Постанова

від 28.01.2020 по справі 127/21245/19

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 127/21245/19

Провадження № 22-ц/801/145/2020

Категорія: 83

Головуючий у суді 1-ї інстанції Сичук М. М.

Доповідач:Ковальчук О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2020 рокуСправа № 127/21245/19м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Ковальчука О.В.,

суддів : Сала Т. Б., Якименко М. М.,

за участю секретаря Кирилюк Л. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального відділу державної виконавчої служби м. Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, Акціонерного товариства ВТБ Банк , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Приватне підприємство Виробничо - торгівельна фірма Агропромселбуд , про зняття арешту з автомобіля,

за апеляційною скаргою Акціонерного товариства ВТБ Банк на рішення Вінницького міського суду Вінницької області, ухвалене у цій справі 05 листопада 2019 року в м. Вінниці суддею цього суду Сичуком М. М, дата складання його повного тексту не відома,

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Центрального відділу ДВС м. Вінниця ГТУЮ у Вінницькій області, АТ ВТБ Банк , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ПП Виробничо торгова фірма Агропромселбуд , про зняття арешту з автомобіля, мотивуючи його тим, що в Ленінському відділі ДВС Вінницького МУЮ перебувало виконавче провадження по стягнення з ОСОБА_2 та ПП ВТФ Агропромселбуд на користь ВАТ ВТБ Банк боргу за кредитним договором у сумі 616039,52 грн., а також судових витрат.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер та 27 березня 2015 року державним виконавцем, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 ЗУ Про виконавче провадження (в редакції, чинній на момент винесення постанови), винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, у зв`язку із смертю боржника.

Відповідно до договору про розподіл спадкового майна від 08 листопада 2012 року транспортні засоби, які були зареєстровані на ОСОБА_2 , успадкував ОСОБА_1

03 травня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Центрального відділу ДВС м. Вінниці ГТУЮ у Вінницькій області із заявою про зняття арешту з усього рухомого та нерухомого майна ОСОБА_2 , проте, 26 липня 2019 року він отримав лист від 19 липня 2019 року про відмову спадкоємцю у знятті арешту з усього рухомого та нерухомого майна ОСОБА_2 у зв`язку з відсутністю підстав.

Позивач зазначає, що арешт на майно боржника - ОСОБА_2 , зокрема на транспортний засіб марки CHERY, модель Т11 TIGGO 2.0, червоного кольору, 2008 року випуску, загальний легковий універсал - В, д.н.з. НОМЕР_1 , який він успадкував, накладено постановою Ленінського відділу ДВС Вінницького МУЮ від 01 червня 2010 року. Оскільки постанова про закінчення виконавчого провадження була винесена 27 березня 2015 року, то строк повторного пред`явлення виконавчого документу закінчився 27 березня 2016 року, проте до закінчення вказаного строку стягувачем повторно виконавчий документ до виконання не було пред`явлено, заміна боржника у виконавчому провадженні у зв`язку з його смертю на правонаступника (спадкоємця) не була проведена.

За таких обставин, стягувач втратив право на стягнення заборгованості за виконавчим листом, виданим 13 травня 2010 року Ленінським районним судом м. Вінниці за позовом ВАТ ВТБ Банк до ОСОБА_2 та ПП ВТФ Агропромслбуд про стягнення боргу за кредитним договором.

Пославшись на викладене та на те, що статус виконавчого провадження з виконання виконавчого листа від 13 травня 2010 року значиться в реєстрі виконавчих проваджень як завершене, позивач просив суд зобов`язати Центральний відділ ДВС м. Вінниця ГТУЮ у Вінницькій області зняти арешт з автомобіля марки CHERY, модель Т11 TIGGO 2.0, червоного кольору, 2008 року випуску, загальний легковий універсал - В, д.н.з. НОМЕР_1 , накладений постановою Ленінського відділу ДВС Вінницького МУЮ від 01 червня 2010 року у виконавчому провадженні № 19526829.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 05 листопада 2019 року позовні вимоги задоволено.

Не погодившись із ухваленим рішенням, Акціонерне товариства ВТБ Банк , пославшись на порушення судом першої інстанції вимог ст. 263 ЦПК України щодо законності судового рішення, в апеляційній скарзі просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволені заявлених вимог відмовити.

Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Однак, рішення суду цим вимогам не відповідає, тому апеляційний суд з огляду на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, перевіривши його законність і обґрунтованість в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Положеннями ст. ст. 12, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 82 ЦПК України передбачено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом (ч. 1 ст. 78 ЦПК України).

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що на час звернення з позовною заявою до суду за наявності арешту (обтяжень) накладених на майно, порушується право позивача на спадщину, внаслідок чого він позбавлений права ним розпоряджатися, підстав для продовження обтяження на майно суд не вбачає, а тому право позивача підлягає судовому захисту у заявлений ними спосіб шляхом зняття арешту з майна.

Із такими висновками суду не можна погодитись з огляду на таке.

З матеріалів справи встановлено, що постановою Ленінського відділу ДВС Вінницького МУЮ від 01 червня 2010 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2-1808, виданого Ленінським районним судом м. Вінниці, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ВАТ БМ Банк заборгованості в сумі 616039,52 грн та витрат по сплаті судового збору в сумі 1700,00 грн, витрат по оплаті ІТЗ в сумі 120,00 грн, та накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_2 у межах суми звернення стягнення: 617859,52 грн (т. 1, а. с. 6).

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 13 січня 2012 року ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1, а. с. 11).

Згідно з договором про розподіл спадкового майна від 08 листопада 2012 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , являючись в рівних частках кожний спадкоємцями майна ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , уклали договір в тому числі про таке: у власність ОСОБА_1 переходить автомобіль CHERY Т11 TIGGO 2.0, 2008 року випуску, шасі (кузов, рама, коляска) № НОМЕР_3 , номерний знак НОМЕР_1 , вартістю 71202,00 грн (т. 1, а. с. 10).

Листом № 31/2-М-67/аз від 15 липня 2019 року Територіальний сервісний центр № 0541 Регіонального сервісного центру у Вінницькій області повідомив про те, що згідно з відомостями Єдиного державного реєстру транспортних засобів на автомобіль CHERY Т11 TIGGO 2.0 , 2008 року випуску, червоного кольору, номерний знак НОМЕР_1 , 11 червня 2010 року на підставі постанови Ленінського ВДВС ВМУЮ накладено обмеження на проведення реєстраційних операцій (т. 1, а. с. 12).

Відповідно до листа Центрального відділу ДВС м. Вінниця ГТУЮ у Вінницькій області від 19 липня 2019 року № 62903/15.26-25/7 на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження № 19526829 з виконання виконавчого листа № 2-1808/10, виданого Ленінським районним судом м. Вінниці 13 травня 2010 року про стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ПП ВТФ Агропромселбуд на користь ВАТ ВТБ Банк заборгованість за кредитним договором № 1/97/270808 від 27 серпня 2008 року в загальній сумі 77001,09 доларів США, що еквівалентно 616039,52 грн., а також судовий збір в сумі 1700,00 грн. та витрати на ІТЗ розгляду справи в сумі 120,00 грн. 01 червня 2010 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. 07 жовтня 2010 року державним виконавцем винесено постанову про опис майна. 27 березня 2015 року, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 49 ЗУ Про виконавче провадження , державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку із смертю боржника. Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, 27 серпня 2008 року державним реєстратором, а саме приватним нотаріусом Київського міського округу м. Києва, внесено відомості до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, обтяжувачем якого являється АТ ВТБ Банк . Виходячи з вищевикладеного, Центральним відділом ДВС м. Вінниця ГТУЮ у Вінницькій області зняти арешт з усього рухомого та нерухомого майна ОСОБА_2 не представляється можливим (т. 1, а. с. 8).

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 27 грудня 2017 року, залишеною без змін постановою Апеляційного суду Вінницької області від 02 травня 2018 року, замінено сторону виконавчого провадження, що відкрито на підставі виконавчого листа № 2-1808/10, виданого Ленінським районним судом м. Вінниці щодо виконання рішення цього суду від 26 березня 2010 року у цивільній справі № 2-1808/10 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ БМ Банк заборгованості в сумі 77001,09 доларів США, що еквівалентно 616039,52 грн та судові витрати - 1820, 00 грн, з боржника - ОСОБА_2 на його спадкоємця - ОСОБА_1 у межах вартості спадкового майна (т. 1, а. с. 78-84).

Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція).

У пункті 40 рішення у справі Горнсбі проти Греції від 19 березня 1997 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Ця стаття проголошує право на суд , одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду (див. рішення у справі Філіс проти Греції (Philis v. Greece) (№ 1) від 27 серпня 1991 року, пункт 59). Однак це право було б ілюзорним, якби правова система договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 Конвенції детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 Конвенції тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію (див., mutatis mutandis, рішення у справі Голдер проти Сполученого Королівства (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року, пункти 34-36).

Для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду . До того ж ЄСПЛ уже прийняв цей принцип у справах щодо тривалості судового провадження (див. останні рішення у справах Ді Педе проти Італії (Di Pede v. Italy) та Заппія проти Італії (Zappia v. Italy) від 26 вересня 1996 року).

У пункті 28 рішення ЄСПЛ у справі Антонюк проти України від 11 грудня 2008 року відповідальність держави за виконання судових рішень щодо приватних осіб зводиться до участі державних органів у виконавчому провадженні. У пункті 38 рішення у справі Кунашко проти Росії від 17 грудня 2009 року ЄСПЛ нагадав, що у разі, коли винесено рішення проти приватного відповідача, на державу покладається позитивний обов`язок, який полягає в тому, щоб громадянам було надано юридичний арсенал, що дозволяє їм отримати належне від їх боржників, які наполегливо ухиляються від виплати присуждених судами сум. Очевидно, що мова йде про обов`язки надати засоби для досягнення результату, а не забезпечувати сам результат. Влада повинна забезпечувати розумно доступні заходи на допомогу кредиторам. Отже, якщо не буде встановлено, що прийняті національними владою заходи були адекватними та достатніми, держава не звільняється від відповідальності за несплату боргів по виконавчому листу приватним боржником.

Згідно з ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. За п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Відповідно до ст. 14 ЦПК України (у редакції, що діяла на час вчинення виконавчих дій) судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових і службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Аналогічні норми містяться у ст. 18 ЦПК України, чинного на час розгляду справи у суді.

За приписами ст. 1 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV Про виконавче провадження (далі - Закон № 606-XIV), що був чинним на час вчинення виконавчих дій, та ст. 1 Закону України Про виконавче провадження від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII), чинного на час розгляду справи у суді, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

У статті 2 Закону № 606-XIV зазначено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України Про державну виконавчу службу (далі - державні виконавці).

Відповідно до ст. 6 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

У ст. 25 Закону № 606-XIV вказано, що державний виконавець зобов`язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред`явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред`явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Отже, чинним на час вчинення виконавчих дій спеціальним законом було врегульовано, що судове рішення має бути обов`язково виконане. Виконання судових рішень покладено на державних виконавців, які надають строк для добровільного виконання боржником своїх зобов`язань, а при відсутності добровільного виконання настає стадія примусового виконання судового рішення, яка припиняється лише у випадках, прямо передбачених законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону № 606-XIV виконавче провадження підлягає обов`язковому зупиненню у разі смерті боржника, якщо встановлені судом правовідносини допускають правонаступництво. Згідно з ч. 2 ст. 39 вказаного Закону виконавче провадження у такому випадку зупиняється до визначення правонаступників боржника.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 47 Закону № 606-XIV виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо є письмова заява стягувача.

У статті 49 Закону № 606-XIV передбачено вичерпний перелік випадків закінчення виконавчого провадження. Виконавче провадження підлягає закінченню, зокрема, у разі смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва; фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов`язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований.

Згідно з ч. 1 ст. 608 ЦК України зобов`язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

За приписами статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що у разі смерті боржника за наявності спадкоємців відбувається заміна боржника в зобов`язанні.

За змістом ст. 57 Закону № 606-XIV арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом в тому числі й винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження виноситься державним виконавцем не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення (якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження) та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 60 Закону № 606-XIV особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

Отже, законодавством передбачено порядок примусового виконання судового рішення, виключний перелік випадків закриття виконавчого провадження без виконання судового рішення, порядок вчинення виконавчих дій та підстави зняття арешту з майна боржника.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд вважає, що оскільки рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 26 березня 2010 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ БМ Банк заборгованості досі не виконано, у виконавчому провадженні з виконання вказаного рішення замінено сторону з боржника - ОСОБА_2 на його спадкоємця - ОСОБА_1 у межах вартості спадкового майна, підстави для застосування положень ст. 49 Закону № 606-XIV відсутні, як і відсутні підстави для скасування арешту на майно боржника в порядку, передбаченому ч. 2 ст. 60 Закону № 606-XIV.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог та зняття арешту з автомобіля марки CHERY, модель Т11 TIGGO 2.0, у незавершеному виконавчому провадженні з виконання рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 26 березня 2010 року.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з ч. 2 ст. 376 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

На підставі викладеного апеляційний суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції в законній силі залишатись не може та відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до положень ст. 141, п. п. в п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України, апеляційний суд, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, вважає за необхідне судовий збір, сплачений позивачем за подачу позовної заяви залишити за ним, а судовий збір, сплачений АТ ВТБ Банк за подачу апеляційної скарги відповідно до платіжного доручення № 66 від 17 грудня 2019 року ( т. 2, а. с. 5), стягнути з ОСОБА_1 на його користь.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства ВТБ Банк задовольнити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 05 листопада 2019 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Центрального відділу державної виконавчої служби м. Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, Акціонерного товариства ВТБ Банк , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Приватне підприємство Виробничо - торгівельна фірма Агропромселбуд , про зняття арешту з автомобіля відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків - НОМЕР_4 ) на користь Акціонерного товариства ВТБ Банк (ЄДРПОУ - 14359319) 1152, 60 грн сплаченого ним судового збору за подання до суду апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили із дня її прийняття.

Касаційна скарга на постанову може бути подана до Верховного Суду протягом тридцяти днів із дня складання повного тексту постанови.

Головуючий О. В. Ковальчук

Судді : Т. Б. Сало

М. М. Якименко

Повний текст постанови виготовлено 28 січня 2020 року.