Постанова від 22.01.2020 по справі 910/11310/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" січня 2020 р. Справа№ 910/11310/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Руденко М.А.

при секретарі: Верьовкін С.С.

за участю представників сторін:

від позивача 1: не з`явився;

від позивача 2: не з`явився;

від позивача 3: не з`явився;

від позивача 4: не з`явився;

від позивача 5: не з`явився;

від позивача 6: не з`явився;

від відповідача 1: Зубрицький О.В.;

від відповідача 2: не з`явився;

від третьої особи: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Фармацевтична фірма "Дарниця"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.11.2019 року (повний текст ухвали складено 04.12.2019 року)

у справі №910/11310/18 (суддя Бондаренко Г.П.)

за позовом 1. ОСОБА_1 ,

2. ОСОБА_2 ,

3. ОСОБА_3 ,

4. ОСОБА_4 ,

5. ОСОБА_5 ,

6. ОСОБА_6

до 1) Приватного акціонерного товариства "Фармацевтична фірма "Дарниця",

2) Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору Публічне акціонерне товариство "Науково-виробничий центр "Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод",

про визнання недійсними результатів біржових торгів та біржового контракту,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог та хід розгляду справи

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 звернулись до Господарського суду м. Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Фармацевтична фірма "Дарниця", Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання недійсними результатів біржових торгів з продажу акцій на аукціоні у процесі приватизації, оформлених протоколом № 1 від 20.03.2015 та біржового контракту №185321 на купівлю-продаж акцій від 20.03.2015, укладеного між відповідачами.

Позовні вимоги мотивовані порушенням вимог законодавства при підготовці та проведенні біржових торгів із продажу акцій ПАТ "Науково-виробничий центр "Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод", що призвело до нанесення значної шкоди економічним та політичним інтересам позивачів як членів територіальної міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.02.2019 у справі №910/11310/18, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.04.2019, позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до Приватного акціонерного товариства "Фармацевтична фірма "Дарниця", Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання недійсними результатів біржових торгів з продажу акцій на аукціоні у процесі приватизації, оформлених протоколом № 1 від 20.03.2015 та біржового контракту №185321 на купівлю-продаж акцій від 20.03.2015, укладеного між відповідачами, залишено без розгляду.

18.02.2019 до суду першої інстанції надійшла заява ПрАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця" про компенсацію судових витрат на підставі частин 5, 6 ст. 130 ГПК України за рахунок позивачів у справі.

Вказана заява мотивована тим, що ПрАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця" (відповідач-1) оплатило 1298880,00 грн за надання правової допомоги адвокатами Юридичної фірми "ЕКВО" під час розгляду даної справи в суді першої інстанцій, здійснюючи представництво своїх інтересів та захист у справі за позовом позивачів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2019, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.04.2019, заяву ПрАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця" про компенсацію судових витрат у справі № 910/11310/18 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства "Фармацевтична фірма "Дарниця" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Приватного акціонерного товариства "Фармацевтична фірма "Дарниця" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Приватного акціонерного товариства "Фармацевтична фірма "Дарниця" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Приватного акціонерного товариства "Фармацевтична фірма "Дарниця" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь Приватного акціонерного товариства "Фармацевтична фірма "Дарниця" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь Приватного акціонерного товариства "Фармацевтична фірма "Дарниця" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн.

Постановою Верховного суду у складі колегії Касаційного господарського суду від 25.07.2019 у справі № 910/11310/18 касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Фармацевтична фірма "Дарниця" задоволено частково, постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.04.2019 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.02.2019 у справі № 910/11310/18 скасовано, а справу № 910/11310/18 передано на новий розгляд до суду першої інстанції щодо відшкодування судових витрат відповідача на професійну правничу допомогу.

Вказівки Верховного Суду при передачі справи на новий розгляд в частині відшкодування судових витрат відповідача на професійну правничу допомогу

В постанові від 25.07.2019 у справі № 910/11310/18 Верховний суд у складі колегії Касаційного господарського суду зазначив, що вирішуючи питання щодо наявності підстав для задоволення заяви ПрАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця" про компенсацію судових витрат саме на підставі ч. 5 ст. 130 ГПК України, суди попередніх інстанцій не надали жодної оцінки тому, чи доведено відповідачем-1 необґрунтованість дій позивачів, а тому дійшли передчасного висновку за результатами розгляду вказаної заяви. Також Верховний суд у складі колегії Касаційного господарського суду вказав, що судами також не було враховано положення ч. 5 ст. 126 ГПК України, які виключають можливість суду самостійно (без клопотання іншої сторони) зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2019 року заяву про компенсацію судових витрат за справою №910/11310/18 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства "Фармацевтична фірма "Дарниця" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 21 648 грн 00 коп.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Приватного акціонерного товариства "Фармацевтична фірма "Дарниця" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 21 648 грн 00 коп.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Приватного акціонерного товариства "Фармацевтична фірма "Дарниця" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 21 648 грн 00 коп.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Приватного акціонерного товариства "Фармацевтична фірма "Дарниця" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 21 648 грн 00 коп.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь Приватного акціонерного товариства "Фармацевтична фірма "Дарниця" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 21 648 грн 00 коп.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь Приватного акціонерного товариства "Фармацевтична фірма "Дарниця" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 21 648 грн 00 коп.

Частково задовольняючи заяву про розподіл судових витрат, суд першої інстанції, враховуючи подане клопотання про зменшення розміру витрат, складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, дійшов до висновку про необхідність зменшити їх розмір в 10 разів та стягнути з позивачів на користь відповідача-1 129 888, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу, поклавши при цьому на кожного з позивачів відповідні витрати в рівних частках, тобто по 21648, 00 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятою ухвалою, Приватне акціонерне товариство "Фармацевтична фірма "Дарниця" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.11.2019 року по справі №910/11310/18 та постановити нову ухвалу, якою задовольнити заяву про компенсацію судових витрат та стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на користь Приватного акціонерного товариства "Фармацевтична фірма "Дарниця" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 298 880, 00 грн.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції безпідставно прийняв клопотання про зменшення розміру витрат, яке подане уже на стадії нового розгляду справи, у зв`язку з чим у суду були відсутні підстави для зменшення розміру витрат на правничу допомогу адвоката. Висновок суду першої інстанції щодо не співрозмірності заявленого розміру витрат не відповідає обставинам справи та наданим апелянтом доказів на підтвердження заявленого розміру. Суд першої інстанції дійшов до необґрунтованого висновку про завищення розміру витрат на правничу допомогу, та що заявлена до стягнення сума становить надмірний тягар для позивачів. На думку апелянта, Приватне акціонерне товариство "Фармацевтична фірма "Дарниця" не зобов`язано враховувати майновий стан позивачів при виборі адвокатів.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу передачі судової справи між суддями від 19.12.2019 року, справу №910/11310/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: Дідиченко М.А. - головуюча суддя; судді - Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.12.2019 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/11310/18 та призначено до розгляду на 22.01.2020.

Явка представників сторін

Представники позивачів, відповідача 2 та третіх осіб у судове засідання 22.01.2020 не з`явились, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

В той же час, 22.01.2020 позивачем 2 через електрону пошту суду було подано клопотання про відкладення розгляду справи, яке обґрунтоване тим, що його представник не зможе взяти участь у даній справі у зв`язку зайнятістю в іншому судовому засіданні.

Також, 22.01.2020 через відділ документального забезпечення суду від позивача 1 було подано клопотання про відкладення розгляду справи, яке обґрунтоване тим, що 21.01.2020 позивачами у справі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_7 було подано апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду від 19.11.2019 у справі № 910/11310/18, яка станом на 22.01.2020 не вирішена. Крім того, 22.01.2020 ОСОБА_1 представляє інтереси ОСОБА_8 при розгляді справи № 705/218/18, у зв`язку з чим не зможе з`явитись для розгляду справи № 910/11310/18.

22.01.2020 колегія суддів, у нарадчій кімнаті, ухвалила клопотання про відкладення розгляду справи залишити без задоволення з наступних підстав.

Статтею 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

В матеріалах справи наявні відомості про належне повідомлення, зокрема, позивача 1 та позивача 2 про дату, час і місце судового засідання. Крім того, позивачами 1 та 2 у клопотаннях підтверджено обізнаність про розгляд апеляційної скарги 22.01.2020.

Колегія суддів зазначає, що наведені позивачами обставини в обґрунтування причин неявки представників у судове засідання не можуть бути визнані судом поважними, адже не є об`єктивно непереборними. Позивачі, як учасники судового процесу, не позбавлені права і можливості забезпечити участь у судовому засіданні інших представників, якому доручити виконання функцій щодо представництва інтересів у суді відповідно до вимог процесуального закону.

В клопотаннях про відкладення розгляду справи не зазначено обставин, з яких судом апеляційної інстанції не можливо розглянути справу без участі представників позивача 1 та позивача 2, в той час як даним сторонам ухвалою суду від 24.12.2019 був наданий час для подання відзиву на апеляційну скаргу. Явка представників сторін у судове засідання також не визнавалась судом апеляційної інстанції обов`язковою.

Посилання позивача 1 на те, що станом на 22.01.2020 питання про прийняття до розгляду поданої ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_7 апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.11.2019 у справі № 910/11310/18 не вирішено, колегією суддів відхиляється, оскільки станом на 22.01.2020 матеріали даної апеляційної скарги у Північному апеляційному господарському суді відсутні, що підтверджується відомостями з комп`ютерної програми Діловодство спеціалізованого суду .

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

Колегія суддів також враховує, що відповідно до ст. 273 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції розглядається протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Оскільки сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, явка сторін не визнавалася обов`язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, Північний апеляційний господарський суд, враховуючи процесуальні строки розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, дійшов до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 22.01.2020 року за відсутності представників позивачів, відповідача 2 та третіх осіб.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Як вбачається з матеріалів справи, 18.02.2019 до суду першої інстанції надійшла заява ПрАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця" (відповідача у справі) про компенсацію судових витрат на підставі частин 5, 6 ст. 130 ГПК України за рахунок позивачів у справі.

Вказана заява мотивована тим, що ПрАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця" (відповідач-1) оплатило 1 298 880,00 грн за надання правової допомоги адвокатами Юридичної фірми "ЕКВО" під час розгляду даної справи в суді першої інстанції, здійснюючи представництво своїх інтересів та захист у справі за позовом позивачів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.02.2019 у справі №910/11310/18, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.04.2019, позов було залишено без розгляду.

Правовою підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу заявник зазначає ч. 5, 6 ст.130 ГПК України та ст. 126, 129 ГПК України.

В постанові від 25.07.2019 у справі № 910/11310/18 Верховний суд у складі колегії Касаційного господарського суду, відправляючи розгляд заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу на новий розгляд, зазначив, що вирішуючи питання щодо наявності підстав для задоволення заяви ПрАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця" про компенсацію судових витрат саме на підставі ч. 5 ст. 130 ГПК України, суди попередніх інстанцій не надали жодної оцінки тому чи доведено відповідачем-1 необґрунтованість дій позивачів, а тому дійшли передчасного висновку за результатами розгляду вказаної заяви.

Так, відповідно до ч. 5 ст. 130 ГПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, вказаною нормою відповідач наділяється правом заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи за рахунок позивача, у випадку якщо внаслідок необґрунтованих дій позивача провадження у справі було закрите або позов було залишено без розгляду. При цьому, відповідною нормою не вимагається наявність у позивача протиправної мети при вчиненні таких дій, або наявність умислу на вчинення протиправних дій. Зазначена норма наділяє відповідача відповідним правом за умови, якщо закриття провадження або залишення позову без розгляду стало наслідком необґрунтованих дій відповідача, тобто таких дій, які призвели до відповідного результату - залишення позову без розгляду в даному випадку.

Відповідно до ч. 6 ст. 130 ГПК України у випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову, у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу.

Позов у даній справі було залишено без розгляду судом 11.02.2019 з тих підстав, що позов позивачами був поданий на захист інтересів територіальної громади міста Києва, за відсутності доказів наявності у позивачів повноважень на представлення інтересів Київської міської ради, яка, відповідно до чинного законодавства, є представницьким органом місцевого самоврядування в місті Києві. Отже, позов позивачами був поданий з порушенням вимог ч. 5 ст. 164 ГПК України.

Таким чином, залишення позову без розгляду у справі стало наслідком необґрунтованих дій позивачів, які полягали у зверненні до суду з позовом до відповідачів за відсутності відповідних повноважень та за захистом прав та інтересів іншої особи (територіальної громади міста Києва в особі представницького органу - Київської міської ради), представництво яких позивачі не можуть здійснювати.

Відповідно в даному випадку відповідач - 1 наділений процесуальним правом на компенсацію судових витрат на підставі ч. 5 ст. 130 ГПК України.

Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, Приватним акціонерним товариством "Фармацевтична фірма "Дарниця" дотримано вимог ч. 8 ст. 129 ГПК України, оскільки заявлено про компенсацію судових витрат в підготовчому засіданні 11.02.2019 та подано докази понесення витрат на професійну правничу допомогу в межах встановленого п`ятиденного строку після ухвалення рішення (ухвали) суду про залишення позову без розгляду у справі № 910/11310/18.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Згідно з ч. 4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як вбачається з поданих доказів, 15.09.2016 між Приватним акціонерним товариством "Фармацевтична фірма "Дарниця" (клієнт) та Адвокатським об`єднанням "Юридична фірма "ЕКВО" (фірма) укладено Договір про юридичні послуги № 0162-2016/2, за умовами якого фірма надає клієнту послуги щодо проекту та/або згідно з інструкціями клієнта, які надаються час від часу та прийняті до виконання фірмою, а клієнт оплачує гонорари та відшкодовує фірмі витрати.

03.09.2018 між Приватним акціонерним товариством "Фармацевтична фірма "Дарниця" (клієнт) та Адвокатським об`єднанням "Юридична фірма "ЕКВО" (фірма) укладено Договір про юридичні послуги № 0162-2016/2-5, згідно з положеннями якого Проект: Юридичний супровід та представництво інтересів Клієнта (правова допомога) у справі Господарського суду міста Києва № 910/11310/18 за позовом членів територіальної громади міста Києва ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 до Приватного акціонерного товариства "Фармацевтична фірма "Дарниця", Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про:

(i) визнання недійсними результатів біржових торгів з продажу 3 100 акцій Публічного акціонерного товариства "Науково-виробничий центр "Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод" ("БХФЗ") на аукціоні у процесі приватизації, які оформлені протоколом № 1 від 20.03.2015 року щодо визнання переможцем ПрАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця" з ціною продажу 171 844 000 грн. та

(ii) визнання недійсним біржового контракту № 185321 на купівлю-продаж 3 100 акцій БХФЗ від 20.03.2015 року, укладеного між Департаментом комунальної власності міста Києва та ПрАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Синицею Т.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 1584.

Сторони домовились, що для цілей цього Договору Послуги (правова допомога) включають: (1) вивчення та юридичний аналіз матеріалів справи та пов`язаних документів; (2) юридичний аналіз правової позиції Клієнта у справі; (3) розробка стратегії захисту прав Клієнта; (4) підготовка процесуального плану дій у судових засіданнях; (5) підготовка процесуальних документів у справі (в тому числі, але не виключно відзиву, заперечень на відповідь на відзив, зустрічного позову, відповіді на відзив на зустрічний позов, пояснень, доводів та міркувань, інших клопотань, заяв та заперечень щодо процесуальних питань; апеляційних та касаційних скарг та/або відзивів на них, відповіді на відзив, заперечень тощо); (6) представництво інтересів Клієнта в судових засіданнях у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій; (7) візити в суди для цілей отримання інформації по справі та / чи ознайомлення з матеріалами справи; (8) наради команди адвокатів Фірми щодо справи; (9) зустрічі, електронну переписку та телефонні переговори з представниками Клієнта щодо вказаної справи та щодо погодження правової позиції у справі, а також щодо отримання документів, необхідних для юридичного супроводу справи; (10) збирання доказів; (11) звітування перед представниками Клієнта щодо статусу розгляду справи.

Сторони погодили, що для цілей надання Послуг (правової допомоги) Клієнт видасть довіреність адвокатам Фірми з викладом їх процесуальних повноважень.

Згідно з п. 4 Договору про юридичні послуги № 0162-2016/2-5 "Спеціальні Умови Оплати Послуг", сторонами погоджено, що Максимальна Сума Гонорару за Проект становить

1. Еквівалент у гривнях 40 000 доларів США (без податків і Витрат) станом на дату виставлення рахунку - за надання Послуг (правової допомоги) в суді першої інстанції;

2. Еквівалент у гривнях 30 000 доларів США (без податків і Витрат) станом на дату виставлення рахунку - за надання Послуг (правової допомоги) в суді апеляційної інстанції;

3. Еквівалент у гривнях 30 000 доларів США (без податків і Витрат) станом на дату виставлення рахунку - за надання Послуг (правової допомоги) в суді касаційної інстанції.

Сторони погодили, що Клієнт має сплатити Фірмі всю суму Гонорару у гривнях за курсом НБУ відповідно до п. 5.6 Загальних Умов протягом 5 днів з дати виставлення рахунку.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат відповідачем-1 було подано до суду детальний опис наданих послуг за період з 03.09.2018 по 11.02.2019 по рахунку-фактурі № 11667 від 12.02.2019, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 10 від 12.02.2019 на суму 1 298 880,00 грн, платіжне доручення № 1000047447 від 14.02.2019 на суму 1298880,00 грн, довідку АТ "Райффайзенн Банк Аваль" від 15.02.2019 про зарахування коштів.

Надання послуг позивачу адвокатами Левіцьким Євгеном Вадимовичем (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія КС № 5250/10), Савчук Мирославою Валеріївною (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 4315), Зубрицьким Олександром Володимировичем (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія КС № 6647/10), які відповідно до довідки № 14/02/19-4 від 14.02.2019 Адвокатського об`єднання "Юридична фірма "ЕКВО" працюють в цьому об`єднанні, підтверджується їх присутністю в судових засіданнях та складанням й поданням від імені позивача процесуальних документів, які наявні в матеріалах справи № 910/11310/18.

В постанові від 25.07.2019 у справі № 910/11310/18 Верховний суд у складі колегії Касаційного господарського суду, відправляючи справу на новий розгляд, зазначив, що судами не було враховано положення ч. 5 ст. 126 ГПК України, які виключають можливість суду самостійно (без клопотання іншої сторони) зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При новому розгляді справи, 23.10.2019 Позивачі подали суду першої інстанції клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвокатів, що підлягають розподілу між сторонами. Подане клопотання мотивоване тим, що кількість годин, витрачених адвокатами відповідача - 1 на виконання робіт (надання послуг) у цій справі суттєво завищена, обсяг наданих адвокатами послуг не відповідає обставинам справи, розмір витрат на оплату послуг адвокатів не є співмірним та не відповідає критеріям реальності, розумності і становить надмірний тягар для позивачів.

Апелянт зазначає, що судом першої інстанції було безпідставно прийнято клопотання позивачів про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, оскільки таке клопотання не було подано під час первісного розгляду питання про компенсацію витрат.

А тому, на думку апелянта, оскільки позивачі пропустили встановлений 15 денний строк, встановлений ч. 6 ст. 130 ГПК України, на подання такого клопотання, а тому вони втратили таке процесуальне право на подання відповідного клопотання.

Однак, колегія суддів не погоджується з таким твердженням апелянта з огляду на наступне.

Так, ч. 6 ст. 130 ГПК України встановлений строк, протягом якого суд може вирішити питання про розподіл судових витрат у випадку закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову, у зв`язку з його визнанням. В той же час, даною нормою не встановлено строків, протягом якого відповідна сторона може подати свої заперечення проти такого розподілу.

Питання можливості подання клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу внормовано положеннями ч. 5 ст. 126 ГПК України. При цьому, даною нормою не встановлено жодних вимог щодо строків подання відповідного клопотання.

У зв`язку з чим сторона, яка має свої заперечення проти розміру витрат на професійну правничу допомогу, може звернутись з відповідним клопотанням у строк, встановлений положеннями ч. 6 ст. 130 ГПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, заява про розподіл витрат на професійну правничу допомогу судом першої інстанції розглядалась при новому розгляді, а тому судом першої інстанції правомірно враховано вимоги ч. 4 статті 46 ГПК України, в якій чітко визначено, що при новому розгляді не допускається подача тільки певного виду заяв (зокрема про зміну предмет, підстав позову), відповідно, всі інші процесуальні права та обов`язки, які передбачені ст. 46 ГПК України у сторін у справі при новому розгляді справи наявні, в тому числі і право сторони на подання заяви про зменшення розміру судових витрат.

А тому, судом першої інстанції було правомірно прийнято до розгляду клопотання позивачів про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Стосовно розміру витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Аналіз наведених норм частини четвертої статті 126 ГПК України, а також статті 129 цього Кодексу дає підстави для висновку, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмету спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок позивачів має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України Про адвокатуру та адвокатську діяльність . Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Суд першої інстанції, надавши оцінку усім доданим до заяви доказам, враховуючи рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатами документів, їх значення для спору, дійшов до правомірного висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатами робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатами на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатами послуг та виконаних робіт, а також рівню звичайних цін, які існують на території України, на оплату юридичних (в тому числі і адвокатських) послуг.

При цьому, як вірно зазначив суд першої інстанції, сплачений відповідачем-1 розмір грошових коштів на правову допомогу є максимальною сумою гонорару, що встановлена у Договорі про юридичні послуги № 0162-2016/2-5 від 03.09.2018, не зважаючи на те, що справа не була вирішена по суті.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Господарського процесуального кодексу України, пропорційність у господарському суді, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Відтак, зазначені відповідачем-1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 298 880,00 грн є явно завищеними (порівняно з звичайними цінами на ринку юридичних послуг), належним чином не обґрунтованими та становлять надмірний тягар для позивачів, які є фізичними особами, що суперечить принципу розподілу судових витрат.

А тому, враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд першої інстанції дійшов до правомірного висновку про необхідність зменшити розмір заявлених витрат на правничу допомогу в 10 разів та стягнути з позивачів на користь відповідача-1 129 888, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу, поклавши при цьому на кожного з позивачів відповідні витрати в рівних частках, тобто по 21 648, 00 грн.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що зменшення розміру витрат скаржника на правничу допомогу до 129 888, 00 грн., які підлягають стягненню із кожного позивача у рівній частці, є такими, що відповідають критерію пропорційності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому ухвала Господарського суду міста Києва від 19.11.2019 року у справі № 910/11310/18 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Фармацевтична фірма "Дарниця" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.11.2019 року у справі № 910/11310/18 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.11.2019 року у справі № 910/11310/18 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/11310/18 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 27.01.2020 р.

Головуючий суддя М.А. Дідиченко

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Руденко