовою магазину спортивного одягу та квартири АДРЕСА_1 . До заяви додав копії документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою; документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці; викопіювання; витяг з Державного земельного кадастру, що підтверджується копією заяви від 29.10.2019 та вхідним пакетом документів.

Листом від 01.11.2019 №28-06/1759/33 управління повідомило заявника, що з 01.01.2019 за умови відсутності затвердженого в установленому порядку історико-архітектурного опорного плану будь яке нове будівництво, реконструкція та капітальний ремонт (крім реконструкції та капітального ремонту квартир чи окремих приміщень, які здійснюються без змін об`ємно-просторових характеристик) в історичних населених місцях, у тому числі в тих, в яких визначені історичні ареали, є неможливим. Проектна документація на вищезазначені види будівництва в історичних населених місцях повинна розроблятися виключно відповідно до затвердженого в установленому порядку історико-архітектурного опорного плану. На сьогоднішній день м. Кременчук не має затвердженого в установленому порядку історико-архітектурного опорного плану. Історико-архітектурний опорний план погоджується та затверджується у складі містобудівної документації згідно з пунктом 3 статті 17 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". На пленарному засіданні сесії Кременчуцької міської ради, яке відбулося 13.12.2018 було розглянуто питання внесення змін в Програму розроблення містобудівної документації в м. Кременчуці на 2016-2020 роки, а саме, доповнення її розділом "11. Розроблення історико-архітектурного опорного плану м. Кременчука" з терміном виконання - 2019 рік. У назві об`єкта будівництва не зазначено вид будівництва у відповідності до ДБН А.2.2-3:2014 "склад та зміст проектної документації на будівництво". Враховуючи викладене та у зв`язку з невідповідністю намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, на підставі частини 4 статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №92 управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Кременчуцької міської ради не може надати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва по об`єкту: "Реконструкція з прибудовою магазину спортивного одягу та квартири АДРЕСА_1 " у відповідності до наказу управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Кременчуцької міської ради "Про відмову в наданні містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва" від 31.10.2019 №86-муо.

Не погодившись із відмовою в наданні містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта реконструкції, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлені Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 №3038-VI (далі Закон №3038-VI), який спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 1 Закону №3038-VI містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

За приписами пунктів 1, 2, 3 частини 5 статті 26 Закону №3038-VI проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: отримання замовником або проектувальником вихідних даних; розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; затвердження проектної документації.

Частиною 1 статті 29 Закону №3038-VI визначено, що основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування.

Згідно з частиною 3 статті 29 Закону №3038-VI містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника, до якої додаються: 1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію; 2) копія документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації); 3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000; 4) витяг із Державного земельного кадастру.

Цей перелік документів для надання містобудівних умов та обмежень є вичерпним.

Частиною 4 статті 29 Закону №3038-VI передбачено, що підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є: 1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень; 2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці; 3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Відмова у наданні містобудівних умов та обмежень здійснюється шляхом направлення листа з обґрунтуванням підстав такої відмови відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури у строк, що не перевищує встановлений строк їх надання.

За змістом частини 6 статті 29 Закону №3038-VI, надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову в їх наданні здійснюється відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури протягом 10 робочих днів з дня реєстрації заяви, затверджується наказом такого органу.

Таким чином, з аналізу наведених норм слідує, що відповідний уповноважений орган містобудування та архітектури протягом 10 робочих днів з дня реєстрації заяви повинен прийняти одне з можливих рішень, зокрема, про надання містобудівних умов та обмежень або про відмову у їх наданні. Прийняття будь-якого іншого рішення, у тому числі щодо залишення заяви про надання містобудівних умов та обмежень без розгляду та повернення замовнику документів законодавством не передбачено. При цьому, вичерпний перелік підстав для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень передбачено частиною 4 статті 29 Закону №3038-VI.

З матеріалів справи суд вбачає, що позивачем до управління містобудування та архітектури для отримання містобудівних умов та обмежень надано до усі документи, передбачені частиною 3 статті 29 Закону №3038-VI, що не заперечується відповідачем.

Також, судом встановлено, що єдиною підставою для відмови позивачу у наданні містобудівних умов та обмежень є невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні з огляду на те, що з 01.01.2019 за умови відсутності затвердженого в установленому порядку історико-архітектурного опорного плану будь-яке нове будівництво, реконструкція та капітальний ремонт (крім реконструкції та капітального ремонту квартир чи окремих приміщень, які здійснюються без змін об`ємно-просторових характеристик) в історичних населених місцях, у тому числі в тих, в яких визначені історичні ареали, є неможливим.

Посилання відповідача на відсутність затвердженого історико-архітектурного опорного плану, обов`язкова наявність якого передбачена вимогами постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 № 92, судом відхиляється з огляду на наступне.

Відповідно до п. 8 Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України, від 13.03.2002, № 318 (із змінами, внесеними Постановою КМУ від 21.02.2018 № 92), проектна документація на нове будівництво, реконструкцію та капітальний ремонт (крім реконструкції та капітального ремонту квартир чи окремих приміщень, які здійснюються без зміни об`ємно-просторових характеристик) у межах історичних ареалів населених місць розробляється з урахуванням вимог затвердженого в установленому законом порядку історико-архітектурного опорного плану.

Історико-архітектурний опорний план погоджується та затверджується у складі містобудівної документації згідно із п. 3 ст. 17 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

На пленарному засіданні сесії Кременчуцької міської ради, яке відбулось 13 грудня 2018 року, було лише розглянуто питання внесення змін в Програму розробки містобудівної документації в місті Кременчуці на 2016-2020 роки, а саме: доповнення її розділом "11. Розроблення історико-архітектурного опорного плану міста Кременчука" з терміном виконання - 2019 рік".

Також, 13 травня 2019 року між виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області та ПП "Архитон 7" укладено договір №729 про закупівлю послуг за державні кошти, згідно з яким виконавець зобов`язується у 2019 році надати послуги зазначені в п.1.2 Договору, а замовник - прийняти та оплатити такі послуги. Пунктом 1.2 Договору передбачено, що найменування послуг: Історико-архітектурний опорний план м. Кременчука Полтавської області" (ДК 021:2015-714100000-5 Послуги у сфері містобудування").

Із відзиву на позовну заяву вбачається, що станом на дату звернення позивача із заявою та станом на дату розгляду справи у суді місто Кременчук не має затвердженого в установленому порядку історико-архітектурного опорного плану.

Відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 17 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", для населених пунктів, занесених до Списку історичних населених місць України, в межах визначених історичних ареалів у складі генерального плану населеного пункту визначаються режими регулювання забудови та розробляється історико-архітектурний опорний план, в якому зазначається інформація про об`єкти культурної спадщини. Склад, зміст та порядок розроблення історико-архітектурного опорного плану населеного пункту визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Відповідно до пункту 2.1 розділу ІІ Порядку розроблення історико-архітектурного опорного плану населеного пункту, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 02.06.2011 64, історико-архітектурний опорний план розробляється на замовлення виконавчих органів місцевого самоврядування суб`єктами господарювання, спеціалізованими у сфері вивчення, охорони і використання культурної спадщини, які мають у своєму складі архітектора, що має кваліфікаційний сертифікат (далі - розробник). З огляду на викладене, суд зазначає, що відсутність погодженого та затвердженого Історико-архітектурного опорного плану.

Отже, обов`язок вчинити дії щодо розроблення історико-архітектурного опорного плану покладено на виконавчі органи місцевого самоврядування.

Відтак, невчинення органами державної влади дій щодо розроблення історико-архітектурного опорного плану не може бути підставою позбавлення особи права розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно до частин 1, 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У п.167 рішення ЄСПЛ в справі "EAST/WEST ALLIANCE LIMITED" ПРОТИ УКРАЇНИ" (Заява №19336/04) зазначено, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року).

Відповідно до п. 168 зазначеного рішення ЄСПЛ, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

Як вказано у п. 60 рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції" "…заборони на будівництво, безперечно, обмежували право заявників на користування своїм майном".

Суд також визнав (п.72 наведеного рішення), що "система, яка допускає спричинення власникам майна шкоди внаслідок тривалої дії заборон, не може існувати в державі, що керується верховенством права".

Таким чином, ненадання органом місцевого самоврядування позивачу містобудівних умов та обмежень вочевидь порушує право позивача на мирне володіння його власністю.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Враховуючи викладене, суд вважає оскаржену позивачем відмову з підстав невідповідності намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні протиправною.

Також, суд не приймає доводи відповідача щодо того, що в назві об`єкта будівництва не зазначено вид будівництва у відповідності до ДБН А.2.2-3:2014 "Склад та зміст проектної документації на будівництво" з огляду на те, що закон не встановлює вимоги до форми та змісту заяви про надання містобудівних умов та обмежень. Також, суд зазначає, що відсутність окремих відомостей у заяві позивача про надання містобудівних умов та обмежень не є підставою для відмови у наданні таких умов та обмежень, оскільки з поданих позивачем документів можливо встановити наміри заявника щодо виду будівництва.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання протиправними дій управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Кременчуцької міської ради, що полягають у відмові надати ОСОБА_1 містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки для проектування об`єкта будівництва: "Реконструкція з прибудовою магазину спортивного одягу та квартири АДРЕСА_1 .

Крім того, суд враховує, що що наміри позивача по забудові наданих йому в оренду земельних ділянок (кадастровий номер 5310436500:09:001:0218 та 5310436500:09:001:0510) відповідають цільовому призначенню цих земельних ділянок.

Стосовно вимоги позивача щодо зобов`язання відповідача надати містобудівні умови та обмеження, суд зазначає наступне.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Також, суд звертає увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Така правова позиція узгоджується із позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові від 16 вересня 2015 року у справі №21-1465а15 та Верховним Судом у постанові від 22 грудня 2018 року у справі № 804/1469/17.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

За змістом частини 6 статті 29 Закону №3038-VI, відповідний уповноважений орган містобудування та архітектури протягом 10 робочих днів з дня реєстрації заяви особи приймає рішення або про надання містобудівних умов та обмежень, або про відмову в їх наданні.

Перелік підстав для відмови в їх наданні є вичерпним.

Суд надав оцінку застосованим у даному випадку підставам для відмови позивачу у наданні містобудівних умов та обмежень, розцінивши їх як необґрунтовані. Інших підстав для відмови - не встановлено судом та не виявлено відповідачем.

Таким чином, належним засобом захисту порушеного права позивача у даній справі є зобов"язання Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Кременчуцької міської ради видати ОСОБА_1 містобудівні умови і обмеження.

У спірних правовідносинах Управління не мало права відмовити у видачі містобудівних умов та обмежень у зв`язку з відсутністю визначеної чинним законодавством єдиної підстави для такої відмови, що свідчить про відсутність у відповідача можливості вибору конкретного рішення з певного кола варіантів на власний розсуд та наявність обов`язку надати містобудівні умови та обмеження.

Водночас реалізацією відповідачем своїх дискреційних повноважень при наданні містобудівних умов та обмежень буде вважатися визначення Управлінням змісту таких умов та обмежень.

Аналогічний висновок висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.06.2019 у справі № 522/6069/14-а (реєстраційний номер 82885492).

Відтак, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню у повному обсязі.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб"єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб"єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Беручи до уваги те, що суд дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог та те, що позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн, а тому слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмір 768,40 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , рнокпп НОМЕР_1 ) до управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області (площа Перемоги, 2, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, код ЄДРПОУ 02498790) про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправними дії управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області, щодо відмови у наданні ОСОБА_1 містобудівних умов та обмеженнь забудови земельної ділянки для проектування об`єкта будівництва: "Реконструкція з прибудовою магазину спортивного одягу та квартири АДРЕСА_1 .

Зобов`язати управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Кременчуцької міської ради надати ОСОБА_1 містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки для проектування об`єкта будівництва: "Реконструкція з прибудовою магазину спортивного одягу та квартири АДРЕСА_1 .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області (площа Перемоги, б. 2, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, код ЄДРПОУ 02498790) на користь ( вул . Сумська,30, кв.2, м. Кременчук, Полтавська область, рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 768,40 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Головуючий суддя К.І. Клочко