Постанова

від 15.01.2020 по справі 804/5992/17

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

15 січня 2020 року м. Дніпросправа № 804/5992/17

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дурасової Ю.В.,

суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М.,

секретар судового засідання: Кязимова Д.В.

за участю: представника позивача: Шмельової Олени Володимирівни

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Приватного підприємства "Декарт"

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2017 року (головуючий суддя Дєєв М.В.)

у справі за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, правонаступником якого є Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, до Приватного підприємства "Декарт", третя особа, без самостійних вимог - Державна податкова інспекція у Чечелівському районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Головне управління ДФС у Дніпропетровській області, звернувся до суду 01.09.2017 року з позовом до Приватного підприємства ДЕКАРТ , зазначивши третьою особою Державну податкову інспекцію у Чечелівському районі м.Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, просив: стягнути податковий борг у розмірі 182 092,16 грн. з рахунків ПП ДЕКАРТ у банках, що обслуговують такого платника податків.

Позов обґрунтовано тим, що відповідач (ПП ДЕКАРТ ) має податковий борг у загальному розмірі 182092,16 грн., а саме:

- з податку на додану вартість у сумі 181 072,16 грн. та

- з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати в сумі 1 020грн.

У добровільному порядку відповідач заборгованість не погасив, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.10.2017 позов задоволено. Стягнуто податковий борг у розмірі 182 092,16 грн. з рахунків Приватного підприємства ДЕКАРТ у банках, що обслуговують такого платника податків.

Свою позицію суд першої інстанції обґрунтував тим, що доказів оскарження в адміністративному чи судовому порядку вимоги відповідачем не надано. При цьому, не зважаючи на здійснені податковим органом заходи щодо погашення відповідачем податкового органу, на час розгляду справи судом заборгованість в сумі 182092, 16 грн. залишається не сплаченою.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та винести нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Вважає, що суд першої інстанції не в повному обсязі з`ясував обставини, що мать значення для справи. Посилається на те, що до моменту отримання постанови суду про наявність податкового боргу, контролюючий орган не надсилав йому будь-яких даних (податкових повідомлень-рішень, актів, довідок) про наявність в нього податкового боргу та порушення податкового законодавства за наслідками проведення перевірок. Зазначає, що з оскаржуваної постанови суду першої інстанції вбачається, що обґрунтовуючи свій позов, контролюючий орган посилається на податкове повідомлення-рішення від 01.07.2014 року №0002511500 та довідку третьої особи від 30.05.2014 року № 1537/04-66-1500/31685188, складену за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ПП Декарт з питання підтвердження господарських відносин з ТОВ Тексоіл за липень, вересень 2013 року. Вважає, що такі документи не мали братися судом до ваги, оскільки висновки, які викладені в довідці третьої особи від 30.05.2014 року № 1537/04-66-1500/31685188, зроблені контролюючим органом виключно на підставі припущень. Так, у вказаній довідці третя особа зробила висновок про нереальність здійснення господарських операцій між ПП Декарт та контрагентом ТОВ Тексоіл за липень, вересень 2013 року. Однак, за 3 місяці до складання довідки від 30.05.2014 року № 1537/04-66-1500/31685188 третьою особою вже проводилася перевірка ПП Декарт з питання підтвердження господарських відносин з ТОВ Тексоіл за липень, серпень 2013 року, за насідками якої третя особа дійшла висновку про реальність господарських операцій за вказаний період, що викладено в довідці від 18.02.2014 року № 492/04-66-15-00/31685188. З приводу цього зазначає про непослідовність суб`єкта владних повноважень та неналежне урядування . Вказує, що контролюючий орган на підставі акту про неможливість проведення перевірки ТОВ Тексоіл від 21.02.2014 року відкоригував податкові зобов`язання та кредит з податку на додану вартість за червень-грудень 2013 року, що власне і стало підставою для обліку за ПП Декарт податкової заборгованості в розмірі 143139,15 грн. Однак, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.04.2014 року по справі 804/4298/14 дії податкового органу стосовно зазначеного коригування визнані протиправними та зобов`язано відновити задекларовані Товариством Тексоіл податкові зобов`язання та кредит з ПДВ, що знайшло підтвердження і в суді апеляційної інстанції. Отже контролюючий орган відобразив у довідці від 30.05.2014 року №1537/04-66-1500/31685188 нічим не підтверджені дані.

Матеріали справи містить клопотання ПП Декарт про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 804/1644/18 за позовом ПП Декарт до Державної податкової інспекції у Чечелівському районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.07.2014 року форми Р № 0002511500.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2018 клопотання ПП Декарт про зупинення провадження у справі задоволено. Зупинено апеляційне провадження в адміністративній справі № 804/5992/17 до набрання законної сили судовим рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі 804/1644/18.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі 804/1644/18 визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 01.07.2014 року форми Р № 0002511500 на суму 136 000грн. щодо правовідносин ПП Декарт з ТОВ Тексоіл за липень, вересень 2013 року.

Згідно Указу Президента України "Про ліквідацію апеляційних адміністративних судів та утворення апеляційних адміністративних судів в апеляційних округах" від 29.12.2017 року № 455/2017, зокрема, ліквідовано Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд.

Відповідно до ч. 3 ст. 29 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ліквідації або припинення роботи адміністративного суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи адміністративного суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу у даній справі визначено склад колегії суддів Третього апеляційного адміністративного суду.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 12.09.2019 у справі № 804/5992/17 поновлено провадження та призначено справу до розгляду в судовому засіданні.

Позивачем до суду апеляційної інстанції подано відзив на апеляційну скаргу, згідно якого просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Посилається на те, що відповідач (ПП ДЕКАРТ ) має податковий борг у загальному розмірі 182092,16 грн., а саме:

- з податку на додану вартість у сумі 181 072,16 грн. та

- з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати в сумі 1 020грн.

У добровільному порядку відповідач заборгованість не погасив.

Податковий борг з податку на додану вартість у сумі 181 072,16 грн. виник на підставі самостійно задекларованих та несплачених зобов`язань по деклараціям з ПДВ:

- за липень 2016 року в сумі 978грн.,

- за серпень 2016 року в сумі 417грн.,

- за вересень 2016 року в сумі 28грн.,

- за грудень 2016 року в сумі 5546грн.

Також на підставі акту перевірки від 30.05.2014 року № 1537/04-66-1500/31685188 прийняте податкове повідомлення-рішення №0002511500 від 01.07.2014 року, яким відповідачу (ПП ДЕКАРТ ) донараховано 136 090грн.

На підставі акту перевірки дів 10.03.2016 року №42/04-66-15-01/31685188 прийняте податкове повідомлення-рішення №0000201201 від 11.05.2016 року, яким відповідачу (ПП ДЕКАРТ ) донараховано 6 276,25грн.

Враховуючи часткову сплату боргу, на момент звернення з позовом до суду заборгованість по зазначеному рішенню склала 3 153,52грн.

На підставі акту перевірки від 30.05.2014 року №1537/04-66-1500/31685188 прийняте податкове повідомлення-рішення №0000861500 від 14.11.2016 року, яким відповідачу (ПП ДЕКАРТ ) донараховано 27218грн.

У зв`язку з несвоєчасною сплатою узгоджених грошових зобов`язань по податковим деклараціям та по податковим повідомленням-рішення, відповідачу (ПП ДЕКАРТ ) відповідно до пп. 129.1.1 ст. 129 ПКУ нарахована пеня у розмірі 7641,64грн.

На момент звернення з позовом відсутня інформація щодо оскарження відповідачем (ПП ДЕКАРТ ) зазначених податкових повідомлень-рішень, тому контролюючий орган вважає їх узгодженими.

У судовому засіданні представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив відмовити в її задоволенні, залишивши рішення суду першої інстанції без змін. Надав пояснення, аналогічні викладеним в відзиві на апеляційну скаргу.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, в судове засідання не з`явився, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

В ході розгляду справи замінено відповідача Головне управління ДФС у Дніпропетровській області правонаступником Головне управління ДПС у Дніпропетровській області.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Приватне підприємство Декарт зареєстроване виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 12.10.2001р., знаходиться на податковому обліку як платник податків у Державній податковій інспекції у Чечелівському районі м.Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

В інтегрованих картках платника податків ПП ДЕКАРТ обліковується податковий борг на загальну суму 182092, 16 грн., а саме:

- з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати у сумі 1020грн., який виник внаслідок несплати у встановлені терміни сум грошових зобов`язань нарахованих контролюючим органом (податкове повідомлення-рішення від 18.02.2016р. №0001451701);

- податку на додану вартість у сумі 181072,16 грн., який виник внаслідок несплати у встановлені терміни сум грошових зобов`язань нарахованих контролюючим органом (податкове повідомлення - рішення від 11.05.2016р. №0000201201 у сумі 3153,52 грн., податкове повідомлення-рішення від 01.07.2014р. №0002511500 у сумі 143 139, 15 грн., у тому числі пені 7 049,15 грн., податкове повідомлення-рішення від 14.11.2016р. №0000861500 у сумі 27 218грн.), нарахованих згідно наданих до ДПІ у Чечелівському районі м.Дніпра ГУ Дніпропетровській області податкових декларацій з плати за землю (№9150741656 від 20.08.2016р. у сумі 978грн., №9172597100 від 19.09.2016р. у сумі 417грн., №9198440562 від 20.10.2016р. у сумі 28грн., № 9267710370 від 20.01.2017р. у сумі 5 546грн.) та пені 592,49 грн.

Доказів оскарження в адміністративному чи судовому порядку вищезазначених податкових повідомлень-рішень у суду відсутні.

У зв`язку з викладеним, суд першої інстанції дійшов висновку про можливість задоволення позовних вимог та стягнення податкового боргу, однак з даною позицією суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції погодитися не може, виходячи з наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин слід застосовувати норми Конституції України, Податкового кодексу України.

Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.

Так, стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, суб`єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.

В силу ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Таким чином, податки і збори кожен зобов`язаний сплачувати в порядку і розмірах, встановлених законом.

Предметом даного спору є податковий борг відповідача.

Згідно з п. 14.1.175. п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Виходячи зі змісту вказаної норми грошові зобов`язання, які визначаються як податковий борг мають бути узгодженими.

Контролюючий орган, з чим погодився суд першої інстанції, вважає, що суми грошових зобов`язань відповідача є узгодженими, оскільки податкові повідомлення-рішення, якими відповідачу донараховані грошові зобов`язання, не оскаржувалися відповідачем.

Водночас відповідач зазначає, що від контролюючого органу не надходили будь-які податкові-повідомлення рішення, акти, довідки, які б свідчили про наявність податкового боргу.

Таким чином перевірці підлягають доводи сторін, чи є суми грошових зобов`язань, зазначених в податкових повідомленнях-рішеннях, узгодженими?

Так, при подачі позову, контролюючий орган, обґрунтовуючи свої позовні вимоги щодо стягнення податкового боргу в сумі 182 092,16грн., надав наступні докази: -

- податкову вимогу від 04.01.2017 року № 152-17/66 на загальну суму 155 638,64грн.: основний платіж 110 802,25грн., штрафні санкції 27 749,27грн., пеня - 7087,12грн. (за платежами податкового боргу на суму: 1020грн. та 154 618,64грн.) (а.с. 7 т. 1).

При цьому, як доказ направлення зазначеної вимоги поштовим зв`язком контролюючий орган надав копію конверта про направлення зазначеної вимоги 28.03.2017 року за адресою місця знаходження ПП ДЕКАРТ (вул. Робоча, буд. 91, кв. (офіс) 68, м. Дніпро); копія конверту має позначку: истечение срока хранения .

Отже матеріалами справи підтверджується, що контролюючий орган, діючи у відповідності до норм податкового законодавства (п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України) направив платнику податків засобами поштового зв`язку вимогу № 152-17/66 від 04.01.2017 р. (про наявність податкового боргу) за належною адресою відповідача.

Відповідно до п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України, у разі коли у платника податку, якому надіслано/вручено податкову вимогу сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу, такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Отже, спростовуються доводи відповідача, що контролюючим органо не направлялися на адресу ПП ДЕКАРТ документи про наявність податкового боргу.

Водночас, контролюючий орган зазначає в позові, що податковий борг у сумі 181072,16грн. виник з урахуванням податкового повідомлення-рішення від 01.07.2014р. №0002511500 у сумі 143 139, 15 грн.

Однак, колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що в силу рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.07.2018 року у справі 804/1644/18 визнано протиправним та скасовано зазначене податкове повідомлення-рішення від 01.07.2014 року № 0002511500 (щодо правовідносин ПП Декарт з ТОВ Тексоіл за липень, вересень 2013 року).

Таким чином сума податкового боргу не підтверджується в частині, що визначена податковим повідомленням-рішенням від 01.07.2014р. №0002511500, оскільки воно скасовано в судовому поряду (рішення суду набуло чинності 01.09.2018 року).

Виходячи з викладеного колегія суддів апеляційної інстанції вбачає підстави для часткового задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції (Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2017 року), в частині не підтвердженого податкового боргу.

Відповідно до статтею 36 Податкового кодексу України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно з пп. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно з п.95.3 ст.95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що факт порушення відповідачем вимог податкового законодавства України частково доведений, при цьому не доведений факт наявності податкового боргу на суму, визначену податковим повідомленням-рішенням від 01.07.2014 року № 0002511500 (щодо правовідносин ПП Декарт з ТОВ Тексоіл за липень, вересень 2013 року), яке в судовому порядку скасоване.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 241-245, 250, 315, 316, 317, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Декарт" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2017 року - задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2017 року скасувати в частині не підтвердженого податкового боргу на суму, визначену податковим повідомленням-рішенням від 01.07.2014 року № 0002511500 та в цій частині відмовити в задоволенні позову.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили 15.01.2020 та може бути оскаржена до Верховного Суду згідно ст. 328, 329 КАС України протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 15.01.2020.

Повний текст постанови виготовлено 22.01.2020.

Головуючий суддя Ю. В. Дурасова

суддя Л.А. Божко

суддя О.М. Лукманова