Рішення

від 27.01.2020 по справі 910/16469/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.01.2020Справа № 910/16469/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Валмі Груп" до акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-західна залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 8 619,51 грн.,

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У листопаді 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю "Валмі Груп" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - Залізниця) в особі регіональної філії "Південно-західна залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - Філія) штрафу за перевищення терміну доставки вантажу за накладною № 35464155 у розмірі 8 619,51 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26 листопада 2019 року вищенаведену позовну заяву Товариства прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/16469/19 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

5 грудня 2019 року через загальний відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшов відзив Залізниці на позовну заяву, в якій остання зазначила про необґрунтованість здійснено позивачем розрахунку заявленої до стягнення з відповідача суми нарахованого штрафу у зв`язку зі здійсненням такого нарахування всупереч вимогам Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 року № 457 (далі - Статут), та Правил обчислення термінів доставки вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року № 644 (із змінами та доповненнями), зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2000 року за № 644 (далі - Правила), не з урахуванням провізної плати, встановленої графою № 31 залізничної накладної, а виходячи з розміру загальної суми платежів за цією накладною, який передбачено у графі № 34 цього документа. Крім того, у вказаному відзиві Залізниця просила суд зменшити заявлену позивачем до стягнення суму витрат на професійну правничу допомогу та не відшкодовувати Товариству такі витрати за рахунок відповідача.

10 грудня 2019 року через загальний відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшла заява позивача від 7 грудня 2019 року про зміну підстав та збільшення позовних вимог, згідно якої останній просив суд стягнути з відповідача штраф у загальному розмірі 14 394,65 грн., нарахований за перевищення терміну доставки вантажу за накладною № 35464155, а також за накладною № 36707867.

Слід також зазначити, що 17 грудня 2019 року через загальний відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшов відзив відповідача на заяву про зміну підстав та збільшення позовних вимог, в якому останній заперечив проти стягнення із Залізниці 5 775,14 грн. штрафу, нарахованого за перевищення терміну доставки вантажу за накладною № 36707867.

У той же час при дослідженні матеріалів справи суд дійшов висновку про те, що заява Товариства від 7 грудня 2019 року про зміну підстав та збільшення позовних вимог не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Судом встановлено, що в прохальній частині позовної заяви Товариства була відсутня вимога про стягнення з відповідача, зокрема, 5 775,14 грн. штрафу, нарахованого за перевищення терміну доставки вантажу за накладною № 36707867, а також відсутні будь-які посилання останнього на обставини, на яких ґрунтується зазначена вимога.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що заявлена до стягнення сума штрафу за перевищення терміну доставки вантажу за накладною № 36707867 у розмірі 5 775,14 грн. за своєю правовою природою є новою позовною вимогою, яка не може бути розглянута судом в рамках справи № 910/16469/19 з огляду на вищенаведені положення.

Зі змісту нормативних приписів чинного законодавства вбачається, що у разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, у її задоволенні слід відмовити і, приєднавши її до матеріалів справи та зазначивши про цю відмову в описовій частині рішення (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи), розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову. Позивач при цьому не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку.

Відповідно до частин 5, 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

23 серпня 2019 року приватним акціонерним товариством "Івано-Франківськцемент" зі станції Ямниця до станції призначення - Шостка (відстань між якими складає 1024 км) згідно із залізничною накладною № 35464155 було відправлено вантаж, одержувачем якого є Товариство.

Вказаний вантаж було доставлено Залізницею до станції призначення 9 вересня 2019 року, що підтверджується відповідним відбитком календарного штемпеля прибуття вантажу, проставленого у графі № 51 вищенаведеної накладної.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилався на порушення відповідачем термінів доставки цього вантажу за вказаною накладною, визначених статтею 41 Статуту та Правилами обчислення термінів доставки вантажу, у зв`язку з чим просив суд на підставі статті 116 Статуту стягнути з відповідача 8 619,51 грн. штрафу.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Так, за частиною 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1, 3, 5 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір, відповідно до статті 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 908 ЦК України унормовано, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно з частиною 6 статті 306 ГК України відносини, пов`язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються ЦК України та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Укладення договору перевезення вантажу шляхом складання транспортної накладної передбачено також частиною 2 статті 307 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Таким чином, відповідачем взято на себе зобов`язання з перевезення вантажу на підставі складеної залізничної накладної, копія якої наявна в матеріалах справи.

Обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом визначено Статутом. Вказаним актом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

На підставі Статуту Мінтранс затверджує: а) Правила перевезення вантажів; б) Технічні умови навантаження і кріплення вантажів; в) Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України; г) інші нормативні документи.

Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Пунктом 6 Статуту визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Частинами 1, 2, 5 пункту 23 Статуту передбачено, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Форма накладної і порядок її заповнення, а також форма квитанції затверджуються Мінтрансом.

Відповідно до частини 1 статті 919 ЦК України перевізник зобов`язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.

Відповідно до пункту 41 Статуту залізниці зобов`язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки. У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.

За пунктами 1.1, 1.2 Правил термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.

Відповідно до підпункту 1.1.1 Правил обчислення термінів доставки вантажів (статті 41, 116 Статуту) у разі перевезення вантажною швидкістю залізниці надається термін доставки вантажу: одна доба на кожні повні та неповні 320 км щодо маршрутних відправок, та одна доба на кожні повні та неповні 200 км щодо вагонних відправок.

Обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах. При прийманні від відправника вантажу до перевезення раніше дня, на який призначено навантаження, термін доставки обчислюється з 24-ї години того дня, на який призначено навантаження, про що в накладній робиться відмітка в графі "Навантаження призначено на __число __місяць" (пункт 2.1 Правил).

Згідно з пунктом 2.4 наведених Правил терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов`язані з відправленням і прибуттям вантажу.

Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції (пункт 2.9 Правил).

Відповідно до пункту 2.10 Правил вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.

Згідно зі статтею 23 Закону України "Про залізничний транспорт", у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом. Перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом.

Відповідно до пункту 116 Статуту за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:

10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;

20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;

30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.

Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув.

Зі змісту вищенаведених приписів вбачається, що нарахування штрафу за несвоєчасну доставку вантажу здійснюється в залежності від кількості повних прострочених діб, але не менш ніж двох діб. Встановлений статтею 116 Статуту штраф застосовується у разі прострочення доставки вантажу на дві доби (більше ніж на 48 годин), на три доби (більше ніж на 72 години) і на чотири доби (більше ніж на 96 годин). Якщо прострочення доставки вантажу допущено залізницею менш ніж на дві доби (не більше 48 годин), що обчислюється з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення, то підстави для нарахування передбаченої статтею 116 Статуту штрафу відсутні.

Аналогічна правова позиція викладена в Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 4 квітня 2012 року № 01-06/420/2012.

Згідно з пунктом 8 Правил видачі вантажів, оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці або дата подачі вагона під вивантаження, якщо воно здійснюється одержувачем на місцях загального або незагального користування.

Як підтверджується відбитком календарного штемпеля на накладній № 35464155, копія якої додана до позовної заяви, вантаж відповідачем доставлено позивачу лише 9 вересня 2019 року, тобто з порушенням встановленого терміну доставки, визначеного статтею 41 Статуту та Правилами, та простроченням більше чотирьох діб. Наведені обставини не заперечувалися відповідачем у його відзиві на позовну заяву.

Відповідно до розрахунку позивача загальна сума штрафу за прострочення доставки вантажу склала 8 619,51 грн.

У той же час зі здійсненого позивачем розрахунку заявленої до стягнення з відповідача суми вказаної штрафної санкції вбачається, що зазначений штраф було розраховано позивачем у зв`язку з прострочення відповідачем на чотири і більше діб доставки вантажу шляхом визначення 30 % від загальної суми платежів у розмірі 28 731,70 грн., вказаної в графі № 34 залізничної накладної № 35464155.

Як було зазначено вище, відповідно до статті 116 Статуту за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів на чотири і більше діб залізниця сплачує одержувачу штраф у розмірі, зокрема, 30 відсотків саме від провізної плати, а не від загальної суми платежів за накладною.

Додатком 3 до Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року № 644, у графі № 31 залізничної накладної Залізницею зазначається провізна плата, тоді як у графі № 34 такої накладної вказується загальна сума платежів, сплачена відправником (куди входить провізна плата, плата за проїзд провідника, плата за охорону вантажу залізницею, а також інші платежі на станції відправлення).

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (частина 2 статті 193 ЦК України).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому, відсутність своєї вини відповідно до частини 2 статті 614 ЦК України, доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи те, що відповідач не надав доказів належного виконання свого зобов`язання щодо своєчасної доставки вантажу, а також зважаючи на суму вказаної у графі № 31 залізничної накладної № 35464155 провізної плати в сумі 12 824,00 грн., суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача на користь Товариства підлягає штраф у розмірі 3 847,20 грн., який складає 30 % від вищенаведеної провізної плати.

У той же час у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача штрафу в сумі 4 772,31 грн. слід відмовити у зв`язку з їх необґрунтованістю.

За таких обставин даний позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як було зазначено вище, у своїй позовній заяві Товариство просило суд стягнути з відповідача 3 000,00 грн. понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 1 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами 2, 3 статті 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 8 статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як вбачається з матеріалів справи, 1 вересня 2019 року між Товариством та адвокатом Солдаткіним Олександром Сергійовичем було укладено договір про надання професійної правничої допомоги, згідно з яким останній зобов`язався надавати замовнику правову допомогу у підготовці матеріалів на звернення до Господарського суду міста Києва щодо стягнення із Залізниці в особі Філії штрафу за несвоєчасну доставку вантажів, а позивач, у свою чергу, - прийняти та оплатити вартість цієї правової допомоги.

За умовами пункту 3.1 цього правочину розмір гонорару, який клієнт сплачує адвокату за надану в межах цього договору правову допомогу, становить 3 000,00 грн.

До матеріалів справи долучено підписаний між Товариством та адвокатом Солдаткіним Олександром Сергійовичем акт приймання-передачі наданих послуг від 13 листопада 2019 року, зі змісту якого вбачається, що останній фактично надав, а позивач - прийняв вищенаведені послуги, у тому числі: зустріч, консультація клієнта, узгодження правової позиції - тривалістю 1 година вартістю 1 000,00 грн.; отримання доказів, написання та подання позову - тривалістю 1 година вартістю 1 000,00 грн.; представництво та захист інтересів в суді (відвідання судових засідань) - тривалістю 1 година вартістю 1 000,00 грн.

На підтвердження фактичної сплати вищенаведеної суми винагороди в розмірі 3 000,00 грн. позивачем також було надано копію відповідного платіжного доручення від 18 листопада 2019 року № 3898.

Згідно зі статтею 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Статтею 30 цього Закону встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що його позов підлягає задоволенню у повному обсязі, а у разі наявності заперечень відповідача щодо співрозмірності заявленої суми компенсації також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а їх розмір є розумним та виправданим. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

За наявності заперечень іншої сторони суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Слід зазначити, що у відзиві на позовну заяву відповідач вказував на неспівмірність розміру витрат заявника на оплату послуг адвоката зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами, а також обсягом наданих адвокатом послуг та часом, витраченим на надання відповідних послуг, у зв`язку з чим просив суд зменшити заявлені до стягнення витрати.

Відповідно до частин 4, 5, 6 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Зі змісту наведених приписів вбачається, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року в справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року в справі "Гімайдуліна й інші проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року в справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року в справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

За висновками суду, заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критеріям, що наведені у частині 4 статті 126 ГПК України.

Так, суд вважає безпідставним та належним чином не обґрунтованим включення до вказаного вище акту приймання-передачі наданих послуг вартості послуг, зокрема, з представництва та захисту інтересів в суді (відвідання судових засідань), оскільки розгляд зазначеної справи ухвалою суду від 26 листопада 2019 року було вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

Відтак, з урахуванням предмету та підстав позовних вимог у даній справі, виходячи з характеру спірних правовідносин і обсягів матеріалів справи, беручи до уваги розгляд цієї справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін та часткове задоволення вимог Товариства у зв`язку з необґрунтованістю здійснених адвокатом останнього розрахунків, зважаючи на принципи співмірності та розумності судових витрат, а також враховуючи заперечення відповідача проти стягнення з нього заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн., суд вважає за необхідне задовольнити заявлену суму за надання позивачу правничої допомоги у справі № 910/16469/19 у розмірі 1 500,00 грн.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, місто Київ, вулиця Тверська, будинок 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі регіональної філії "Південно-західна залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" (01601, місто Київ, вулиця Лисенка, будинок 6; ідентифікаційний код 40081221) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Валмі Груп" (41103, Сумська область, місто Шостка, вулиця Комарова, будинок 129; ідентифікаційний код 36848790) 3 847 (три тисячі вісімсот сорок сім) грн. 20 коп. штрафу, 857 (вісімсот п`ятдесят сім) грн. 41 коп. судового збору, а також 1 500 (одну тисячу п`ятсот) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 27 січня 2020 року.

Суддя Є.В. Павленко