Рішення

від 27.01.2020 по справі 910/16430/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.01.2020Справа № 910/16430/19

Суддя Господарського суду міста Києва Чинчин О.В. , розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю УКРАЇНСЬКИЙ ПАПІР (04073, м.Київ, ВУЛ.КУРЕНІВСЬКА, будинок 2-Б, Ідентифікаційний код юридичної особи 25394112) до проТовариства з обмеженою відповідальністю ПЕЙПА ТРЕЙД ЛТД (02090, м.Київ, ВУЛИЦЯ СОСЮРИ, будинок 7, офіс 304, Ідентифікаційний код юридичної особи 41844761) стягнення 12 925,79 грн. Представники: без повідомлення представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю УКРАЇНСЬКИЙ ПАПІР звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ПЕЙПА ТРЕЙД ЛТД про стягнення 12 925,79 грн., з яких 9 954,00 грн. боргу, 2 426,12 грн. пені, 260,17 грн. інфляційних втрат та 280,50 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати вартості товару, поставленого на підставі Договору поставки № 29/11/2018 від 29.11.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.11.2019 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю УКРАЇНСЬКИЙ ПАПІР прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №910/16430/19, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З метою повідомлення Сторін про розгляд справи Судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвалу суду про відкриття провадження у справі від 26.11.2019 направлено на адреси Сторін рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованого повідомлення про вручення 27.11.2019 уповноваженим особам Позивача та Відповідача ухвали суду від 26.11.2019.

Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, Суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29.11.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю УКРАЇНСЬКИЙ ПАПІР (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю ПЕЙПА ТРЕЙД ЛТД (Покупець) укладений Договір поставки № 29/11/2018 (далі - Договір № 29/11/2018), відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця Товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в рахунках-фактурах, а Покупець зобов`язується прийняти цей Товар та провестн його оплату па умовах та в порядку, визначених даним Договором. (а.с. 23-26)

За умовами п. 2.1 Договору № 29/11/2018 загальна сума даного Договору становить суму товару, отриманого по всім накладним протягом терміну дії даного Договор.

У пункті 3.1 Договору № 29/11/2018 сторони погодили, що постачання Товару здійснюється на базисних умовах поставки у відповідності з Правилами ІНКОТЕРМС - 2010, які визначаються за згодою Сторін Договору:

EXW склад Постачальника;

DDP склад Покупця за адресою: м.Київ, вул. Алма-Атинська, 2/1.

Відповідно до п. 3.5 Договору № 29/11/2018 перехід права власності на Товар від Постачальника до Покупця та перехід ризиків; випадкового пошкодження Товару відбувається в момент поставки. Поставкою Товару вважається передача його уповноваженому представнику Покупця та оформлення видаткової накладної, яка повинна містити всі обов`язкові реквізити первинного документа.

Згідно з 4.2. Договору № 29/11/2018 Покупець, на підставі рахунка-фактури, складеного Постачальником, проводить оплату поставленого Товару у розмірі 100 % протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту поставки.

У пункті п. 6.2 Договору № 29/11/2018 сторони передбачили, що за несвоєчасну оплату поставленого Товару, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення оплати, від несплаченоі суми, за кожен день прострочення. Постачальник залишає за собою право не здійснювати наступні поставки Товару до моменту повної оплати заборгованості Покупцем та не несе відповідальності згідно з пунктом 6.3. даного Договору,.

Даний Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до "31" грудня 2019 року, але у будь-якому разі до повного виконання Сторонами взятих на себе зобов`язань. У випадку, якщо за 20 (двадцять) календарних днів до закінчення строку дії даного Договору, будь-яка Сторона не повідомить іншу Сторону про свій намір розірвати даний Договір, він вважається пролонгованим на наступний рік на тих же умовах. (п. 9.1. Договору № 29/11/2018)

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору № 29/11/2018 Позивачем поставлено, а Відповідачем прийнято згідно з видатковими накладними № МО-00005035 від 29.11.2019 на суму 20856,00 грн., № МО-00005228 від 11.12.2018 на суму 18960,00 грн., № МО-00005260 від 12.12.2018 на суму 1896,00 грн., № МО-00005538 від 30.01.2019 на суму 9954,00 грн., Товар загальною вартістю 51666,00 грн. (а.с. 29, 35, 39, 43)

Для отримання товару Відповідачем видано Довіреність 12ААЄ № 667127 від 29.11.2018 на ім`я Мельничука А.О. (а.с. 30-31)

З метою оплати вартості товару Позивачем надано Відповідачу Рахунки - фактури № МО00005557 від 29.11.18 на суму 20856,00 грн., № МО-00005732 від 07.12.2018 на суму 18960,00 грн., № МО-00005794 від 12.12.2018 на суму 1896,00 грн., № МО-00000318 від 22.01.2019 на суму 9954,00 грн. (а.с. 28, 34, 38, 42)

Вартість отриманого Товару сплачена Відповідачем Позивачу частково у розмірі 41712,00 грн., а саме: 03.01.2019 - 20856,00 грн., 08.01.2019 - 1896,00 грн. і 18960,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками з банківського рахунку Позивача. (а.с. 48-52)

12.03.2019 Позивачем направлений Відповідачу Лист № 1-11-32019 від 11.03.2019 щодо наявності заборгованості за поставлений товар та з проханням повідомити про строки та порядок її погашення, зокрема за Договором № 29/11/2018 та видатковою накладною № МО-00005538 у розмірі 9954,00 грн. (а.с. 53-58)

Відповідач відповіді на Лист не надав, заборгованість за Договором від № 29/11/2018 від 29.11.2018 не сплатив.

Як зазначає Позивач, в результаті неналежного виконання Відповідачем зобов`язань за Договором № 29/11/2018 від 29.11.2018 щодо оплати поставленого Товару у останнього утворилась заборгованість перед Позивачем у розмірі 9954,00 грн., з вимогою про стягнення якої звернувся до суду Позивач. Крім того, зважаючи на неналежне виконання Відповідачем зобов`язань, Позивачем нараховано 2426,12 грн. пені, 285,50 грн. 3% річних, 260,17 грн. інфляційних втрат.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю УКРАЇНСЬКИЙ ПАПІР підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.ч. 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини;

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Дослідивши умови Договору № 29/11/2018 від 29.11.2018 Судом встановлено, що за своєю правовою природою укладений договір є договором поставки.

Правовідносини поставки врегульовано §§ 1, 3 Глави 54 Купівля-продаж Цивільного кодексу України та § 1 Поставка Господарського кодексу України.

Згідно з приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як встановлено Судом, на виконання умов Договору № 29/11/2018 Позивачем поставлено, а Відповідачем прийнято згідно з видатковими накладними № МО-00005035 від 29.11.2019 на суму 20856,00 грн., № МО-00005228 від 11.12.2018 на суму 18960,00 грн., № МО-00005260 від 12.12.2018 на суму 1896,00 грн., № МО-00005538 від 30.01.2019 на суму 9954,00 грн., Товар загальною вартістю 51666,00 грн. (а.с. 29, 35, 39, 43)

Для отримання товару Відповідачем видано Довіреність 12ААЄ № 667127 від 29.11.2018 на ім`я Мельничука А.О. (а.с. 30-31)

З метою оплати вартості товару Позивачем надано Відповідачу Рахунки - фактури № МО00005557 від 29.11.18 на суму 20856,00 грн., № МО-00005732 від 07.12.2018 на суму 18960,00 грн., № МО-00005794 від 12.12.2018 на суму 1896,00 грн., № МО-00000318 від 22.01.2019 на суму 9954,00 грн. (а.с. 28, 34, 38, 42).

Крім того, Суд зазначає, що поставка Позивачем відповідачу Товару також підтверджується копіями електронних податкових накладних від 29.11.2018 № 200521 на суму 20856,00 грн., від 11.12.2018 № 200165 на суму 18960,00 грн., від 12.12.2018 № 200188 на суму 1896,00 грн. та від 30.01.2019 № 200435 на суму 9954,00, що складені ним на спірні господарські операції, та відповідні квитанції про реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с. 32-33, 36-37, 40-41, 46-47). Також, отримання Відповідачем товару підтверджується Товарно-транспортною накладною № МО-00005538 від 31.01.2019 (а.с.44-45).

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Суд акцентує увагу, що при укладенні Договору № 29/11/2018 сторони встановили, що Покупець на підставі рахунка-фактури, складеного Постачальником, проводить оплату поставленого Товару у розмірі 100 % протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту поставки.

За таких обставин Суд дійшов висновку, що Відповідач зобов`язаний був оплатити Позивачу поставлений на підставі Договору № 29/11/2018 згідно з видатковими накладними від 29.11.2018, 11.12.2018, 12.12.2018 та 30.01.2019 Товар протягом 14 календарних днів з дня його поставки, тобто до 13.12.2018, 25.12.2018, 26.12.2018 та до 13.02.2019 відповідно.

Разом з тим, Суд зазначає, що вартість отриманого Товару сплачена Відповідачем Позивачу частково у розмірі 41712,00 грн., а саме: 03.01.2019 - 20856,00 грн., 08.01.2019 - 1896,00 грн. і 18960,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками з банківського рахунку Позивача. (а.с. 48-52)

Отже, Судом встановлено, що заборгованість Відповідача перед Позивачем за Договором № 29/11/2018 становить 9954,00 грн.

12.03.2019 Позивачем направлений Відповідачу Лист № 1-11-32019 від 11.03.2019 щодо наявності заборгованості за поставлений товар та з проханням повідомити про строки та порядок її погашення, зокрема за Договором № 29/11/2018 та видатковою накладною № МО-00005538 у розмірі 9954,00 грн. (а.с. 53-58)

Відповідач відповіді на Лист не надав, заборгованість за Договором від № 29/11/2018 від 29.11.2018 не сплатив.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Однак, Суд звертає увагу на те, що до матеріалів справи не було додано належних та допустимих доказів відповідно до статей 76 - 77 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем заборгованості за Договором поставки № 29/11/2018 від 29.11.2018 Товариству з обмеженою відповідальністю УКРАЇНСЬКИЙ ПАПІР , а тому позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 9954 грн. за Договором поставки № 29/11/2018 від 29.11.2018, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При зверненні до суду Позивач також просив стягнути з Відповідача 260,17 грн.. інфляційних втрат, нарахованих за період з березня 2019 року по жовтень 2019 року від суми заборгованості за накладною № МО-00005538, та 285,50 грн. 3% річних, нарахованих за період з 14.12.2018 по 20.11.2019 окремо від суми прострочених платежів по кожній видатковій накладній.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013).

Перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем оплати вартості товару у розмірі 285,50 грн. 3% річних, нарахованих за період з 14.12.2018 по 20.11.2019 окремо від суми прострочених платежів по кожній видатковій накладній, вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у заявленому розмірі, оскільки розрахунок Позивача є арифметично вірним.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення їх сплати.

Згідно з положеннями ст. 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України.

Відповідно до ст. 3 вищевказаного Закону індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Отже, зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен місяць щодо якого обчислюється відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальність, передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України - стягнення інфляційних витрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 924/312/18 та від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18.

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов`язання в зв`язку з девальвацією грошової одиниці України, у розмірі 260,17 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з березня 2019 року по жовтень 2019 року від суми заборгованості за накладною № МО-00005538, вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у повному обсязі, оскільки розрахунок Позивача є арифметично вірним.

Крім того, Позивачем заявлено до стягнення з Відповідача пеню у розмірі 2426,12 грн., нарахована за період з 14.12.2018 по 14.08.2019 окремо від суми простроченого платежу по кожній накладній.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань №14 від 17.12.2013 року)

За несвоєчасну оплату постакленого Товару, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розміріподвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення оплати, від несплаченоі суми, за кожен день прострочення. Постачальник залишає за собою право не здійснювати наступні поставки Товару до моменту повної оплати заборгованості Покупцем та не несе відповідальності згідно з пункту 6.3. даного Договору. (п. 6.2. Договору № 29/11/2018)

Перевіривши розрахунок пені, у зв`язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового у розмірі 2426,12 грн., нарахована за період з 14.12.2018 по 14.08.2019 окремо від суми простроченого платежу по кожній накладній, вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню в заявленому розмірі, оскільки розрахунок Позивача є арифметично вірним.

Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю ПЕЙПА ТРЕЙД ЛТД на користь Товариства з обмеженою відповідальністю УКРАЇНСЬКИЙ ПАПІР підлягає стягненню 9 954,00 грн. боргу, 2 426,12 грн. пені, 260,17 грн. інфляційних втрат та 280,50 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судового збору покладаються на відповідача.

Позивачем також заявлено про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ПЕЙПА ТРЕЙД ЛТД витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн..

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України Про адвокатуру . Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Згідно зі ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Згідно зі ст. 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За приписами статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок позивача має бути встановлено, що позов позивача не підлягає задоволенню, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, п. 269). (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 22.11.2017 року у справі № 914/434/17).

Як вбачається з матеріалів справи, 12.11.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю Український папір (Клієнт) та Омельченком Олександром Миколайовичем (Адвокат) укладений Договір № 01/УП про надання правової (правничої) допомоги, за змістом якого, з метою належного юридичного забезпечення господарської діяльності Клієнта, він доручає, а Адвокат зобов`язується:

- надати юридичні консультації та роз`яснення, пов`язані зі стягненням в судовому порядку дебіторської заборгованості, наявної у Клієнта, з боржника - ТОВ ПЕЙПА ТРЕЙД ЛТД у розмірі 9954.00 грн. по Договору поставки від 29.11.2018 № 29/11/2018, а також щодо можливості нарахування та стягнення з даного боржника інфляційних втрат, 3% річних та неустойки від суми наявної заборгованості;

- підготувати позовну заяву до господарського суду про стягнення з ТОВ ПЕЙПА ТРЕЙД ЛТД дебіторської заборгованості, наявної у Клієнта, у розмірі 9954.00 грн. по Договору поставки від 29.11.2018 № 29/11/2018, а також щодо можливості нарахування та стягнення з даного боржника інфляційних втрат, 3% річних та неустойки від суми наявної заборгованості, в разі, якщо така можливість передбачена чинним законодавством України.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.4. Договору № 01/УП від 12.11.2019 гонорар (винагорода) Адвоката за надання правової допомоги по даному Договору становить 2000,00 грн. без ПДВ. Оплата гонорару Адвоката здійснюється Клієнтом протягом 3 робочих днів х дня отримання рахунку-фактури від Адвоката.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат Позивачем було подано Акт приймання-передачі наданих юридичних послуг від 20.11.2019, детальний опис робіт (наданих послуг), платіжне доручення № 1114 від 20.11.2019. (а.с. 64, 65-67, 69)

Судом встановлено, що Омельченко Олександр Миколайович є адвокатом в розумінні Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , що підтверджується інформацією, розміщеною на офіційному веб-сайті Національної Асоціації Адвокатів України.

Згідно з Актом приймання-передачі наданих юридичних послуг від 20.11.2019, заявлена Позивачем сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн., складається з:

- юридичної консультації щодо можливості стягнення в судовому порядку дебіторської заборгованості по договору поставки від 29.11.2018 року №29/11/2018 з боржника - ТОВ ПЕЙПА ТРЕЙД ЛТД ІКІОО 41844761 у розмірі 9954,00 грн., а також щодо можливості нарахування та стягнення з даного боржника інфляційних втрат, 3% річних та неустойки від суми наявної дебіторської заборгованості, щодо форм господарського судочинства та розміру судового збору, який підлягає сплаті в залежності від обраної форми господарського судочинства - 0,5 год.;

- вивчення, аналізу документів щодо здійснених фінансово-господарських взаємовідносин та проведених операцій між ТОВ Український папір та ТОВ ПЕЙПА ТРЕЙД ЛТД по договору поставки від 29.11.2018 року №29/11/2018 - 0,5 год.;

- аналізу останньої судової практики з аналогічних справ - 1 година 15 хвилин;

- формування правової позиції у справі - 0,5 год.;

- здійснення розрахунку пені 2426,12 гривень, суми інфляційного збільшення боргу в розмірі 260,17 гривень, трьох відсотків річних у розмірі 285,50 гривень - 1 година 15 хвилин.

- підготовки позовної заяви №01/УП від 20.11.2019 до Господарського суду міста Києва про стягнення з ТОВ ПЕЙПА ТРЕЙД ЛТД ІКЮО 41844761 заборгованості в розмірі 9954,00 грн. по договору поставки від 29.11.2018 року №29/11/2018 в розмірі 9954,00 гри. -3 години.

Враховуючи викладене та беручи до уваги час на підготовку матеріалів до судового засідання, юридичну кваліфікації правовідносин у справі, відсутність заперечень Відповідача щодо розміру витрат на правову допомогу, Суд зазначає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову, а відтак з Відповідача на користь Позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 124, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ :

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю УКРАЇНСЬКИЙ ПАПІР до Товариства з обмеженою відповідальністю ПЕЙПА ТРЕЙД ЛТД про стягнення 12925,79 грн. - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ПЕЙПА ТРЕЙД ЛТД (02090, м.Київ, ВУЛИЦЯ СОСЮРИ, будинок 7, офіс 304, Ідентифікаційний код юридичної особи 41844761) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю УКРАЇНСЬКИЙ ПАПІР (04073, м.Київ, ВУЛ.КУРЕНІВСЬКА, будинок 2-Б, Ідентифікаційний код юридичної особи 25394112) 9 954,00 грн. (дев`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят чотири грн.. 00 коп.) боргу, 2 426,12 грн. (дві тисячі чотириста двадцять шість грн.. 12 коп.) пені, 260,17 грн. (двісті шістдесят грн. 17 коп.) інфляційних втрат, 280,50 грн. (двісті вісімдесят п`ять грн.. 50 коп.) 3% річних, 1921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна грн. 00 коп.) судового збору, 2000,00 грн. (дві тисячі грн. 00коп.) витрат на професійну правничу допомогу

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 27 січня 2020 року.

Суддя О.В. Чинчин