Рішення

від 27.01.2020 по справі 560/3812/19

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 560/3812/19

РІШЕННЯ

іменем України

27 січня 2020 рокум. Хмельницький Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Майстера П.М. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Війтовецької селищної ради Волочиського району Хмельницької області , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась в суд з позовом до Війтовецької селищної ради Волочиського району Хмельницької області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , в якому просить:

- визнати протиправними та скасувати рішення п`ятдесят першої сесії (VІІ скликання) Війтовецької селищної ради від 17 жовтня 2019 року "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за межами населеного пункту с.Криваченці" (протокол №51);

- зобов`язати Війтовецьку селищну раду Волочиського району Хмельницької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 11.09.2019 року повторно звернулась до відповідача із заявою про надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,6736 га для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту с.Кривачинці. До вказаної заяви додано документи, що посвідчують особу та графічний матеріал, на якому зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

Рішенням 51 сесії Війтовецької селищної ради VІІ скликання від 17 жовтня 2019 року, за результатами розгляду питання "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за межами населеного пункту с.Криваченці ОСОБА_1 ", заява позивача відхилена, оскільки "за" проголосували троє депутатів, "проти" - один, "утримались" - 15 депутатів, що підтверджується копією витягу з протоколу №51.

Не погодившись з такими діями відповідача звернулась до суду, за захистом своїх порушених права.

Ухвалою суду від 27 листопада 2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 27 листопада 2019 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову повернуто без розгляду.

19 грудня 2019 року відповідачем подано до суду відзив на адміністративний позов, в якому вказано, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території. Способи захисту прав на земельні ділянки визначені статтею 152 Земельного кодексу України (зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування), тому обраний позивачем спосіб захисту прав на земельну ділянку не передбачений чинним законодавством. Також вказує, що суд не може підміняти орган місцевого самоврядування і вирішувати питання про зобов`язання відповідача прийняти конкретне рішення.

Просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку, що даний адміністративний позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач 21.05.2019 звернулась до Війтовецької селищної ради із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності площею 1,6736 га, з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, за межами населеного пункту с. Кривачинці, кадастровий номер 6820983700:02:023:0156.

У відповідності до копії витягу з протоколу №48 пленарного засідання 48 (позачергової) сесії Війтовецької селищної ради VII скликання від 05.07.2019 проект рішення про надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою відхилено.

11.09.2019 позивач повторно звернулась до відповідача із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності площею 1,6736 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, за межами населеного пункту с. Кривачинці, кадастровий номер 6820983700:02:023:0156. До заяви додано документи, що посвідчують особу та графічний матеріал, на якому зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

Згідно копії витягу з протоколу пленарного засідання 51 сесії Війтовецької селищної ради VII скликання від 17.10.2019 №51 проект рішення про надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою відхилено.

Посилання на норми чинного законодавства України, якими визначено підстави для відмови у затвердженні проекту, зазначений витяг не містить. Однак у ньому вказано, зокрема, про виступ старости Кривачинецького старостинського округу, який повідомив, що на дану земельну ділянку вже є заява від учасника АТО, яка буде розглядатись на черговій сесії.

Не погоджуючись із такою відмовою позивач звернулась із позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

За змістом Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки; усі суб`єкти права власності рівні перед законом (частина 4 статті 13); право власності на землю гарантується, воно набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (частина 2 статті 14).

Стаття 1 Першого протоколу ( 994 - 535 ) "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів".

У рішенні Європейського суду з прав людини "Остапенко проти України" Заява N 17341/02) Страсбург, 14 червня 2007 року. Уряд стверджував, що ділянка землі, з приводу якої скаржиться заявник, не може розглядатись як його "власність" у сенсі статті 1 Першого протоколу ( 994_535 ), оскільки рішення від 4 квітня 2000 року передбачає передачу землі у довгострокове користування, а не у власність. Заявник не погодився. У цьому зв`язку Суд звертає увагу, що Конвенційними інституціями сформовано єдину позицію, згідно з якою "майно" у сенсі статті 1 Першого протоколу ( 994_535 ) може бути як "існуюче майно" (див. справу Van der Mussele v. Belgium, від 23 листопада 1983 року, серія А , N 70, с. 23, п. 48), так і активи, включаючи скарги, в зв`язку з якими заявник може стверджувати, що він має щонайменше "законне сподівання" на те, що вони будуть реалізовані (див., наприклад, рішення Pressos Compania Naviera S.A. and Others v. Belgium, від 20 листопада 1995 року, серія А, N 332, с. 21, п. 31, та Ouzounis and Others v. Greece, N 49144/99, від 18 квітня 2002 року, п. 24).

Правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю врегульовано Земельним кодексом України.

Згідно із частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Частиною 6 статті 118 ЗК України встановлено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до наявних у матеріалах справи доказів, позивач звернувся до відповідача із заявою, з додатками, про надання їй дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власністю площею 1,6736 га за кадастровим номером 6820983700:02:023:0156. Зазначене свідчить про дотримання позивачем вимог ч.6 ст.118 Земельного кодексу України.

Згідно із частиною 7 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок про те, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. При цьому, чинним законодавством України не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 545/808/17.

Крім того з аналізу зазначених норм слідує, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, повинен прийняти вмотивоване рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.

При цьому, згідно пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР) виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Частиною 1 статті 59 Закону №280/97-ВР встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Отже розгляд клопотання заінтересованої особи повинен прийматись у формі рішення, що є виключною компетенцією органів місцевого самоврядування чи органів виконавчої влади виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради. Аналогічна правова позиція вказана в постанові Верховного Суду від 23 листопада 2018 року по справі №826/8844/16.

З огляду матеріалів справи судом встановлено, що питання про надання позивачу дозволу на розробку документації з землеустрою розглядалось на пленарному засіданні сесії 17.10.2019, за результатами розгляду якого прийнято протокольне рішення, яким заяву позивача відхилено, при цьому відповідач не навів жодної з підстав, передбачених Земельним кодексом України. Зазначене свідчить, що за результатами розгляду питання про надання позивачу дозволу на розробку документації з землеустрою не було прийнято вмотивоване рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови, що вказує на відповідну бездіяльність відповідача.

Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду від 13 листопада 2019 року по справі №461/2782/17.

Зазначене свідчить про недотримання відповідачем вимог ЗК України та Закону України "Про місцеве самоврядування".

Таким чином, оскаржуване рішення (відмова, викладена у п.62 протоколу №51 пленарного засідання 51 сесії Війтовецької селищної ради VІІ скликання від 17.10.2019) є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Суд критично оцінює доводи відповідача про те, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений чинним законодавством, оскільки вказаний спосіб захисту узгоджується з п.2 ч.2 ст.245 КАС України.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Враховуючи задоволення позовних вимог в частині щодо визнання протиправним рішення (відмови, викладеної у п.62 протоколу №51 пленарного засідання 51 сесії Війтовецької селищної ради VІІ скликання від 17.10.2019), суд вважає, що порушенні права позивача мають бути захищені шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.09.2019 року про надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,6736 га для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту с.Кривачинці, та прийняти одне з рішень, передбачених статтею 118 Земельного кодексу України.

У відповідності зі статтею 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір, водночас частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

Враховуючи зазначене, оцінюючи у сукупності встановлені обставини та перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що наявні всі підстави для ового задоволення адміністративного позову.

Таким чином, позивачем доведено, а відповідачем не спростовано правомірність заявлених позовних вимог, тому, наявні правові підстави для їх задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Частиною 1 статті 9 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Згідно статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Суд зазначає, що при зверненні до суду з даним адміністративним позовом позивач повинен був сплатити 768,40 грн., = 1921 грн. (прожитковий мінімум для працездатних осіб х 0,4), а сплатила 774,68 грн., судового збору.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Суд роз`яснює, що позивач має право звернутись до суду із заявою про повернення суми надміру сплаченого судового збору.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають до повного задоволення, судові витрати зі сплати судового збору у сумі 768,40 грн. належить стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати відмову, викладену у п.62 протоколу №51 від 17.10.2019 пленарного засідання 51-ї сесії Війтовецької селищної ради (VІІ скликання) у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за межами населеного пункту с.Криваченці ОСОБА_1 .

Зобов`язати Війтовецьку селищну раду Волочиського району Хмельницької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.09.2019 року про надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,6736 га для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту с.Кривачинці, Волочиського району, Хмельницької області та прийняти рішення, передбачене статтею 118 Земельного кодексу України з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Стягнути на користь ОСОБА_1 768,40 грн. судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Війтовецької селищної ради Волочиського району Хмельницької області

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 27 січня 2020 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ) Відповідач:Війтовецька селищна рада Волочиського району Хмельницької області (вул. Героїв України, 4,Війтівці,Волочиський район, Хмельницька область,31256 , код ЄДРПОУ - 04403433) Треті особи:ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_5 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_6 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_7 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_8 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_9 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_10 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_11 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_12 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_13 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_14 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_15 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_16 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_17 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_18 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_19 ( АДРЕСА_2 ) .

Головуючий суддя П.М. Майстер