Рішення

від 13.01.2020 по справі 907/554/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рішення

13.01.2020 р. м. Ужгород Справа № 907/554/19

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Штад-Міш» , м. Виноградів

до Приватного підприємства «Над Тисою» , смт. Ясіня Рахівського району

про стягнення 45 000 грн.,

Суддя господарського суду - Пригара Л.І.

Секретар судового засідання - Тягнибок К.О.

представники :

Позивача - без виклику

Відповідача - без виклику

СУТЬ СПОРУ: Товариством з обмеженою відповідальністю «Штад-Міш» , м. Виноградів заявлено позов до Приватного підприємства «Над Тисою» , смт. Ясіня Рахівського району про стягнення 45 000 грн.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 21.10.2019 року відкрито провадження у справі № 907/554/19 у порядку спрощеного позовного провадження без виклику уповноважених представників сторін спору.

Позивач просить суд задоволити позов в повному обсязі, обґрунтовуючи позовні вимоги доданими до матеріалів справи документальними доказами, зокрема стверджує, що між сторонами спору було укладено договір на поставку пиломатеріалів хвойних обрізних у спрощений спосіб. З метою оплати вартості лісових матеріалів, позивач здійснив передоплату в сумі 45 000 грн. згідно виставленого відповідачем рахунку № 11 від 30.05.2018 року, однак, відповідач передачу товару не здійснив, тому позивач звернувся до суду з вимогою повернути кошти в сумі передоплати.

Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, відзиву на позовну заяву у порядку ст. ст. 165, 251 Господарського процесуального кодексу України та письмово висловленої позиції щодо розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження не надав, про причини невиконання вимог суду не повідомив. Із заявами, клопотаннями до суду не звертався.

Враховуючи, що про розгляд справи відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином (ухвала суду про відкриття провадження у справі була надіслана на його офіційну юридичну адресу, повідомлення про вручення ухвали суду відповідачу міститься у матеріалах справи), суд дійшов висновку, що він мав час та можливість надати свої заперечення з приводу предмета спору, та докази, які мають значення для розгляду справи по суті.

Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Відтак, відповідно до положень ч. ч. 8, 9 ст. 165 ГПК України, у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи,

суд встановив:

Приписами ст. 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

В силу ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлення.

На виконання усних домовленостей сторін щодо поставки пиломатеріалів хвойних обрізних, відповідач 20.05.2018 року виставив позивачу до оплати рахунок № 11 на суму 155 400 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач згідно платіжних доручень № 714 від 08.06.2018 року та № 738 від 20.06.2018 року перерахував на рахунок відповідача загальну суму 45 000 грн. з призначенням платежу: «попередня оплата за обрізний матеріал згд рах № 11 від 30.05.2018 Без ПДВ» . Проте, відповідач лісопродукцію на вказану суму у власність позивача не передав.

У зв`язку з тим, що відповідач не виконав свої зобов`язання щодо поставки пиломатеріалів хвойних обрізних на суму 45 000 грн., позивачем 11.05.2018 року надіслано на адресу відповідача претензіями № 250 від 28.09.2018 року та б/н від 08.05.2019 року з вимогою про повернення суми у розмірі 45 000 грн.

На підставі ч. 8 ст. 222 Господарського кодексу України про результати розгляду претензії заявник має бути повідомлений письмово. Відповідь на претензію підписується повноважною особою або представником одержувача претензії та надсилається заявникові рекомендованим або цінним листом або вручається йому під розписку.

Однак, відповідач жодної відповіді на претензію позивача не надіслав, грошові кошти позивачу не повернув .

У зв`язку із залишенням вказаної претензії без відповіді та задоволення, позивач звернувся з даним позовом до суду з метою захисту свого порушеного права.

В ході судового розгляду спору, відповідач не скористався своїм процесуальним правом, передбаченим положеннями статті 46 ГПК України, а також статті 165 ГПК України щодо подання відзиву на позов, жодних заперечень на спростування наведених позивачем обставин суду не надав.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнової - господарськими визнаються цивільно - правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності та регулюються Цивільним кодексом України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Таким чином, на день розгляду спору в суді, обставини спору оцінюються судом з огляду на правила Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Між сторонами спору у відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України, ст. 181 Господарського кодексу України виникли цивільні права та обов`язки.

На підставі ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Приписами ст. 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами договору є юридично обов`язковими.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб`єкт господарського зобов`язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб`єкта, а інший суб`єкт має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст. ст. 202, 203, 205, 206 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Зазначене також кореспондується зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

За положеннями ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати всій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

На підставі ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

За приписами ч. 1 та ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно з частиною другою статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

В даному випадку, позивач, здійснивши передоплату за пиломатеріал на суму 45 000 грн., та не отримавши такий від відповідача, скористався наданим йому ст. 693 Цивільного кодексу України правом вимагати від відповідача суму здійсненої оплати згідно претензій від 28.09.2018 року та 08.05.2019 року.

Відповідач, в свою чергу не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували наведені позивачем доводи та підтверджували заперечення проти позовних вимог про стягнення суми 45 000 грн. як оплати за пиломатеріал.

Враховуючи вищевказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, свого контррозрахунку позовних вимог, хоча мав можливість скористатись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по суті заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення заборгованості підлягає задоволенню.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач доказів на спростування викладених позивачем обставин суду не надав.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у розмірі 1 921 грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Окрім того, частиною 4 ст. 129 ГПК України визначено, що у разі задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

Представник позивача, у позовній заяві, обґрунтував понесені ним витрати у сумі 4 500 грн. витрат на професійну правничу допомогу, які просить розподілити при винесені рішення по справі. Так, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 500 грн. підтверджуються договором про надання правової допомоги № ШМ-3 від 01.05.2019 року, яким сторони погодили перелік та попередню вартість послуг, Актом здачі-приймання робіт (наданих послуг) від 09.09.2019 року на суму 4 500 грн. та квитанцією до прибуткового касового ордера № 88 від 10.09.2019 року на суму 4 500 грн.

Частиною 8 статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.ч. 1-4 ст. 126 ГПК України).

За таких обставин, суд констатує, що розмір витрат позивача на оплату послуг адвоката, співмірний зі складністю справи та виконаними ним роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; а також предметом позовних вимог та строку розгляду справи, а тому вона підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

За приписами частини 4 та 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 11, 13, 14, 73 - 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ :

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Над Тисою» , 90630, Закарпатська область, Рахівський район, смт. Ясіня, вул. Гуцульська, будинок 23 (код ЄДРПОУ 41326984) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Штад-Міш» , 90300, Закарпатська область, м. Виноградів, вул. Партизанська, будинок 63 (код ЄДРПОУ 32839777) суму 45 000 (Сорок п`ять тисяч гривень) грн. заборгованості, а також суму 1 921 (Одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня) грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору та 4 500 (Чотири тисячі п`ятсот гривень) грн. на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

3. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

4. Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повне судове рішення складено 27.01.2020 року.

Суддя Пригара Л.І.