Постанова

від 22.01.2020 по справі 913/288/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" січня 2020 р. Справа № 913/288/19

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Геза Т.Д., суддя Мартюхіна Н.О., суддя Плахов О.В.

Секретар судового засідання - Міраков Г.А.

За участю представників:

від апелянта - не з`явився

від позивача - Михайлецька А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції з господарським судом Одеської області (проспект Шевченка, 29, Одеса, 65119)

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубіж-Текс", м. Рубіжне Луганської області (вх. №3323 Л/2)

на рішення господарського суду Луганської області від 24.09.2019 року (суддя Секірський А.В., ухвалене в м. Харків 24.09.2019 о 10:41 год., повний текст складено 30.09.2019)

у справі № 913/288/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОТРА", м. Одеса

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубіж-Текс", м. Рубіжне Луганської області

про стягнення 479961 грн. 07 коп.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛОТРА" звернулось до господарського суду Луганської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубіж-Текс" про стягнення боргу за надані послуги за генеральним договором транспортного експедирування від 27.07.2018 № К-046/2018 в сумі 375 942 грн. 79 коп. та пені в сумі 104 018 грн. 28 коп., всього 479 961 грн. 07 коп.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що він надав відповідачу послуги за генеральним договором транспортного експедирування від 27.07.2018 № К-046/2018 з організації та забезпечення перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу у сумі 612041,28 грн., за які відповідач розрахувався частково у сумі 236098,49 грн., залишок заборгованості становить 375 942,79 грн.

У зв`язку з простроченням оплати наданих послуг позивач, відповідно до п. 8.5 договору, нарахував пеню в розмірі 0,2% від несплаченої суми за кожен день прострочення в сумі 104 018 грн. 28 коп. за період з 05.12.2018 по 08.05.2019.

Рішенням господарського суду Луганської області від 24.09.2019 у справі № 913/288/19 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОТРА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубіж-Текс" про стягнення 479 961 грн. 07 коп. задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубіж-Текс", Луганська область, м. Рубіжне, вул. Маяковського, 1, ідентифікаційний код 36999941 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОТРА", м. Одеса, проспект Шевченка, 12/2, нежиле приміщення 213, ідентифікаційний код 38919014 борг в сумі 375 942 грн. 79 коп., пеню в сумі 45 760 грн. 06 коп., судовий збір в сумі 6 325 грн. 55 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано доведеністю та обґрунтованістю позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості у сумі 375 942 грн. 79 коп.

В частині стягнення пені в сумі 104018 грн. 28 коп суд першої інстанції послався на те, що позивачем помилково здійснено розрахунок пені без урахування обмежень, встановлених Цивільним кодексом України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", та зазначив, що розмір пені не може перевищувати той розмір, який установлено законом, як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню у сумі 45 760 грн. 06 коп.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рубіж-Текс" звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Луганської області від 24.09.2019 у справі № 913/288/19, в якій просило його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Апелянт вважає рішення суду першої інстанції таким, що порушує права відповідача, оскільки судом неповно з`ясовані обставини, які мають значення для справи, та неправильно застосовані норми матеріального права.

Апелянт посилається на те, що за умовами укладеного договору транспортного експедирування № К-046/2018 позивач зобов`язався поставити 2 контейнера FSCU8589088 та TCKU6090580, а відповідач оплатити рахунок-фактуру від 05.12.2018 № 602 до заявки № 602 в розмірі 441 289 грн. 91 коп. В порушення умов договору позивач поставив лише один контейнер FSCU8589088, у зв`язку з чим був частково оплачений рахунок-фактура від 05.12.2018 № 602 в сумі 236 098 грн. 49 коп. Зазначає, що інший контейнер було доставлено компанією ТОВ "Юні-Ламан Шиппінг". Відповідач вважає, що вищенаведене підтверджує, що товар доставлений до ТОВ "Рубіж-Текс" позивачем не в повному обсязі, що є порушенням умов договору.

Крім того, апелянт посилається на те, що вартість послуг на транспортно-експедиційне обслуговування не визначена умовами договору.

У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛОТРА" вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, а рішення суду першої інстанції є таким, що ухвалене у відповідності до норм матеріального та процесуального права.

Позивач посилається на те, що відповідачем в апеляційній скарзі не вказано, які саме норми матеріального права порушено судом першої інстанції і в чому саме полягає неправильне застосування норм права; в апеляційній скарзі не наведено нових фактів; всі твердження відповідача є аналогічними твердженням відзиву на позовну заяву та спростовані матеріалами справи.

Позивач зазначає, що відповідач визнає та підтверджує факт існування відносин щодо перевезення двох контейнерів з пряжею між позивачем та відповідачем, а також факт надання послуг позивачем відповідачу, про що свідчать акти прийому-передачі виконаних робіт від 05.12.2018 №602, від 04.01.2019 №602/1, від 18.01.2019 №602/2, гарантійний лист ТОВ "Рубіж-Текс" від 05.03.2019 №10.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛОТРА" посилається на те, що вартість наданих послуг узгоджувалася між сторонами шляхом листування (відповідні докази наявні в матеріалах справи) та в телефонному режимі.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.10.2019 сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Геза Т.Д., суддя Мартюхіна Н.О., суддя Плахов О.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.11.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубіж-Текс" на рішення господарського суду Луганської області від 24.09.2019 у справі № 913/288/19, розгляд справи призначено на 18.12.2019.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.12.2019 розгляд справи відкладено на 22.01.2020 об 11:30 годині.

Про дату, час та місце судового засідання учасники провадження повідомлені належним чином.

20.01.2020 на електронну адресу Східного апеляційного господарського суду від апелянта надійшло клопотання б/н від 20.01.2020, в якому він просить провести судове засідання без участі його представника.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Фіксація судових засідань апеляційної інстанції здійснювалась за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно вимог ст.ст.222, 223 та п.17.7 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України в порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.270 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши суддю-доповідача, присутнього у судовому засіданні в режимі відеоконференції представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з урахуванням повноважень, визначених в ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила.

З матеріалів справи вбачається, що 27.07.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛОТРА" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рубіж-Текс" укладено генеральний договір транспортного експедирування № К-046/2018 (т.1, а.с.13-18).

Згідно з п. 2.1 договору Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛОТРА" (за договором - експедитор) зобов`язувалося за плату і за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубіж-Текс" (клієнта), надати клієнту послуги з організації та забезпечення перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу згідно умов цього договору, а саме за погодженням сторін наступних послуг:

2.1.1. Забезпечувати оптимальне транспортне обслуговування, а також організовувати перевезення вантажів різними видами транспорту територією України та іноземних держав, у відповідності з домовленістю сторін при дотриманні внутрішніх та міжнародних правил перевезення товарів.

2.1.2. Фрахтувати національні, іноземні судна та залучати інші транспортні засоби, необхідні для надання послуг з перевезення вантажу, забезпечувати їх подачі в порт, на ж.д. станції, склади, термінали, чи інші об`єкти для своєчасного відвантаження вантажів.

2.1.3. Здійснювати роботи, пов`язані з прийманням, накопиченням, подрібненням, сортуванням, складуванням, зберіганням, перевантаженням, перевезенням вантажів.

2.1.4. Вести облік часу прибуття і відправлення вантажів з портів, залізничних станцій, складів, терміналів або інших об`єктів.

2.1.5. Організовувати охорону вантажів під час перевезення, перевалки та зберігання.

2.1.6. Організовувати експертизу вантажів з метою, перевірки їх кількості і стану.

2.1.7. Здійснювати оформлення товарно-транспортної документації, її розсилання за призначенням.

2.1.8. Надавати в установленому законодавством порядку учасникам транспортно-експедиційної діяльності заявки на відправлення вантажів та наряди на відправку.

2.1.09. Здійснювати страхування вантажів та своєї відповідальності.

2.1.10. Забезпечувати підготовку і в разі потреби додаткове обладнання транспортних засобів і вантажів згідно з вимогами нормативно-правових актів стосовно відповідного виду транспорту та перевезення відповідного виду товару.

2.1.11. Забезпечувати оптимізацію руху матеріальних потоків від вантажовідправника до вантажоодержувача з метою досягнення мінімального рівня витрат.

2.1.12. Здійснювати розрахунки з портами, транспортними організаціями за перевезення, перепалку, зберігання вантажів.

2.1.13. За погодженням сторін організовувати митне декларування вантажів та виконання інших митних формальностей.

2.1.14. За погодженням сторін сплачувати митні збори, інші збори і платежі, що підлягають сплаті клієнтом у зв`язку із здійсненням перевезення вантажів.

2.1.15. За погодженням сторін організовуватиме надання фінансових гарантій митним органам від імені клієнта.

2.1.16. Оформляти документи і організовувати роботи відповідно до митних, карантинних та санітарних вимог.

2.1.17. Надавати інші додаткові і супутні перевезенням транспортно-експедиторські послуги, безпосередньо випливають з даного договору, або узгоджені додатково сторонами шляхом підписання додаткової угоди.

Вантаж щодо якого експедитор бере на себе зобов`язання щодо виконання послуг, перелічених у п. 2 договору, визначається у додатку до договору, який підписується сторонами і є його складовою і невід`ємною частиною (п. 3.1 договору).

Відповідно до п.п. 4.1.3 п. 4.1 договору експедитор має право на безумовне відшкодування понесених експедитором в процесі виконання договору додаткових витрат за умови їх документального підтвердження, а також за умови їх попереднього узгодження з клієнтом, за винятком випадку, коли попереднє узгодження з`явилося скрутним або неможливим в силу непередбаченості обставин, що викликали додаткові витрати, а самі витрати були об`єктивно необхідні і здійснювалися виключно в інтересах клієнта.

Пунктом 4.1.4 п. 4.1 договору встановлено, що експедитор має право утримувати вантаж, який знаходиться в його розпорядженні, до моменту повної сплати експедитору обумовленої винагороди і відшкодування витрат і додаткових витрат, здійснених ним в інтересах клієнта в процесі виконання договору, або до моменту надання іншої сумарної майнової гарантії, що забезпечує виконання клієнтом його зобов`язань за договором.

У відповідності до п. 4.4 договору клієнт зобов`язаний: надати експедитору заявку на транспортно-експедиційне обслуговування в рамках договору за формою, встановленою експедитором (п.п. 4.4.1 договору); сплачувати експедитору вартість експедирування вантажу, за ставками, погодженими в додатку № 1 до договору (п.п. 4.4.4 договору); безумовно відшкодовувати додаткові витрати експедитора, у порядку, визначеному в пункті 4.1.3 договору (п.п. 4.4.5 договору).

Розділ 5 договору визначає порядок розрахунків.

Так, клієнт здійснює 100% передоплату, якщо не передбачений додатковою угодою інший порядок сплати, в розмірі заявленого обсягу перевезення вантажів шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок експедитора на підставі виставлених рахунків, протягом 3 банківських днів. Експедитор здійснює надання послуг лише після отримання повної передоплати належних йому сум, якщо інше не передбачено в додатку до договору. Банківські витрати несе клієнт. На свій розсуд експедитор має право надавати експедиторські послуги навіть в тому випадку, якщо клієнтом був порушений порядок сплати та інші зобов`язання за договором. Ці дії експедитора не звільняють клієнта від зазначених зобов`язань та відповідальності за їх невиконання, передбаченої цим договором та чинним законодавством (п. 5.1 договору).

Вартість транспортно-експедиційного обслуговування включає в себе сплату послуг експедитора, а також витрати, понесені експедитором на сплату послуг інших осіб, залучених до виконання його зобов`язань за договором, а також інші витрати експедитора, що мали місце в процесі виконання договору (п. 5.3 договору).

На кожне перевезення в рамках договору клієнт подає заявку на транспортно-експедиційне обслуговування за формою, встановленою експедитором, підписану уповноваженою особою клієнта (п. 5.4 договору).

Витрати експедитора, вироблені в процесі виконання договору, підтверджуються рахунками, актами виконаних робіт, накладними СМГС, коносаментами, накладними ЦІМ, вантажними відомостями та іншими документами, передбаченими чинним законодавством (п. 5.8 договору).

За надання передбачених договором транспортно-експедиційних послуг клієнт сплачує експедитору плату шляхом переведення грошової суми на розрахунковий рахунок експедитора. Підтвердженням здійснення платежу є факт зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок експедитора (п. 5.9 договору).

Згідно з п. 8.5 договору у разі прострочення платежів за договором клієнт сплачує експедитору пеню в розмірі 0,2% від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Термін дії договору припиняється 31.12.2018 року.

Якщо жодна із сторін за 30 днів до закінчення терміну дії договору не повідомить іншу сторону в письмовому вигляді про розірвання договору, термін дії договору автоматично продовжується на кожен наступний календарний рік (п. 7.2 договору).

Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, які мали місце під час дії договору (п. 7.4 договору).

Як вбачається із наявних в матеріалах справи доказів до генерального договору транспортного експедирування додаткові угоди не укладалися, будь-які додатки відсутні.

Заявка на транспортно-експедиційне обслуговування надана позивачу в усній формі.

Позивач протягом грудня 2018-січня 2019 на підставі усної заявки надав відповідачу транспортно-експедиційні послуги, які передбачали дії та заходи щодо організації та забезпечення перевезення вантажу з Китаю до м. Рига (Латвія) - до м. Рубіжне (Луганська область, України), на загальну суму 612 041 грн. 28 коп.

Факт надання послуг підтверджується наданими до позовної заяви копіями актів прийому-передачі виконаних робіт від 05.12.2018 № 602, від 04.01.2019 № 602/1, від 18.01.2019 № 602/2 (т.1, а.с. 22-24).

Для оплати наданих послуг відповідачу надано рахунки-фактури від 05.12.2018 № 602 у сумі 441289 грн. 91 коп., від 27.12.2018 № 602/1 у сумі 113366 грн. 02 коп., від 18.01.2019 № 602/2 у сумі 57385 грн. 35 коп. (т.1, а.с. 19-21).

Відповідачем рахунок-фактура від 05.12.2018 № 602 сплачений частково в сумі 236098 грн. 49 коп. (05.12.2018 - 226098 грн. 49 коп., 18.01.2019 - 10 000 грн. 00 коп.), що підтверджується випискою по рахунку (т.1, а.с. 68).

Несплаченою залишилася сума у розмірі 375 942 грн. 79 коп.

За умовами договору надання позивачем послуг здійснюється після одержання 100% передоплати.

Враховуючи, що сторонами в усному порядку погоджено питання щодо розстрочення платежів з передоплати, позивач на свій розсуд, відповідно до положень п. 5.1 договору, розпочав надання транспортно-експедиційних послуг.

Як зазначає позивач, відповідач порушив домовленість, що передбачала щотижневі платежі в розмірі 15 000 грн. 00 коп., оплату за послуги не здійснював, тому 18.01.2019 позивач призупинив надання послуг за договором та звернувся до відповідача з листом № 20190118 про сплату заборгованості для подальшої роботи з вантажем (т.1, а.с. 25).

Відповідач листом від 04.02.2019 № 4 відмовився сплатити заборгованість (т.1, а.с. 26).

Позивач вдруге звернувся до відповідача з вимогою про сплату заборгованості, що надасть змогу ТОВ "ЛОТРА" завершити надання послуг за договором (т.1, а.с. 28-31).

Позивач зазначає, що відповіді на цей лист він не одержав.

06.03.2019 на адресу позивача надійшов гарантійний лист від 05.03.2019 № 10, у якому відповідач визнав наявність у нього заборгованості перед позивачем за надані послуги за договором в загальній сумі 375 945 грн. 79 коп. та гарантував оплату суми заборгованості у декілька етапів: 205191 грн. 42 коп. до 31.03.2019, 170 751 грн. 37 коп. до 30.04.2019 (т.1, а.с. 32).

Заборгованість за надані послуги у сумі 375 942 грн. 79 коп. залишилася не сплаченою, що стало підставою для звернення позивача з позовом.

Крім того, у зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань по оплаті наданих послуг позивач, на підставі п. 8.5 договору, нарахував пеню в розмірі 0,2% від несплаченої суми за кожен день прострочення в сумі 104 018 грн. 28 коп.

У відповідності з п. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Договір від 27.07.2018 № К-046/2018, що укладений сторонами у даній справі є договором транспортного експедирування.

Відповідно до ст. 929 ЦК України та ст. 316 ГК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ч. 1 ст. 931 ЦК України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Матеріалами справи підтверджено факт надання позивачем послуг транспортного експедирування, зокрема, підписаними без зауважень з боку відповідача актами прийому-передачі виконаних робіт, що свідчить про надання послуги в повному обсязі, належним чином та відповідно до умов договору, а також відсутність у клієнта до експедитора заперечень щодо якості, повноти та вартості надання послуг за договором.

Разом з тим, відповідач взяті на себе зобов`язання за договором не виконав, за надані послуги розрахувався частково в сумі 236 098 грн. 49 коп., внаслідок чого утворилася заборгованість у сумі 375 942 грн. 79 коп.

Доводи апелянта про те, що йому було здійснено доставку лише одного контейнера та призупинено надання послуг є необґрунтованими, з огляду на наступне.

За умовами укладеного договору експедитор має право утримувати вантаж, який знаходиться в його розпорядженні, до моменту повної сплати експедитору обумовленої винагороди і відшкодування витрат і додаткових витрат, здійснених ним в інтересах клієнта в процесі виконання договору, або до моменту надання іншої сумарної майнової гарантії, що забезпечує виконання клієнтом його зобов`язань за договором.

Разом з тим, акти прийому-передачі виконаних робіт були підписані сторонами в грудні 2018 року та в січні 2019 року, а питання щодо призупинення надання послуг та утримання другого контейнеру вирішене лише 18.01.2019 (перший контейнер було доставлено 23.12.2018).

Крім того, отримавши від відповідача гарантійний лист щодо визнання заборгованості та гарантій оплати цієї заборгованості, позивач надав дозвіл на вивезення другого контейнеру іншим перевізником.

Доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубіж-Текс" щодо ненадання позивачем документів, які б підтверджували належним чином понесені позивачем витрати спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, зокрема: договором на надання транспортно-експедиційних послуг від 01.08.2018 № 0108-1, укладеного між позивачем та MARINA TRAMSPORT SERVISS, SIA; актами виконаних робіт від 04.12.2018 № 18-114, від 13.12.2018 № 18-115, від 13.12.2018 № 18-118, від 21.12.2018 № 18-134; інвойсами від 04.12.2018 № 18-114, від 13.12.2018 № 18-115, від 13.12.2018 № 18-118, від 21.12.2018 № 18-134; актами здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) від 28.12.2018 № 28/12/РАО; рахунком-фактурою від 28.12.2018 № 28/12/РСО; CMR-накладною; актами прийому-передачі виконаних робіт від 05.12.2018 №602, від 04.01.2019 №602/1, від 18.01.2019 №602/2; гарантійним листом ТОВ "Рубіж-Текс" від 05.03.2019 №10, яким відповідач визнав наявність у нього заборгованості перед позивачем за надані послуги за договором в загальній сумі 375 945 грн. 79 коп.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача боргу в сумі 375 942 грн. 79 коп. доведена належними та допустимими доказами, тому підлягає задоволенню.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Рубіж-Текс" в апеляційній скарзі не спростовано вищенаведених висновків суду першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛОТРА" стягнути пеню в сумі 104 018 грн. 28 коп. за несвоєчасно оплату послуг за генеральним договором транспортного експедирування від 27.07.2018 № К-046/2018.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Штрафними санкціями відповідно до ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом.

Частиною 2 ст. 343 ГК України визначено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Частиною 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Умовами п. 8.5 договору передбачено, що у разі прострочення платежів за договором клієнт сплачує експедитору пеню в розмірі 0,2% від несплаченої суми за кожен день прострочення.

З огляду на те, що факт порушення відповідачем своїх зобов`язань зі своєчасної оплати наданих послуг є доведеним та не спростованим відповідачем, та враховуючи те, що у договорі передбачено право позивача на нарахування штрафних санкцій як захід відповідальності за порушення строків виконання зобов`язань, позовні вимоги про стягнення пені є обґрунтованими.

Разом з тим, пунктом 5.1 договору передбачено, що клієнт здійснює 100% передоплату, якщо не передбачений додатковою угодою інший порядок сплати, в розмірі заявленого обсягу перевезення вантажів шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок експедитора на підставі виставлених рахунків, протягом 3 банківських днів.

Згідно зі ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок, а відповідно до ч. 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий дань, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Крім того, ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 вказаного Закону).

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, рахунок-фактуру № 602 відповідач одержав 05.12.2018.

Останнім днем для оплати є 10.12.2018, прострочення з 11.12.2018.

Таким чином, розрахунок пені з урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат за відповідним рахунком повинен здійснюватися з 11.12.2018 по 17.01.2019 на суму 215 191 грн. 42 коп. та складати 8 065 грн. 26 коп., з 17.01.2019 по 08.05.2019 на суму 205 191 грн. 42 коп. та складати 22 391 грн. 17 коп., всього 30 456 грн. 43 коп.

Рахунок-фактуру № 602/1 відповідач одержав 27.12.2018.

Останнім днем для оплати є 02.01.2019, прострочення з 03.01.2019.

Таким чином, розрахунок пені за відповідним рахунком повинен здійснюватися з 03.01.2019 по 08.05.2019 та складати 14 048 грн. 07 коп.

Рахунок-фактуру № 602/2 одержано відповідачем 18.01.2019.

Останнім днем для оплати є 23.01.2019, прострочення з 24.01.2019.

Таким чином, розрахунок пені за відповідним рахунком повинен здійснюватися з 24.01.2019 по 08.05.2019 та складати 1 255 грн. 56 коп.

Загальний розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача, складає 45 760 грн. 06 коп.

Суд першої інстанції, з урахуванням приписів ст.ст. 253, 254 ЦК України і обмежуючи суму до стягнення в примусовому порядку подвійною обліковою ставкою Національного банку України відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", дійшов обґрунтованого висновку, що розрахунок позивача є арифметично невірним. Крім того, позивачем не враховано норм Цивільного кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" в частині обмеження граничної суми пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 104 018 грн. 28 коп. підлягають частковому задоволенню у сумі 45 760 грн. 06 коп.

Доводи, викладені Товариством з обмеженою відповідальністю "Рубіж-Текс" в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Рішення господарського суду Луганської області від 24.09.2019 у справі № 913/288/19 підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 280-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубіж-Текс" на рішення господарського суду Луганської області від 24.09.2019 у справі № 913/288/19 - залишити без задоволення

Рішення господарського суду Луганської області від 24.09.2019 у справі № 913/288/19 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок та строки оскарження постанови передбачені статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 28.01.2020

Головуючий суддя Т.Д. Геза

Суддя Н.О. Мартюхіна

Суддя О.В. Плахов