Постанова

від 15.08.2006 по справі 13/113-06-3794а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

13/113-06-3794А

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"15" серпня 2006 р. Справа № 13/113-06-3794А

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

судді-доповідача Жекова В.І.,

суддів Картере В.І., Пироговського В.Т.,

секретар судового засідання Павлова Н.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача –Бойчук В.В., Сєрих А.А.

від відповідача –Лакіза Т.В.

розглянула апеляційну скаргу

ДПІ у Приморському районі м. Одеси,

на постанову господарського суду Одеської області

від 06.06.2006р.

у справі № 13/113-06-3794А

за позовом ДП „Американський інститут здоров'я та науки”

до ДПІ у Приморському районі м. Одеси

про скасування рішення.

Відповідно до вимог п.6 Розділу VІІ та п.п.1 п.1 ст.17 КАС України справа розглядається в порядку, встановленому цим Кодексом.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 17.07.2006р. відкрито апеляційне провадження по даній справі за апеляційною скаргою ДПІ у Приморському районі м. Одеси.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від тієї ж дати розгляд апеляційної скарги органу ДПС призначено на 15.08.2006р.

Вказані ухвали надіслані сторонам 17.07.2006р., тобто останні повідомлені про час і місце засідання суду, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Згідно із приписами ст.160 КАС України в судовому засіданні від 15.08.2006р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

ДП „Американський інститут здоров'я та науки” 06.04.2006р. звернулось до господарського суду Одеської області із позовною заявою та уточненнями до неї, в  яких просило скасувати рішення СДПІ у Приморському районі м. Одеси від 20.03.2006р. № 0000582200/0, стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати в розмірі сплаченого державного мита та плати за інформаційне забезпечення судового процесу, стягнути з відповідача судові витрати на правову допомогу в сумі 2000 грн.

Постановою господарського суду Одеської області від 06.06.2006р. (суддя Панченко О.Л.) адміністративний позов задоволено, скасовано рішення СДПІ у Приморському районі м. Одеси від 20.03.2006р. № 0000582200/0.

Судове рішення вмотивовано тим, що згідно із копіями ТТН, інвойсами, листом митного органу, яким підтверджено знаходження харчових добавок під митним контролем, отримана від нерезидента продукція перетнула митний кордон України 04.09.2004р., у зв'язку з чим у відповідача не було законних підстав для застосування штрафних санкцій в сумі 4063 грн. за порушення приписів ст.1 Указу Президента України „Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, які належать резиденту України та незаконно знаходяться за її межами” та ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю”.

Не погоджуючись із постановою суду, ДПІ у Приморському районі              м. Одеси звернулась до Одеського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати судове рішення, прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник вважає, що місцевим господарським судом проігноровано порушення чинного українського законодавства ДП „Американський інститут здоров'я та науки” шляхом ненадання Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України та знаходяться за її межами, у той час як підприємство мало таке майно за межами України на протязі періоду, починаючи з моменту перерахування нерезиденту коштів за контрактом від 30.03.2004р. № 24 та до дня повернення цих грошових коштів після розірвання вказаної угоди. Висновок суду стосовно того, що придбана резидентом продукція знаходилась на митній території України вже 04.09.2004р., ДПІ вважає хибним з огляду на відсутність у позивача ВМД типа ІМ-40, складання якої відповідно до вимог Митного кодексу України та Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність” є обов'язковою умовою підтвердження факту поставки товару на митну територію України.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, вислухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила:

СДПІ в Приморському районі м. Одеси (правонаступник –ДПІ у Приморському районі м. Одеси) проведена позапланова перевірка ДП „Американський інститут здоров'я та науки” з питання дотримання вимог валютного законодавства, за результатами якої складено акт від 03.03.2006р.       № 2788/22-00/30030060/37. Зазначеним актом встановлено, порушення вимог ст.1 Указу Президента України „Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, які належать резиденту України та незаконно знаходяться за її межами” від 18.06.1994р. № 319/94, ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю” від 19.02.1993р. № 315-93, Наказу Міністерства фінансів України від 25.12.1995р. № 207 в частині несвоєчасного подання Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України та знаходяться за її межами, в строк до 26.10.2004р., 22.02.2005р., 26.04.2005р., 26.07.2005р.

На підставі акту перевірки, за вказане  порушення, згідно із ст.16 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю” від 19.02.1993р. № 315-93, п.2.7 „Положення про валютний контроль”, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України від 08.02.2000р. № 49, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.04.2000р. за № 209/4430, СДПІ у Приморському районі м. Одеси оформлено рішення від 20.03.2006р. № 0000582200/0, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 4063 грн. (розрахунок суми штрафу наведено в додатку Б до акту перевірки).

Вважаючи, що назване рішення прийнято з порушенням чинного законодавства, ДП „Американський інститут здоров'я та науки” звернулось до господарського суду Одеської області   із позовною заявою про його скасування, який задоволено з мотивів, викладених в описовій частині постанови.

Перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, повноту та об'єктивність дослідження ним доказів, колегія суддів апеляційного господарського суду частково погоджується з викладеним в оскаржуваній постанові висновком про задоволення позову повністю та зазначає таке:

Згідно із приписами ч.4 ст.6 Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність” суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів, крім тих, що прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Між ДП „Американський інститут здоров'я та науки” (Покупець) та фірмою „American Institute of Health and Science” (Постачальник) укладено контракт від 30.03.2004р. № 24 із змінами від 23.12.2004р. № 2, за умовами якого Покупець доручає, а Постачальник приймає на себе зобов'язання поставити на умовах CIF-Одеса (Інкотермс 2000) харчові добавки в асортименті (Товар). Загальна вартість контракту складає 4907 дол. США.

На виконання зазначеного контракту Покупець перерахував на рахунок Постачальника грошові кошти у сумі 4907 дол. США, а саме 22.04.2004р. –3575 дол. США; 27.05.2004р. – 1332 дол. США.

04.09.2004р. Бориспільською митницею Товар прийнято під митний контроль, про що свідчить штамп відповідного митного органу на ТТН.

Листом від 15.03.2006р. № 27/28-05/2080 Одеська митниця повідомила, що Товар надійшов до України та знаходиться з 16.09.2004р. на підставі поданого ДП „Американський інститут здоров'я та науки” попереднього повідомлення від 15.09.2004р. на складі КП „Міжнародний аеропорт Одеса” під митним контролем та не заявлявся до митного оформлення у будь-який митний режим.

В подальшому, уклавши додаткову угоду від 01.06.2005р. до вищевказаного контракту на виконання угоди про розірвання та з метою закінчення взаєморозрахунків за контрактом від 30.03.2004р. № 24, Покупець зобов'язався повернути отриманий товар, а Постачальник –повернути попередню оплату за товар у сумі 4907 дол. США.

01.06.2005р. між сторонами за контрактом та фірмою „LUX WAY TRANSIT Ltd Co” (Поручитель) укладено угоду на предмет того, що останній бере на себе зобов'язання відповідати перед ДП „Американський інститут здоров'я та науки” за боргами фірми „American Institute of Health and Science”.

На виконання умов додаткової угоди від 01.06.2005р. та договору поруки від 01.06.2005р. кошти у сумі 4907 дол. США зараховані на валютний рахунок позивача 01.09.2005р.

Вважаючи, що правовідносини між сторонами за контрактом від 30.03.2004р. № 24 припинились лише 01.09.2005р. з повернення авансового платежу, податковий орган, не отримавши під час проведення перевірки ВМД типа ІМ-40 в підтвердження зворотного та Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України та знаходяться за її межами, дійшов висновку стосовно наявності з боку ДП „Американський інститут здоров'я та науки” порушень приписів ст.1 Указу Президента України „Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, які належать резиденту України та незаконно знаходяться за її межами” від 18.06.1994р. № 319/94, ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю” від 19.02.1993р. № 315-93, Наказу Міністерства фінансів України від 25.12.1995р. № 207, у зв'язку з чим оформив рішення від 20.03.2006р. № 0000582200/0.

Між тим, відповідно до ст.1 Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність” від 16.04.1991р. № 959-XII в редакції, чинній на момент виникнення спірних по даній справі обставин, моментом здійснення експорту (імпорту) є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується від продавця до покупця, а моментом здійснення експортного (імпортного) контракту є момент, на який здійснено всі обов'язки за зазначеним контрактом, включаючи оформлення векселів (тратт) або укладення кредитних угод.

Цією ж статтею Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність” встановлено, що імпорт (імпорт товарів) –купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

Зобов'язання щодо декларування валютних цінностей та іншого майна встановлено, зокрема, ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю” від 19.02.1993р. № 315-93, відповідно до якого валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України. Порядок і терміни декларування встановлюються Національним банком України.

На виконання умов названого Декрету Кабінету Міністрів України щодо здійснення контролю за декларуванням резидентами цінностей, які знаходяться за межами митної території України, Національний банк України постановою № 136 від 24.03.1999 року затвердив Інструкцію „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті за експортними, імпортними та лізинговими операціями”, в якій визначені наступні терміни:

Поставка –поставка продавцем-нерезидентом товару відповідно до умов імпортного договору (відповідно до Указу Президента України від 04.10.1994 року № 567/94 „Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів” (зі змінами та доповненнями) при укладенні резидентами договорів застосовуються правила Інкотермс, підготовлені Міжнародною торговою палатою).

Здійснення поставки – дата виконання нерезидентом усіх зобов'язань щодо поставки, покладених на нього за договором.

Відповідно до пункту 3.3 цієї Інструкції банк знімає імпортну операцію резидента з контролю після пред'явлення останнім документа, який згідно з умовами договору засвідчує здійснення нерезидентом поставки продукції, виконання робіт, надання послуг. Якщо цим документом є вантажно-митна декларація, то банк знімає операцію з контролю за наявності інформації про цю операцію у реєстрі вантажно-митної декларації.

Таким чином, наявність вантажно-митної декларації є обов'язковим документом для зняття з контролю імпортної операції у випадку, якщо вантажно-митна декларація за умовами контракту є обов'язковим документом, який підтверджує факт виконання імпортної операції.

За правилами Інкотермс 2000 за умовами „CIF” Постачальником оплачується вартість, страхування та фрахт основного перевезення.

З урахуванням наведеного, а також того факту, що п.6 контракту від 30.03.2004р. № 24 визначено обов'язок Постачальника здійснити поставку за умовами CIF-Одеса (Інкотермс 2000) відповідно специфікації та авіавантажної накладної за відсутності вказівки на ВМД як документ, що засвідчує здійснення нерезидентом поставки продукції, перетин 04.09.2004р. харчовими добавками митного кордону України та взяття їх Бориспільською митницею під митний контроль (згідно інвойсу, ТТН), колегія суддів вважає обґрунтованою правову позицію місцевого господарського суду про безпідставність нарахування штрафних санкцій в сумі 4063 грн. з огляду на відсутність валютних цінностей та майна за межами України.

Однак, з тексту уточнень позовних вимог, які зареєстровані канцелярією господарського суду першої інстанції 04.05.2006р., вбачається прохання ДП „Американський інститут здоров'я та науки” стягнути з СДПІ у Приморському районі м. Одеси 2000 грн. судових витрат на правову допомогу.

Пунктом 1 ст.87 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

При цьому, згідно із п.п.1 п.3 названої статті до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на правову допомогу.

За правилами п.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною

був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Між тим, позивач просить стягнути судові витрати на правову допомогу саме з органу ДПС, який не є належним відповідачем в даному випадку, оскільки до його компетенції не входить розпорядження коштами державного бюджету, крім того позивачем у встановленому законом порядку не підтверджено здійснення таких витрат.

Згідно із приписами п.п.2 п.1 ст.201 КАС України підставами для зміни постанови суду першої інстанції є вирішення не всіх позовних вимог або питань.

Відтак, на думку  судової колегії апеляційної інстанції мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставами для скасування постанови місцевого господарського суду, проте, виходячи з вищенаведеного, судове рішення підлягає зміні із частковим задоволенням позову.

           Керуючись ст.ст.94,160,162,195,196,198,201,205,207 КАС України,

                                                             колегія суддів

   Постановила:

Постанову господарського суду Одеської області від 06.06.2006р. зі справи № 13/113-06-3794А змінити.

В задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача судових витрат на правову допомогу в сумі 2000 грн. відмовити.

В іншій частині оскаржувану постанову залишити без змін.

Постанова в порядку ст.254 КАС України набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Суддя-доповідач

В.І. Жеков

СуддіВ.І. Картере

В.Т. Пироговський