Постанова

від 21.01.2020 по справі 198/300/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1747/20 Справа № 198/300/19 Суддя у 1-й інстанції - Маренич С. О. Доповідач - Макаров М. О.

Категорія 39

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2020 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - судді Макарова М.О.

суддів - Демченко Е.Л., Куценко Т.Р.

при секретарі - Керімовій-Бандюковій Л.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Фермерського господарства "Успіх" на рішення Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 30 вересня 2019 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Фермерського господарства "Успіх", Юр`ївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про визнання права власності на 1/2 частину земельної ділянки в порядку спадкування за заповітом, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, скасування запису про реєстрацію права оренди землі,-

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2019 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання за нею права власності на Ѕ частину земельної ділянки в порядку спадкування за заповітом, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, скасування запису про реєстрацію права оренди землі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, в обґрунтування заявлених вимог вказуючи на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її бабуся ОСОБА_4 , якій за життя , на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії III-ДП № 037057, належала земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 7,389 га, розташована на території Новов`язівської сільської ради Юр`ївського району Дніпропетровської області.

Відповідно до заповіту від 06 серпня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Павлоградського міського нотаріального округу Гущиною О.І. та зареєстрованого в реєстрі за № 435 ОСОБА_4 , належну їй вищевказану земельну ділянку заповідала, в рівних частках кожній, позивачці по справі ОСОБА_1 та відповідачці ОСОБА_2 .

У встановлений законодавством України шестимісячний строк для прийняття спадщини, а саме 15 березня 2018 року, позивачка, звернувшись до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , отримала відмову у видачі їй свідоцтва про право на спадщину за заповітом, у зв`язку з відсутністю у неї оригіналу правовстановлюючого документу про належність спадкового майна у вигляді спірної земельної ділянки спадкодавцю ОСОБА_4 , який (правовстановлюючий документ), як зазначає позивачка, було втрачено.

За таких обставин, позивачка змушена звертатися до суду з позовом про визнання за нею права власності на Ѕ частину земельної ділянки, загальною площею 7,389 га в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , оскільки іншим шляхом реалізувати свої спадкові права не має змоги.

Крім того, при підготовці і оформленні документів для прийняття спадщини позивачці стало відомо, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно органом державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, а саме Юр`ївською райдержадміністрацією Дніпропетровської області було зареєстровано право оренди спірної земельної ділянки за ФГ "Успіх" Юр`ївського району, на підставі договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_4 та відповідачем ФГ "Успіх" Юр`ївського району 01 вересня 2017 року. При цьому, державна реєстрація права оренди спірної земельної ділянки вчинена державним реєстратором на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 42393617 від 06 серпня 2018 року.

Отже, земельна ділянка мала бути передана орендареві ФГ "Успіх" в оренду з моменту державної реєстрації права оренди, тобто з 06 серпня 2018 року.

Разом з тим, власник земельної ділянки ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто майже за рік до державної реєстрації права оренди належної їй земельної ділянки, і відповідно за життя не здійснила ні державної реєстрації права оренди, ні фактичної передачі в оренду вказаної земельної ділянки орендареві , а відтак укладений договір оренди спірної земельної ділянки, на думку позивача, є недійсним, а запис про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки за ФГ "Успіх" підлягає скасуванню.

Посилаючись на ст. ст. 15, 16, 316, 319, 321, 392 ЦК України позивачка просила визнати за нею право власності на Ѕ частину земельної ділянки загальною площею 7, 389 га, розташовану на території Новов`язівської сільської ради Юр`ївського району Дніпропетровської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з кадастровим номером 1225982500:01:001:0521 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 7,389 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з кадастровим № 1225982500:01:001:0521, що розташована на території Новов`язівської сільської ради Юр`ївського району Дніпропетровської області, укладений між ОСОБА_4 та ФГ Успіх Юр`ївського району Дніпропетровської області 01 вересня 2017 року; скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію права оренди землі з кадастровим № 1225982500:01:001:0521 за індексним номером 42393617 від 06 серпня 2018 року.

Рішенням Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 30 вересня 2019 року позов задоволено та ухвалено визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину земельної ділянки загальною площею 7,389 га, розташовану на території Новов`язівської сільської ради Юр`ївського району Дніпропетровської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з кадастровим номером 1225982500:01:001:0521 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , якій вказана земельна ділянка належала на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ДП № 037057, виданого 27 серпня 2001 року Новов`язівською сільською радою Юр`ївського району Дніпропетровської області та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 1263; визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 7, 3888 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з кадастровим № 1225982500:01:001:0521, що розташована на території Новов`язівської сільської ради Юр`ївського району Дніпропетровської області, укладений між ОСОБА_4 (орендодавець), якій вказана земельна ділянка належала на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ДП № 037057, виданого 27 серпня 2001 року та Фермерським господарством Успіх Юр`ївського району Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 25006481) в особі голови Гранатир В.П. (орендар) 01 вересня 2017 року за № 10; скасувати державну реєстрацію іншого речового права, а саме права оренди земельної ділянки з кадастровим № 1225982500:01:001:0521 за Фермерським господарством Успіх Юр`ївського району Дніпропетровської області шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 42393617 від 06 серпня 2018 року, прийнятого державним реєстратором Юр`ївського районної державної адміністрації Дніпропетровської області.

Рішення суду мотивовано тим, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними.

В апеляційній скарзі ФГ "Успіх" просили рішення суду в частині визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, скасування запису про реєстрацію права оренди землі скасувати та в цій частині відмовити в позові, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що той факт, що особа зареєструвала своє право на нерухому річ пізніше, ніж було укладено правочин, за яким у особи виникло таке право, не є підставою для визнання відповідного договору недійсним.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 (т.1 а.с.16).

З копії Державного акту на право приватної власності на землю серії III-ДП № 037057, виданого 27 серпня 2001 року Новов`язівською сільською радою Юр`ївського району Дніпропетровської області, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 1263, вбачається, що ОСОБА_4 за життя на праві власності належала земельна ділянка площею 7, 389 га, розташована на території Новов`язівської сільської ради Юр`ївського району, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (т.1 а.с.17).

З копії витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, копії відомості з документації із землеустрою вбачається, що земельній ділянці ОСОБА_4 , загальною площею 7, 3888 га, що належить їй на підставі Державного акту серії III-ДП № 037057 від 27 серпня 2001 року присвоєно кадастровий номер 1225982500:01:001:0521 (т.1 а.с. 18, 21-24, 27, 28).

Згідно копії матеріалів спадкової справи до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 № 170/2018, наданою Першою Павлоградською державною нотаріальною конторою Дніпропетровської області (т.1а.с.133-147), вбачається, що спадкодавцем ОСОБА_4 за життя було складено заповіт від 06 серпня 2015 року, посвідчений приватним нотаріусом Павлоградського міського нотаріального округу Гущиною О.І. та зареєстрований в реєстрі за № 435, згідно якого ОСОБА_4 земельну ділянку площею 7,389 га , надану їй для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Новов`язівської сільської ради Юр`ївського району та належну їй на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії III-ДП № 037057 заповідала ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , у рівних частинах кожній ( т.1 а.с.147).

За прийняттям спадщини після смерті ОСОБА_4 , у встановленому законодавством порядку та строки, відповідно до матеріалів спадкової справи, звернулися позивачка по справі ОСОБА_5 (т.1 а.с.134), відповідачка по справі ОСОБА_2 (т.1 а.с.135, 141 на звороті) та відповідачка ОСОБА_3 (т.1 а.с.140 на звороті).

З огляду на те, що саме відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , окрім позивачки, звернулися до нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , суд вважає правильним зазначення їх відповідачами в позовній заяві стосовно вимог щодо визнання за позивачкою права власності на Ѕ частину земельної ділянки в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 .

Постановою державного нотаріуса Першої Павлоградської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 16.10.2018 року позивачці відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_4 , у зв`язку з відсутністю у спадкоємця ОСОБА_1 правовстановлюючого документу щодо належності спадкодавцю ОСОБА_4 земельної ділянки площею 7,389 га, розташованої на території Новов`язівської сільської ради Юр`ївського району Дніпропетровської області ( т.1 а.с.14,15).

Відповідно до вимог п. 4 глави 10 розділу II "Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України", який затверджений Наказом МЮУ 22.02.2012 року № 296/5 -видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

В судовому засіданні встановлено, що позивачка дійсно не має можливості надати до нотаріальної контори оригіналу правовстановлюючого документу на земельну ділянку, що належала спадкодавцю, у зв`язку з його втратою, а відтак позбавлена можливості оформити спадкові права та отримати відповідне свідоцтво про право на спадщину за заповітом.

Однак, факт належності спадкодавцю ОСОБА_4 за життя спірної земельної ділянки на праві приватної власності знайшов своє підтвердження в судовому засіданні вищенаведеними доказами та жодним з відповідачів по справі під сумнів не ставився, а відтак і у суду сумнівів не викликає.

Спадкодавець, в особі ОСОБА_4 , на час своєї смерті мав право на спадкове майно у вигляді земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Новов`язівської сільської ради Юр`ївського району, площею 7,389 га на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії IІІ-ДП № 037057, виданого Новов`язівською сільською радою Юр`ївського району Дніпропетровської області 27 серпня 2001 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 1263.

Задовольняючи позовні вимоги, районний суд виходив з того, що вимоги позивача ґрунтуються на вимогах діючого законодавства. Відтак, право позивача підлягає захисту шляхом визнання за ним, у визначеній заповітом частці, права власності на належну спадкодавцю ОСОБА_4 земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Новов`язівської сільської ради Юр`ївського району Дніпропетровської області.

На момент реєстрації права оренди землі 06 серпня 2018 року за ФГ "Успіх" орендодавець ОСОБА_4 була померлою, здійснити фактичну передачу земельної ділянки в оренду за актом приймання - передачі, відповідно до умов укладеного договору, який (акт), в тому числі, умовами договору визначений як його невід`ємна частина, не могла, в зв`язку з чим були відсутні підстави для реєстрації такого права після смерті орендодавця, зважаючи і на відсутність в матеріалах реєстраційної справи доданого до договору, в якості його невід`ємної частини, акту приймання-передачі об`єкта оренди.

Відтак волевиявлення ОСОБА_4 на здійснення дій щодо вчинення договору, а саме передачу в оренду земельної ділянки за актом приймання - передачі, вчинення дій щодо реєстрації договору оренди, у зв`язку зі смертю останньої було відсутнє.

Відповідачу по справі ФГ "Успіх" достовірно було відомо про смерть орендодавця ОСОБА_4 24 вересня 2017 року, оскільки представник останніх ОСОБА_2 , за заявою якою майже через рік від дня укладення договору здійснено державну реєстрацію права оренди 06 серпня 2018 року, є донькою померлої ОСОБА_4 та не могла не знати про смерть матері (т.1 а.с.141 на звороті, т.1 а.с.154).

Проте, колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції в частині визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, скасування запису про реєстрацію права оренди землі.

Відповідно до ч.1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається . У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як на підставу недійсності правочину, а саме договору оренди земельної ділянки, позивач у своєму позові, та суд першої інстанції посилався на те, що на момент реєстрації права оренди землі 06 серпня 2018 року за ФГ "Успіх" орендодавець ОСОБА_4 була померлою, проте, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції оскільки реєстрація є похідною дією від виникнення права оренди земельної ділянки, тоді як договір з ОСОБА_4 був укладений ще за її життя та за її волевиявленням.

Той факт, що ФГ "Успі" зареєструвала своє право оренди землі пізніше, ніж було укладено правочин, за яким у них виникло таке право, не є підставою для визнання договору недійсним.

Права позивачки, як спадкоємця, вищезазначеним договором оренди земельної ділянки не порушені, а отже рішення суду в частині визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та скасування запису про реєстрацію права оренди землі підлягає скасуванню.

За вимогами ст.ст. 263,264 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, ;що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд зобов`язаний з`ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов`язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку в частині задоволених позовних вимог про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та скасування запису про реєстрацію права оренди землі, а тому в цій частині рішення суду підлягає скасуванню, з ухваленням нового про відмову в позові в цій частині.

В частині задоволених позовних вимог про визнання права власності в порядку спадкування, рішення суду апеляційним судом не переглядається, оскільки не було предметом апеляційного оскарження.

У відповідності до вимог ч.ч.1,2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

З матеріалів справи вбачається, що представництво інтересів відповідача в суді здійснював адвокат Пономаренко А.В..

Відповідно опису робіт виконаних адвокатом за угодою від 29 травня 2019 року вартість витрат склала 2500 грн. (т.1 а.с. 177)

Враховуючи викладене та те, що апеляційну скаргу задоволено в повному обсязі, а також те, що ФГ "Успіх" понесли документально підтверджені витрати на правову допомогу в сумі 2500 грн. колегія суддів приходить до висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь Фермерського господарства "Успіх" судовий збір у сумі 2305,20 грн. та витрати на професійну правничу допомогу 2500 грн.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Успіх" - задовольнити.

Рішення Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 30 вересня 2019 року в частині визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, скасування запису про реєстрацію права оренди землі - скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, скасування запису про реєстрацію права оренди землі - відмовити.

В решті рішення суду залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Фермерського господарства "Успіх" судовий збір у сумі 2305,20 грн. та витрати на професійну правничу допомогу 2500 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді Е.Л. Демченко

Т.Р. Куценко