Рішення

від 28.01.2020 по справі 910/16731/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.01.2020Справа № 910/16731/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю , розглянув в

порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали

господарської справи

за позовом Публічного акціонерного товариства Національний депозитарій

України

до Товариства з обмеженою відповідальністю Кайдзен Капітал

про стягнення 197 299, 93 грн.,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство Національний депозитарій України звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Кайдзен Капітал про стягнення 197 299, 93 грн. заборгованості за укладеним договором про обслуговування випуску цінних паперів. Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх господарсько-правових зобов`язань.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2019 позовну заяву Публічного акціонерного товариства Національний депозитарій України залишено без руху на підставі статті 174 Господарського процесуального кодексу України та надано позивачу строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін та встановлено строки надання відзиву, доказів та інших процесуальних документів.

Відповідачем 13.01.2019 надано суду відзив, яким заперечено вимоги повністю з огляду на відсутність зобов`язання з оплати послуг позивача.

Відповідачем 16.01.2019 надано суду доповнення до відзиву, яким додатково наведено аналіз тарифів на надання послуг позивача та заявлено про застосування правових наслідків спливу строку позовної давності відносно вимоги про стягнення штрафних санкцій при одночасному запереченні наявності основного боргу.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Сторонами у справі 18.11.2013 укладено депозитарний договір №296/ц, відповідно до умов пункту 1.1 якого позивач (як центральний депозитарій) зобов`язався надавати відповідачу (як депозитарній установі) послуги з відкриття та обслуговування рахунку у цінних паперах, зберігання та обліку цінних паперів та виконання інших пов`язаних послуг.

Відповідно до частини другої статті 5 Закону України Про депозитарну систему України (у редакції на час укладення договору) рахунок у цінних паперах депозитарної установи, на якому зберігаються та обліковуються цінні папери, відкривається депозитарній установі Центральним депозитарієм або у випадках, встановлених цим Законом, - Національним банком України на підставі депозитарного договору.

На рахунку в цінних паперах депозитарної установи на підставі депозитарного договору в порядку, встановленому Комісією, а у випадках, встановлених цим Законом, - Національним банком України, зберігаються та обліковуються цінні папери, права на які та права за якими належать депонентам такої депозитарної установи, у разі зарахування цінних паперів на депозит нотаріуса - відповідному кредиторові.

Депозитарний договір укладається між депозитарною установою і Центральним депозитарієм або між депозитарною установою і Національним банком України, відповідно до якого Центральний депозитарій та/або Національний банк України веде на рахунку у цінних паперах депозитарної установи зберігання та облік цінних паперів, відповідно до встановленої цим Законом компетенції, права на які та права за якими належать депонентам такої депозитарної установи, у разі зарахування цінних паперів на депозит нотаріуса - відповідному кредиторові, та самій депозитарній установі або Національному банку України за цінними паперами, що належать такій депозитарній установі.

Пунктом 3.1 договору №296/ц від 18.11.2013 встановлено, що відповідач (як депозитарна установа) оплачує послуги позивача відповідно до затверджених ним тарифів, що діють на час надання цих послуг.

Оплата послуг здійснюється на підставі рахунків-фактур та актів наданих послуг (пункт 3.2 договору).

Відповідно до умов пункту 3.5 вартість послуг позивача включає щомісячну абонентську плату та вартість здійснених операцій.

Пунктом 3.8 договору №296/ц від 18.11.2013 встановлено, що послуги вважаються наданими позивачем у повному обсязі та належної якості за умови відсутності обґрунтованих заперечень відповідача, направлених до останнього числа місяця, наступного за звітним.

Відповідачем не надано суду доказів наявності фактів застосування ним правового механізму пункту 3.8 договору №296/ц від 18.11.2013.

Відповідно, суд встановлює, що визначені у доданих до позовної заяви Актах-рахунках (додаток №10 до позовної заяви) послуги надані позивачем належним чином та у визначених договором обсягах.

Додані до позовної заяви акти про надання послуг (додаток №10) містять наростаючим підсумком нарахування зі сплати вартості наданих позивачем послуг з урахуванням попередньої заборгованості. При цьому, перший з наданих позивачем актів №А3-799 від 31.03.2017 не містить суми заборгованості за попередній період часу.

Відповідно, заявлена позивачем сума основного боргу у розмірі 108 941,64 грн. є обчисленою за період часу з 31.03.2017 по 10.10.2019 (дата акту №А3-2162), при цьому заявлена позовна вимога не враховує 1 грн., нараховану за цим актом.

Враховуючи принцип диспозитивності, суд розглядає вимогу про стягнення суми основного боргу за договором №296/ц від 18.11.2013 у визначеному абзацом першим сторінки 7 позовної заяви розмірі - 108 941,64 грн. та встановлює її доведеність та такою, що підлягає задоволенню.

Пунктом 5.6 договору №296/ц від 18.11.2013 встановлено право позивача у випадку прострочення виконання зобов`язання з оплати наданих послуг більш як на два місяця отримати штраф у розмірі 50% від суми заборгованості.

Позивачем заявлено до стягнення одноразово нарахований штраф у розмірі 46 758,29 грн. станом на 25.03.2019 від суми наявної на цей час заборгованості.

Враховуючи, що це разове нарахування штрафу відповідає умові пункту 5.6 договору та визначенню частини другої статті 549 Цивільного кодексу України, суд встановлю відсутність правових підстав для застосування правових наслідків спливу позовної давності, заявленої відповідачем.

За таких обставин, вимога про стягнення штрафу у розмірі 46 758, 29 грн. підлягає задоволенню.

Крім того, сторонами у справі 13.12.2013 укладено договір №ОВ-2708 про обслуговування випуску цінних паперів.

Відповідачем 16.12.2013 передано позивачу за актом приймання-передачі для здійснення функцій зберігача тимчасовий глобальний сертифікат №238/2/2013-Т від 10.12.2013 облігацій серії А №UA4000178057, емітованих відповідачем та випуск яких зареєстровано Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку 10.12.2013 за №238/2/2013-Т (тимчасове свідоцтво про реєстрацію випуску облігацій від 10.12.2013).

Після здійснення реєстрації випуску облігацій серії А (свідоцтво №238/2/2013 від 27.12.2013 Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку) глобальний сертифікат облігацій серії А №UA4000178057 номінальною вартістю 1 000 грн. загальною кількістю 200 000 шт., емітованих відповідачем, за актом приймання-передачі від 09.01.2014 було прийнято позивачем у емітента.

Сторонами у справі не заявлялись будь-які претензії в частині неналежного виконання умов укладеного договору в період часу з моменту його укладення до вересня 2016 року.

За твердженням позивача, починаючи з вересня 2016 року відповідач допускав прострочення виконання своїх грошових зобов`язань, а починаючи з вересня 2017 року взагалі припинив сплачувати надані йому послуги.

У відзиві відповідач зазначив, що рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 17.10.2017 №763 було заборонено внесення будь-яких змін до системи депозитарного обліку низки емітентів, у тому числі і відповідача. Зазначене рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку відповідач вважає протиправним, проте доказів його оскарження у встановленому законодавством порядку суду не надав.

Враховуючи, що твердження відзиву про явно злочинний характер прийнятого регулятором рішення не підтверджується жодним доказом у справі, суд не вбачає підстав для застосування до даних відносин сторін правових приписів статті 60 Конституції України. Відповідно, твердження відповідача про незаконне блокування позивачем можливості вільного розпорядження цінними паперами суд визнає недоведеним.

Крім того, суд визнає помилковим твердження відповідача про ненадання послуг депозитарної установи з моменту зупинення внесення змін до системи депозитарного обліку облігацій Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Цим рішенням регулятора лише встановлено обмеження облікових операцій, проте не скасовано емісію цінних паперів відповідачем. Відповідно, твердження відповідача про ненадання послуг не відповідає дійсним обставинам справи.

Суд визначає, що до моменту звернення з даним позовом відповідач мав вдосталь часу для здійснення необхідних дій для захисту власних інтересів, у тому числі оскарження рішення регулятора, ініціації анулювання емісії цінних паперів, розірвання у встановленому порядку укладених для обслуговування цих цінних паперів договорів тощо.

Жодного доказу вчинення цих дій суду не надано.

На момент звернення до суду та протягом строку нарахування заявлених до стягнення платежів укладений сторонами у справі господарський договір був чинним та підлягав обов`язковому виконанню його учасниками.

Пунктом 3.1 укладеного сторонами у справі (відповідно до заяви відповідача про приєднання №ОВ-2708 від 13.12.2013) договору про обслуговування випусків цінних паперів встановлено, що емітент сплачує вартість послуг відповідно до затверджених тарифів центральним депозитарієм, що є чинними на дату надання цих послуг.

Відповідно до умов пункту 3.2 договору оплата послуг здійснюється емітентом на умовах авансового платежу не менш як за два місяця. Факт надання послуг підтверджується направленими позивачем актів-рахунків, один примірник якого відповідач зобов`язався підписати та повернути позивачу до кінця наступного (за місяцем надання послуг) місяця.

Частиною третьою пункту 3.2.1 укладеного сторонами у справі договору встановлено, що у випадку неотримання з будь-яких причин чергового акту-рахунку, відповідач зобов`язаний повідомити позивача встановленим способом.

Враховуючи відсутність заперечення відповідачем фактів отримання актів-рахунків та доказів застосування відповідачем правового механізму частини третьої пункту 3.2.1 договору, суд встановлює, що послуги у спірний період часу надавались позивачем належним чином, проте відповідач ухилився від виконання своїх зобов`язань в частині документального оформлення їх прийняття та сплати їх вартості.

Відповідно, судом встановлено, що позивач має право на отримання від відповідача 39 000 грн. вартості наданих послуг за період часу з 01.04.2017 по 30.09.2019.

Пунктом 6.7 укладеного сторонами у справі договору встановлено, що у випадку порушення відповідачем умов оплати наданих послуг, останній сплачує позивачу штраф у розмірі 100 грн., штраф збільшується на 100 грн. за кожний календарний місяць прострочення платежу.

Позивачем розраховано та заявлено до стягнення штраф загальним розміром 2600 грн. за період часу з листопада 2016 року по липень 2019 року.

Відповідно до частини другої статті 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки застосовується позовна давність в один рік.

Частиною четвертою статті 267 Цивільного кодексу України встановлено, що сплив позовної давності, у застосуванні якої завлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи заяву відповідача про застосування правових наслідків спливу строку позовної давності, судом встановлено, що позовна вимога про стягнення 2 600 грн. штрафу за невиконання умов укладеного договору відповідно до заяви відповідача про приєднання №ОВ-2708 від 13.12.2013 підлягає частковому задоволенню за період часу нарахування з листопада 2018 року по липень 2019 року у розмірі 900 грн.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Статтею 216 та частиною другою статті 217 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов`язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (презумпція вини).

Встановивши наявність у позивача права на отримання від відповідача: за договором №296/ц від 18.11.2013 - 108 941,64 грн. основного боргу та 46 758, 29 грн. штрафу; за договором укладеного шляхом приєднання відповідно до заяви відповідача про приєднання №ОВ-2708 від 13.12.2013 - 39 000 грн. основного боргу та 900 грн. штрафної санкції; суд частково задовольняє позовну вимогу про стягнення з відповідача 197 299, 93 грн. у розмірі 195 599,93 грн.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 233, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства Національний депозитарій України до Товариства з обмеженою відповідальністю Кайдзен Капітал задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Кайдзен Капітал (03150, м.Київ, вулиця Антоновича, будинок 51, кімната 510, 1702, ідентифікаційний код 37962781) на користь Публічного акціонерного товариства Національний депозитарій України (04107, м.Київ, вулиця Тропініна, будинок 7Г, ідентифікаційний код 30370711) 147 941 (сто сорок сім тисяч дев`ятсот сорок одну) грн. 64 коп. основного боргу, 47 658 (сорок сім тисяч шістсот п`ятдесят вісім) грн. 29 коп. штрафів та 2 934 (дві тисячі дев`ятсот тридцять чотири) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

3. В іншому - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.Ю.Кирилюк