Постанова

від 21.01.2020 по справі 593/530/19 ( 2/593/140/2019 )

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 593/530/19 ( 2/593/140/2019 )Головуючий у 1-й інстанції Музика Я.М. Провадження № 22-ц/817/32/20 Доповідач - Парандюк Т.С. Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2020 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Парандюк Т.С.

суддів - Дикун С. І., Сташків Б. І.,

за участі секретаря -Іванюти О.М.

та сторін - представника органу опіки та піклування в особі служби дітей Бережанської РДА - Звіришин С.П.; відповідачки ОСОБА_1 та її адвоката Лукінів М.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 593/530/19-ц за апеляційною скаргою Органу опіки та піклування в особі служби у справах дітей Бережанської районної державної адміністрації на рішення Бережанського районного суду Тернопільської області від 11 вересня 2019 року, ухваленого суддею Музикою Я.М., у справі за позовом Органу опіки та піклування в особі служби у справах дітей Бережанської районної державної адміністрації в інтересах дитини ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав, -

В С Т А Н О В И В:

В квітні 2019 року Орган опіки та піклування в особі служби у справах дітей Бережанської РДА Тернопільської області - начальник служби Звіришин С.П. звернулася до суду із позовом в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав.

В обґрунтування позову Органу опіки та піклування в особі служби у справах дітей Бережанської районної державної адміністрації посилається на те, що відповідачка ОСОБА_1 є матір`ю 4-х дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 , які проживають разом із нею, однак, вона не виконує належним чином батьківських обов`язків, не створює належних умов для проживання, виховання та морального розвитку дітей. Служба у справах дітей неодноразово попереджувала її про відповідальність за неналежне виконання батьківських обов`язків та зміну ставлення до виховання дітей. 22.03.2019 р. було проведено із дитиною ОСОБА_6 бесіду, яка повідомила, що її брати та сестра ображають її, мати наказує її за будь-яку провину, б`є її, не дає коштів на харчування в школу, не купляє нового одягу та взуття. З метою захисту прав та інтересів дитини Органом опіки та піклування в особі служби у справах дітей Бережанської РДА Тернопільської області двічі було здійснено спроби щодо вилучення дитини, однак не вдалося. В результаті чого, відповідно до розпорядження голови РДА від 09.04.2019 р. №127-од малолітню ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 було відібрано від матері та влаштовано до центру соціально-психологічної реабілітації дітей Тернопільської обласної державної адміністрації.

Рішенням Бережанського районного суду Тернопільської області від 11 вересня 2019 року відмовлено у задоволені позову Органу опіки та піклування в особі служби у справах дітей Бережанської районної державної адміністрації в інтересах дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , жительки с. Словятин Бережанського району Тернопільської області про позбавлення батьківських прав.

В апеляційній скарзі Орган опіки та піклування в особі служби у справах дітей Бережанської районної державної адміністрації просить скасувати рішення Бережанського районного суду від 11.09.2019 року, та постановити нове яким позбавити батьківських прав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , жительку с. Слов`ятин Бережанського району Тернопільської області відносно її малолітньої дитини, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Малолітню дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , жительку с. Слов`ятин Бережанського району Тернопільської області передати органу опіки та піклування в особі служби у справах дітей Бережанської районної державної адміністрації для подальшої опіки.

Вказує, що органом опіки та піклування в особі служби у справах дітей, доведено факт відібрання дитини з сім`ї, адже дитина є відібраною від матері через загрозу життю та здоров`ю дитини, а саме передувало цьому систематичні синці, царапини, гематоми, які сходили і знову появлялись на тілі дівчинки.

Свідки, які були допитані в судовому засіданні підтвердили факт ухилення ОСОБА_1 від виконання батьківських обов`язків.

У рішенні не зазначено, що в 2018 році службою у справах дітей РДА вживалися заходи стосовно захисту прав та законних інтересів дітей і всіх 4 дітей було вилучено із сім`ї, проте, згодом повернено в сім`ю та рекомендовано матері, ОСОБА_1 змінити ставлення до дітей, а особливо до ОСОБА_2 , яка потерпала найбільше від насильства. Проте, відповідачка не врахувала рекомендації служби у справах дітей й надалі ухилялася від виконання батьківських обов`язків.

Загалом суд мотивував вказане рішення відсутністю належних доказів у справі, проте чомусь не взяв до уваги фотографії які були долучені до справи як доказ, оскільки на фото видно синці на тілі дівчинки та умови проживання сім`ї.

Суд проігнорував висновок органу опіки та піклування, який є вагомим доказом у справі, адже згідно ст. 19 Сімейного кодексу України, в справах про позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки і піклування, який подає суду письмовий висновок, щодо роз`яснення спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Відзиву на апеляційну скаргу від ОСОБА_1 не поступило.

У судовому засіданні представник Органу опіки та піклування в особі служби у справах дітей Бережанської районної державної адміністрації - Звіришин С.П. апеляційну скаргу підтримала з мотивів, викладених в ній.

ОСОБА_1 та її адвокат Лукінів М.П. апеляційну скаргу Органу опіки та піклування в особі служби у справах дітей Бережанської районної державної адміністрації не визнали, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, пояснивши, що фактично дана справа виникла на підставі конфлікту, який склався між нею та родичем одного із вчителів школи, після побиття її сина, якому спричинені тілесні пошкодження.

Розглянувши справу в межах позовних вимог та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, доповідача, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є матір`ю чотирьох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Зеленською сільською радою від 25.11.2008 року. Відомості про батька записано із слів матері відповідно до ст. 135 СК України. Діти проживають разом з матір`ю у АДРЕСА_1 (т. 1, а.с.26).

Із позовної заяви вбачається, що підставою для звернення до суду є те, що ОСОБА_1 , опинившись у складних життєвих обставинах ухиляється від виконання своїх обов`язків щодо виховання саме малолітньої дочки ОСОБА_6 , яке проявляється у тому, що без поважних причин не піклується про її фізичний, духовний розвиток, навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування, дитині, що негативно впливає або може вплинути на її фізичний розвиток та жорстоке поводження, яке було спричинене 15 лютого 2018 року та 20 березня 2019 року відносно ОСОБА_6 , яка приходила до школи із зовнішніми ознаками фізичного насильства(синцями в області спини, підшкірною гематомою у висковій ділянці справа).

ОСОБА_1 не працює, отримує соціальну допомогу (т. 1, а.с.29-34).

10 квітня 2019 року малолітню ОСОБА_2 спільно із працівниками Бережанського відділу поліції ГУНП в Тернопільській області було відібрано від матері ОСОБА_1 та влаштовано до центру соціально-психологічної реабілітації дітей, служби у справах дітей Тернопільської РДА (підстава розпорядження голови Бережанської районної державної адміністрації № 127-од від 09.04.2019 року "Про негайне відібрання малолітньої ОСОБА_2 від матері ОСОБА_1 " ), де вона перебуває по даний час. За період перебування ОСОБА_6 у центрі соціально-психологічної реабілітації, ОСОБА_1 часто відвідує дочку, що підтверджується, оглянутим в судовому засіданні журналу відвідувань дітей.

Із висновку Органу опіки та піклування, затвердженого Бережанською районною державною адміністрацією від 05.04.2019 року № 01-425/01-18 вбачається, що комісією вирішено за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_1 стосовно її дочки ОСОБА_2 ( т.1 а.с.55-61).

Згідно з характеристики, виданої Слов`ятинським головою сільради № 22 від 15.02.2018 року, скарги на ОСОБА_1 не поступали, компроментуючими даними сільська рада не володіє (т. 1, а.с.27).

Актами обстеження №09/07-4 від 15.02.2018 року, №55/07-7 від 07.08.2018 року, №8/07-7 від 14.02.2018 року, складених службою у справах Бережанською РДА, встановлено, що сім`я проживає в одній кімнаті, де незадовільні умови, стіни покриті цвіллю, постіль брудна, немає чистого одягу, продукти харчування, які зберігалися в шафі (т.1, а.с. 23,35,37). Із акту № 168 від 20.11.2019 року, складеного депутатами Слов`ятинської сільської ради, вбачається, що сім`я проживає у двокімнатному будинку, де є кухня, веранда. В одній із кімнат знаходиться стінка, стіл, шість крісел, диван, крісло розкладне, підлога ламінат, вікна пластикові. В другій кімнаті - холодильник, стіл, два дивани, плазмовий телевізор, інтернет. На кухні - газова плита, стіл, посуд. Сім`я веде невелике господарство, в якому утримують кури, дві собаки (т.2, а.с.20).

Постановою Бережанського районного суду від 20 лютого 2018 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 173-2 ч.1 КУпАП за те, що 15.02.2018 року по місцю проживання вчинила насильство психологічного характеру стосовно своїх чотирьох дітей, що виразилось у відсутності у дітей їжі, чистого одягу та чистої постелі.

Із ухвали Гусятинського районного суду від 23 грудня 2019 року вбачається, що кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 , обвинуваченої за ст. 125 КК України закрито за відмовою потерпілої ОСОБА_2 від обвинувачення у приватному обвинуваченні на підставі її заяви в якій вказала, що незважаючи на те, що її мати ОСОБА_1 в ніч з 18 на 19 березня 2019 року заподіяла їй тілесні ушкодження шляхом побиття за обставин вказаних в обвинувальному акті, а також раніше систематично наносила їй тілесні ушкодження, вона не бажає підтримувати обвинувачення своєї матері як потерпіла та відмовляюсь від такого обвинувачення (т.2, а.с.48,49).

Відповідно до частин першої, другої статті 3 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція ООН про права дитини) про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Статтею 27 Конвенції передбачено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно зі статтею 5 СК України держава охороняє сім`ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім`ї. Держава створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально й морально заохочує, підтримує материнство та батьківство. Держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини.

Статтею 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією Організації Об`єднаних Націй про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Відповідно до частини першої, другої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Аналогічні положення щодо виховання дітей та спілкування з їх батьками містяться у розділах 8, 11, 12, 15 Закону України Про охорону дитинства .

Сімейним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для позбавлення батьків батьківських прав щодо дітей.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статтею 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо він, вона ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення пункту 2 ч.1 ст. 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками (роз`яснення надані у п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року №3 Про практику застосування судами законодавства при розгляді прав про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав ).

Відповідно до статті 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

Європейський суд з прав людини у справі Хант проти України від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

У справі Мамчур проти України від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими (параграф 100).

Таким чином, судом на перше місце ставляться якнайкращі інтереси дитини , оцінка яких включає в себе знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення.

Ухвалюючи рішення в справі М. С. проти України від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), Європейський суд з прав людини наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.

Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати, що розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (рішення у справі Ньяоре проти Франції , заява № 39948/16, від 18 грудня 2008 року). Отже, відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава - відповідач повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини (рішення у справі Скоццарі та Дж`юнта проти Італії , заяви № 39221/98, 41963/98, від 13 липня 2000 року). Відповідно до ст. 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосується її особисто, а також питань сім`ї..

Разом з тим, думка дитини щодо позбавлення батька батьківських прав, не є абсолютною для суду, якщо таке позбавлення не буде відповідати та захищати права та інтереси дитини, передбачені Конвенцією про права дитини.

Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси (ч. 3 ст. 171 СК України).

Під час слухання справи у суді першої інстанції малолітня ОСОБА_2 , пояснила, що вона бажає проживати з матір`ю, оскільки її любить та хоче проживати з нею в одній родині, спілкуватись із сестрою та братами. Вказала, що всім забезпечена і одягом, і їжею.

В апеляційній інстанції малолітня ОСОБА_2 дещо змінила свої пояснення, пояснивши, що хоче проживати у центрі, але жалкує за сестрою та братами. Мама часто приходить до неї, вона її любить. Не заперечувала те, що мати раніше до неї відносилась не так, як до інших дітей.

Колегія суддів, проаналізувавши пояснення малолітньої ОСОБА_6 , дані як в суді першої інстанції, так і в апеляційній інстанції, прийшла до висновку, що у поясненнях дитини відчувається невпевненість, внутрішній стан дитини свідчить про не бажання розриву із родиною, а різнобій у її поясненнях є впливом середовища, в якому вона перебуває, а також враховуючи її вік (11 років) як період формування особистості, характер дитини, яка є замкнутою (зі слів свідка - біологічного батька ОСОБА_7 ), яка сама не може ще повністю розібратись із собою, бо відчувається її обіда на матір за те, що їй не купили телефону, як іншим дітям.

Біологічний батько ОСОБА_7 в апеляційній інстанції пояснив, що ОСОБА_6 декілька років проживала разом із ним, але ОСОБА_1 забрала її до себе в с. Слов`ятин, де дочка ходить в школу. Він з нею часто спілкується по телефону, але ОСОБА_6 ніколи не жалілась на матір за те, що та наносить їй побої чи погано до неї відноситься. ОСОБА_6 має трохи складний характер, є більш замкнутою, ніж друга дочка ОСОБА_8 . По телефону ОСОБА_6 просила купити їй тільки телефон.

Свідок ОСОБА_9 - практичний психолог центру соціально-психологічної реабілітації пояснила, що ОСОБА_6 прийшла до центру трохи заляканою, з низькою самооцінкою, згодом почала розповідати про життя у сім`ї до центру. Дитина є комунікабельною, має велику прив`язаність до конкретної особи, після зустрічей із матір`ю трохи схвильована.

Позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав, тобто природних прав, наданих батькам щодо дітей на їх виховання, захист їх інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дітьми, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого за обставин цієї справи є передчасним, оскільки висновок органу опіки та піклування Бережанської районної державної адміністрації від 05.04.2019 року №01-425/01-18 про доцільність позбавлення батьківських прав матері ОСОБА_1 відносно малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , має рекомендаційний характер та не є обов`язковим для суду (частини 5, 6 статті 19 СК України), оскільки суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він суперечить інтересам дитини та зібраними матеріалами справи, а тому колегія суддів даний висновок не бере до уваги.

Суть доказів, їх належність, допустимість, достовірність та достатність, оцінка їх судом та умови їх розгляду судом визначені статтями 76-80 ЦПК України.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Доводи представника позивача про те, що ОСОБА_1 не піклується про свою дочку ОСОБА_6 , ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, не можуть бути достатніми підставами для позбавлення її батьківських прав, оскільки в судовому засіданні встановлено, що відповідачка хоче піклуватися про дитину та бажає її виховувати.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.

З урахуванням наведеного, висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для застосування такого виняткового заходу, як позбавлення батьківських прав відповідачки, є обґрунтованим, оскільки позивач не довів та судами не встановлено наявності такого обов`язкового елементу, як вина матері в умисному ухиленні від виконання нею батьківських обов`язків та свідомого нехтування своїми обов`язками відповідачкою, які б свідчили про її ухилення від виховання своєї дитини. Тяжке матеріальне становище сім`ї є обставиною, що свідчить про існування об`єктивних перешкод для реалізації відповідачкою її батьківських обов`язків, що спричинило неналежне піклування про дитину. Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості та взаємного зв`язку, взявши до уваги думку дитини, врахувавши необхідність вирішення будь-якого сімейного спору стосовно дитини виходячи із забезпечення її найкращих інтересів, заперечення відповідачки від позбавлення її батьківських прав, постійне відвідування матері дитини у центрі, свідчить про те, що мати усвідомила свою поведінку і має намір і надалі виховувати дочку, забезпечуючи її всім необхідним. Відмова дитини від обвинувачення відносно матері свідчить про бажання дитини і надалі спілкуватись, підтримувати тісні сімейні відносини із матір`ю, сестрами та братами, тому колегія суддів вважає за доцільне збереження зв`язків малолітньої ОСОБА_2 із сім`єю (матір`ю, рідними братами та сестрами), що забезпечить її розвиток у безпечному та стійкому середовищі, яке не є неблагополучним, надавши відповідачці шанс виправитись, застосувавши до неї застереження, що у разі продовження ухилення її від обов`язків по вихованню дочки, вона може бути позбавлена батьківських прав відносно ОСОБА_6 .

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не взято до уваги пояснення свідків - вчителів школи ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , колегія суддів до уваги не бере, оскільки вони спростовуються показами малолітньої ОСОБА_2 в суді першої інстанції, яка зазначила, що хоче проживати разом із матір`ю, яка її всім забезпечує.

Інші наведені у апеляційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки цим судом, який їх обґрунтовано спростовував.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формування рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі змісту статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки в світлі конкретних обставин справи(рішення ЄСПЛ у справі "Проніна проти України").

Враховуючи вимоги ст. 376 ч. 1 ЦПКУ, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції слід змінити, доповнивши резолютивну частину рішення застереженням щодо ОСОБА_1 , а в решті - залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Органу опіки та піклування в особі служби у справах дітей Бережанської районної державної адміністрації - задовольнити частково.

Рішення Бережанського районного суду Тернопільської області від 11 вересня 2019 року змінити. Доповнивши застереженням матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що у разі продовження ухилення її від обов`язку по вихованню дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , вона може бути позбавлена батьківських прав відносно дочки.

В решті рішення суду залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 27 січня 2020 року.

Головуюча Т.С. Парандюк

Судді: С.І. Дикун

Б.І. Сташків