Рішення

від 27.01.2020 по справі 910/16383/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.01.2020Справа № 910/16383/19 Суддя Господарського суду міста Києва Морозов С.М. розглянувши без повідомлення сторін у спрощеному позовному провадженні справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Дока Україна Т.О.В.", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авантаж-Комплект", м. Київ

про стягнення 835 855,57 грн, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями Дока Україна Т.О.В. (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Авантаж-Комплект (відповідач) основної суми заборгованості в розмірі 835 855,57 грн, яка обґрунтована тим, що відповідач не виконує свої зобов`язання за Договором поставки №18.7/Т від 23.05.2018 року в частині вчасної оплати вартості товару, поставленого позивачем.

Згідно з п. 2 ч. 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються що малозначні справи.

Частиною 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами та запропоновано сторонам у встановлені судом строки подати відповідні заяви по суті.

Відповідач, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0103052366600 отримав ухвалу суду від 25.11.2019 про відкриття провадження у справі 13.12.2019.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 4 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі (ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України).

Тобто, з урахуванням викладених норм та дати отримання ухвали суду відповідачем, строк для подачі останнім відзиву на позовну заяву встановлено судом до 02.01.2020 року (включно).

28.12.2019 року (в межах строку, запропонованого судом) відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву в якому ним зазначено, що у період виконання зобов`язань по Договору неодноразово позивачем поставлявся неякісний товар, про що свідчать листи-рекламації №74/08 від 15.08.2018, №81/08 від 23.08.2018, №92/08 від 31.08.2018, №94/09 від 04.09.2018, №93/10 від 02.10.2018, №104/10 від 18.10.2018, №1/01 від 08.01.2019, №43/08 від 23.08.2019, які направлялись постачальнику. Для з`ясування та заміни обладнання неналежної якості на обладнання належної проходило чимало часу, що потягло за собою неможливість виконання покупцем своїх зобов`язань перед іншими контрагентами, як наприклад компенсацію кінцевим користувачам 6 000,00 грн. З урахування викладеного відповідач просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Позивач правом на подання відповіді на відзив не скористався.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

23.05.2018 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено Договір поставки №18.7Т (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, передати у власність покупця товар, зазначений у п. 1.2. цього Договору, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим Договором, зобов`язується прийняти такий товар та оплатити його повну вартість в обумовлений Договором строк для власних виробничих потреб та комерційних цілей на території України.

У п. 1.2. Договору сторони погодили, що поставка товару здійснюється партіями на підставі специфікацій, складених згідно замовлень покупця.

Покупець в рамках даного Договору бере на себе зобов`язання щодо придбання у постачальника товару протягом 12 місяців з дати укладення даного Договору в загальній кількості 14000 кв.м. (п. 2.4.1. Договору).

Згідно п. 3.5. Договору документом, що засвідчує факт та обсяг передачі товару покупцю є накладна або акт прийому-передачі, які вручаються постачальником покупцю в момент фактичної передачі товару. Підпис уповноваженої особи покупця в товаророзпорядчих документах є необхідним і одночасно достатнім підтвердженням покупця щодо: згоди на отримання від постачальника товару в зазначених асортименті та кількості; підтвердження факту прийому від постачальника товару по кількості та якості.

Оплата товару здійснюється покупцем протягом 3 робочих днів з дати, вказаної в підписаній сторонами специфікації, шляхом передплати 100% вартості товару, якщо інше не передбачено підписаною сторонами специфікацією. З моменту зарахування на поточний рахунок 100% оплати за поставлений товар або за товар, що повинен бути поставлений покупцю, ціна на товар не підлягає зміні. (п. 5.4. Договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє протягом 3 років, але в будь-якому разі до повного виконання ними взятих на себе зобов`язань. (п. 9.1. Договору).

Як вказує позивач, ним на виконання умов Договору було поставлено відповідачу товар на загальну суму 20 312 195,75 грн, що підтверджується наступними видатковими накладними:

- №427 від 06.06.2018 на суму в розмірі 64 060,99 грн;

- №508 від 03.07.2018 на суму в розмірі 1 076 248,20 грн;

- №510 від 03.07.2018 на суму в розмірі 493 489,92 грн;

- №511 від 03.07.2018 на суму в розмірі 613 073,21 грн;

- №523 від 11.07.2018 на суму в розмірі 54 960,58 грн;

- №524 від 11.07.2018 на суму в розмірі 150 543,31 грн;

- №530 від 13.07.2018 на суму в розмірі 12 550,21 грн;

- №554 від 23.07.2018 на суму в розмірі 1 942,79 грн;

- №552 від 25.07.2018 на суму в розмірі 11 881,88 грн;

- №555 від 25.07.2018 на суму в розмірі 1 747,66 грн;

- №553 від 25.07.2018 на суму в розмірі 47 260,80 грн;

- №567 від 31.07.2018 на суму в розмірі 27 403,58 грн;

- №621 від 07.08.2018 на суму в розмірі 11 256,48 грн;

- №623 від 10.08.2018 на суму в розмірі 11 571,65 грн;

- №632 від 14.08.2018 на суму в розмірі 1 106 136,00 грн;

- №633 від 14.08.2018 на суму в розмірі 66 824,21 грн;

- №646 від 15.08.2018 на суму в розмірі 21 943,30 грн;

- №650 від 17.08.2018 на суму в розмірі 54 960,58 грн;

- №734 від 07.09.2018 на суму в розмірі 44 009,35 грн;

- №741 від 11.09.2018 на суму в розмірі 56 650,36 грн;

- №742 від 11.09.2018 на суму в розмірі 13 740,14 грн;

- №746 від 13.09.2018 на суму в розмірі 11 256,48 грн;

- №768 від 26.09.2018 на суму в розмірі 280 455,38 грн;

- №862 від 28.09.2018 на суму в розмірі 1 368 956,38 грн;

- №863 від 28.09.2018 на суму в розмірі 136 027,40 грн;

- №864 від 02.10.2018 на суму в розмірі 19 886,45 грн;

- №887 від 09.10.2018 на суму в розмірі 6 240,00 грн;

- №900 від 16.10.2018 на суму в розмірі 5 628,24 грн;

- №902 від 16.10.2018 на суму в розмірі 1 053 704,93 грн;

- №908 від 18.10.2018 на суму в розмірі 631 976,06 грн;

- №909 від 18.10.2018 на суму в розмірі 11 848,32 грн;

- №916 від 18.10.2018 на суму в розмірі 136 027,40 грн;

- №914 від 19.10.2018 на суму в розмірі 18 760,80 грн;

- №915 від 19.10.2018 на суму в розмірі 7 129,10 грн;

- №932 від 25.10.2018 на суму в розмірі 684 718,88 грн;

- №935 від 26.10.2018 на суму в розмірі 374 842,74 грн;

- №937 від 29.10.2018 на суму в розмірі 185 673,64 грн;

- №940 від 30.10.2018 на суму в розмірі 6 903,18 грн;

- №941 від 30.10.2018 на суму в розмірі 18 720,00 грн;

- №992 від 30.10.2018 на суму в розмірі 138 504,10 грн;

- №1002 від 08.11.2018 на суму в розмірі 161 859,19 грн;

- №1005 від 09.11.2018 на суму в розмірі 68 700,72 грн;

- №1006 від 09.11.2018 на суму в розмірі 6 240,00 грн;

- №1010 від 12.11.2018 на суму в розмірі 13 090,90 грн;

- №1024 від 15.11.2018 на суму в розмірі 368 138,22 грн;

- №1025 від 15.11.2018 на суму в розмірі 89 607,60 грн;

- №1026 від 16.11.2018 на суму в розмірі 18 760,80 грн;

- №1037 від 23.11.2018 на суму в розмірі 227 515,32 грн;

- №1038 від 23.11.2018 на суму в розмірі 6 792,12 грн;

- №1043 від 28.11.2018 на суму в розмірі 1 162 480,74 грн;

- №1048 від 30.11.2018 на суму в розмірі 10 769,81 грн;

- №1112 від 05.12.2018 на суму в розмірі 261 504,00 грн;

- №1113 від 05.12.2018 на суму в розмірі 5 833,66 грн;

- №1114 від 05.12.2018 на суму в розмірі 30 228,31 грн;

- №1115 від 05.12.2018 на суму в розмірі 6 908,86 грн;

- №1118 від 10.12.2018 на суму в розмірі 6 908,86 грн;

- №1129 від 17.12.2018 на суму в розмірі 37 521,60 грн;

- №11 від 14.01.2019 на суму в розмірі 1 407 724,61 грн;

- №15 від 15.01.2019 на суму в розмірі 838 259,50 грн;

- №39 від 24.01.2019 на суму в розмірі 32 688,00 грн;

- №40 від 24.01.2019 на суму в розмірі 372 287,47 грн;

- №41 від 24.01.2019 на суму в розмірі 32 592,60 грн;

- №64 від 31.01.2019 на суму в розмірі 14 616,00 грн;

- №118 від 06.02.2019 на суму в розмірі 68 700,72 грн;

- №143 від 12.02.2019 на суму в розмірі 24 201,43 грн;

- №146 від 13.02.2019 на суму в розмірі 54 960,58 грн;

- №154 від 18.02.2019 на суму в розмірі 91 702,66 грн;

- №167 від 25.02.2019 на суму в розмірі 88 950,44 грн;

- №174 від 27.02.2019 на суму в розмірі 18 149,78 грн;

- №175 від 27.02.2019 на суму в розмірі 11 430,60 грн;

- №236 від 05.03.2019 на суму в розмірі 96 181,01 грн;

- №242 від 11.03.2019 на суму в розмірі 8 819,28 грн;

- №258 від 14.03.2019 на суму в розмірі 9 380,40 грн;

- №265 від 25.03.2019 на суму в розмірі 41 273,76 грн;

- №288 від 27.03.2019 на суму в розмірі 376 075,58 грн;

- №289 від 27.03.2019 на суму в розмірі 7 504,32 грн;

- №348 від 04.04.2019 на суму в розмірі 46 729,24 грн;

- №356 від 08.04.2019 на суму в розмірі 452 299,33 грн;

- №357 від 08.04.2019 на суму в розмірі 21 264,36 грн;

- №364 від 12.04.2019 на суму в розмірі 559 511,20 грн;

- №365 від 12.04.2019 на суму в розмірі 39 257,28 грн;

- №444 від 03.05.2019 на суму в розмірі 14 452,22 грн;

- №445 від 03.05.2019 на суму в розмірі 786 080,83 грн;

- №447 від 07.05.2019 на суму в розмірі 15 797,76 грн;

- №462 від 11.05.2019 на суму в розмірі 881,93 грн;

- №466 від 14.05.2019 на суму в розмірі 52 768,57 грн;

- №467 від 14.05.2019 на суму в розмірі 192 131,92 грн;

- №470 від 15.05.2019 на суму в розмірі 41 220,43 грн;

- №475 від 23.05.2019 на суму в розмірі 283,42 грн;

- №479 від 23.05.2019 на суму в розмірі 76 995,79 грн;

- №48 від 23.05.2019 на суму в розмірі 47 930,70 грн;

- №48 від 23.05.2019 на суму в розмірі 2 760,80 грн;

- №484 від 23.05.2019 на суму в розмірі 1 143 191,77 грн;

- №486 від 23.05.2019 на суму в розмірі 598 188,43 грн;

- №559 від 07.06.2019 на суму в розмірі 106 572,70 грн;

- №560 від 07.06.2019 на суму в розмірі 196 903,39 грн;

- №585 від 21.06.2019 на суму в розмірі 527 359,36 грн;

- №651 від 04.07.2019 на суму в розмірі 271 740,19 грн.

Як зазначає позивач, відповідачем на виконання умов Договору було фактично сплачено суму вартості отриманого товару в розмірі 19 464 551,36 грн.

Окрім того, суму в розмірі 11 788,82 грн позивачем було зараховано в рахунок заборгованості за Договором шляхом взаємозаліку на підставі листів відповідача №21/05 від 10.05.2019 року про зарахування коштів в сумі 0,08 грн та №39/07 від 31.08.2019 року про зарахування коштів в сумі 11 788,74 грн.

Отже, з огляду на здійснення відповідачем лише часткової оплати вартості отриманого товару, позивачем заявлено до стягнення з відповідача залишку неоплаченої вартості отриманого згідно Договору товару на суму в розмірі 835 855,57 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину суд визнає Договір поставки №18.7Т від 23.05.2018 року належною підставою, у розумінні норм ст. 11 ЦК України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Судом встановлено факт поставки позивачем товару на загальну суму 20 312 195,75 грн згідно зазначених вище видаткових накладних та факт часткової оплати відповідачем вартості поставленого позивачем товару на суму 19 464 551,36 грн, з врахуванням часткового зарахування зустрічних вимог на суму 11 788,82 грн (11 788,74 грн + 0,08 грн), що не заперечується жодною із сторін та в силу ч. 1 ст. 75 ГПК України не потребує доказуванню при розгляді цього спору.

У відповідності до п. 5.4. Договору оплата товару здійснюється покупцем протягом 3 робочих днів з дати, вказаної в підписаній сторонами специфікації, шляхом передплати 100% вартості товару, якщо інше не передбачено підписаною сторонами специфікацією. З моменту зарахування на поточний рахунок 100% оплати за поставлений товар або за товар, що повинен бути поставлений покупцю, ціна на товар не підлягає зміні.

Як вбачається з матеріалів справи, що не заперечено відповідачем, залишок вартості отриманого від позивача товару але не оплаченого відповідачем складає 835 855,57 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов`язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

У відповідності до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При вирішенні спору суд виходить з того, що з огляду на положення ст. ст. 6, 627 - 628, 638 Цивільного кодексу України, ст. ст. 42, 180 Господарського кодексу України, з яких випливає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства, зважаючи на факт виконання сторонами зобов`язань по Договору, про що сторонами не заперечується, суд дійшов до висновку про укладення між сторонами Договору з погодженням всіх його умов, які обумовлюються.

Згідно ч. 1 ст. 251 та ч. 1 ст. 252 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Відповідно до ст. 253 та ч. 5 ст. 254 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

З урахуванням умов Договору, а саме п. 5.4., та положень чинного цивільного законодавства, строк оплати вартості товару, отриманого за Договором, настав.

Заперечення відповідача щодо того, що у період виконання зобов`язань по Договору неодноразово позивачем поставлявся неякісний товар, про що свідчать листи-рекламації №74/08 від 15.08.2018, №81/08 від 23.08.2018, №92/08 від 31.08.2018, №94/09 від 04.09.2018, №93/10 від 02.10.2018, №104/10 від 18.10.2018, №1/01 від 08.01.2019, №43/08 від 23.08.2019, які направлялись постачальнику, то суд зазначає наступне.

Так, вказаними листами, які відповідачем додано до матеріалів справи, відповідач повідомляє позивача про неякісність поставленого товару згідно рахунків №859 від 03.08.2018 року та №1259 від 06.11.2018 року і необхідність заміни цього товару.

У відповідності до положень ст. 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.

За змістом статті 268 Господарського кодексу України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів. У разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми.

Разом із тим відповідно до частини 6 статті 269 Господарського кодексу України постачальник (виробник) зобов`язаний за свій рахунок усунути дефекти виробу, виявлені протягом гарантійного строку, або замінити товари, якщо не доведе, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу.

За змістом ст. 678 ЦК України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: пропорційного зменшення ціни; безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; вимагати заміни товару.

Як вбачається з листів відповідача він вимагав від позивача здійснити заміну неякісного товару.

При цьому, суд зауважує, що в матеріалах справи відсутні фактичні докази того, що поставлений товар був неякісним, оскільки дійти такого висновку з листів відповідача не вбачається за можливе, як і є неможливим встановлення кількості товару в якому, як зазначає відповідач, було виявлено дефекти.

Більше того, відповідно до п. 3.1. Договору приймання покупцем кожної окремої партії товару по якості та кількості здійснюється повноважним представником покупця в присутності повноважного представника постачальника в момент передачі партії товару. Уповноважений представник покупця під час прийняття товару повинен переконатися у його відповідності якості та кількості товаророзпорядчій документації.

Таким чином, з врахуванням викладеного, обов`язок відповідача з оплати вартості отриманого від позивача за Договором товару не може бути нівельований.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За приписами ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростовано.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума основного боргу в розмірі 835 855,57 грн.

Судовий збір, у розмірі 12 537,83 грн, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авантаж-Комплект" (ідентифікаційний код 39145810, місцезнаходження: 03061, м. Київ, проспект Відрадний, буд. 95, корпус Г, офіс 216) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Дока Україна Т.О.В." (ідентифікаційний код 30530955, місцезнаходження: 04210, м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, буд. 20-А) суму основного боргу в розмірі 835 855,57 грн (вісімсот тридцять п`ять тисяч вісімсот п`ятдесят п`ять гривень 57 копійок) та суму судового збору в розмірі 12 537,83 грн. (дванадцять тисяч п`ятсот тридцять сім гривень 83 копійки).

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 та п. 17.5. розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.М. Морозов