Ухвала

від 27.01.2020 по справі 904/5983/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

27.01.2020м. ДніпроСправа № 904/5983/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Ільєнко Д.Ю.

та представників:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (м. Київ)

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Українка" (смт. Петриківка, Петриківського району, Дніпропетровської області)

про стягнення суми пені, інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання зобов`язань за договором постачання природного газу № 4659/1617-ТЕ-3 від 26.09.2016 у загальному розмірі 3 367 грн. 53 коп.

Суддя Фещенко Ю.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Українка" (далі - відповідач) суму пені, інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання зобов`язань за договором постачання природного газу № 4659/1617-ТЕ-3 від 26.09.2016 у загальному розмірі 3 367 грн. 53 коп.

Ціна позову складається з наступних сум:

- 1 950 грн. 09 коп. - пеня;

- 1 127 грн. 38 коп. - інфляційні втрати;

- 290 грн. 06 коп. - 3% річних.

Також позивач просить суд стягнути витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 921 грн. 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем (споживачем) зобов`язань за договором постачання природного газу № 4659/1617-ТЕ-3 від 26.09.2016 в частині своєчасної оплати спожитого у період з жовтня 2016 року по березень 2017 року природного газу, який на теперішній час є оплаченим. Однак, за прострочення виконання зобов`язання на підставі пункту 8.2. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 26.11.2016 по 05.11.2017 в сумі 1 950 грн. 09 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за загальний період прострочення з березня 2017 року по жовтень 2017 року в сумі 1 127 грн. 38 коп. та 3% річних за загальний період прострочення з 26.11.2016 по 05.11.2017 в сумі 290 грн. 06 коп.

Ухвалою суду від 17.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено її розгляд по суті за правилами спрощеного позовного провадження на 15.01.2020.

У судове засідання 15.01.2020 з`явилися представники позивача та відповідача.

Представником відповідача у вказаному судовому засіданні було заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з необхідністю надання відповідачу часу для добровільного погашення заявленої до стягнення заборгованості.

Враховуючи вказані обставини, суд дійшов висновку про необхідність оголошення перерви у судовому засіданні, з метою надання можливості відповідачу у добровільному порядку здійснити погашення спірної заборгованості; скористатися процесуальними правами, визначеними статтями 42 та 46 Господарського процесуального кодексу України, та з метою дотримання принципів господарського судочинства, а саме: рівності усіх учасників перед законом і судом та змагальності.

Так, ухвалою суду від 15.01.2020 у судовому засіданні було оголошено перерву до 27.01.2020.

Від позивача електронною поштою надійшло клопотання (вх. суду № 3791/20 від 24.01.2020), яке в подальшому надійшло в оригіналі (вх. суду № 4084/20 від 27.01.2020), в якому він просив суд здійснити розгляд справи без участі представника позивача, враховуючи, що відповідачем фактично погашено спірну заборгованість, про що позивачем надаються відповідні пояснення, а також неможливістю забезпечення участі представника, у зв`язку з його зайнятістю в іншому судовому засіданні.

Від позивача електронною поштою надійшли пояснення (вх. суду № 3796/20 від 24.01.2020), які в подальшому надійшли в оригіналі (вх. суду № 4081/20 від 27.01.2020), в яких він повідомляє суд, що відповідачем у повному обсязі сплачено борг, який є предметом спору у даній справі, відповідно до платіжного доручення № 5 від 15.01.2020 на суму 3 367 грн. 53 коп. з призначенням платежу "заборгованість за договором № 4659/1617-ТЕ-3 від 26.09.2016, справа № 904/5983/19". У поясненнях позивач також просить суд вирішити питання щодо відшкодування на його користь витрат по сплаті судового збору в сумі 1 921 грн. 00 коп.

Від відповідача електронною поштою надійшов лист (вх. суду № 4055/20 від 27.01.2020), до якого він долучив платіжне доручення № 5 від 15.01.2020 на суму 3 367 грн. 53 коп., яке свідчить про погашення заборгованості, яка є предметом спору у даній справі.

У судове засідання 27.01.2020 представники позивача та відповідача не з`явилися, при цьому, судом враховано, що вказані особи належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи, що підтверджується участю їх представників у судовому засіданні 15.01.2020. Крім того, позивач та відповідач виклали свою правову позицію у даному спорі: позивач - у письмових поясненнях про погашення заборгованості, а відповідач - в листі про погашення заборгованості.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, розглянувши подані сторонами клопотання та пояснення,

ВСТАНОВИВ:

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Так, 26.09.2016 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - постачальник, позивач) та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Українка" (далі - споживач, відповідач) було укладено договір постачання природного газу № 4659/1617-ТЕ-3 (далі - договір, а.с.20-28), відповідно до умов якого постачальник зобов`язався поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язався оплатити його на умова договору. Природний газ, що постачається за договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (пункти 1.1. та 1.2. договору).

Відповідно до пункту 2.1. договору постачальник передає споживачу в період з 01.10.2016 по 31.03.2017 (включно) природний газ обсягом до 13,0 тисяч куб.м. в тому числі по місяцях, згідно графіку передбаченому у цьому пункті договору.

У розділі 12 договору сторони погодили, що договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2016 по 31.03.2017 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором купівлі-продажу, який підпадає під правове регулювання норм глави 54 розділу ІІІ книги п`ятої Цивільного кодексу України.

У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Пунктом 3.1. договору визначено, що постачальник передає споживачеві природний газ у його загальному потоці у разі:

- природного газу власного видобутку - у пунктах приймання-передачі природного газу від газодобувних підприємств та/або з підземних сховищ до газотранспортної системи;

- імпортованого природного газу (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на митну територію України) - у пунктах приймання-передачі газу на газовимірювальних станціях, які знаходяться на кордоні України, та в пунктах приймання-передачі газу з підземних сховищ до газотранспортної системи. Право власності на газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на газ споживач несе всі ризики і приймає на себе свою відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ.

У відповідності до пункту 3.4. договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.

На виконання умов договору позивачем у період з жовтня 2016 року по березень 2017 року було поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 59 624 грн. 24 коп. , що підтверджується наступними актами приймання-передачі природного газу:

- актом приймання-передачі природного газу від 31.10.2016 на суму 3 593 грн. 82 коп. (а.с. 31);

- актом приймання-передачі природного газу від 30.11.2016 на суму 9 684 грн. 35 коп. (а.с. 32);

- актом приймання-передачі природного газу від 31.12.2016 на суму 10 490 грн. 88 коп. (а.с. 33);

- актом приймання-передачі природного газу від 31.01.2017 на суму 13 290 грн. 02 коп. (а.с. 34);

- актом приймання-передачі природного газу від 28.02.2017 на суму 13 450 грн. 15 коп. (а.с. 35);

- актом приймання-передачі природного газу від 31.03.2017 на суму 9 115 грн. 02 коп. (а.с. 36).

Вказані акти підписані позивачем та відповідачем без будь-яких зауважень щодо обсягів та якості отриманого природного газу, акти підписані представником відповідача та скріплені відтиском його печатки. Таким чином суд приходить до висновку, що позивачем дотримано вимоги договору в частині виконання його зобов`язань за договором.

Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов`язку продавця за договором поставити природний газ відповідає обов`язок покупця оплатити вартість газу і наданих послуг.

У відповідності до частини 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Так, у розділі 5 договору сторони узгодили ціну на газ.

Згідно з пунктом 6.1. договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

В порушення вказаних умов договору, відповідач поставлений у спірний період природний газ оплатив із порушенням визначених у пункті 6.1. договору термінів, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками та листом відповідача (а.с.37-45).

Слід звернути увагу, що відповідно до пункту 10.3. договору визначено, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років.

Так, позивач посилався на те, що відповідач допустив порушення строків оплати поставленого у період з жовтня 2016 року по березень 2017 року природного газу, який на теперішній час є оплаченим. У зв`язку з цим, за прострочення виконання зобов`язання на підставі пункту 8.2. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 26.11.2016 по 05.11.2017 в сумі 1 950 грн. 09 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за загальний період прострочення з березня 2017 року по жовтень 2017 року в сумі 1 127 грн. 38 коп. та 3% річних за загальний період прострочення з 26.11.2016 по 05.11.2017 в сумі 290 грн. 06 коп. Вказане і є причиною спору.

В той же час, в процесі розгляду справи судом, позивачем та відповідачем було повідомлено, що 15.01.2020 відповідачем було добровільно у повному обсязі погашено заявлену позивачем до стягнення заборгованість в сумі 3 367 грн. 53 коп., на підтвердження чого до матеріалів справи було долучено платіжне доручення № 5 від 15.01.2020 на суму 3 367 грн. 53 коп. з призначенням платежу "заборгованість за договором № 4659/1617-ТЕ-3 від 26.09.2016, справа № 904/5983/19" (а.с.75), а також позивач у своїх поясненнях підтвердив, що відповідачем у повному обсязі сплачено борг, який є предметом спору у даній справі, відповідно до платіжного доручення № 5 від 15.01.2020 на суму 3 367 грн. 53 коп.

Суд відзначає, що вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, судом встановлено, що заявлена позивачем до стягнення заборгованість в сумі 3 367 грн. 53 коп. є погашеною після відкриття провадження у справі (17.12.2019) та на теперішній час у відповідача перед позивачем відсутня.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини, господарський суд приходить до висновку, що закриття провадження у справі № 904/5983/19 не суперечить чинному законодавству та не порушує права чи охоронювані законом інтереси інших осіб.

Частиною 3 статті 231 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Отже, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі, у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Щодо розподілу судових витрат по справі суд зазначає таке.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік", з урахуванням норм частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір", прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб становить 1 921 грн. 00 коп.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду:

- позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921 грн. 00 коп.) і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (672 350 грн. 00 коп.);

- позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ціна позову становила 3 367 грн. 53 коп., отже, сума судового збору за подання даного позову складала 1 921 грн. 00 коп. (1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб). Під час звернення із позовом до суду, позивач сплатив судовий збір в сумі 1 921 грн. 00 коп., відповідно до платіжного доручення № 7011294 від 03.12.2019.

В той же час, відповідно до пункту 4 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

При цьому, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

У випадках, установлених пунктом 1 частини 1 цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю (частина 2 статті 7 Закону України "Про судовий збір").

У письмових поясненнях позивачем було заявлено клопотання про повернення з бюджету судового збору в сумі 1 921 грн. 00 коп.

Враховуючи викладене, а також наявність клопотання позивача щодо повернення судового збору, сплаченого при поданні позову, суд вважає за доцільне в порядку, визначеному частиною 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", повернути позивачу сплачений ним при поданні позову судовий збір у розмірі 1 921 грн. 00 коп., оскільки провадження у справі закривається з підстави, яка не віднесена до виключень, зазначених в пункті 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", що, відповідно, є причиною для повернення судового збору позивачу.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 3, 20, 46, 73 - 79, 86, 91, 123, 231, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Закрити провадження у справі № 904/5983/19 за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Українка" про стягнення суми пені, інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання зобов`язань за договором постачання природного газу №4659/1617-ТЕ-3 від 26.09.2016 у загальному розмірі 3 367 грн. 53 коп.

Повернути Акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 6; ідентифікаційний код 20077720) з Державного бюджету України судовий збір у сумі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп. , сплачений згідно з платіжним дорученням № 7011294 від 03.12.2019, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи.

Дана ухвала набирає законної сили негайно з моменту її оголошення, тобто з 27.01.2020.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складений і підписаний 27.01.2020.

Суддя Ю.В. Фещенко