Постанова від 22.01.2020 по справі 910/11611/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" січня 2020 р. Справа№ 910/11611/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Руденко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі: Верьовкін С.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Панасюк І.В.;

від відповідача : Олексієнко С.О.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз"

на рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2019 року

у справі № 910/11611/19 (суддя Шкурдова Л.М.)

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпромсистема"

до: Акціонерного товариства "Укртрансгаз"

про: стягнення 554 528,05 грн.

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

Господарським судом міста Києва розглядалась справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпромсистема" до акціонерного товариства "Укртрансгаз" про стягнення 554 528,05 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в зв`язку з порушенням відповідачем грошового зобов`язання за Договором про закупівлю робіт №1608000646 від 31 серпня 2016 року, рішенням Господарського суду Харківської області від 20.11.2018 р. у справі № 922/2345/18, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 04.02.2019, позов товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпромсистема" до акціонерного товариства "Укртрансгаз" задоволено, стягнуто з акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Харківтраснгаз" акціонерного товариства "Укртрансгаз " на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпромсистема" 6 578 319,30 грн. основної заборгованості, 161 674,76 грн. 3% річних, 455 026,35 грн. інфляційних втрат та 107 925,31 грн. судового збору. Оскільки вказане рішення виконано відповідачем 13.02.2019, що вбачається з банківської виписки станом на 14.02.2019, позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідача інфляційних втрат за період з вересня 2018 по січень 2019 в розмірі 459 367,70 грн. та 3% річних за період з 22.08.2018 по 13.02.2019.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.10.2019 позов було задоволено частково, стягнуто з Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпромсистема" 94 619 грн. 66 коп - 3 % річних, 410 103 грн. 88 коп - інфляційні втрати та 7 570 грн. 85 коп - витрати по сплаті судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку, що вимоги статті 625 ЦК України встановлюють право кредитора вимагати сплати суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних протягом усього періоду прострочення до моменту повного виконання боржником своїх грошових зобов`язань перед кредитором. Крім того, судом першої інстанції було здійснено власний розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2019 у справі № 910/11611/19 та прийняти нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що на даний час АТ Укртрансгаз перебуває у скрутному фінансовому становищі, оскільки замовники послуг не здійснюють оплату наданих їм послуг у встановлені договорами та чинним законодавством строки, у зв`язку з чим у останній за 9 місяців 2018 зазнав збитків на загальну суму 85 225 017,00 грн.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.11.2019 року апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Дідиченко М.А., судді Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2019 року відкрито апеляційне провадження у справі № 910/11611/19 та призначено розгляд справи на 22.01.2020.

Позиції учасників справи

17.01.2020 через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

31 серпня 2016 року між позивачем (підрядник) та відповідачем (замовник) було укладено договір про закупівлю робіт №1608000646, за умовами якого підрядник зобов`язується виконати роботи "Капітальний ремонт автоматичної пожежної сигналізації приміщень Криворізького лінійного виробничого управління магістральних газопроводів (Будівельні роботи)", а замовник - прийняти і оплатити такі роботи.

Згідно з п.п. 1.2, 1.3. договору, склад та обсяги робіт, які підлягають закупівлі за даним договором визначені договірною ціною (Додаток № 2), що є невід`ємною частиною договору. Зміст і строки виконання робіт визначаються Календарним планом (Додаток № 1), що є невід`ємною частиною договору. Обсяги закупівлі робіт можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків.

Умовами п.п. 3.1, 3.2, 3.3 договору передбачено, що ціна договору становить 9 618 127,47 грн., у тому числі ПДВ (20%) - 1 603 021,24 грн. Ціна договору є кінцевою і не може бути збільшена. Ціна договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін.

Відповідно до п.п. 4.1, 4.2 договору, оплата проводиться шляхом перерахування коштів замовником на розрахунковий рахунок підрядника, що вказаний в реквізитах договору. Умови оплати: оплата здійснюється поетапно, протягом 180 календарних днів після підписання акту виконаних робіт по кожному етапу (Форма КБ-2в, КБ-3) або за фактом поставки обладнання або матеріалів шляхом перерахування грошових коштів на рахунок підрядника.

Умовами п. 5.1 договору в редакції додаткової угоди № 3 від 05 липня 2017 року сторонами погоджено, що строк виконання робіт становить: з дати укладення договору до 31 серпня 2017 року.

Відповідно до п. 10.1 договору (в редакції додаткової угоди № 3 від 05 липня 2017 року) договір набуває чинності з дати його укладення та діє до 27 лютого 2018 року.

Згідно з календарним планом виконання робіт (додаток № 1 до договору) строк поставки обладнання складає з 15.09.2016 р. по 31.05.2017 р., а строк виконання будівельних та пусконалагоджувальних робіт з 20.01.2017 р. по 31.08.2017 р.

Відповідач свої зобов`язання з оплати вартості поставленого товару та виконаних робіт не виконав, в зв`язку з чим позивач звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача про стягнення з останнього 6 578 319,30 грн. основної заборгованості за Договором про закупівлю робіт №1608000646 від 31.08.2016; 161 674,76 грн. 3% річних та 455 026,35 грн. інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 20.11.2018 р. у справі № 922/2345/18, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 04.02.2019, позов товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпромсистема" до акціонерного товариства "Укртрансгаз" задоволено, стягнуто з акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Харківтраснгаз" акціонерного товариства "Укртрансгаз " на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпромсистема" 6 578 319,30 грн. основної заборгованості, 161 674,76 грн. 3% річних, 455 026,35 грн. інфляційних втрат та 107 925,31 грн. судового збору.

Вказаним рішенням встановлено наявність у відповідача заборгованості перед позивачем за Договором в розмірі 6 578 319,30 грн. та задоволено вимогу про стягнення 3% річних за період з 22.08.2017 р. по 20.08.2018 р. та інфляційних втрат а період з вересня 2017 року по червень 2018 року.

Згідно з доданою позивачем до матеріалів справи банківською випискою відповідач 13.02.2019 сплатив заборгованість за рішенням Господарського суду Харківської області від 20.11.2018 р. у справі № 922/2345/18.

Оскільки відповідачем заборгованість була оплачена лише 13.02.2019, позивач звернувся до суду про стягнення донарахованих сум 3% річних та інфляційних за грошовим зобов`язанням з відповідача.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Внаслідок укладення договору про закупівлю робіт №1608000646 від 31.08.2016 між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідачем зобов`язання з оплати вартості поставленого товару та виконаних робіт за вказаним договором виконувались неналежним чином, що і стало підставою для звернення позивача до суду з позовними заявами про стягнення з відповідача грошових коштів.

Як вже раніше зазначалось, рішенням Господарського суду Харківської області від 20.11.2018 р. у справі № 922/2345/18, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 04.02.2019, було встановлено наявну заборгованість відповідача перед позивачем за договором у розмірі 6 578 319,30 грн.

Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, вказаним рішенням суду, яке набрало законної сили, було встановлено факт постачання товару та виконання робіт за договором про закупівлю робіт №1608000646 від 31.08.2016, факт настання строку оплати за вказаним договором та факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем.

За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, грошові кошти у сумі 6 578 319,30 грн. були перераховані на рахунок позивача 13.02.2019, що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача.

Відповідно до п. 30.1. ст. 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" №2346-III від 05.04.2001 переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

Положеннями ст. 611 ЦК передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Зокрема, статтею 625 ЦК врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов`язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Правовий аналіз положень ст.ст. 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за час прострочення.

Зазначена правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного суду України, викладеною в постанові від 26.04.2017 р.

Таким чином, норма статті 625 ЦК України не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов`язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

Інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Як вбачається з позовної заяви, позивач здійснив нарахування інфляційних втрат за період з вересня 2018 по січень 2019 в розмірі 459 367,70 грн.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь- який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Оскільки рішенням Господарського суду Харківської області від 20.11.2018 р. у справі № 922/2345/18 задоволено вимогу про стягнення інфляційних втрат за період з вересня 2017 року по червень 2018 року, позивач мав право на нарахування інфляційних втрат за період з липня 2018 по січень 2019. В той же час, позивачем було виключено із періоду нарахування інфляційних втрат липень та серпень 2018 року, в яких мала місце дефляція.

А тому, суд першої інстанції правомірно здійснив розрахунок інфляційних втрат з липня 2018 по січень 2019 (з урахуванням періодів часу, в який мала місце дефляція), в зв`язку з чим з відповідача на користь позивача було стягнуто інфляційні втрати у розмірі 410 103,88 грн.

Твердження представника апелянта щодо невірно здійсненого судом першої інстанції розрахунку інфляційних втрат колегією суддів відхиляються, оскільки останнім не наведено обставин невірно здійсненого судом першої інстанції розрахунку та не надано власного розрахунку інфляційних витрат на підтвердження своєї позиції.

Крім того, позивачем було здійснено нарахування 3% річних за період з 22.08.2018 по 13.02.2019.

Разом з тим, день фактичної сплати суми заборгованості не включається у період часу, за який здійснюється нарахування та стягнення, зокрема, 3 % річних.

А тому, оскільки оплата боргу була здійснена 13.02.2019, що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою, судом першої інстанції було правомірно здійснено перерахунок 3 % річних за період з 22.08.2018 по 12.02.2019, відповідно до якого розмір 3 % річних склав 94 619,66 грн., який правомірно був стягнутий з відповідача на користь позивача.

Стосовно посилання апелянта щодо неврахування його майнового стану та наявності збитків колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 2 статті 218 ГК України та статті 617 ЦК України відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення від відповідальності.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2019 року у справі № 910/11611/19 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2019 року у справі № 910/11611/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2019 року у справі № 910/11611/19 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Матеріали справи № 910/11611/19 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 27.01.2020 р.

Головуючий суддя М.А. Дідиченко

Судді М.А. Руденко

Є.Ю. Пономаренко