Постанова

від 21.01.2020 по справі 480/2870/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2020 р.Справа № 480/2870/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бартош Н.С.,

Суддів: Подобайло З.Г. , Григорова А.М. ,

за участю секретаря судового засідання Мороза М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної екологічної інспекції у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду (головуючий І інстанції Павлічек В.О., м. Суми) від 24.10.2019 року (повний текст складено 04.11.2019 року) по справі № 480/2870/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірничо-видобувна компанія "ДІАН"

до Державної екологічної інспекції у Сумській області

про визнання протиправним та скасування припису,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ "Гірничо-видобувна компанія "ДІАН", звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати припис № 267/03 від 16.07.2019 р.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем проведено планову перевірку додержання вимог природоохоронного законодавства ТОВ «Гірничо-видобувна компанія «Діан» , за результатами якої складено акт перевірки № 372/3 та винесено припис № 267/03 від 16.07.219 р. Оскаржуваний припис складено з порушеннями та не вбачається яким чином він має бути виконаний позивачем.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 24.10.2019 року по справі № 480/2870/19 позовні вимоги задоволено.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягає на законності рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Сторони про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення рекомендованих поштових відправлень.

Колегія суддів визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ч. 4 ст. 229 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзив на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі наказу від 09.07.2019 р. № 386-П та направлення від 09.07.2019 р. № 372/3, посадовими особами відповідача в період з 10.07.2019 року по 16.07.2019 року проведено планову перевірку додержання вимог природоохоронного законодавства ТОВ «Гірничо-видобувна компанія «Діан» (а.с. 46-47). За результатами перевірки було складено акт перевірки № 372/3 (а.с. 11-17), яким встановлено здійснення позивачем викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря в період з 16.07.2016 року по 10.06.2019 року без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, що є порушенням ст.ст. 10, 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» .

На підставі акту перевірки відповідачем був наданий позивачу припис № 267/03 від 16.07.2019 року (а.с. 10), яким приписано:

1. Розробити заходи по усуненню виявлених порушень, копію надати до ДЕІ у Сумській області - в 10-ти денний строк з дня отримання акту, обґрунтування: ст. 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього середовища» ;

2. Надати до Державної екологічної інспекції у Сумській області довідку про час роботи джерел викидів в період з 16.07.2016р. по 10.6.2019р. - в термін до 01.08.2019р., обґрунтування: ст. 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» , ст. 10, 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря.

Не погодившись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до висновку, що при винесенні оскаржуваного припису відповідач діяв не у спосіб та не у межах визначених законодавством.

В доводах апеляційної скарги відповідач по справі послався на те, що актом планової перевірки позивача від 10.07-16.07.2019 року зафіксований факт порушення позивачем вимог природоохоронного законодавства, зокрема, в розділі VI (опис виявлених порушень) встановлено наступне порушення вимог природоохоронного законодавства: встановлений факт здійснення позивачем викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря в період з 16.07.2016 року по 10.06.2019 року без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, що є порушенням ст.ст. 10, 11 Закону України Про охорону атмосферного повітря . На усунення вище перерахованих порушень вимог природоохоронного законодавства, відповідачем був наданий позивачу оскаржуваний припис № 267/03 від 16.07.2019 року.

Також апелянт послався на те, що вимога п. 2 припису № 267/03 від 16.07.2019 року узгоджується з повноваженнями Державної екологічної інспекції у Сумській області визначеними Положенням про Державну екологічну інспекцію у Сумській області, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України № 652 від 28.09.2017 року та вимогами ст. 20 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища , що не було враховано судом першої інстанції при ухваленні рішення. Зазначив, що аналогічна правова позиція була викладена в правових висновках, викладених в постанові Верховного суду України від 05.06.2019 року по справі № 816/581/16. В свою чергу, суд першої інстанції не наводить мотивів відступу від правових висновків зроблених Верховним суду України від 05.06.2018 р. по справі № 816/581/16, при цьому посилається на висновки зроблені в постановах Верховного суду України зазначених позивачем у запереченнях на відзив.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та відхиляє доводи апелянта, з огляду на наступне.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначені Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 05 квітня 2007 року № 877-V.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 20-2 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить, зокрема, організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства, в тому числі про поводження з відходами; щодо наявності дозволів, лімітів та квот на спеціальне використання природних ресурсів, дотримання їх умов.

Центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів є Державна екологічна інспекція України, правовий статус якої визначено у Положенні, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 р. № 275.

Відповідно до пункту 2 розділу 2 Положення про Державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України 11.08.2017 року №312, Держекоінспекція здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог, зокрема, природоохоронного законодавства.

Таким чином, Державна екологічна інспекція у Сумській області наділена правом здійснювати державний нагляд (контроль) за додержанням підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог, зокрема, природоохоронного законодавства, на території Сумської області.

Відповідно до ст. 4 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності державний нагляд (контроль) може здійснюватися у вигляді планових та позапланових заходів.

Планові заходи здійснюються відповідно до річних або квартальних планів, які затверджуються органом державного нагляду (контролю). Органи державного нагляду (контролю) здійснюють планові заходи з державного нагляду (контролю) за умови письмового повідомлення суб`єкта господарювання про проведення планового заходу не пізніш як за десять днів до дня здійснення цього заходу.

Повідомлення повинно містити: дату початку та дату закінчення здійснення планового заходу; найменування юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід; найменування органу державного нагляду (контролю).

Повідомлення надсилається рекомендованим листом та/або за допомогою електронного поштового зв`язку або вручається особисто під розписку керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі.

Суб`єкт господарювання має право не допускати посадову особу органу державного нагляду (контролю) до здійснення планового заходу в разі неодержання повідомлення про здійснення планового заходу (ст. 5 цього Закону).

Судовим розглядом встановлено, що позивачем було допущено посадових осіб відповідача до проведення перевірки, а сама перевірка проведена за участі керівника підприємства Федорченка Д.В.

Враховуючи те, що позивачем допущено перевіряючих до проведення перевірки, в межах цих правовідносин порядок та підстави призначення органом Держекоінспекції перевірки щодо нього не перевіряється.

Відповідно до ч. 6. ст. 7 № 877-V, за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім`я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід. Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що в графі «Детальний опис виявленого порушення» зазначено, що в період з 16.07.2016 р. по 10.06.2016 р. підприємством здійснювались викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу на викиди. В графі «Найменування нормативно-правового акта або нормативного документа, вимоги якого порушено, із зазначенням статті (частини, пункту, абзацу тощо)» зазначено ст. 10, 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» .

В свою чергу, вказаний акт не мітить посилання на те, якими саме стаціонарними джерелами здійснювались викиди, які саме викиди, та яким чином відповідач визначив період порушення, що свідчить про те, що в акті відсутній детальний опис виявленого порушення.

Положеннями ч. 8 ст. 7 Закону України № 877-V, встановлено, що припис - це обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства.

Судовим розглядом встановлено, що приписом № 267/03 від 16.07.2019 року (а.с. 10), підприємство позивача зобов`язано: 1. Розробити заходи по усуненню виявлених порушень, копію надати до ДЕІ у Сумській області - в 10-ти денний строк з дня отримання акту, обґрунтування: ст. 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього середовища» ; 2. Надати до Державної екологічної інспекції у Сумській області довідку про час роботи джерел викидів в період з 16.07.2016 р. по 10.6.2019 р. - в термін до 01.08.2019р., обґрунтування: ст. 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» , ст. 10, 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря.

Суд зазначає, що припис про усунення порушень природоохоронного законодавства є індивідуальним актом суб`єкта владних повноважень, що містить обов`язкові до виконання вимоги та складається у випадку виявлення порушення суб`єктом господарювання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Отже, підставою для винесення припису є встановлення конкретного порушення окремим суб`єктом, яке необхідно усунути протягом визначеного державним інспектором строку, що не може перевищувати 6 місяців. При цьому, в приписі має бути зазначена окрема дія, яку повинен вчинити суб`єкт господарювання для усунення виявленого порушення.

Що стосується вимоги припису розробити заходи по усуненню виявлених порушень, копію надати до ДЕІ у Сумській області, колегія суддів зазначає, що відповідачем не вказується, які саме заходи повинне розробити підприємство позивача та яких конкретних порушень, що були виявлені під час проведення перевірки ці заходи стосуються.

Що стосується вимоги припису надати до Державної екологічної інспекції у Сумській області довідку про час роботи джерел викидів в період з 16.07.2016 р. по 10.6.2019 р., колегія суддів зазначає, що ця вимога фактично є вимогою щодо надання інформації та не є вимогою щодо усунення порушень, а надання інформації, як таке, не може бути дією щодо усунення порушень, про що правильно зазначив суд першої інстанції у своєму рішенні.

Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку, що у спірному приписі не відображено суті та опису виявлених порушень, а тому такий припис не може вважатися таким, що винесений з дотримання норм чинного законодавства.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ні з оскаржуваного припису, ні з акту перевірки не вбачається, викиди яких саме забруднюючих речовин і якими саме джерелами здійснювались позивачем.

Як було встановлено під час розгляду справи в суді першої інстанції, зазначені висновки були зроблені відповідачем виключно на підставі того, що відповідно до пункту 2.7.1. Дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря № 5924784601-3 виданого 10.06.2019 року ТОВ «Гірничо-видобувна компанія «Діан» , у вказаного підприємства наявні 8 (вісім) неорганізованих джерел викидів. Разом з тим, твердження відповідача про те, що до отримання відповідного дозволу у позивача були наявні ті ж джерела викидів є лише припущеннями, оскільки вказане питання відповідачем під час здійснення перевірки не досліджувалося та відповідні документи у позивача не витребовувалися. Також безпідставним є посилання відповідача на фінансовий звіт суб`єкта господарювання за попередні періоди (а.с. 76-79), оскільки вказаний звіт не містить даних щодо викидів з неорганізованих стаціонарних джерел. Крім того, зазначений звіт під час перевірки відповідачем не досліджувався.

Що стосується посилання апелянта на висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 05.06.2019 року по справі № 816/581/16, колегія суддів зазначає, що в цьому рішенні мітилося посилання на те, що з зазначених пунктів припису, встановлені перевіркою обставини є порушенням ст. 20-2, 68 Закону України Про охорону навколишнього природнього середовища та ст. 11 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Водночас, ст. 20-2 Закону України Про охорону навколишнього природнього середовища встановлює компетенцію центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища, а стаття 68 встановлює відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, зокрема, за відмові від надання своєчасної, повної та достовірної інформації про стан навколишнього природного середовища, а також про джерела забруднення, у приховуванні випадків аварійного забруднення навколишнього природного середовища або фальсифікації відомостей про стан екологічної обстановки чи захворюваності населення.

На підставі цього, судом касаційної інстанції зроблений висновок, що зазначені вимоги припису стосуються інформації про стан навколишнього природного середовища, а також про джерела забруднення. Таким чином, позивач не звільнений від обов`язку надавати зазначену інформацію.

Разом з тим, в приписі № 267/03 від 16.07.2019 р. не міститься посилання на порушення ст. 68 Закону України Про охорону навколишнього природнього середовища , яка встановлює відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, зокрема, за відмові від надання своєчасної, повної та достовірної інформації, а міститься посилання лише на ст. 20-2 цього Закону. Крім того, у приписі, що був предметом розгляду у справі № 816/581/16 вказувалися конкретні джерела викидів (забруднення), в той час як у приписі № 267/03 від 16.07.2019 р. посилання на конкретні джерела (викидів) забруднення відсутні, тобто висновок Верховного Суду у справі № 816/581/16 про обов`язок надавати інформацію зроблений за інших обставин справи, а тому цей висновок суду касаційної інстанції колегія суддів вважає таким, що не є обов`язковим для врахування при вирішенні спірних правовідносин.

На підставі наведених вище обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для скасування припису № 267/03 від 16.07.2019 р., оскільки доводи апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями ч. 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями ч. 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (№ 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (№ 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують з наведених вище підстав.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи те, що рішення Сумського окружного адміністративного суду від 24.10.2019 року по справі № 480/2870/19 прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не виявила підстав для його скасування.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 24.10.2019 року по справі № 480/2870/19 - залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 24.10.2019 року по справі № 480/2870/19 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)Н.С. Бартош Судді (підпис) (підпис) З.Г. Подобайло А.М. Григоров

Повний текст постанови складено 27.01.2020 року