Рішення

від 20.01.2020 по справі 904/5302/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.01.2020 м. Дніпро Справа № 904/5302/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бондарєв Е.М. за участю секретаря судового засідання Найдьонова Є.О.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Флексорес" (81144, Львівська область, Пустомитівський район, с. Чишки, вул. Лесі Українки, буд. 53)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінергія-Груп" (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Данила Галицького, буд. 2А)

про стягнення 375 251,52 грн. заборгованості за поставлену продукцію, 70 448,02 грн. пені, 2 237,85 грн. інфляційних втрат, 6 203,89 грн. 3% річних

Представники:

Від позивача: не з`явився

Від відповідача: Смагін В.Г., довіреність, адвокат

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Флексорес" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою №07/11 від 07.11.2019 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінергія-Груп" заборгованості на загальну суму 454 141,28 грн., з яких:

- 375 251,52 грн. заборгованість за поставлену продукцію;

- 70 448,02 грн. пеня за загальний період з 26.03.2019 по 06.11.2019;

- 2 237,85 грн. інфляційні втрати за загальний період з квітня по вересень 2019 року;

- 6 203,89 грн. 3% річних за загальний період з 26.03.2019 по 06.11.2019.

Також позивач просить суд визнати справу малозначною.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №17/01/17 від 17.01.2017 в частині своєчасної та повної оплати за товар отриманий у період з січня по листопад 2019 року на загальну суму 774 159,60 грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №904/5302/19, ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 12.12.2019 о 11:45 год.

У судовому засіданні 12.12.2019 розгляд справи відкладено до 20.01.2020 о 11:20 год.

До суду 08.01.2020 надійшов відзив відповідача яким просить суд позов задовольнити частково оскільки станом на 28.12.2019 заборгованість відповідача перед позивачем складає 255 251,52 грн., оскільки після звернення позивача з позовом відповідачем сплачено 120 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №683 від 18.11.2019 на суму 20 000,00 грн., №728 від 26.11.2019 на суму 20 000,00 грн., №1911 від 02.12.2019 на суму 20 000,00 грн., №1983 від 11.12.2019 на суму 19 000,00 грн., №817 від 11.12.2019 на суму 1 000,00 грн., №899 від 23.12.2019 на суму 20 000,00 грн., №2075 від 26.12.2019 на суму 20 000,00 грн.

Також відповідач зазначає, що розрахунок пені, 3%річних та інфляційних втрат позивачем зроблений належним чином, проте відповідач вважає, що розмір пені у сумі 70 448,02 грн. повинен бути зменшений на підставі частини другої статті 233 Господарського кодексу України, оскільки порушення строків оплати товару не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, відповідач до цього часу виконував свої зобов`язання, але наразі зазнає матеріальних труднощів внаслідок економічної ситуації в країні та боргів його контрагентів. Одночасне стягнення таких грошей може призвести до зупинення виробництва та банкрутства підприємства.

Відповідачем 20.01.2020 долучено до матеріалів справи докази сплати основного боргу у сумі 50 000,00 грн., а саме копії платіжних доручень №2173 від 14.01.2020 на суму 25 000,00 грн. та №2128 від 09.01.2020 на суму 25 000,00 грн.

Представник позивача у судові засідання не з`явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Статтею 202 Господарського процесуального кодексу України, передбачені наслідки неявки в судове засідання учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, а також повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справи за відсутності такого учасника.

З урахуванням вищевикладеного, господарський суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника позивача, оскільки він повідомлений про час та місце судового розгляду справи належним чином.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

В порядку ст. 240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 20.01.2020 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Флексорес" (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сінергія-Груп" (далі - покупець, відповідач) 17.01.2017 укладено договір поставки № 17/01/17 (далі - договір) відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується на підставі заявок покупця поставляти і передавати у його власність партії витратних матеріалів для поліграфії (далі - товар), в номенклатурі, асортименті, кількості, у строки та за цінами, вказаними у видаткових накладних, рахунках-фактурах, які є невід`ємною частиною договору, а покупець у свою чергу зобов`язується приймати (придбавати) та оплачувати на умовах і протягом дії договору товар.

Право власності на товар переходить від продавця до покупця, з моменту фактичної поставки товару останньому на підставі видаткової накладної (п.1.4 договору).

Реальна кількість товару буде розрахована на основі фактично поставленої кількості товару згідно накладних. Кількість товару яка має бути поставлена згідно договору є необмеженою (п.2.1 договору).

Поставка замовленої партії товару здійснюється на умовах правил Інкотермс-2010, які погоджують сторонами окремо, при здійсненні замовлення (п.3.2 договору).

На кожну партію товару продавець зобов`язаний надати покупцеві наступні документи: видаткова (товарна) накладна та рахунок (п.3.3 договору).

Датою поставки/отримання партії товару, вважається дата підписання відповідної накладної уповноваженим представником покупця. Датою відвантаження товару вважається дата складання відповідної видаткової накладної (п.3.4 договору).

Пунктом 4.3 договору встановлено, що розрахунки здійснюються покупцем протягом 60 календарних днів з моменту отримання партії товару згідно видаткової накладної, на підставі виставленого рахунку, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця в національній валюті України - гривні. Датою оплати вважається дата, зарахування грошових коштів оплачених покупцем на рахунок продавця.

Договір набуває чинності в день підписання його обома сторонами і дії до 31 грудня 2019 року. Датою підписання вважається дата, зазначена на першій сторінці договору. Дія договору вважається кожного разу автоматично продовженою на наступний календарний рік, незалежно від кількості таких продовжень, за умови відсутності протягом 30 календарних днів до дати чергового закінчення дії договору письмового повідомлення від будь-якого із сторін про припинення терміну дії договору (п.9.1 договору).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 774 159,60 грн., що підтверджується видатковими накладними, товарно-транспортними накладними та довіреностями, які містяться в матеріалах справи, а саме:

1) №123 від 22.01.2019 на суму 170 016,00 грн., ТТН №2201/25 від 22.01.2019, довіреність №64 від 22.01.2019;

2) №375 від 15.02.2019 на суму 164 794,08 грн., ТТН №1502/27 від 15.02.2019, довіреність №147 від 15.02.2019;

3) №654 від 18.03.2019 на суму 49 098,00 грн., ТТН №1803/34 від 18.03.2019, довіреність №256 від 18.03.2019;

4) №1186 від 10.05.2019 на суму 153 926,64 грн., ТТН № 1005/25 від 10.05.2019, довіреність №453 від 10.05.2019;

5) №1322 від 22.05.2019 на суму 156 150,72 грн., ТТН №2205/26 від 22.05.2019, довіреність №488 від 22.05.2019;

6) №1455 від 03.06.2019 на суму 80 174,16 грн., ТТН №0306/29 від 03.06.2019, довіреність №583 від 03.06.2019.

Відповідач зобов`язання по оплаті виконав частково у сумі 398 908,08 грн., непогашеною, за твердженням позивача, залишилась сума 375 251,52 грн., що є причиною виникнення спору.

Перелік обставин, які є предметом доказування у справі: обставини укладання договору, факт поставки товару, строк оплати, наявність часткової оплати, наявність прострочення оплати.

Частиною 1статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Умовами договору передбачено строки, розмір та порядок оплати поставленого товару. Відповідно до пункту 4.3 договору, строк оплати поставленого товару є таким, що настав.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Після звернення позивача з позовом до суду відповідачем частково здійснено оплату за поставлений товар в розмірі 170 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №683 від 18.11.2019 на суму 20 000,00 грн., №728 від 26.11.2019 на суму 20 000,00 грн., №1911 від 02.12.2019 на суму 20 000,00 грн., №1983 від 11.12.2019 на суму 19 000,00 грн., №817 від 11.12.2019 на суму 1 000,00 грн., №899 від 23.12.2019 на суму 20 000,00 грн., №2075 від 26.12.2019 на суму 20 000,00 грн., №2173 від 14.01.2020 на суму 25 000,00 грн., №2128 від 09.01.2020 на суму 25 000,00 грн.

Враховуючи те, що сума заборгованості в розмірі 170 000,00 грн. сплачена після звернення позивача до суду, провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 170 000,00 грн. підлягає закриттю відповідно до п.2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на викладене, суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 205 251,52 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, в частині позовних вимог про стягнення 170 000,00 грн. основного боргу провадження у справі закрити.

Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає, що неустойка (пеня, штраф) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.6.3 договору, за прострочення оплати за товар, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла у період, за який сплачується пеня), відповідно до розміру неоплаченої суми, за кожен день прострочення прострочення, до повного розрахунку.

Позивачем нарахована та заявлена до стягнення з відповідача пеня у розмірі 70 448,02 грн. за загальний період з 26.03.2019 по 06.11.2019, перевіривши розрахунок, суд зазначає, що розрахунок виконано правильно.

Відповідач заявив клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій з посиланням на те, що оскільки порушення строків оплати товару не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, відповідач до цього часу виконував свої зобов`язання, але наразі зазнає матеріальних труднощів внаслідок економічної ситуації в країні та боргів його контрагентів, одночасне стягнення таких грошей може призвести до зупинення виробництва та банкрутства підприємства.

Згідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За частиною третьою статті 551Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до пп. 3.17.4. п. 3.17 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Отже, за наслідками розгляду справи, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, враховуючи, що позивачем не надано доказів понесення збитків, виходячи з необхідності забезпечення збалансованості інтересів сторін, суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру пені до 10 000,00 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 2 237,85 грн. інфляційних втрат за загальний період з квітня по вересень 2019 року та 6 203,89 грн. 3% річних за загальний період з 26.03.2019 по 06.11.2019. Перевіривши здійснені позивачем нарахування, суд встановив, що розрахунок 3% річних та інфляційних є правильним.

На підставі викладеного, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 6 203,89 грн. та інфляційних втрат в розмірі 2 237,85 грн. підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, суд вбачає підстави для стягнення з відповідача 205 251,52 грн. заборгованості за поставлену продукцію, 10 000,00 грн. пені, 2 237,85 грн. інфляційних втрат, 6 203,89 грн. 3% річних.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.3 ст.130 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Оскільки сплата боргу в розмірі 170 000,00 грн. відбулася після пред`явлення позову до суду, а спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, зокрема, порушення відповідачем своїх зобов`язань, суд вважає за необхідне судовий збір в цій частині покласти на відповідача.

Враховуючи наявність в матеріалах справи заяви позивача про стягнення з відповідача суми сплаченого судового збору у розмірі 6 812,12 грн., керуючись ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 130, п.2 ч. 1 ст. 231, ст.ст. 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Флексорес" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінергія-Груп" про стягнення 375 251,52 грн. заборгованості за поставлену продукцію, 70 448,02 грн. пені, 2 237,85 грн. інфляційних втрат, 6 203,89 грн. 3% річних задовольнити частково.

Закрити провадження у справі №904/5302/19 в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 170 000,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінергія-Груп" (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Данила Галицького, буд. 2А, ідентифікаційний код 36441431) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Флексорес" (81144, Львівська область, Пустомитівський район, с. Чишки, вул. Лесі Українки, буд. 53, ідентифікаційний код 38953610) 205 251,52 грн. заборгованості за поставлену продукцію, 10 000,00 грн. пені, 2 237,85 грн. інфляційних втрат, 6 203,89 грн. 3% річних та витрати пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 6 812,12 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.

Дата складення повного судового рішення - 27.01.2020.

Суддя Е.М. Бондарєв